Незамінний омбудсмен: чому Раді варто поквапитися з призначенням Уповноваженого з прав людини

В кінці квітня завершився 5-річний термін роботи на посаді омбудсмена Валерії Лутковської. Тепер Верховній Раді належить вибрати наступного Уповноваженого, який буде визначати державну політику в галузі прав людини в країні (рос.).

В Україні посада омбудсмена з'явилася багато пізніше, ніж на Заході. В європейських країнах пік активності по створенню інститутів Уповноваженого з прав людини припадає на середину минулого століття. Міжнародний інститут омбудсмена, який об'єднав понад 50-ти країн, був створений ще в 1976 році. В Україні ж перший омбусмен з'явився тільки на шостий рік незалежності країни – 15 січня 1998 року, коли набув чинності Закон «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Ним стала Ніна Карпачова, яка затрималася на цій посаді на три каденції, тобто на 15 років, і встигла за цей час скомпрометувати одну з головних характеристик Уповноваженого – незалежність від усіх гілок влади. Принаймні, такі звинувачення пролунали на її адресу, коли на парламентських виборах 2006 року Вона увійшла другим номером у виборчий список Партії регіонів.

По завершенню її третьої каденції в області захисту прав людини, в українського Інституту омбудсмена нарешті з'явилося нове обличчя – 24 квітня 2012 року парламент обрав на цю посаду тодішнього урядового уповноваженого в Європейському суді з прав людини Валерію Лутковську.

Втім, з її призначенням теж все було не просто. Проголосувати з першого разу не вдалося – в парламенті не вистачило голосів. А друге голосування супроводжувалося скандалом та бійками. «Лутковську завели [в сесійний зал] з бічного входу, дали буквально хвилину щось сказати, почути, що вона говорила, було неможливо – у залі дуже голосно кричали. Ціною бійок і скандалів її кандидатура все-таки пройшла», – згадує колишній народний депутат, політичний експерт Тарас Чорновіл.

Перші кілька років роботи Лутковської на посаді омбудсмена багато хто вважав її політичним ставлеником Партії регіонів. Однак, за словами Чорновола, насправді вона їм ніколи не була. «Ставлення до Лутковської у Партії регіонів було невизначене, вони її не сприймали... Просто, коли між Карпачової (яка стала на бік Юлії Тимошенко і Партією регіонів почався конфлікт, Лутковська, волею обставин опинилася у відповідному місці у відповідний час», – підкреслює Чорновіл.

Валерія Лутковська / Фото: УНІАН

Головне завдання Уповноваженого з прав людини, в принципі, пояснюється вже формулюванням самої посади – парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини по всій території України. Але в умовах війни перелік професійних обов'язків омбудсмена суттєво розширено: порушення прав внутрішньо переміщених осіб, злочини, пов'язані з тероризмом, порушення прав жінок, які воюють на Донбасі, насильство над жінками на територіях «Л/ДНР» і багато іншого. До 2014 року українському омбудсмену цим займатися не доводилося.

Більше того, незважаючи на те, що, за законом, юрисдикція омбудсмана поширюється на всі українські території, за фактом, можливості вплинути на захист людей на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу дуже обмежені. Традиційні способи тут абсолютно не працюють, тому Уповноваженому потрібно постійно знаходити додаткові можливості. Зокрема, необхідність співпрацювати з окупантами. Наприклад, як в історії з Уповноваженим з прав людини Російської Федерації, з офісом якого українському омбудсману довелося вести тривалу офіційне листування і переговори, щоб, зрештою, домогтися переведення 12 укладених з Криму на материкову частину України.

Ще один цікавий нюанс – спільна робота з громадськими активістами. При Карпачової ахіллесовою п'ятою омбудсмена завжди була відсутність системної співпраці з правозахисними організаціями, непрозорість діяльності, відсутність відкритої інформаційної політики. Сьогодні в офісі Уповноваженого вважають, що мають високий рівень довіри серед правозахисників.

Результати нещодавньої загальнонаціональної соціології «Права людини в Україні» втім, це підтверджують. Приміром, згідно цього дослідження, 78% правозахисників вважають співробітництво з офісом Уповноваженого ефективним.

«Ми проводили опитування громадських організацій, які співпрацюють з офісом Уповноваженого з прав людини, і дійсно їх оцінка роботи омбудсмена була високою, особливо на контрасті з попереднім, коли в офісі стояли кодові замки», - говорить голова правління «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук.

«Перебуваючи в бюджетних рамках, омбудсмен створила ефективну мережу по всій Україні, яка дозволяє якісно моніторити ситуацію щодо порушень прав людини і оперативно реагувати на кричущі факти порушень», – зазначає народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Ірина Суслова.

Як би там не було, каденція Лутковської закінчилася, але ще до закінчення терміну повноважень нинішнього омбудсмена в Україні заговорили про те, хто може її змінити.

Варто відзначити, що до кандидата в омбудсмени висуваються певні вимоги: Уповноваженим може бути тільки громадянин України, не молодший 40 років, володіє державною мовою і протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Також, кандидати повинні володіти високими моральними якостями, досвідом правозахисної діяльності. Претендентів на посаду перевіряють у порядку, встановленому Законом «Про засади запобігання і протидії корупції».

