Розмова про важливе

Партія регіонів врятувала країну від протистояння. Але, на жаль, бардак продовжився... Є коаліція сьогодні? Хай знайдуть в собі сили домовитися і працюють. Не можуть – йдемо на дострокові вибори...

Вже багато місяців політики і журналісти продовжують захоплено сперечатися про те, чи існує «демократична» коаліція. Утім, це абсолютно не важливо!

Нещодавно в новинах був сюжет про Судан. Там більшість населення голодує. За останні роки через діяльність людини різко скоротилися родючі грунти, країна перетворюється на пустелю. Люди вбивають один одного за воду і їжу! Влади практично немає – повна анархія.

Комусь це здасться нереальним, але за 40-50 років Україну може чекати така доля. На той час у світі практично закінчиться нафта і газ, ще більше скоротяться запаси питної води, ціни на продукти харчування зростуть у багато разів. Конкуренція між країнами загостриться неймовірно. І все це не наукова фантастика, а прогнози науковців. За таких умов державні діячі повинні щодня гарувати над створенням нових точок зростання економіки, розвитком інфраструктури, зміцненням інтелектуального потенціалу нації, впровадженням енергозбереження тощо. Час закінчити боротьбу за владу! Час починати працювати на майбутнє.

Про що конкретно йдеться? Є коаліція сьогодні? Хай знайдуть в собі сили домовитися і працюють. Не можуть – йдемо на дострокові вибори. І знову потрібно шукати компроміс, створювати коаліцію і працювати. Але підкреслю – вже очевидно, що тільки коаліція і уряд на основі Партії регіонів може дати можливість повернути відносну стабільність для проведення економічних і соціальних реформ. Пригадайте, коли працювала антикризова коаліція, конфліктів навіть з Президентом було в десятки разів менше, ніж зараз між Президентом і Прем`єром, між НУНС і БЮТ.

Є коаліція чи її немає – не важливо. Сьогодні розстановка політичних сил така, що ніхто не може сформувати реальну більшість. А отже – сформувати ефективну владу. Ситуація поглиблюється тим, що БЮТ і НУНС не можуть цю владу поділити – займаються не реформами, а політичною боротьбою – виборами в Києві, ділять Фонд держмайна...

Що найважливіше сьогодні для України? Зростання економіки. Це єдиний спосіб, щоб громадяни країни стали жити краще. Інших способів немає! Щоби щось ділити (як це намагається популістськи робити сьогоднішній уряд), треба спочатку почати працювати, створити базу для зростання в подальші роки.

Для цього потрібні реформи. А щоб їх провести - ефективна влада на всіх рівнях. На жаль, після «помаранчевого» перевороту щодня руйнується вся система влади - і виконавча, і судова, і законодавча. Прикладів – безліч. Були звільнені десятки тисяч чиновників, призначені не професіонали, а політично віддані. На революційній хвилі прийшли до влади багато аферистів. Кумівство-сватівство досягло абсурду.

Правовий нігілізм на кожному кроці – все почалося з незаконного третього туру президентських виборів. Потім – від незаконно призначених дострокових виборів до парламенту і Київраду до звільнення суддів Конституційного суду. У результаті щодня поволі і непомітно руйнується держава! До речі, за всіх недоліків Леоніда Кучми, йому вдалося відбудувати і примусити функціонувати основні владні інституції. Сьогодні все це зруйновано.

Повернімося до найважливішого. Для реалізації реформ, по-перше, потрібна стабільність. І курсова, і цінова, і податкова (законодавча), щоб бізнес міг планувати хоча б на 5-7 років. А держава повинна планувати на 50-100 років вперед.

Наведу конкретний приклад: якщо сьогодні не пришвидшити роботи з продовження терміну експлуатації діючих АЕС, і не почати підготовку до будівництва нових блоків, вже в 2030 році країна може зіткнутися з величезним дефіцитом електроенергії. Пригадайте віялові відключення! Ми хочемо світло за графіком? Ні!

Ще приклад, вже ширший: якщо сьогодні не сконцентрувати всі ресурси на створення нових точок зростання, за 5-7 років ресурси зростання вичерпаються. За сьогоднішньої сировинної структурі економіки з дуже низькою середньою доданою вартістю, вступ до СОТ дасть невеликий поштовх до зростання, але водночас сприятиме консервації системи. Звичайно, це вигідно розвиненим країнам – вони зроблять все, щоб залишити нас в такому сировинному статусі. Але на житті кожного українця, на житті його дітей і внуків позначиться, чи зможе країна зробити прорив в технологічному розвитку в найближчі 10-20 років, чи ні. А для цього потрібно створити інноваційну інфраструктуру. І головне - в рази збільшити фінансування науки і освіти. Людський інтелектуальний ресурс набагато цінніший, ніж будь-яка сировина – ніж золото, нафта чи газ. Багато фахівців стверджують, що так зване "японське економічне диво" відбулося зовсім не в 60-х роках минулого століття, а на півстоліття раніше, з початком в Японії освітньої реформи. Причому її основна ідея саме і полягала в тому, що в країні, бідній природними ресурсами, найбільш цінний ресурс - освічена і кваліфікована людина. Кращий доказ мудрості цієї політики - перетворення Японії за сторіччя з аграрної країни на постіндустріальну державу.

А сьогодні наша наука практично не фінансується! Замість встановлених законом 1,7% ВВП наука в кращому разі одержує 0,4%. Необхідно терміново підвищити цей показник. Наприклад, стратегія розвитку Росії передбачає подвоєння сьогоднішніх витрат до 2020 року – рівень фінансування освіти повинен досягти 7% від ВВП, охорона здоров`я – 6%, науки – 3%. Нам же набагато важливіше, ніж сусідам вкладати гроші в інтелект – у нас немає стільки нафти і газу.

Ще приклад: непрофесійні популістські дії уряди Тимошенко, що підтримують імпорт, призвели до зростання дефіциту торгового балансу. Крім того, що безпосередньо нищився вітчизняний виробник, це вбиває стимули кредитування економічного зростання. Відбувається вимивання фінансових ресурсів з національної економіки на користь країн-імпортерів. Остання криза в Аргентині красномовно свідчить про руйнівні наслідки таких непродуманих дій. До того ж, кредитно-грошова політика держави не стимулює перехід економіки, яка, по суті, базується на сировинному експорті, на інноваційний шлях розвитку. Уряд замість того, щоб, плекаючи експортерів, одержувати ресурс для розвитку внутрішнього ринку, пиляє сук, на якому сидить, по суті, вся Україна.

Тобто згадуючи дискусію про доцільність підвищення курсу гривні до долара, зроблю висновок: уряд спочатку повинен підтримувати експорт для поліпшення торговельного балансу, поступово знижуючи інфляцію. І, врешті, націлити всю економічну інфраструктуру на інвестиції в основний капітал. А результатами повинні стати і зниження енергоємності економіки, і підвищення конкуренції, і поліпшення продуктивності праці.

Скажу як людина, яка побудувала з нуля не один завод, бізнесу потрібна стабільність. Тільки тоді з`явиться бажання вкладати гроші в будівництво нових підприємств. Тим більше - в розробку нових технологій.

Також не достатньо ухвалити якісні стратегії і програми – повинна бути ефективна система для їх реалізації, необхідні бюджетні, інфраструктурні й людські (інтелектуальні) ресурси. Над цим треба працювати щодня. Але у нинішніх «демократичних» у великих лапках керівників немає на це часу – їм важливіші вибори, НАТО, Голодомор, святкувати сумнівні роковини (наприклад, Конотопськую битву).

Що робити? У цьому бардаку, який коїться з 2004 року, будь-якому уряду працювати складно. Але Кабмін Януковича показав, що тільки коаліція і уряд на основі Партії регіонів здатна принести стабільність. Нам вдалося вирівняти економічну ситуацію, але, на жаль, багато стратегічних питань залишилися невирішеними – неможливо працювати в ситуації постійних дострокових виборів.

Я вже говорив, що сьогодні розклад сил в парламенті не дозволяє створити жодну працездатну коаліцію. Єдиний вихід для країни – обирати наступного разу більшість депутатів від Партії регіонів до парламенту, а президентом – Віктора Януковича. Тоді у України з`являється шанс протягом років п`яти у відносній стабільності провести системні економічні й соціальні реформи. Підкреслю, що, незважаючи на можливі недоліки Партії регіонів, тільки вона є стабілізуючою політичною силою. Тільки ми, часто на шкоду своєму рейтингу, йдемо на компроміс з своїми опонентами заради збереження миру в країні, заради майбутнього. До речі, те, що партія погодилася на дострокові вибори в 2007 році – найбільш яскравий приклад. Ми врятували країну від «гарячого» протистояння. Але, на жаль, бардак продовжився. І тепер тільки народ може нам допомогти навести лад в Україні, збільшивши наше представництво в парламенті.

Ще раз, що найважливіше сьогодні для України?

- економічна і політична стабілізація;

- зміцнення владних інституцій – зважені і системні зміни до Конституції, реформа виборчої системи, місцевого самоврядування, судова реформа, реформа правоохоронних органів;

- концентрація основних зусиль влади як на створенні нових точок зростання економіки (ухвалення програми розвитку України до 2030 року, в її складі – розвитку основних галузей економіки і соціальної сфери). Іншими словами, це означає - концентрація інвестицій в людський потенціал України: інтелект і здоров`я нації.

Ось це цілі. Все інше, і зокрема, влада – лише методи.

Андрій Клюєв, народний депутат України, заступник голови Партії регіонів України

УНІАН в Google News