Як Кремль чхати хотів на міжнародне право

Кожне чергове нехтування Росією міжнародного права актуалізує у суспільстві питання – в чому сенс міжнародних інстанцій, якщо ми не можемо приперти агресора до стінки? На тлі рішення Міжнародного трибуналу ООН, пригадаємо, як Росія ігнорувала міжнародні норми до цього, і чому, попри це, міжнародне право важливе.

Міжнародне право працює на основі взаємності та того, що країни між собою домовляються. «Кожна країна сподівається:«Якщо ми зараз зробимо ось це, то в майбутньому хтось теж зробить щось собі в мінус, але на нашу користь». Це нормальна практика», – розповідає юрист-міжнародник Віталій Власюк.

За його словами, якщо прослідкувати історію та філософію міжнародного права, то така модель відносин між державами дійсно демонструє свою ефективність.

Однак наші реалії наступні – попри рішення Міжнародного трибуналу ООН із морського права, Росія не збирається звільняти 24-х українських моряків та судна. «Позиція Кремля щодо звільнення захоплених біля берегів анексованого Криму українських моряків не змінилася, їхню долю мають вирішити російські слідство і суд», – зазначив прес-секретар російського лідера Дмитро Пєсков.

В Міністерстві закордонних справ Росії також вже заявили, що Міжнародний трибунал ООН із морського права не має юрисдикції розглядати вимоги України до РФ звільнити захоплені військові судна і моряків.

За словами Віталія Власюка, у світовій історії був схожий випадок, коли британські кораблі обстріляли албанці. Але тоді жодна з країн не почала стверджувати, що мова йде про внутрішні питання. А Росія нині ховається саме за внутрішнім законодавством. Продовжує займати позицію, що мова не йде про міжнародне право: «Весь світ живе в одній парадигмі, а Російська Федерація – у якійсь власній. Тому займає позицію, що міжнародне право тут не діє, що з українського боку була спроба порушити перетин, тому  судна затримані тощо».

Задля справедливості, Власюк зауважує, що в певні періоди різні держави по-різному реагували на рішення міжнародних судових установ. Тобто, хибно вважати та стверджувати, що виключно Росія – єдина у цілому світі - порушує міжнародне право. Експерт нагадав про бомбардування Косово, коли коаліція західних держав на чолі з США під проводом НАТО вчинили інтервенцію відносно Югославії. «Однак вони тоді максимально намагалися пояснити світу, чому так вчинили. Доклали багато зусиль, щоб знайти адекватні квазілегальні пояснення, причини. Тобто, якщо інші країни порушують певні міжнародні правові норми, то вони це роблять якось розумніше. А от Російська Федерація робить це все «топорно»», – вважає Віталій Власюк.

Варто узагальнити та нагадати, що, розпочавши збройну агресію проти України, Російська Федерація порушила низку фундаментальних норм, принципів міжнародного права, а також низку двосторонніх та багатосторонніх договорів та угод.

Зокрема, мова йде про принципи та норми, що містяться у Статуті ООН 1945 року, Гельсінському Заключному акті 1975 року, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами відповідно до Статуту ООН 1970 року, Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав 1965 року, Декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1981 року, Будапештському меморандумі, Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року, Договорі між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 2003 року, Договорі між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року та інших.

Росія плювала на норми міжнародного права ще до війни з Україною / REUTERS

Експерти наголошують, що Росія плювала на норми міжнародного права ще до війни з Україною. Правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики» Юрій Шуліпа нагадав про справу судна ArcticSunrise, коли борт з активістами Greenpeace було заарештовано росіянами в міжнародних водах.

Згідно з рішенням Міжнародного трибуналу з морського права від 22 листопада 2013 року та тимчасових заходів, Російська Федерація повинна була негайно звільнити судно ArcticSunrise і всіх людей, які були арештовані, під фінансові гарантії у розмірі 3,6 мільйона євро з боку Нідерландів. «У випадку, що розглядається, Росія, як зазвичай, демонстративно знехтувала нормами міжнародного права і лише потім сором'язливо відпустила бранців», – зазначає він.  

Шуліпа розповідає, що російські чиновники тоді також демонстративно заявляли про нелегітимність рішення Міжнародного суду. А бранці та судно були звільнені лише 29 грудня 2013 року з абсолютно інших підстав, – у зв'язку з виданням Закону «Про амністію до 20-ї річниці російської Конституції». 

До речі, нещодавно Нідерланди й Росія досягли врегулювання у цій справі. У ЗМІ повідомлялося, що, в рамках угоди, Greenpeace отримає від Росії  2,7 млн євро компенсації шкоди кораблю, супутніх витрат і компенсації 30-ти членам екіпажу.

За словами юриста Української правової консультативної групи Аліни Павлюк, кілька років тому ігнорування Росією міжнародних норм стало, фактично, «узаконеним» та систематичним. Це сталося, коли у Росії вирішили, що Конституційний суд РФ може переглядати рішення міжнародних судових інстанцій на предмет їх відповідності російському законодавству та, в принципі, можливості виконання.

Так, у 2016 році Конституційний суд Росії вперше дозволив не виконувати рішення Європейського суду з прав людини. Мова йшла про справу від 2013 року «Анчугов та Гладков проти Росії», де підіймалося  питання голосування в'язнів у місцях несвободи (ЕСПЛ вимагав відмовитися від повної заборони голосувати ув’язненим). «Тоді Росія поставила під сумнів можливість його виконання, заявивши, що не буде надавати особам в ув'язненні право голосу», – пригадує вона.

