Четвер,
17 серпня 2017
Наші спільноти

Засідка для Януковича

“Зраду національних інтересів” уряду й спікеру не пришиєш. Бо “зрадити” може лише самостійний суб’єкт, а не маріонетка. А такого “ручного управління” українським урядом, як нині, Росія давно не демонструвала... Чому відкладається візит Фрадкова...

Одночасне відкладення до листопада першого читання проекту бюджету та розгляду законів щодо СОТ якнайкраще проілюструвало залежність уряду Януковича й антикризової коаліції від Росії.

Дійсно, від ціни імпортного газу залежить бюджет. І якщо візит прем’єра Росії Фрадкова, з яким Янукович збирається підписати міжурядові угоди про газ, відкладено на тиждень, то потрібен ще час, аби виправити проект бюджету – відповідно до результатів цих переговорів.

ЧОМУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ ВІЗИТ ФРАДКОВА...

Насправді ж остаточно не відомо, чи відбудеться візит Фрадкова до Києва наступного тижня.

Адже міністри енергетики України та Росії щойно заходились “інвентаризувати” міжурядові угоди стосовно газу, чинні до 2013 року. А оскільки ця “інвентаризація”, радше за все, потягне за собою повний їхній перегляд, зокрема й щодо співвідношення ціни імпортного газу з транспортними тарифами як по території України до Європи, так і по території Росії з Середньої Азії, – то швидко це не зробиться.

Отже, це стосуватиметься й українського бюджетного процесу.

Що ж до СОТ, то все ще простіше. Не треба було спікерові Морозу під час свого візиту до Москви вести спеціальних розмов з російськими очільниками про “синхронізацію” вступу до цієї організації. І недарма він усе це спростовує. Йому досить було повідомити партнерів у переговорах, що парламентські слухання з цієї теми заплановані у ВР на поточний тиждень. Він це й зробив. А вже самі росіяни мали втямити, що їм варто перенести “газовий” візит свого прем’єра,  аби зірвати і графік українських парламентських слухань, і подання до ВР урядових законопроектів щодо СОТ, та й усі цьогорічні процедури загалом.

Так що формально “зраду національних інтересів” уряду й спікеру не пришиєш. Хоч би тому, що “зрадити” може лише самостійний політичний суб’єкт, а не маріонетка. А такого “ручного управління” українським урядом, як нині, Росія вже давно не демонструвала.

Зрозуміло, що така демонстрація не йде на користь урядові та прем’єру Януковичу й усередині країни. Не маючи навіть відповіді щодо ціни газу, важко виглядати господарем країни, хоч би Конституція й надавала такі повноваження. А треба ж не просто виглядати, а й бути ним. І не компрометувати конституційну реформу...

Але досі єдине місце, де прем’єр Янукович дозволяє собі тон “хазяїна”, – це його рідна Донеччина. Там він може й міністрів від “Нашої України” полаяти й навіть Президентові “заборонити” видавати якісь укази, не погоджені з урядом.

Але по поверненні до Києва він знов перетворюється на “цивілізованого європейця”. Співчуває міністрам-“нашоукраїнцям”, хоча ті й заважають працювати урядові через невизначеність свого статусу.

ЮЩЕНКО “КЕРУВАТИМЕ” ЕКОНОМІКОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ НАРАД

І навіть пропускає з боку Секретаріату Президента такий дошкульний “копняк”, як намір Ющенка проводити наради з конкретних господарських питань з окремими урядовцями. Зокрема, про той же газ, про ПДВ та приватизацію...

Між іншим, цей “винахід” Секретаріату Президента досить таки влучний. З одного боку, ніхто не може заборонити главі держави в межах конституційного норми про “відповідальність” перед ним Кабміну вести з міністрами наради на будь-які теми. З іншого – ці наради, на відміну від рішень РНБО, не обов’язково передбачають видання актів, які можна оскаржити в суді. Водночас вони теоретично здатні запобігти схваленню урядом постанов, які потім Президент призупиняв би й спрямовував до Конституційного суду.

Очевидно, у цьому контексті й мала б відбуватися співбесіда Президента Ющенка з міністром Бойком щодо перегляду міжурядової угоди про газ із Росією, – аби потім не довелося спрямовувати її до КС. Або щоб не сталося якогось звернення до суду Стокгольмського.

Але, як випливає з повідомлення Секретаріату Президента, Ющенко збирається через претензії до паливно-енергетичного блоку уряду та його “успіхів” у регіонах поторгуватися і за “своїх” п’ятьох губернаторів, яких він не бажає відправляти у відставку, незалежно від політичних, хоча й законних  рішень обласних рад.

Тож якщо Янукович програє цю символічно-“силову” боротьбу за виконавчу вертикаль на даному етапі, надалі йому може не допомогти навіть рішення Конституційного суду на користь повноважень Кабміну. І за це також він має дякувати російським друзям.

