Дмитро Видрін: “Переконую Луценка, що депутат він кращий, ніж міністр”

 У “Нашій Україні” відбувається розкол. Нашоукраїнці навіть без додаткових стимулів та сигналів з боку Юлії Володимирівни, готові її підтримати...

У Юлії Тимошенко завжди є люди, які безперебійно коментують кожен її крок. Раніше це був Олександр Турчинов. Але зараз, перебуваючи в очікуванні посади силового міністра, Олександр Валентинович, каже що хворий і нібито не встає з ліжка. Аби прояснити сьогоднішню ситуацію з кадровими апетитами та подальшими намірами БЮТ, ми звернулися до Дмитра Видріна, директора Європейського інституту інтеграції та розвитку, новообраного депутата (БЮТ).

Дмитре Гнатовичу, як ідуть переговори зі створення більшості?

Нормально, але “Наша Україна” намагається  їх затягнути...

Експерти досить скептично оцінюють прем’єрські перспективи Юлії Володимирівни. На цій посаді її не підтримуватиме Президент, вона дратуватиме парламент, у неї практично не буде своєї команди. Кінець її ще не розпочатої  політичної діяльності прогнозують на осінь...

Юлія Тимошенко стане прем’єром і, швидше за все, зможе сформувати свою команду. Роль прем’єра у нинішній системі влади змінюється. Нові повноваження глави уряду незіставні з колишніми. Якщо раніше в неї були зв’язані руки, ноги й навіть крила, то тепер не так. У кадрових питаннях вона значно вільніша і зможе підбирати команду на всіх рівнях. Кадровий набір, починаючи від кабмінівських клерків і закінчуючи начальниками департаментів відділів, вона братиме під свій контроль. І вже зараз Тимошенко створює систему підбору кадрів для кабміну. Будуть використані європейські моделі тестування, перевірки кадрів на професійність. Думаю, їй удасться сформувати принципово нову команду. Багато закордонних інтелектуальних центрів готові надавати підтримку – щодо інвестицій, навчання кадрів, налагодження міжнародних економічних зв’язків.

Юлія Тимошенко начебто не хоче бачити в уряді шість чоловік. Можна здогадатися, що це Порошенко, Червоненко, Третяков, Жванія, можливо, Луценко. А хто шостий?

Я одразу так і не скажу. Ну тих, кого ви назвали, без сумніву. А подумайте, хто ще є з одіозних людей? Я зараз і не згадаю...

Є ще чутки, що Віктор Андрійович шляхом телефонного прослуховування довідався про те, що частина його оточення веде переговори з Тимошенко. Казали, що вона обіцяла пост віце-спікеру Зваричу, а спікера чи то Безсмертному, чи то Єханурову?

Два останніх дні я зранку до вечора перебуваю в штабі Тимошенку. Я бачив її цілими днями. Може, такі переговори вона вела вночі... Але, думаю, що вночі вона спить. Та, як на мене, немає сенсу їх проводити. У “Нашій Україні” й так відбувається розкол. Політики з НУ навіть без додаткових стимулів та сигналів з боку Юлії Володимирівни, готові її підтримати.

Юлія Володимирівна претендує на дві посади: посаду прем’єра – для себе - і якусь із посад силових міністрів, зрозуміло, що для Турчинова. А як же решта амбітних хлопців із вашого блоку? Ви б, скажімо, погодилися на скромний пост голови парламентського комітету?

Мені важко це коментувати. Кабмін буде сформовано, але з виникненням нових викликів відбуватимуться ротації. Більшість людей побачило, що головне “своя людина” в кабміні, а результат її діяльності. Це буде уряд  коаліційний, тому, гадаю, якщо якийсь міністр не впорається зі своєю роботою, політична сила, що його висунула, сама ж його усуне, аби не ризикувати своєю репутацію. Я зараз веду полеміку з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценко з приводу тих неприємних речей, які відбувалися в мене в офісі... Намагаюся довести йому, що як депутат він значно ефективніший ніж міністр. Незабаром йому скажуть про це й соціалісти.

Оскільки цей уряд надовго, то тієї лихоманки, яка була торік не буде. Тоді кожна політична сила намагалася взяти від посади міністра все - фінансові, організаційні дивіденди. А оскільки зараз термін перебування на посаді зростає, то головним стимулом буде участь в уряді високої ефективності. А це змусить ретельно ставитися до добору міністрів.

Особисто Ви претендуєте на якусь посаду?

Особисто я не претендую. Закінчую книжку. Це давньоіндійський трактат про владу, якому 2500 тисячі років. Там є цікаві, актуальні й досі думки. Наприклад, лідер не може брати в уряд своїх кумів, людей, з якими разом заробляв гроші, а також людей, з якими вчився на одному курсі або в якійсь медресе чи світському закладі. Я проаналізував діяльність уряду за минулий рік крізь призму цього трактату, й виявилося, що в нас усе не так... Із цим я пов’язую високу неефективність нинішнього уряду. Урядовці не знали елементарних основ, відомих ще дві з половиною тисячі років тому. Пригадую, в цій книзі навіть є розділ “Виховання сина Президента”.

І щоб нова влада не припускалася таких само помилок, я написав книжку “Згадуючи Артхашартара”.

УНІАН в Google News