Інститут держсекретарів: сторожові пси політиків чи вартові спадкоємності?

«Ідею запровадження цього інституту нині я, перш за все, вбачаю в тому, що не вистачає посад для працевлаштування у владі членів правлячої команди...» Думка політиків і експертів

Інститут держсекретарів був уперше запроваджений 2001 року і проіснував неповних два роки. Спроби його відновити робилися в 2005-му Віктором Ющенком, який видав відповідний указ, схвалений Кабінетом міністром. Указ завис, але нещодавно про намір повернути держсекретарів заявив апарат Віктора Януковича.

До речі, створювали і скасовували цей інститут приблизно з одним і тим самим формулюванням – з метою оптимізації (як варіант: стабілізації, розвитку) системи державного управління і подальшої реалізації політреформи. Про цілі та функції такого інституту УНІАН опитав експертів. 

Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень  і конфліктології:

МІНІСТРИ НЕ ЗОБОВ`ЯЗАНІ БУТИ ПРОФЕСІОНАЛАМИ

Запровадження інституту держсекретарів – неодмінний елемент реформи державної влади. Адже ми переходимо до системи, в якій міністри повинні виконувати роль політиків. Їм не обов`язково мати професійний досвід у галузі свого відомства.

У Великобританії міністр охорони здоров`я змінює свій портфель на міністра оборони чи міністра науки. І це вважається звичним, тому що міністри-політики реалізують певний курс, узгоджений з коаліцією, і їм не треба для цього бути професіоналами в цій конкретній галузі.

Звичайно, наші політики не зовсім до цього дозріли і погано розуміють механізми роботи. Вони підозрюють, що якщо буде запроваджений цей інститут, то це призведе до обмеження їх прав, можливостей, повноважень. Насправді ми повинні почати виховувати професіоналів, людей, які готові виконувати програму – будь-яку програму, яку замовляє міністр-політик, виходячи з коаліційної угоди.

Мене дивує, що цьому чинить опір і міністр оборони, який дуже добре мав би це розуміти. У той час, коли він працював у центрі Разумкова, ніякого сумніву в нього не було, – а нині він сумнівається.

Нам потрібно виховувати і добирати когорту професійних управлінців, які знатимуть відповідні галузі економіки і працюватимуть незалежно від того, змінився політичний курс чи ні. Тільки тоді ми забезпечимо безперервність управління державними механізмами, тоді кожна урядова криза не тягтиме кризу всієї системи державного управління, як це було в 2004 році, і з чим ми можемо зіткнутися зараз.

Зараз, зустрічаючи опір міністрів, Зварич каже, що раніше, в 2001 році, держсекретарів призначав Президент. І це допомагало йому впливати на політику міністерства крім міністра. Сьогодні уряд призначає держсекретарів. Але і уряду треба звикнути до думки, що держсекретарі можуть працювати і після його зміни, якщо вони себе добре зарекомендували. Мені здається, що це дасть новий стимул професійного зростання. Тому що не всі професіонали хочуть бути політиками. У нашому уряді є ряд міністрів, які влаштовували Кучму, влаштовували Ющенка і зараз влаштовують Януковича, і ці люди не повинні мінятися від того, що змінюється політична кон`юнктура. 

Володимир Литвин, віце-президент НАНУ:

МЕТА ОДНА – РОЗШИРИТИ МОЖЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ДЛЯ СВОЇХ

У 2001 році мета створення інституту держсекретарів була благородна: забезпечити стабільність влади, а головне – послідовну роботу державних інституцій. Але тоді це було спаскуджено примітивним баченням місця і ролі держсекретарів.

Мені здається, що уроки з минулого не зроблені, тому ідею введення цього інституту я, перш за все, вбачаю в тому, що не вистачає посад для працевлаштування у владі членів правлячої команди.

Спершу треба порахувати, що це коштуватиме країні. А заразом – порахувати навантаження для бюджету від запровадження посад заступників керівників центральних органів виконавчої влади по зв`язках з Верховною Радою. З таким же успіхом можна запровадити посади заступників по зв`язках з космосом.

Виникає питання: а чим займатимуться міністри? Адже вони повинні формувати і здійснювати політику в галузі. Політика формується через ухвалення відповідних законів. Закони приймає поки що Верховна Рада. Висновок очевидний: новації мають, головним чином, одну мету – розширити можливості для працевлаштування.

Я думаю, цікаво буде нашим громадянам подивитися на видатки бюджету на утримання влади. Зокрема, з урахуванням нововведень. Переконаний, цифра буде промовистою.

Дмитро Видрін, політолог, народний депутат:

СТОРОЖОВІ ПСИ ГОСПОДАРЯ ПРИ ВЛАДІ

Як це завжди у нас буває: будь-яка ідея марнується, перетворюючись на свою протилежність. Те саме, на жаль, відбулося з інститутом держсекретарів. На Заході держсекретарі є тим інститутом, який здійснює спадкоємність в політиці відомства. Політики приходять і відходять, а держсекретарі відповідають за міністерство, не забувають стратегії, розроблені міністерством, пам`ятають про хороших людей, які потрапили в кадровий банк даних міністерства. І це потрібно, щоб зберігалася спадкоємність в надходженні ідей, щоб все розвивалося циклічно, еволюційно.

У німецькому, англійському, ізраїльському парламенті я цікавився такими інститутами. І я бачив, як працює такий інститут і в країнах Європи і навіть Азії.

У нас держсекретарі – сторожові пси конкретних політиків. В Україні вони призначаються, щоб захищати поточні інтереси свого господаря. У нас це інститут політичної одномоментності. У нас держсекретарі захищають не стратегію і тактику відомства, а момент, бажання господаря в даний момент, настрій господаря в даний момент, волю господаря в даний момент і фінансовий інтерес господаря в даний момент.

Записала Лана Самохвалова