Аналізуючи поточну ситуацію між Україною та Росією, Аліна Павлюк нагадує прорішення Міжнародного суду ООН усправі «Україна проти Росії» щодо Криму та дискримінації кримськотатарського населення. За словами експертки, в цій справі також були визначені термінові заходи, суд зобов’язав Російську Федерацію припинити дискримінувати кримськотатарське населення в Криму. Але рішення так і не було виконане. «При тому, що менш ніж  за три тижні вже розпочнуться слухання безпосередньо в Міжнародному суді ООН щодо цієї справи», – підкреслює Павлюк.

«Також всі ми бачимо, як розглядаються міждержавні позови «Україна проти Росії», наскільки неактивно Росія бере участь, яку демонструє позицію. Мовляв, що не має жодного відношення до справ, не буде виконувати рішення», – наголошує вона. 

На думку юристки, позицію ігнорування Росією міжнародного права щодо України можна порівняти з поточним ставленням Росії до розслідування війни 2008 року в Грузії  Міжнародним кримінальним судом. Так, на початку розслідування Росія намагалася співпрацювати, надавала матеріали, представляла свою позицію щодо тих подій, та ймовірно вчинених міжнародних злочинів. Але потім перестала це робити – кілька років тому Росія відкликала свій підпис під Римським статутом про Міжнародний кримінальний суд (відповідне розпорядження Володимир Путін підписав у листопаді 2016 року).

«Хоча розслідування триває, дуже сподіваємося, що офісом прокурора Міжнародного кримінального суду будуть представлені справи до розгляду судової палати, будуть винесені ордери на арешт винних у подіях 2008 року посадових осіб, зокрема, саме Російської Федерації. Але знову ж таки, РФ проявляє досить пасивну позицію щодо цього. Така позиція до міжнародної судової інстанції досить схожа на те, що ми маємо зараз щодо України», – резюмує Павлюк. 

Українська сторона вже заявила, що буде закликати МЗС країн-партнерів примусити Росію виконати рішення Міжнародного трибуналу ООН із морського права. Зокрема, заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль повідомила, що Україна проситиме міністрів закордонних справ усіх країн-партнерів і країн, які є сторонами Міжнародної конвенції ООН з морського права, вимагати від Російської Федерації звільнення українських моряків і суден: «Ми готуємо листи на міністрів закордонних справ, щоби вони всі звернулися до Російської Федерації, до пана Путіна, до пана Лаврова з тим, що вони зобов'язані, відповідно до Міжнародної морської конвенції, виконати рішення трибуналу і відпустити моряків і наші судна». За словами заступниці міністра, Україна буде на усіх міжнародних майданчиках звертатися з відповідним проханням.

Аліна Павлюк переконана: Україні критично необхідно відстоювати свої позиції на рівні міжнародного права. По-перше, це в цілому відображає стратегію держави повідношенню до держави-агресора. По-друге, перетворюється на важіль у політичній боротьбі. «Такі процеси та рішення важливі, в першу чергу, для різних міжнародних майданчиків. Для Ради безпеки ООН, для Генеральної Асамблеї ООН та інших місць, де обговорюються стратегічні світові питання, зокрема, миру та безпеки. Таким чином,підкріплюється питання санкцій, міждержавного тиску на агресора. В іншому випадку, не зможемо очікувати на підтримку від партнерів», – вважає вона.

Юрист-міжнародник Віталій Власюк додає, що примусити Росію щось зробити ми, звісно, не можемо. Однак, попри це, не правильно стверджувати, що міжнародне право не ефективне. Адже дії Росії все одно мають свої наслідки.

Росія продовжує вчиняти різні злочини проти України / REUTERS

В очах населення цивілізованого світу Російська Федерація не може заперечувати проти юрисдикції даного трибуналу, або ж має вийти з Конвенції ООН з морського права. Або – або. Тому щов демократичних країнах звикли, що рішення судів виконуються. Відповідно, ігнорування міжнародного права веде до подальшого погіршення міжнародної репутації Росії. «Тому кожна наша перемога, хай навіть якась мінімальна – це теж досягнення. Репутація Росії псується на очах. Така собі «анаконда» міжнародного права поступово затягується навколо Російської Федерації», – підкреслює Власюк.

«До речі, невиконання рішення трибуналу – підстава, щоб інші країни застосовували щодо Росії чергові санкції. Це було б правильно. Хоча, не можу бути впевненим, що це станеться», – додає юрист.

У свою чергу, Юрій Шуліпа звертає увагу, що Росія продовжує вчиняти різні злочини проти України,тому що світова санкційна політика щодо агресора дуже м'яка: «Ця відповідальність нікчемна у порівнянні з найтяжчими міжнародними військовими злочинами, які Росія вчинила проти України та її громадян». Санкції, які міжнародне співтовариство застосувало щодо Росії після анексії Криму і подальшого агресивного військового вторгнення на Донбасі, він називає «чисто символічними».

Та, попри все це, навіть якщо принципи міжнародного права не дозволяють приперти кривдника до стінки, санкції, тиск та боротьба української дипломатії за наших людей точно не мають слабшати. Україна повинна боротися за своїх громадян до кінця.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News