Радник прем’єр-міністра: Регіонали хочуть створити враження, що коаліція пішла на компроміс

Регіонали приховують справжні причини блокування парламенту... Завдання мінімум – зруйнувати єдність коаліції... Завдання максимум – переформатувати коаліцію під себе, повернувши Януковича в крісло прем’єр-міністра... Інтерв’ю

Регіонали приховують справжні причини блокування парламенту... Завдання мінімуму – зруйнувати єдність коаліції... Завдання максимум – переформатувати коаліцію під себе, повернувши Януковича в крісло прем’єр-міністра... Інтерв’ю з народним депутатом України, радником прем’єр-міністра України Віталієм Чудновським.

Віталію Олеговичу, як Ви оцінюєте перспективи поновлення Верховною Радою ефективної роботи?

Зі стриманим оптимізмом.

Деталізуйте, будь-ласка: у чому полягає оптимізм, а в чому – стриманість?

Оптимізм зумовлений небезпекою дострокових парламентських виборів і непевністю їхніх результатів для більшості парламентських сил, представлених у Верховній Раді нинішнього скликання. Ця обставина спонукатиме йти на компроміси, аби отримати додатковий часовий ресурс для нарощування електоральної підтримки.

А що стосується стриманості, то вона полягає у високій імовірності повторення рецидиву блокування роботи парламенту на підставі практично будь-яких причин, адже кожне політичне явище при бажанні можна витлумачити як справу життя або смерті всієї України і на цій підставі надувати щоки, кульки, виводити з ладу систему голосування, захоплювати в заручники Голову Верховної Ради і т.д.

Також велике значення матиме послідовність і результати розгляду першочергових питань, котрі виноситимуться на обговорення. Якщо розгортання подій відбуватиметься «не по плану» опозиції, то їй може бути вигідніше остаточно паралізувати роботу парламенту і піти на дострокові вибори замість того, щоб отримати несприятливий для себе новий законодавчий формат.

Невже так важко чітко виписати підстави для блокування роботи Верховної Ради, щоб надалі уникати непередбачуваних сценаріїв, які негативним чином позначаються на роботі не лише парламенту, а й на перспективах України в цілому?

З формальної точки зору не важко. Більше того, фактично такі підстави вже давно сформульовані в регламентних нормах Верховної Ради. Але політики часто вдаються до хитрощів: мовляв, регламент не може передбачити всіх екстраординарних випадків, а в даному разі нібито йдеться саме про такий випадок.

Аналітики зауважують високу ймовірність позитивного голосування щодо резолюції про НАТО, яка істотно відрізняється від попередніх вимог Партії регіонів, оскільки йдеться про референдум лише щодо вступу в НАТО, а не будь-яких кроків в напрямку Атлантичного альянсу. Навіщо ж регіонали блокували роботу Верховної Ради, щоб у результаті її розблокувати без будь-якої політичної користі?

На перший погляд, ваше запитання не лише доречне, а й риторичне – у тому розумінні, що негативна відповідь на нього нібито очевидна. Однак насправді не все так просто. По-перше, я не здивуюсь, якщо на певному етапі регіонали «включать дурня» і скажуть, що насправді проголосована резолюція означає зовсім інше. По-друге, деякі політичні сили зловживають хитрощами: для того, щоб досягти однієї мети, вони афішують зовсім іншу, приховуючи в такий спосіб справжні наміри.

Навіщо така конспірологія?

Причини можуть бути різні, але здебільшого справжні підстави приховуються тому, що їх визнання може негативно позначитись на репутації політичної сили. Наприклад, з точки зору чесності Партії регіонів треба було б відверто визнати, що основна (якщо не єдина!) причина блокування ними роботи парламенту – це за будь-яку ціну знову опинитися при владі. Але така відвертість відкрила б очі значній частині їхніх симпатиків. І зниження електоральної довіри виявилося б неминучим. Очевидно, з цих міркувань замість справжніх причин невдоволення регіонали оприлюднили інші: ПДЧ, НАТО і таке ін.

Чимало аналітиків вважають, що галасування навколо НАТО може мати підтримку в значної частини населення... Принаймні багато людей не підтримує вступ України в НАТО...

Насправді важливим є не стільки рівень підтримки населенням певної ініціативи, скільки її значущість. Наприклад, 99% громадян можуть вважати, що життя на Марсі не існує, але якщо якась політична сила почне блокувати роботу парламенту, вимагаючи законодавчого закріплення такого бачення стану речей, то це всіма буде сприйнято як очевидний абсурд. У цьому випадку народ не лише не підтримає ініціаторів блокування, а й засудить їхні дії.

З чимось подібним ми маємо справу й у випадку з блокуванням трибуни парламентською опозицією. Попри те, що в народі ставлення до НАТО поки що негативне, за ступенем резонансності взаємини з Брюсселем перебувають аж у третьому десятку питань, які цікавлять громадян України. Люди не розуміють, чому будь-які кроки в напрямку НАТО мають виноситися на референдум. По-перше, з технічної точки зору це абсолютно неадекватна вимога, адже таких кроків може бути кілька десятків – не проводити ж нам по 30–40 референдумів з приводу тих чи інших форм співробітництва з НАТО.

По-друге, більшість процедур з досягнення нормативів Атлантичного альянсу стосуються зовсім не військової сфери, а соціальної: підвищення рівня життя, ефективності господарювання, енергозаощадливості, структурних перетворень, посилення демократичних норм життя тощо. Доцільність таких зусиль є очевидною для сучасної України, тому виносити їх на референдум можуть або політичні інтригани, або ті, хто не сповна розуму.

По-третє, чому лише тепер опозиція вимагає узгоджувати всі кроки в напрямку НАТО через референдум? Чому ніхто не ініціював таких вимог раніше? Адже так звані «кроки в напрямку НАТО» Україна робить уже більш як десять років. Між іншим, значну частину попередніх кроків зробив якраз лідер регіоналів Янукович, двічі перебуваючи на посаді прем’єр-міністра України.

У такому разі ініціатори блокування парламенту мали б зазнати відчутних втрат на рівні електоральної підтримки…

Так воно й сталося: блокування роботи Верховної Ради під приводом надуманих причин уже негативним чином позначилося на політичних силах, що його ініціювали. Зокрема, Партія регіонів протягом лютого втратила 3% електоральної підтримки, а комуністи – більш як 1%. Якщо така динаміка збережеться, то за декілька місяців ці політичні сили можуть узагалі опинитися на політичному узбіччі, тому вони зараз гарячково шукають можливість вийти зі скрутної ситуації й розблокувати роботу парламенту, але при цьому зберегти обличчя, створивши враження, що парламентська коаліція пішла на компроміс із ними.

Невже таке падіння рейтингу було важко передбачити?

Ні, не важко. Принаймні, аналітики про це попереджали.

То навіщо ж опозиція сама себе загнала в глухий кут?

Вона сподівалася виграти час, аби зруйнувати єдність парламентсько-урядової коаліції. У принципі падіння рейтингу для них поки що не є фатальним, адже можна програти битву, але при цьому виграти війну.

Що вважатиметься виграшем війни для опозиції?

Важко збагнути, що може бути виграшем війни для комуністів... А от для Партії регіонів ця мета має дві фази. Завдання мінімум – зруйнувати єдність коаліції, паралізувавши узгоджене голосування і в такий спосіб заблокувавши перегляд тих неподобств, які мали місце під час їхнього владарювання в господарсько-економічній сфері загалом і в приватизаційній зокрема. Завдання максимум – переформатувати коаліцію під себе, повернувши Януковича в крісло прем’єр-міністра.

З яким із цих завдань, на Вашу думку, Партія регіонів упоралася?

Переформатування коаліції є практично неможливим. Для цього потрібні дострокові парламентські вибори, але на них теперішня коаліція отримає значно більшу перевагу, ніж має у Верховній Раді нині. Можливо, ціною титанічних корупційних зусиль регіоналам удасться зірвати голосування з деяких питань, але загалом вони програють – і не лише битву, а й війну в цілому.

Хотілося б лишень, щоб наші опоненти не втрачали честі й гідності, не займалися інтриганством і політиканством, а щиро й принципово відстоювали свою політичну позицію. Звичайно, якщо вона у них є…

Розмовляла Валентина Кисіль

УНІАН в Google News