На яких умовах Росію підпустять до української труби
На яких умовах Росію підпустять до української труби

На яких умовах Росію підпустять до української труби

13:53, 26.03.2009
12 хв.

Тимошенко просто грає свою гру... Росіяни без проблем сядуть за стіл переговорів... Істерика Путіна цілком була прогнозована... Що думають про участь Росії в модернізації ГТС українські експерти

Сьогодні прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, перебуваючи в Японії ,заявила, що Росія все-таки братиме участь у модернізації української ГТС. Чи не порушить це принципи підписаної декларації між Україною та ЄС і що може привнести Росія в реконструкцію ГТС? Про це ми запитали експертів.

Олександр Гудима, радник прем`єр-міністра України з енергетичних питань:

РОСІЯНИ БЕЗ ПРОБЛЕМ СЯДУТЬ ЗА СТІЛ ПЕРЕГОВОРІВ З ТИМОШЕНКО

Відео дня

Олександр ГудимаРосія лякає Україну Європою, каже, що коли Україна візьме кредит у ЄС на модернізацію ГТС, то це призведе до чогось негативного. Це неправда. Так само ні до чого негативного не призведе те, що Росія та Україна будуть надалі співпрацювати в газовій сфері.

Між Україною та Росією є один давній проект, від якого Росія уже відмовляється кілька років, але він є дуже ефективним. У непублічних розмовах усі перші та другі особи Росії визнають, що завершено будівництво газопроводу зі встановленням газокомпресорних станцій. Маю на увазі, газопровід «Долина-Богородчани-Ужгород». Тобто мінімальні затрати в цей газопровід збільшать пропускну здатність українського газопроводу. Це на один порядок ефективніше, ніж вкладення коштів у якісь Північний чи Південний потоки.

Ми не заперечуємо проти того, що росіяни ставлять питання про будівництво інших газопроводів. Це їхнє право. А ми маємо наше право – мати ГТС у належному стані. З якого боку буде фінансування? Не важливо. Важливо, що є цілий перелік об’єктів для співпраці виключно російсько-українських. І росіяни про це знають.

Вони свідомо продумують свої кроки, тобто вони спеціально роблять гострі заяви, але потім, побачите, без проблем сядуть за стіл переговорів з Юлією Тимошенко. Ось побачите, що є дуже багато точок прикладання для Росії та України.

Європа від України нічого не вимагає: ніякої власності, ніяких консорціумів, вона просто хоче, щоб ринок газу був адаптований до ринку ЄС. А росіяни від нас хочуть трішки іншого, вони хочуть того, що не дозволяє наше законодавство, і ми в цьому не даємо їм жодних надій. Таке їм обіцяє наша опозиція. Я вчора чув, як казали, що треба обов’язково росіянам віддавати щось в оренду чи в управління.

Щодо російських бажань українська влада має однакову позицію. Наше законодавство цього не передбачає і ніхто й не збирається змінювати форму власності.

Той проект, про який я говорив вище, перед його створенням пропонувався Росії на правах спільної власності, тобто 50 на 50...Бо він був ще не існуючим газопроводом. А наше законодавство забороняє до приватизації тільки існуючий газопровід. А те, що будується нове, може бути спільною власністю.

Наше законодавство дозволяє тільки інвестиції в розширення української ГТС. Росіяни не можуть ставити нам інших умов ніж ті, які визначені нашими законами. Україна на це не піде. Тобто розмови про якесь управління, консорціум – це все тільки бажання Російської Федерації, що не знайдуть відповідної реакції зі сторони української влади.

Хочу підкреслити, єдине, що залишається для Росії, – кредит Україні на загальних умовах для зменшення дефіциту бюджету НАК «Нафтогазу». Також завершення спільного будівництва існуючого газопроводу «Богородчани-Ужгород», що дасть збільшення пропускної здатності російського газу в Європу. Це все відомі речі, давно відомі, тільки рішення щодо них Росія, на жаль, приймати не хотіла, наполягаючи на побудові інших газопроводів, якими вона одержима.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України:

ТИМОШЕНКО ВСЕ-ТАКИ ГРАЄ СВОЮ ГРУ

Григорій ПерепелицяХтось сказав, що Росія – «балувана Галя». Вона не «балувана Галя», вона просто переслідує інші інтереси. Якщо власне ця декларація є локшиною, як про це кажуть деякі російські експерти, то чому така істерика в Кремля? У противному разі Путін чи Медведєв міг сказати: «О`к, нехай вони собі там що хоч вирішують, усе одно газ наш».

Але реакція була зовсім іншою. І це говорить про те, що незважаючи на всі вади і неточності декларації, вона є стратегічним виграшем України. Тому що цей документ не є технічним... Це документ політичного характеру. Якщо говорити мовою дипломатії, то це є рамковий документ, який і не передбачає конкретних зобов’язань, цифр, обсягів, дат.

У зовнішньополітичній практиці в таких документах зафіксовуються принципи, на яких будуються подальші взаємовідносини, тобто така собі конституція нових відносин між державами. Потім під цю конституцію прописуватимуться конкретні угоди, зобов’язання, обсяги та дати, а також з конкретною відповідальністю, якщо ці обсяги і дати порушаться.

Але всі інші угоди матимуть тактичне значення, а цей документ має стратегічне значення. Чому? Якщо подивитися з точки зору здорового глузду, то те, що записано в декларації, економічно вигідно Україні, ЄС, а також самій Росії. Логіка дуже проста – в усіх криза, в усіх нема грошей. Тож навіщо витрачати гроші на сумнівні проекти? Південний потік все ще вважається сумнівним проектом. Там більше питань ніж відповідей.

Якщо говорити про Північний потік… О`к, це втілення геополітичної вісі «Берлін-Москва». Навіть якщо ця геополітична вісь буде реалізована, все одно з точки наповнення газу, ця нитка не компенсує прокачування російського газу по українській ГТС. І тому з точки зору здорового глузду навіщо тратити величезні гроші, яких сьогодні ні в кого немає?!

Питання цієї декларації не стільки в кредитах, скільки в принципово новому механізмі контролю за транзитом газу. І це є більш принципове рішення з політичної сторони, ніж конкретні кредити.

Що виграє ЄС? ЄС виграє стабільного транзитера, економить кошти на побудові досить сумнівних проектів у обхід України, знімається фактор газової конфліктності між Україною та Росією, у якому Європа є заручником. Україна виключається з конфліктної ситуації, тому що закупки здійснюватиме ЄС, і Укртрансгаз матиме вже справу з європейським газом.

Далі дуже важливий момент, у цьому теж наш стратегічний виграш, – у цій схемі нам все-таки вдалося замінити Берлін Брюсселем. Це дуже важливо! Істерика Путіна пов’язана, насамперед, з тим, що з цієї схеми виключається двосторонній формат (точніше тристоронній, але де Україні залишена роль безприданниці).

Путін не випадково запропонував повернутися до старого консорціуму… Зрозуміло, що «Рургаз» є конторою Газпрому, і де працює Шредер - теж зрозуміло. Зрозуміло також, якщо відновити консорціум, то в України просто заберуть її ГТС і на цьому все закінчиться.

Якщо будуть реалізовані всі принципи декларації, то ми тим самим підключимося до європейської енергетичної системи. Це є реальний крок до європейської інтеграції. Не декларативний, а реальний крок. Також це є першим кроком, як заявили європейські посадовці, відновлення довіри до України.

З точки зору ЄС, Україна проблемна не з економічної точки зору, не того, що в неї застаріла ГТС, Україна проблемна як держава з політичної точки зору. Той перманентний політичний конфлікт, який точиться в Україні, настільки зіпсував наш імідж в ЄС і на Заході, що нашу державу вважають найбільшим джерелом нестабільності в Європі.

Декларація – це крок, який може змінити наш імідж у Європі і змінити клімат у Європі на краще, дасть нам можливість реально просуватися в європейському та євроатлантичному напрямку.

Отже, основний наш виграш полягає в тому, що ми замінили Берлін Брюсселем, що тепер основним суб’єктом цих відносин стає не Німеччина, яка є адвокатом Росії не тільки в економічних стосунках, а й, насамперед, у політичних. Ми бачили, як Німеччина заблокувала ПДЧ у Брюсселі, як заблокувала ПДЧ у грудні й далі блокує наш вступ у НАТО.

Німеччина просто відпрацьовує ті зобов’язання, які вона несе перед Росією.

Чому була така реакція Росії? Питання в тому, що для Росії важливе не стільки економічне питання… Усі знають, що в основі російської політики лежить так звана концепція глобальної енергетичної держави, де газ розглядається в якості основного інструменту відновлення домінування Росії в Європі.

Для російської зовнішньої політики найважливіша проблема – статусна проблема, проблема підвищення міжнародного статусу, повернення статусу світової держави. Через це виникли і конфлікт на Кавказі минулого року, і газова війна…

Безумовно, що реалізація цієї декларації обеззброїть Росію в її прагненні досягти геополітичного домінування в Європі. І це в кінцевому результаті покращить клімат між Україною і Росією.

Багато російських коментаторів говорять про Юлію Тимошенко, мовляв, вона цієї декларацією вибила гроші Віктору Януковичу.

Гадаю, що Юлія Тимошенко все-таки грає свою гру. Це не є кремлівська гра. Тимошенко зовсім не збирається лягати під Кремль, на відміну від Януковича. Вона просто грає свою гру. Вона знає, які можливості впливу має Москва на суспільну думку в Україні, і вона намагається досягти стратегічної переваги з тією ж Москвою. Потихеньку Тимошенко цю стратегічну перевагу нарощує, вона начебто підігрує вісі «Берлін-Париж-Москва», мовляв, нам НАТО зараз не на часі, при цьому вирішуючи злободенні для сьогодення стратегічні питання. Тому я би не казав, що Тимошенко буде клієнтурою Кремля. Швидше за все вона використовуватиме всіх - і Кремль, і Брюссель - для реалізації тих завдань, які вона перед собою поставила.

Коли ми маємо стосунки з Росією, ми повинні чітко усвідомлювати, що вона від нас хоче, аби потім не мати конфлікту. Тож сьогодні було б логічно поставити запитання – що хоче Росія від нашої ГТС? Забрати цю систему чи бути в долі її експлуатації? Ми бачимо чітко, що вона хоче забрати нашу трубу.

Недолік декларації полягає тільки в тому, що вона лиш пропонує спектр можливостей. Чи скористається Україна цим спектром? Це вже інше питання.

Леонід Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова:

ТРЕБА ПОВЕРТАТИСЯ ДО ГАЗОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ З РОСІЄЮ

Володимир СаприкінПо-перше, нам поки не дали жодної копійки на модернізацію ГТС. По-друге, Україна взяла серйозні зобов’язання щодо газового ринку, у тому числі й щодо ГТС. Це досить важливо, у першу чергу, для самої України, у якої за сімнадцять років так і не було збудовано газового ринку. Корупційна складова в газовому секторі була досить високою і залишається, на жаль, і до сьогодні.

По-третє, прозвучало, що в Україні в підписанні декларації є політична воля вищого керівництва. Таке заявив Президент України Віктор Ющенко…

Повторюю, що за сімнадцять років не було політичної волі вищого керівництва, і ніхто не намагався реформувати корупційний газовий сектор.

Дуже добре, що це нарешті прозвучало. Бо за весь час незалежності України цього елементу якраз і не вистачало.

Отже, брюссельською декларацією задекларовані амбітні цілі.

По-четверте, Україна отримає кошти лише у випадку формування реальних планів реформування газового сектору, реформування роботи газотранспортного підприємства. Тобто за умови конкретних позитивних дій з боку українського керівництва.

Щодо Росії… Президент України наводив приклад, якщо вкласти якусь певну суму коштів у розширення української ГТС, то це буде значно дешевшим, і її можна розширити на 60 мільярдів. Але якщо Росія не братиме участі в цьому розширенні, то воно втрачає будь-який сенс, оскільки, нагадую, ми споживаємо російський газ і транспортуємо теж російський газ.

Істерика Росії цілком була прогнозована, оскільки без неї готувався документ, її не включили до складу учасників.

Вважаю, що потрібно провадити і переговори, і підписувати спільні декларації в газовому секторі за участю трьох сторін – ЄС-Україна-Росія – постачальник-транзитер-споживач. Якщо викинути одну з цих ланок, ми зайдемо в глухий кут. Тому потрібно повертатися до газових переговорів з Росією.

Єдиний механізм участі Росії чи будь-кого іншого в модернізації української ГТС – це позики та гранти. Іншої партнерської взаємодії (приватизації чи оренди) не може бути, оскільки українське законодавство це забороняє.

Опитала Ксеня Лесів

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся