Безглуздо і нещадно, але так красиво: рецензія на фільм "Вестсайдська історія" Стівена Спілберга

9 грудня в український прокат вийшов ретро-мюзикл "Вестсайдська історія" від легендарного Стівена Спілберга. Критики вже встигли обдарувати фільм про трагічне кохання на тлі війни банд захопленими відгуками, відразу включивши його в список найкращих фільмів року і напророкувавши цілий оберемок "Оскарів". Розбираємося, чи фільм дійсно такий хороший.

Драма-мюзикл "Вестсайдська історія" / West Side Story (США, 2021) ще задовго до виходу прикувала до себе увагу публіки з кількох причин. По-перше, її поставив один з найбільш комерційно успішних режисерів в історії, володар трьох "Оскарів" і неймовірно різнопланової фільмографії Стівен Спілберг ("Парк Юрського періоду", "Індіана Джонс", "Список Шиндлера", "Врятувати рядового Райана"). Загалом, він – один з вузького кола нині живих кінодіячів, вплив і визнання яких настільки вкоренилися в світі кіно, що пройти повз новинки просто неможливо.

По-друге, фільм є адаптацією однойменного бродвейського мюзиклу 1957 року, на момент свого виходу вельми новаторського і сміливого, чий сюжет обертався навколо расової і соціальної нерівності в США, а ця тема важлива і актуальна і донині. Постановка миттєво набула великої популярності, а також відданого фаната в особі юного Стівена Спілберга, який через 60 з гаком років таки здійснив свою мрію і переніс мюзикл на "великі екрани". Втім, він був не першим – кіноадаптація "Вестсайдської історії" 1961 року мала запаморочливий успіх, зібравши аж 10 "Оскарів" і щільно закріпивши свою назву в історії світового кінематографа. Що ж, все ж Спілбергу варто віддати належне – потрібно мати сміливість і впевненість в собі, щоб взятися за ще одну адаптацію, що має такого успішного попередника.

Варто відзначити, перші реакції міжнародних критиків і глядачів говорять про те, що зі своїм завданням Спілберг впорався. Так, на Rotten Tomatoes у нього 96% схвалення на основі 122 відгуків, на Metacritic – 87 балів на основі 43 рецензій, що відповідає характеристиці "загальне визнання", а на IMDb – 8,1 бал з 10.

УНІАН також подивився новинку і тепер спробує розібратися, чи дійсно фільм настільки хороший.

Для початку, розповімо коротко про сюжет фільму, сценарій до якого написав драматург Тоні Кушнер, який раніше вже працював зі Спілбергом над "Мюнхеном" і "Лінкольном". В цілому, на чому неодноразово акцентував увагу і сам режисер, було прийнято рішення максимально слідувати оригінальному бродвейському мюзиклу. Тому якщо ви знайомі з оригіналами, несподіваних сюжетних поворотів вам очікувати не варто.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

Отже, події фільму-мюзиклу розгортаються ближче до кінця 50-х років 20 століття, а в центрі історії – юні Тоні та Марія, які закохуються один в одного, незважаючи на те, що вони з двох ворожих вуличних банд: нащадків білих емігрантів "Ракет" (Jets) і пуерториканців "Акул" (Sharks). А оскільки сам оригінальний мюзикл заснований на трагедії Шекспіра "Ромео і Джульєтта", зрозуміло, що щасливого кінця не буде.

Творці "Вестсайдської історії" 2021 року зберегли практично всіх основних персонажів і основні сцени з ними – окрім Тоні та Марії, ватажок "Акул" і брат Марії Бернардо, його наречена Аніта, ватажок "Ракет" Ріфф, лейтенант поліції Шренк, сержант Крапке і всі основні члени банд.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

Спілберг зробив в сюжеті лише кільки невеликих змін, в тому числі, вочевидь, для більшої відповідності сучасним реаліям, але це все одно не змогло затьмарити загальну "старомодність" історії, яку намагаються піднести як "вічну" історію.

По-перше, мова йде про персонажа, що викликав праведний гнів консервативного мусульманського світу, через який фільм заборонили в цілій низці країн. Так, якщо спочатку другорядний персонаж Анібодіс був просто дівчиною-пацанкою, яка бажає стати частиною "Ракет", то тепер персонаж заявлений як трансгендерний, а роль його виконав(ла) небінарний актор/актриса Езра/Айріс Мінас.

Крім того, був трохи осучаснений формат стосунків Марії і Чіно. Якщо в початковому сюжеті дівчину вже твердо вирішили видати заміж за помічника її брата, взагалі не питаючи її думки, то тепер їй лише пропонують познайомитися з ним на танцях. Сам Чіно – тут хороший хлопець, якому пророкують успішну роботу, він взагалі чи не єдиний має реальний шанс вирватися з неблагополучного кварталу і досягти чогось більшого. Правда, бажання у нього до цього особливого немає – він щосили рветься стати членом банди.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

Мабуть, найрадикальнішою зміною у фільмі став персонаж власника аптеки, що дав притулок Тоні та іншим членам "Ракет". Так, якщо в оригіналі це був старий-єврей Док, то тепер – це літня пуерториканка Валентина, яка колись вийшла заміж за білого – така собі "рольова модель" для Тоні та Марії, яка в якийсь момент навіть вселила надію, що у них все вийде. Причому зіграла її ніхто інша, як Рита Морено. Спілберг в принципі всіляко віддавав данину поваги оригіналу, але цей жест став кульмінацією. Саме Морено виконала роль Аніти в першій екранізації – персонажа, безперечно, дуже яскравого, за що вона заслужено отримала "Оскар", ще й в ті часи, коли актори-латиноси вкрай рідко удостоювалися подібних нагород.

А ось чим дійсно Спілберг вивів свою "Вестсайдську історію" на новий рівень – так це візуальна частина. І хоча в сюжеті зберегли виключно пісні з оригіналу, а більшість локації танцювальних номерів були збережені, все це зроблено з таким розмахом! Вражаючі масштабом декорації, яскраві костюми і зачіски, органічні танцювальні постановки, реалістичні сцени бійок. Чого тільки варта сцена в поліцейській дільниці, вечір танців або ж сцени з танцями посеред міських вулиць. Плюс все це зняте так, що глядачеві й правда здається, що він перенісся на шість десятків років назад. Тут до фільму дійсно немає в чому причепитися, навіть можна надати захоплені оплески.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

Чого не скажеш про сюжет, і тут питання не до Спілберга, а до історії в принципі. Адже, по суті, що шекспірівські "Ромео і Джульєта", що оригінальна "Вестсайдська історія" – це так безглуздо і нещадно! Ось Тоні та Марія побачили один одного на танцях і відразу нерозважливо закохалися, та так, що вже завтра вони клянуться в любові навіки і готові кинути рідних і друзів. Люди добрі, та ви ж навіть нічого не знаєте один про одного! Причому юну Марію абсолютно не бентежить той факт, що Тоні вже встиг відсидіти у в'язниці, ймовірно, має проблеми з самоконтролем, нездатний логічно мислити, а пізніше взагалі вбиває людину, причому не чужу для дівчини. Навіть тоді, вона готова зрозуміти і пробачити, кинути сім'ю і втекти назустріч невідомості. Причому якщо у Тоні все ж прокидається голос розуму, і він щиро хоче піти в поліцію зізнатися в скоєному, то Марія відмовляє його від цієї затії. Така підліткова наївність вражає навіть найбільш відчайдушних романтиків!

Не менш безглуздим і нещадним є протистояння банд "Ракет" і "Акул". Вони борються не на життя, а на смерть (причому бійки ці дуже навіть брутальні та реалістичні) за територію, яку вони всі незабаром так чи інакше втратять. Одночасно герої не роблять нічого для того, щоб якось налагодити своє життя, навіть ті, у кого були реальні шанси це зробити. Вони абсолютно не здатні зупинитися на хвилиночку і подумати головою, не кажучи вже про те, щоб спробувати домовитися. Така собі боротьба в дусі "у самурая немає мети, тільки шлях, а шлях самурая – це смерть". І для того, щоб зрозуміти безглуздість цієї боротьби, їм знадобилося кілька смертей і ще купа зламаних доль.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

В цілому, багато чого у фільмі виглядає абсолютно неактуальним і нелогічним. Але, справедливості заради, Спілберг і не ставив перед собою завдання повністю вписати фільм в сучасні реалії. Це скоріше ностальгічна данина поваги його юнацькій любові – такій, якою вона була, є і буде.

Кадр з фільму "Вестсайдська історія " / фото Kinomania Film Distribution

Ну і наостанок варто ще сказати кілька слів про акторський склад. Головні ролі в картині виконали Енсел Ельгорт, який вже має непоганий досвід в великому кіно ("Дивергент", "Малюк на драйві") і Рейчел Зеглер, для якої фільм став першою появою на "великому екрані". Більш того, дівчина потрапила в каст, будучи абсолютно невідомою блогеркою, яка без особливої надії відправила свої записи Спілбергу. Однак оскільки режисер хотів задіяти в картині молодих акторів, щоб вони максимально походили на нещодавніх школярів, дорога молодим була максимально відкрита. Тому в цілому у фільмі зібрано чимало акторів з Бродвею і телебачення, мало відомих українському глядачеві.

Проте, варто відзначити, що зовсім не Ельгорт і Зеглер виявилися найяскравішими персонажами. Можливо, десь зіграла роль відсутність великого акторського досвіду, а десь – відсутність досвіду в мюзиклах. Так чи інакше, але місцями обидва вони виглядали трішки скутими. А ось хто реально запалив, так це Аріана Дебозе, яка виконала роль Аніти. Своїми гарячими танцями і темпераментом вона з легкістю змогла затьмарити будь-кого. Втім, це не дивно – у актриси за спиною десять років роботи на Бродвеї, в тому числі в головних ролях. Також вона встигла засвітитися у фільмах-мюзиклах "Гамільтон" і "Випускний".

Кадр з фільму "Вестсайдська історія" / фото Kinomania Film Distribution

Ще один приємний сюрприз у фільмі – актор Корі Столл, відомий за ролями в серіалах "Картковий будиночок" і "Штам", а також фільмом "Людина-мураха". Він зіграв роль лейтинанта Шренка – одного з небагатьох персонажів, який у фільмі не співає і не танцює. Також у фільмі з'явилася танцівниця Медді Зіглер – та сама дівчинка з кліпу на пісню Chandelier співачки Сії. Втім, її поява у фільмі пройшла практично непомітною, хоча її танцювальний досвід можна було б застосувати трішки з більшою користю.

Наш вердикт: Фільм однозначно "зайде" фанатам мюзиклів, яким більше важлива картинка, ніж зміст. Також він сподобається цінителям оригінального мюзиклу і першої адаптації. І, звісно ж, невиправним романтикам, яких приваблюють сюжети про безрозсудну юнацьку любов з першого погляду. А також тим, хто ностальгує за дворовими розбірками в підлітковому віці. Якщо вам все це не до душі й ви не палаєте бажанням віддати данину поваги Спілбергу, можливо, варто вибрати щось інше.

Загальна оцінка – 7/10.

З іншими кіносеріальними новинками тижня ви можете ознайомитися в нашому окремому матеріалі.

Марина Григоренко

УНІАН в Google News