Кіндер-сюрпризи української політики

Улюбленчик для розумників... Найретинговіший з молодої порослі... Не спокуситися на жирні обіцянки – уже гідний вчинок... Перспективний, але не поталанило з батьком...

Виборами у країні запахло давно. Це відчувається з тональності телепрограм, виступів у сесійній залі, мобілізації квазі-соціологічних фірм та “незалежних” експертів, які, судячи з різкості їхніх коментарів щодо одних політиків та відвертої компліментарності щодо інших, уже стали елементами передвиборчої інфраструктури.

У 2002 році здавалося неймовірним, що талановита молодь навіть при якихось непоганих грошах зможе прорватися до влади. Факт консервації еліт здавався беззаперечним, і такий стан видавався незмінним. Однак президентство Ющенка при всіх його гірких провалах та розчаруваннях дало принаймні дві позитивні речі. Насамперед це свобода слова, по-друге – хоч і незначне, але оновлення владної еліти. До реального розв’язання проблеми ротації еліт нам ще далеко. Але нові обличчя таки з’явилися.

Ми вирішили провести попередній аудит активів і пасивів таких людей – переважно молодих політиків, яким до сорока років (плюс Анатолій Гриценко: йому 52, але він теж перебуває в реєстрі нових облич) і які зробили заявку на участь у великій політиці й дещо в ній таки досягли.

Анатолій Гриценко: улюбленчик для розумників

Інтелектуал. Керівник виборчого штабу Віктора Ющенка на президентських виборах, екс-міністр оборони.

Серед його активів насамперед його досвід. Він, безумовно, переконав суспільство в тому, що зумів розпочати реформи в армії. Реально оцінювати його військові здобутки можуть фахівці, але в очах людей він залишається міністром-реформатором. Серйозним ресурсом можна вважати його зв’язки з Центром Разумкова та шлюб із провідною журналісткою “Дзеркала тижня”.

Слабке місце – він улюбленчик для розумників, м’яко кажучи, далекий від популізму. Здатність переконати журналістів на брифінгу та колег у парламентському комітеті не означає здатності переконати людей хоча б у будинку культури. А без цього вселити надію в широкі електоральні маси буде непросто. Ющенко свого часу без цього обійшовся, але не треба забувати, що в Ющенка й рейтинг був інший і допомагали йому неслабкі друзі.

Багато хто переконаний, що Анатолій Степанович все ще перебуває у владній обоймі завдяки В’ячеславу Кириленку, який доклав зусиль, аби  добитися для відставного міністра посади голови парламентського комітету. На думку інших, він вже практично вийшов з-під цього впливу, зокрема, “запустивши” свій новий проект у вигляді громадського руху.

Що далі? До БЮТ він нібито не хоче, а НУ–НС уже не помічник... Чи витягне Гриценка самостійний проект, навіть за умови наявності в його лідера цікавого проекту Конституції?  Поки що важко сказати. Багато залежить від того, наскільки команді Гриценка вдасться застосувати на практиці сучасні комунікаційні та політтехнологічні прийоми для залучення коштів на вибори та розширення електоральної бази – від вузького кола інтелектуалів до ширших народних мас. Обамі в Штатах це значною  мірою вдалось. Україна, звісно, не Штати. Але спостерігати буде цікаво.

Арсеній Яценюк: найрейтинговіший з молодої порослі

На сьогодні він найбільш рейтинговий з молодих політиків України. Це легко помітити з часто нервових висловлювань про нього з боку потенційних опонентів. Часом старші політологи, помічені в штабах його конкурентів, з агресією, яка так не пасує їх солідному віку, кілька разів перепитують Арсенія Яценюка: скажіть, а хто вас фінансує?

Коли розпочинається кампанія, спонсорів партії чи особи легко вирахувати за виборчим списком та складом команди. Зараз нічого неможливо приховати, навіть якщо зустрічаєшся на Сардинії. Але головним звинуваченням, яке звучить на адресу Яценюка – нібито його зв’язок із Дмитром Фірташем, власником скандальної компанії “РосУкрЕнерго”.

Тим часом у 2006 році саме тодішній міністр економіки України Арсеній Яценюк єдиний з урядовців нещадно боровся з “РосУкрЕнерго” і не пускав споріднену компанію – “Укргазенерго” на вітчизняний ринок. Яценюк називав її “Агентством з банкрутства України”. А на той час виступати проти РУЕ, перебуваючи у владі, було значно важче, ніж у опозиції. Тож фінансування Фірташем свого давнього супротивника виглядало, якщо не фантастичним, то досить дивним.

Та навіть якби й так, важко зрозуміти, чим газовий бізнес гірший від земельної латифундії, яскраві представники якої сидять у блоці одного з кандидатів у Президенти. Земля, як і газ, – такий самий стратегічний ресурс країни.

Утім, Арсеній Яценюк пообіцяв оприлюднити, хто з грошових мішків жертвуватиме на його “Фронт змін”. Подивимося...

В активах Яценюка досвід роботи на посадах міністра економіки, заступника губернатора, голови Нацбанку та спікера Верховної Ради. Посада керівника НБУ дісталася йому під час Помаранчевої революції. Тоді Яценюк, порадившись із банкірами найбільших банків, спрацював оперативно – прийняв рішення про заборону зняття депозитних вкладів і фактично врятував банківську систему України. Цікаво, що сьогодні, під час кризи, Нацбанк, очолюваний Стельмахом, фактично намагався повторити кроки Яценюка, але це не врятувало ситуації. Експерти вважають, що цей захід був би ефективним і тепер, якби дії НБУ були більш прозорими.

Поки що немає чітких заявок про його електоральну карту. Росію начебто не дратує, і на Заході – не чужий. Багато політиків стверджують, що починають день з іноземної преси. Наші політики бували на Давосі, але, здається,  Яценюк перший, хто провів там український ланч, торгуючи не обличчям та модними платтями, а мізками. Його CV влаштувало б працедавців Гарварду та ABM, але доробок держслужбовця дає змогу сподіватися на якнайповнішу реалізацію потенціалу дома.

Віталій Кличко: не спокуситися на жирні обіцянки влади – уже гідний вчинок

У політичній історії України, здається, жоден парламент не обходився без олімпійського чемпіона, але жоден з них не очолював блок. Віталій Кличко претендує на самостійну роль.

Поки що він має фракцію в Київраді та виконує надзвичайно важливу роль. З нечесних та непрозорих землевідведень мерської більшості він робить події, помітні людям. Кличко залишався у Київраді стійкою та послідовною опозицією, вигідно виглядаючи на тлі гламурної молоді, що перебуває на балансі міського голови й виконує роль біомаси для голосування. Не спокуситися на жирні обіцянки влади – це вже гідний вчинок.

Але для подальшого зростання цього замало. Доля Віталія залежатиме від того, хто буде в його оточенні. У його здатність самостійно продукувати й реалізовувати стратегії ніхто не вірить. Тож опоненти завжди прискіпливо вивчатимуть його оточення. І поки що, відверто кажучи, їм є що закинути Кличкові – якість “грошових мішків” блоку нічим не краща тих, кого блок піддає гострій критиці. Тож багато хто ставить питання так: можливо, друга роль у союзі з популярним політиком – краще, ніж репутація ляльки в руках могутніх тіньових радників? Вирішувати чемпіонові.

Олесь Довгий: перспективний політик, якому не поталанило з “батьком”

Відверто цікавий хлопець, якого можна вважати стопроцентно перспективним політиком, якому, однак, просто не поталанило з батьком... Політичним батьком...

Сини колишніх міністрів зазвичай є героями таблоїдів,  Олесь тим часом сидить і проводить засідання, засвітившись у явному скандалі лише один раз. Він зробив занадто дорогий, як для держслужбовця, подарунок якійсь моделі.

Ну, з ким не буває, тим більше, що рідний тато в нього не бідна людина.

Посада Довгого була б прекрасним плацдармом для політичної кар’єри – за іншого мера. Тож на думку багатьох, дуже багато залежить від того, чи  вистачить Олесю мудрості вчасно дистанціюватися від Леоніда Михайловича та перебратися в іншу обойму. Інакше за ним завжди тягнутиметься шлейф “ініціатив” та одіозної слави Черновецького.

В’ячеслав Кириленко: щоб дитина стала самостійною, треба посваритися з батьком

Можна сказати, що він політик того майбутнього часу, коли харизма буде не головне, головне ж – послідовність у поглядах та постійна праця.

Колишній голова партії “Народний союз Наша Україна” – чи не єдиний політик, який двічі заради інтересів справи зумів поступитися першим номером (спочатку в партійному списку, а потім – кріслом спікера).

Його вірність Президентові зрозуміла і по-своєму заслуговує на повагу, але кажуть, що дитина не може стати самостійною, аж поки не посвариться зі своєю родиною. Партійна розбудова, якою наполегливо займався Кириленко, настільки вагомо залежала від кроків апарату та планів першої особи, що праця лідера часто була  сізіфовою. Тепер же, коли його “пішли”, можна бути значно вільнішим у своїх маневрах. Але тут знову, як і в інших колег по цеху “молодих-перспективних” політиків, все залежить від ресурсів – де взяти кадри, медійні можливості, гроші, зрештою.

Після відходу з посади голови партії В’ячеслав Кириленко не дає скандальних інтерв’ю, він створив окрему групу, дистанціюючись від НСНУ. На середню та довгу перспективу група Кириленка могла б стати  “західним крилом” гіпотетичного блоку Яценюка. Але, звісно, є спокуса бути й самостійнішим.

...На жаль, більшість нових депутатських облич сьогодні – це гідні наступники “старих”. Вони однаково виступають, однаково виглядають, однаково ставляться до бюджету й потрапили в депутатський список тільки тому, що, образно кажучи, виносили нічні горшки лідерів чи робили щось подібне.

Тож хочеться вірити, що прихід тих, кого сьогодні тут згадували,  допоможе відкрити шлюзи та забезпечить притік свіжої крові в політичне життя України...

Маша Міщенко

УНІАН в Google News