Ірина Геращенко під час сесії ПАРЄ / Фото УНІАН

Традиційно, пропозиції щодо кандидатур вносять голова Верховної Ради або не менше однієї четвертої народних депутатів України від конституційного складу. Не так давно в ЗМІ з'явилася інформація, що в парламенті вже щосили йде збір підписів за кількох кандидатів. До їх числа, наприклад, потрапила віце-спікер Ірина Геращенко, яка, у свою чергу, на своїй сторінці в Facebook відхрестилася від будь-яких «кар'єрних змін». «Шановні колеги та експерти. В мої найближчі плани входить продовження роботи у ВР і політична діяльність. Ніяких інших планів поки не розглядаю. Не женіть і не женіть мене без мене», – зазначила вона.

Також у кулуарах озвучується кандидатура народного депутата від «Народного фронту», голови Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмили Денисової. До того ж, сама вона вже заявила про готовність стати омбудсменом, якщо парламент підтримає її кандидатуру. «Я думаю, що я можу бути омбудсменом. Але якщо буде кращий людина, якщо парламент визначиться так, то буду залишатися депутатом», – зазначила вона.

Між тим, правозахисним організаціям про конкретних кандидатів досі нічого невідомо. Відповідно, якщо якісь обговорення і мають місце, то відбуваються вони в парламенті «за закритими дверима». У зв'язку з цим, що правозахисники вже висловилися проти політичних призначень і можливих «партійних квот» в питанні, який визначає державну політику в галузі прав людини в країні. Днями представники неформальної коаліції правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» оприлюднили відкрите звернення до спікера Верховної Ради Андрію Парубію, голові Комітету з питань прав людини Григорію Немирі і лідерам фракцій і депутатських груп, вимагаючи провести відкритий конкурс на посаду Уповноваженого з прав людини.

«Омбудсмен повинен бути голосом в захист високих міжнародних стандартів захисту прав людини і, виходячи з цього, висловлювати свою позицію, а не обслуговувати інтереси якихось політичних партій, груп, фракцій та інше», – переконана Олександра Матвійчук.

. А затягування обрання омбудсмена може і зовсім обернутися проблемами з обміном полоненими / REUTERS

Такої ж думки дотримується керівник Адвокаційного центру української Гельсінської спілки з прав людини Борис Захаров. За його словами, перед новим омбудсменом стоїть чимало завдань. Необхідно продовжувати працювати над виконанням Національної стратегії з прав людини, над усуненням дискримінаційних положень проти жителів тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, працювати у сфері звільнення полонених і ув'язнених з непідконтрольних Україні територій, використовувати міжнародні зв'язки і механізми для захисту прав людини. «Особливо активними потрібно бути в питаннях запобігання загроз правам людини у сфері діяльності спецслужб (зараз співробітники СБУ нерідко намагається контролювати те, що не повинні) і тортур у правоохоронних органах та пенітенціарній системі. А тортури є скрізь – і в СБУ, і в поліції, і в армії, і навіть в прокуратурі», – додає Захаров.

Цікаво, що самі правозахисники часто, в силу різних обставин, не хочуть навіть пробуватися на посаду Уповноваженого. І навіть готові виносити на участь у відкритому конкурсі на посаду омбудсмена... Валерію Лутковську. «Незважаючи на те, що в її роботі є ряд недоліків (наприклад, вона свідомо уникала конфронтації з владою Януковича), Валерія Лутковська – хороший фахівець. Вона сформувала структуру, сильний офіс і кадри, досягла великих успіхів. Їй тільки не вистачає відвертих «наїздів» на владу, адже іноді на владу потрібно саме публічно тиснути», – вважає Захаров.

Але потрібен самої Лутковської якийсь конкурс? Справа в тому, що, згідно законодавству, поки новообраний Уповноважений не прийме присягу – Валерія Лутковська залишається омбудсменом. Якщо досі продовжує працювати Центрвиборчком, терміни повноважень членів якого закінчилися давним-давно, то не можна виключати, що і робота омбудсмена продовжуватися на наступні п'ять років таким же чином. Тим більше, сама вона не проти другої каденції, а правозахисні організації її підтримують.

Але є одне «але». В умовах війни обов'язки Уповноваженого з прав людини значно розширюються. А затягування обрання омбудсмена може і зовсім обернутися вкрай неприємними сюрпризами. Адже навряд чи щось може перешкодити Росії використовувати відсутність легітимного Уповноваженого проти нас і, наприклад, заблокувати передачу українців на підконтрольну Україні територію за домовленостями, які досягалися спільно з омбудсменом. Так, правозахисники переконані, що такі ризики абсолютно невиправдані, оскільки, поки парламент не визначиться, чинний омбудсмен буде продовжувати виконувати покладені на неї обов'язки. Але це – одна, українська сторона медалі. Що знаходиться там, на іншій – російської – велике питання. Що стоїть Росії, яка три роки плює на недоторканність українських кордонів, ще раз наплювати на міжнародні договори та українське законодавство...

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News