Засудження Лазаренка – удар по Тимошенко?

Свого часу Тимошенко мала необачність заявити, що справа Лазаренка є суто політична. Але вирок американського суду стосується саме чистого криміналу... Достатньо кількох грамотних інформаційних викидів, щоб відновити образ “нерозривної пари” в суспільній свідомості...

Після ухвалення доволі суворого вироку Павлові Лазаренку американським судом в українських та світових ЗМІ з’явилося чимало інформаційних та аналітичних матеріалів. Ще б пак. Ідеться про одну з найгучніших кримінальних справ десятиліття, про сотні мільйонів доларів, про здирництво і хабарництво людини, яка була главою уряду 50-мільйонної країни. У цих матеріалах, як правило, аналізують, скільки грошей Павла Івановича на офшорних рахунках залишилися невиявленими, скільки років ув’язнення та мільйонів доларів штрафу йому скостять його чудові адвокати світового класу, як почуваються в цих тяжких умовах його молода дружина та маленька дитина, пишуть про позбавлення Павла Івановича обласного депутатства тощо.

Водночас оглядачі звертають увагу на ще один аспект вироку каліфорнійської Феміди: засудження Павла Лазаренка є відчутним політичним ударом по Юлії Тимошенко.

У свідомості мільйонів громадян України Лазаренко та Тимошенко сплелися в одну нерозривну пару. І достатньо кількох грамотних інформаційних викидів, щоб відновити цей образ у суспільній свідомості.

Ось приклад. У березні цього року в інтерв’ю одному з Інтернет-видань Павло Лазаренко звинуватив Генеральну прокуратуру України у фальсифікації матеріалів у кримінальній справі про нібито отримання ним хабарів від тодішньої глави компанії ЄЕСУ в другій половині 90-х років. Ось цитата: „Я десятки разів звертався до офісу генерального прокурора Піскуна: ви обвинувачуєте мене в усіх смертних гріхах, але ж справа по ЄЕСУ та Юлії Тимошенко закрита ще 21 січня 2005 року. Чому ж в Україні мені досі інкримінують причетність до якихось сумнівних операцій „Єдиних Енергосистем? Якщо проти одного з так званих „спільників” справу закривають, а проти іншого – продовжують так зване „слідство”, то як це зветься?”

Справді, українська прокуратура багато років кваліфікувала Лазаренка й Тимошенко як „спільників”, і навіть кримінальні справа називалася „справа Лазаренка–Тимошенко”. Ще 4 вересня 2003 року Піскун (був тоді в першій генпрокурорській „ходці”) повідомив про те, що ГПУ завершила розслідування й направила до суду частину кримінальної справи щодо керівників ЄЕСУ, гендиректором якої у 1997–1998 роках була депутат Ю.Тимошенко. Цитата: „Завершено розслідування епізодів великої кримінальної справи стосовно колишнього прем’єра України Павла Лазаренка. Мова йде про перерахування керівниками ЄЕСУ багатомільйонних сум на закордонні рахунки Лазаренка. Слідством встановлено, що Павло Лазаренко, будучи прем’єром, отримував хабарі від керівників ЄЕСУ...”

Та сама Генпрокуратура неодноразово називала й цифри зловживань: збитки у справі становили нібито 2 мільярди 271 мільйон доларів США, а Павлові Лазаренку від ЄЕСУ було дано хабарів на суму більш як 162 млн. доларів.

Щоправда, все це не завадило тому ж Піскунові в січні 2005 року оперативно зняти з Юлії Тимошенко всі звинувачення й закрити справи щодо неї та інших керівників ЄЕСУ.

У листопаді 2005 року, коли якраз розпочиналася активна фаза парламентської кампанії-2006, були оприлюднені копії документа з реквізитами судової справи „США проти Лазаренка”. У ньому прокуратура США нібито вимагає визнання свідчень Юлії Тимошенко як свідчень необвинуваченого спільника у справі Лазаренка. Ось цитатаз тексту копії, автентичність якої так і не була ніким підтверджена: «Тимошенко була спільником як у змові з відмивання коштів, так і у схемі шахрайства. Акції Тимошенко та її компаній спеціально наводяться в обвинувальному акті і, хоча вона не була звинувачена як спільник, уряд надав достатньо доказів, щоб продемонструвати, що вона є учасником злочинної змови і що її свідчення мають бути прийняті як свідчення спільника". 

У ще одній непевній копії справи „США проти Лазаренка” наводяться нібито свідчення колишнього близького компаньйона Лазаренка Петра Кириченка (який зрадив свого шефа і „пішов у сознанку” американським слідчим). Ось цитата: „1998 року Кириченко зустрівся у Лондоні з Аксоєм (номінальний директор компанії United Energy International Ltd., яку контролювала Юлія Тимошенко), Тимошенко і Лазаренком. За словами Лазаренка, Тимошенко вважала, що переплатила Лазаренкові (більш як 50% від суми своїх прибутків, і вона хотіла повернення певної суми грошей”. Ця цитата дала підстави, зокрема, депутату-комуністу-“правдолюбцю” Ю.Соломатінупорушувати неприємне питання – хто був головним у парі „Лазаренко–Тимошенко”.

Свого часу Юлія Тимошенко мала необачність заявити, що справа Лазаренка є суто політична. Але вирок американського правосуддя стосується якраз чистого криміналу. І їй ще напевне доведеться давати пояснення цих слів. Не реалізувався найвигідніший для ЮВТ сценарій – відпущення Лазаренка на свободу із залу суду з заліком відбутого покарання (про повне виправдання мова, звісно, не могла йти). Ухвалено вирок з терміном ув’язнення і сумою штрафу. І тепер ця вкрай невигідна тема „спільники Лазаренко–Тимошенко” роками висітиме над головою Юлії Володимирівни. Адже Лазаренко сидітиме, а Тимошенко – ні.

Ну а про можливі напрями „діставання” її в інформаційному просторі йшлося вище. Автор сподівається, що вони стануть „шпаргалкою” не для чорних піарників, а радше для штабу Юлії Володимирівни, якому, запевне, доведеться шукати інформаційної протиотрути.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News