Треба поспішати любити своїх матерів

Губернатор Львівщини Михайло Цимбалюк напередодні Дня матері розповів, чого навчила його мама та чим завдячує їй найбільше

У неділю, 8 травня, відзначатимемо День матері. Для кожного з нас саме мама є головною опорою у житті, вона навчить та завжди порадить, щиро тішиться і пишається нашим першим словом, першими кроками та  подальшими успіхами і в навчанні, і в особистому житті, і в кар’єрі.  Хто ж, як не мама, підтримає у нелегку хвилину!

Напередодні Дня матері «Пошта» поспілкувалася з головою Львівської облдержадміністрації Михайлом Цимбалюком про його маму Надію, від якої йому передалися дисципліна, чуйне ставлення до людей та бажання допомагати їм, а також любов до праці. Михайло Михайлович виріс на Івано-Франківщині. Його батьки виховали п’ятеро дітей. Він – найстарший.  «У житті пробивався самостійно, але завдяки маминій молитві», – каже очільник області. Про свою маму розповідає дуже тепло та щиро. Михайло Михайлович з раннього дитинства знав, що таке фізична праця, бо багато допомагав у домашніх справах. Також мама навчила й куховарити. Особливо тішиться Михайло Цимбалюк, що вміє готувати справжню кулешу.

Мама – взірець у ставленні до людей та праці

Михайле Михайловичу, громада Львівщини знає про Вашу активну діяльність на посаді  губернатора області, тоді як майже не відомим є Ваше приватне життя. Напередодні Дня матері розкажіть, будь ласка, про свою маму. Адже батьки – це найголовніша опора у житті кожної людини. 

Так. Дійсно, мама – це та жінка у житті кожного з нас, яка ніколи не зрадить і завжди прийде на допомогу. Говорять, що багато чим я подібний на маму. Кажуть, що сини щасливі, якщо вони вдалися у маму… Моїй матері Надії 71 рік. Вона народилася у красивому селі Радча, що поблизу Івано-Франківська, у багатодітній родині. Мама закінчила  Коломийський кулінарний технікум. Згодом її скерували на роботу в Надвірнянський район, де вона познайомилася з моїм  батьком. Мама з дитинства для мене була взірцем у ставленні до людей та праці! Крім того, що вона працювала в їдальнях та ресторані, мама ще й дуже гарно вишивала. Та й досі вишиває… Загалом батьки виховала п’ятеро дітей, де я – найстарший син. На жаль, уже покійний мій молодший брат, якого не стало у 33 роки, у 1999-му… Фактично мама приділяла нам з братом найбільше уваги, бо батько працював у геологічній розвідці і багато їздив по тодішньому Союзу.

Відвідання багатодітної сімї. м. Червоноград, квітень 2011 року.

Чому власне Вам і молодшому братові дісталося максимум материнської опіки?

Кажуть, її припадає найбільше першому і наймолодшому. У Галичині ще часто говорять: улюблений син… Поза тим, на мені була вся найтяжча робота, піклування за молодших дітей. Знав усю домашню працю. Зокрема, взимку допомагав заготовляти дрова, влітку – ходив збирати ягоди. Також у ранньому дитинстві навчився косити, молотити, рубати дрова. Зате я, як найстарший, усе мав першим. Наприклад, одяг купували мені, а молодші вже доношували після мене. Також пригадую, що завжди був під дуже жорстким контролем матері й вчителів. Зрештою, мама була строга. Отож, вишкіл мав добрий.

Недаремно у Вас нині все під контролем і пріоритетом є дисципліна.

Мама й досі переживає за мене. Вона є постійною глядачкою прямих ефірів за моєї участі на телеканалі ZIK, який транслюють і на Івано-Франківщині. Завжди відчуваю її материнську опіку.

Прошу сказати, чи радилися з мамою, коли Вас призначали на посади, зокрема головою Львівської ОДА?

Ні. Це моє особисте рішення. Щодо посад ні з ким не раджуся.

Які настанови давала мама, коли дізнавалася, що Вас призначили на ту чи іншу посаду?

Мама завжди вчила і вчить – стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Мама дуже побожна людина, багато молиться. Вона спонукала мене, щоб допомагав у будівництві храму у нашому селі Пасічна. Також допомагаю храмам на Тернопільщині, звідки родом мою дружина. Коли приїжджаю додому до матері, то вона дає мені список прохань щодо допомоги. Саме мама навчила мене, що це не я допомагаю, а Господь Бог моїми руками допомагає іншим людям…

Отож, за те, що Ви швидко реагуєте на звернення громадян Львівщини, передусім треба дякувати Вашій матері?

Наша багатодітна родина жила не так просто. Пригадую, як нам допомагали. Мама завжди наводить це як приклад: нам допомогли, і тепер ти зобов’язаний допомогти. Я у житті пробивався самостійно, але завдяки маминій молитві. 
«Через зайнятість бачимося рідко»

Попри колосальну зайнятість на посаді голови Львівської ОДА, як часто бачитеся з мамою? Чи більше спілкуєтеся по телефону?

Дійсно, на жаль, бачимось рідко. Телефоную двічі-тричі  на тиждень. Інколи – щодня. Коли працював у Києві та Полтаві, то раз на місяць приїжджав. На Львівщині, яка поряд із Івано-Франківщиною, лише раз на місяць-півтора, – дуже щільний графік роботи. Якраз минулої неділі їздив до матері. Також тішуся, що відвідав та привітав і свою хресну маму, якій виповнилося 70 років. Насолодився спілкуванням з мамою, батьком, сестрою! Сходив до нашого храму, який ніколи не закривався… У дитинстві мама вчила нас ходити з вертепом.  Вона  одягала мені маску, яку прикріплювала так, щоб ніхто не зірвав (тоді ж часи були такі).  Пам’ятаю, був сильний мороз, а маска, яка була закручена дротом, аж примерзала до тіла… 

Ви казали, що з ранніх років навчені домашньої роботи. А які кулінарні ази Вам передалися від матері?

Мама з дитинства привила любов до приготування їжі. Та й батько, коли був удома, любив готувати. У нього це добре виходило. Я вмів варити майже все. Коли мама була на роботі, а я залишався за старшого, то міг зварити навіть кулешу. А це не так просто, бо важливі пропорції. Вмію варити її і нині. Має бути відповідна кукурудзяна мука. Треба так її посипати у киплячу воду, щоб не було грудочок. Кулеша у гірській місцевості – це основна страва. Її можна варити на воді, а зовсім інше, коли на сметані.  Її можна їсти зі шкварками… Мамині знання особливо знадобилися, коли мешкав у гуртожитку. Тоді готував для всієї кімнати. Ніхто не був голодним…  Коли ж нині приїжджаю на Тернопільщину і є вільна хвилина, то люблю приготувати рибу за оригінальним рецептом чи шашлик, або ж овочі на грилі…

Прошу сказати, які риси Ви ще перейняли від своєї мами?

Мама навчила нас товариськості, зокрема, приймати гостей. Коли приїжджаю додому на Тернопільщину, то дружина каже, що наше помешкання перетворюється на мою приймальню.  Маю багато приятелів, які приходять у гості…

А як склалися стосунки дружини з Вашою мамою? Адже у народі здебільшого кажуть, що невістка і свекруха не завжди можуть знайти спільну мову. Як є у Вашій родині?

Моя дружина також є надзвичайно гарною мамою, з якою ми разом виховала сина. Завдяки дружині я по-іншому подивився і на свою маму. Дружина завжди була і є генератором. Наприклад, вона запитує: «А коли ти телефонував до мами?». Саме вона спонукає мене частіше відвідувати батьків. Хотів би згадати і про свою покійну тещу Марію, яку називав мамою. Бо це дійсно була моя друга мама. Це надзвичайно добра та турботлива жінка,  яка була оберегом нашого сімейного затишку. Вона зажди за мене переживала, мною гордилася.

Подарунки є матеріальною річчю, але що любить Ваша мама? Чи нині  радше найкращим подарунком для неї є Ваш приїзд у рідний край?

Скажімо, мама, незважаючи на вік, любить гарно одягатися. Через це дружина купує їй сукні, верхній одяг. Раніше мама ходила у хустках, а тепер уже менше їх одягає. Я особисто можу привезти мамі ікону. Мама потім їх передаровує – або родичам, або в церкву. Власне передаровування подарунків також перебрав від матері. Кажуть, що щасливий той, хто має можливість дарувати подарунки, а не чекати, коли їх отримає.

Пишаймося матерями!

Наскільки нам, українцям, потрібні такі свята як День матері?

Однозначно потрібні! Не випадково, що його святкують у другу неділю травня, коли все так гарно цвіте! Мама – це символ життя! Єдине, що не всі жінки можуть мати щастя бути матерями, тому нехай залишається 8 Березня. Певен: День матері  маємо святкувати у духовно піднесеному настрої! Хотів би дочекатися того часу, щоб День матері святкували не лише на Західній Україні, а у всій Україні, як справді державне свято.

На Вашу думку, чи сучасна молодь нині цінує матерів? Світ уже став настільки матеріалізованим, розмови лише про гроші. Створюється враження, що любов, повага та ніжність до матерів відходять на другий план…

Дійсно прикро, що зараз знівелювалося як материнство, так і ставлення до матері. Інколи навіть матерів до своїх дітей. Маємо час, коли всі поспішають заробити гроші, коли будь-якою ціною виїздять за кордон на заробітки, що особливо притаманно Львівщині. Декому з матерів видається, що надіслані євро – це і є материнська любов. Це не так! Згодом багато матерів, які повертаються додому зі заробітків, у відчаї, бо втратили основне – дітей. Є стіна між ними і дітьми. Я читав, що пишуть діти заробітчан: «Мені не потрібна материнська любов за 50 євро. Я хочу маму». Це діти, які у класі мають найкращий одяг та техніку, але не мають материнської ласки! Це складна соціальна проблема, наслідки якої відчуємо через роки. На жаль, це діти-сироти при живих батьках… Певен: ми, діти, маємо не соромитися своїм матеріям казати, що ми їх любимо! Тому треба спішити любити своїх матерів! Стежина до домівки матері не повинна заростати.

Що може зробити влада Львівщини для матерів, зокрема багатодітних?

Влада, і попередня, і теперішня, заборгувала їм. Так, Президент України підписав указ про присвоєння звань «Мати-героїня», а уряд не виділяв необхідні кошти. Нарешті вдалося дещо зрушити це питання. Особисто їжджу до таких матерів та вручаю їм цю почесну відзнаку від імені Президента України.

Нагородження матерів-героїнь. Турківський район, 10 лютого 2011 рік

Михайле Михайловичу, напередодні Дня матері чого бажаєте особисто своїй мамі та всім матерям Львівщини?

Хотів би побажати своїй матері, щоб вона ще довго залишала мене дитиною. Поки мама жива – ми всі діти. Зичу їй міцного здоров’я і ніколи не розчаровуватися у дітях. Бажаю усім матерям Львівщини Господнього благословення, нехай завжди їх супроводжує любов, віра, надія, а також упевненість у завтрашньому дні. Щиро зичу, щоб їхні діти приносили матусям лише радість!

Ірина Цицак, «Львівська Пошта»

УНІАН в Google News