ЧИ “УЗАКОНИТЬ” СТАТУС ЯНУКОВИЧА ЗАКОН ПРО КАБМІН?

Цікаво, що сам прем’єр Янукович чомусь досі розраховує на додаткове посилення своїх повноважень завдяки схваленню закону про Кабмін. При цьому сподіваючись, що коаліція забезпечить йому саме той текст закону, який розроблено в його уряді, а не в СП.

Але, як виявилося, законопроект від групи розробників під проводом віце-прем’єра Табачника практично не містить жодних суттєвих новацій, які б у межах Конституції посилювали і весь уряд, і позиції прем’єра.

Текст справді просто списаний з Конституції, додано до нього лише кілька новел – здебільшого етичного, ніж нормативного характеру. Як от присяга урядовців чи їхній політичний статус. Найцікавіше – відсутність санкцій за порушення як присяги, так і виконання обов’язків членів уряду. Згадується якась колективна й персональна політична відповідальність, але що це таке – не повідомлено.

Можливо, це означає зв’язок відповідальності міністра й належність його до коаліції, але прямих згадувань про це в законі немає. Отже, навіть випадок, подібний до нинішнього з міністрами від НУ, після схвалення такого закону не додасть прем’єрові влади над урядовцями та не дозволить йому ініціювати на “політичних” підставах відставку таких осіб через ВР.

Але на даний момент головне не це, а те, що законопроект не містить розшифровки навіть тих спірних норм, які вже викликали “скандали” з Секретаріатом Президента з приводу повноважень. Зокрема, жодної процедури скріплення указів Президента підписами прем’єра та відповідальних урядовців, жодного додаткового аргументу на користь прямого підпорядкування губернаторів урядові, а не главі держави...

І це не дивно, адже запити щодо тлумачення цих конституційних норм спрямовано до Конституційного суду тим же урядом. Тому й закон про Кабмін до отримання вердикту КС схвалювати просто безглуздо. Це стосується й президентського проекту.

А отже, найближчим часом чекати “узаконення” свого статусу прем’єрові не варто.

ТЯЖКО БУТИ МАРІОНЕТКОЮ

Ще одна ідея, яка захопила пана Януковича, – перспектива схвалення розробленого його коаліцією закону про засади зовнішньої та внутрішньої політики. Зрозуміло, у піку аналогічній президентській ініціативі. Але оскільки Ющенко вже попередив, що викривлення чи вихолощення положень Універсалу в такому законі він заветує, то й тут перспектив запровадити щось своє, надійне й стабільне, у прем’єра немає.

Єдине, що отримав наразі уряд через закон про управління об’єктами державної власності, – так це можливість трохи переділити відповідні об’єкти, усілякі там НАКи та ДАКи... Але Секретаріат Президента надто швидко зреагував на постанову щодо “Укрспецекспорту”, а Ющенко зупинив його дію з передачею в Конституційний суд.

Не обов’язково так буде з кожною постановою Кабміну щодо держмайна. Але є інша проблема – якщо переділяти, то з урахуванням інтересів усієї коаліції, або й нового оточення Президента. Хоча краще – і старого також. Бо без цього можна провалити бюджет, коли до нього знову дійдуть руки.

Цікаво, що до всіх цих проблем, які не дають змогу уряду Януковича розгорнутися на повну силу, жодного формального відношення не має формат коаліції – антикризова вона чи широка з участю “Нашої України”.

Відношення, щоправда, має сам процес, у який Партія регіонів втяглася як активна прибічниця конституційної реформи з дещо викривленим уявленням про всі її принади. Утяглася, попри розуміння втрати часу й власних “аргументів”.

Але це вже питання політичної зрілості та майстерності.

Уряд опинився в глухому куті, оповитий надмірною кількістю різновекторних зобов’язань і без близької перспективи виходу на “стратегічний простір”, себто до отримання прибутку від власного урядування.

Чи не тому вже поповзли чутки, ніби чи то сам Янукович, чи то його оточення починає “прозрівати” стосовно конституційної реформи й надалі, з позицій теперішньої посади, рухатися до президентства з його колишніми повноваженнями...

Правда, чутки ці більше нагадують просту провокацію з метою отримання від Януковича категоричного спростування таких намірів та чергової клятви на вірність реформі. Але урядові таки доведеться робити ще й цей вибір, оскільки в разі розгляду відповідного питання в Конституційному суді його представник матиме викласти свої міркування.

Залишається сподіватися, що це рішення, Януковичу не доведеться ухвалювати все ще під тягарем газової невизначеності та бюджетного цейтноту. Але й таке не виключено. Адже Росія навряд захоче випустити свою маріонетку з рук надто швидко.

Ірина Погорєлова

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку