Євген Жовтяк: Щоб запобігти імпічменту, у Ющенка є тільки один вихід - розпустити парламент

"Створення „антикризової коаліції” було лиш грою, у якій мільярдери обіграли мільйонерів у боротьбі за голоси комуністів та соціалістів. Разом вони представляють інтереси не більш як 5 відсотків найбагатших верств населення..."

Двовладдя на Київщині затягнулося: поновлений судом на посаді голови облдержадміністрації Євген Жовтяк вийшов з лікарні, але його кабінет зайняла призначена на цю посаду Віра Ульянченко. Своїм підлеглим вона сказала:” Поки не закінчаться суди, звільняти нікого не буду...”

Не відомо, як справа розглядатиметься далі, але на нинішній момент є рішення лише Києво-Святошинського суду, який ухвалив рішення про те, що Президент повинен поновити Жовтяка на посаді голови обласної держадміністрації. На запитання УНІАН відповідає Євген Жовтяк.

Євгене Дмитровичу, півтора місяця тому суд визнав, що вас звільнили безпідставно, але досі дня реакції Президента немає. Чому?

Реакція є. Міністерством юстиції від імені Президента подано апеляційну скаргу, але судове засідання за цією скаргою ще не призначено. Водночас рішення Києво-Святошинського суду про поновлення мене на роботі допущене до негайного виконання. А це означає, що Президент мав би видати відповідний указ.

На жаль, цього не тільки не відбулося, а й з боку Міністерства юстиції робилося і робиться все, щоб затягнути процес. Спочатку міністр юстиції примусив судового виконавця звернутися до суду за роз’ясненням – як саме виконувати рішення суду. Потреби в цьому не було, бо законодавство передбачає всі засоби, необхідні для того, щоб виконати рішення суду. Усе ж законослухняний виконавець виконав припис чи побажання міністра і 20 липня суд знову роз’яснив, що рішення про поновлення мене на роботі прийнято на підставі чинного законодавства, воно не потребує якихось додаткових засобів до виконання і треба діяти так, як зазначено в законодавстві. Воно у нас одне – і для простої людини, і для Президента. А це знову ж таки означає, що після такого рішення суду Президент мав би негайно видати указ про поновлення мене на роботі. Якби поважав закон.

Ви гадаєте, Президент його не поважає?

Я називаю факти. Хоча я і досі переконаний, що вся ця неприємна історія виникла тільки через те, що радники та юристи в оточенні Президента, вкотре його просто підставили. Замість того, щоб рекомендувати Президентові як гаранту дотримання законів та Конституції виконати рішення суду і розв’язати цю проблему згідно з чинним законодавством, вони різними способами затягують справу і тиснуть на судову систему.

Чи Ви маєте такі факти?

20 липня суд чітко вказав: жодної особливої процедури виконання рішення суду для Президента не буде, він має виконати це рішення так, як велить законодавство. Міністр юстиції хотів роз’яснення і отримав його. Здавалося б, уже після цього постанова про примусове виконання рішення суду вступить у силу. Але в Міністерстві юстиції знайшли ще один спосіб зволікання – рішення суду там просто відклали убік і не допускають його до державного виконавця. За десять днів цьому рішенню навіть не присвоїли вхідний номер і не розписали, хто займатиметься його безпосереднім виконанням. З чого я роблю висновок, що міністр юстиції продовжує чинити тиск на судову систему і на державну систему виконавчої служби з тим, аби блокувати виконання законного рішення суду щодо негайного поновлення мене на роботі.

Напевно, способів затягування справи можна знайти багато, але ж має бути і механізм того, як добитися виконання судового рішення?

Законом передбачено, що у випадку, коли відповідач добровільно не виконує рішення суду, його повинні оштрафувати. Якщо не виконує після цього, накладають ще один штраф. А якщо і після двох адміністративних штрафів посадова особа не виконує рішення суду, державний виконавець повинен звернутися до суду з клопотанням про порушення кримінальної справи. Що стосується відповідача у цій справі, то тут є певний нюанс. Згідно з законодавством Президент має недоторканність і Конституція захищає його від кримінального переслідування. Тож у цьому випадку після двох штрафів державний виконавець має звертатися не до суду, а до Верховної ради України, яка має певні повноваження, якщо Президент порушує Конституцію України.

Таке справді може статися?

Згідно з Законом України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний діяти саме так. Інакше він сам стане порушником закону. Я все таки сподіваюся, що серед радників Президента знайдеться бодай один, що керується здоровим глуздом, а не ненавистю до всього українського, і він порадить Президентові виконати рішення суду. Десять років поспіль я був в опозиції, голодував на майдані, перші два тижні Помаранчевої революції ночував на Майдані (цього, крім Романа Безсмертного, не зробив жоден „вождь”), а потім поїхав у Донецьк, коли „вожді” ховалися за спиною Ющенка на сцені Майдану – і все це робилося заради того, щоб ми мали демократичну, правову державу.

Тепер я бачу, як люди, котрі оточили Ющенка, нехтують закони й підштовхують до цього самого Президента. Тому я вважаю своїм обов’язком зробити все, аби ніхто ніколи не посмів звільняти людину безпідставно – двірник це буде чи міністр. Юристи знають: закон на моїй стороні й рано чи пізно я це доведу. Думаю люди мене зрозуміють. І Президент. Згодом.

Дивно, що Ви й досі вважаєте, нібито позицію Президента формує його оточення. Може, уже прийшов час покласти відповідальність на нього самого?

Окрім Ющенка, я не бачу сьогодні іншого лідера, який був би настільки патріотом і так хотів добра для України. Але – і про це вже стільки сказано й написано – система третьякових дає свої наслідки: до Президента доноситься тільки потрібна комусь інформація. Ось і в ситуації зі мною – вони так домагалися мого звільнення й так поспішали, що навіть не змогли оформити все в рамках закону. Президент , звичайно, не може, вникати в усі процесуальні тонкощі. А команда й далі продовжує демонструвати правовий нігілізм – тепер уже підштовхуючи Президента до прямого порушення Конституції.

Конфлікт зайшов дуже далеко. Навряд чи можна розраховувати, що Ви й справді повернетеся на колишнє місце роботи...

Я свідомий того, що люди, котрі ініціювали моє звільнення й продовжують вершити кадрову політику в державі, не дадуть мені можливості працювати далі. Але поновлення на роботі я доб’юся, бо для мене це справа принципу й честі. Що буде далі і які причини для мого звільнення потім знайдуть, – побачимо.

Поки що в області двовладдя, але Ви в судах, а Віра Іванівна – в кабінеті...

Я не маю абсолютно ніяких претензій до Віри Іванівни. Є указ Президента, і згідно з ним вона приступила до виконання обов’язків. Тому подобається мені це чи ні, але з її боку все законно.

Чи зустрічалися ви з пані Ульянченко і чи обговорювали цю колізію?

Так, одного разу ми зустрічалися – того дня, коли були зламані двері до кабінету. Я прийшов з ключами й сказав, що не треба було завдавати шкоди державному майну, достатньо було зателефонувати, і я передав би їй ключі. До речі, мій помічник, що мав ключі, у той день перебував на робочому місці в сусідньому кабінеті, але ніхто й не збирався шукати ключів. Мабуть, піар полягав саме у виламуванні дверей. Розмови про те, що ми дві голови на одну посаду, між нами не було та й власне не повинно бути. Цікаво інше. Двері в обласній адміністрації були зламані якраз у річницю Співочого поля - у цей день два роки тому Ющенко проголосив, що йде в похід за побудову правової демократичної держави. Прихильники Віри Іванівни зібралися відзначити це, а заодно й успіх із захоплення кабінету. Я в цей момент був присутній, тож заради ввічливості запросили й мене. Але я не відмовився і, коли виголосили тост за річницю Співочого поля, додав, що піднімаю келих за те, аби Президент повернувся до зраджених обіцянок Співочого поля і Майдану. Мені здалося, що це сподобалося не всім...

Євгене Дмитровичу, доки виконуватиметься рішення суду, чим Ви плануєте займатися?

Я не планую, я вже працюю. Жоден політик не може бути осторонь тих подій, які зараз переживає країна. Українська Народна Партія знову вимушена була вийти на майдан, щоб захистити те, що ми вибороли восени 2004-го. І я, звичайно, разом з партією.

Ми не будемо говорити чому в країні виник політичний розлад, але, на Вашу думку, чим це все може закінчитися?

Переконаний, що жодні поступки з боку Президента заради працевлаштування порошенків, третьякових, мартиненків в уряді Януковича не дадуть Ющенку бажаного результату. Як тільки Янукович стане Прем’єр-міністром, відразу ж розпочнеться процедура імпічменту. Партія регіонів, яка зараз відчуває особливе піднесення, не намагатиметься здійснити економічне диво, аби перемогти на президентських виборах 2009 року. Вони доб’ються дострокових президентських виборів ще восени. І президентські куми будуть якнайактивніше допомагати у цьому Партії регіонів заради збереження свого бізнесу та виторгуваних для них Президентом посад. Бо зраджувати для них – як дихати, зрадили Кучму – зрадять і Ющенка! А тому в нашого Президента є тільки один вихід – розпустити парламент, відмежуватися від олігархів з „Нашої України” та БЮТ і звернутися за підтримкою до народу.

Думаєте, народ ще повірить?

Повірить, бо все ж таки українців у нас більше, а вони хочуть мати незалежну, демократичну державу і не хочуть повертатися до кучмізму. І звичайно, навколо Ющенка готові знову об’єднатися партії націонал-патріотичного спрямування, які, власне, і забезпечили його перемогу на президентських виборах 2004 року, але були усунуті „любими друзями” від впливу на Президента. Саме завдяки цим любим друзям виникло таке масове розчарування в помаранчевих ідеях, і як наслідок – сьогодні у Верховній Раді опинилися не політичні партії, а бізнес-проекти, головна мета яких – перерозподіл власності.

А створення „антикризової коаліції” було лиш грою, у якій мільярдери обіграли мільйонерів у боротьбі за голоси комуністів та соціалістів. Разом вони представляють інтереси не більш як 5 відсотків найбагатших верств населення України. А 95 відсотків – сьогодні не мають свого представництва в парламенті. Ці люди були просто ошукані фальшивими соціальними гаслами, яких насправді й не збиралося виконувати жодне з п’яти організованих політично-бізнесових угрупувань, що пройшли до парламенту. Народ уже починає це розуміти, отож на зміну бізнес-гравцям на наступних виборах прийдуть люди, які мають переконання і керуються принципом „Україна понад усе”. Я в цьому переконаний. Як і в тому, що Ющенко прийме мудре рішення і не допустить відкату країни в минуле.

Розмову вів Микола Калениченко

УНІАН в Google News