Про перевагу реальності в партійному будівництві

Декларуючи добрі наміри, Катеринчук рішуче накреслює лінії протистоянь. Ідеї протиставляються інтересам. Політики протиставляються менеджерам. Керівництво партії – її рядовим членам.  Позиція "нашоукраїнця"

Від редакції

Напередодні чергового з’їзду «Нашої України» члени цієї політичної сили розгорнули публічну дискусію щодо майбутнього партії. Спочатку в «Дзеркалі тижня» з’явилася статтянародного депутата, керівника київського міського осередку партії Миколи Мартиненка, потім Микола Катеринчук, відомий своїми внутрішньоопозиційними поглядами, надіслав свою статтю в «Українську правду» (М.Катеринчук  також висловив бажання зустрітися з журналістами УНІАН, інтерв’ю з ним готується).

УНІАН-сайт отримав статтю директора Національного інституту стратегічних досліджень, члена НСНУ, депутата Київської облради від «Нашої України» Юрія Рубана.

Те, що знані “нашоукраїнці” влаштували публічну дискусію з приводу майбутнього НУ й посилають політичні сигнали одне одному через ЗМІ, свідчить про глибокі внутрішні протиріччя в середовищі «Нашої України». Інші політичні сили теж мають серйозні  протиріччя, та все ж не виносять сміття з хати, воліючи обговорювати власні проблеми за зачиненими дверима.

Наскільки виправданою є така публічна дискусія для партії, уже за кілька днів покаже з’їзд, який обіцяє бути гарячим.

УНІАН-сайт відкритий для різних точок зору й готовий у рубриці ДУМКА розмістити позиції інших політиків (як лідерів, так і рядових партійців) щодо майбутнього «Нашої України».  

Про перевагу реальності в партійному будівництві

Наближається час прийняття рішень ІІІ з’їздом партії „Народний союз „Наша Україна”. Його делегатам і всій партійній громаді сьогодні  пропонуються  досить різні погляди на майбутнє партії. Започаткована Президентом України   публічна дискусія навколо партійного маршруту недаремно привертає увагу і медіа, і політиків, і суспільства. Адже її результат неминуче вплине на стан вітчизняного партійного будівництва, розвиток української демократії, а значить, і на долю всієї країни.

Пропозицій щодо майбутнього розвитку партії багато. Але за всієї різноманітності чітко вирізняються два підходи. 

Перший підхід визначає реалістичний погляд на стан справ у партії і на українську політичну ситуацію в цілому. Реалізм вимагає адекватної оцінки всіх здобутків і всіх наслідків майбутніх трансформацій.   

Приклад політичного реалізму дає Президент України: „Цей політичний проект вдався, подібних аналогів у нашій практиці не було і зараз немає. Незважаючи на те, що «Наша Україна» пережила цькування, байки, міфи, легенди, зради, вона залишається провідною українською демократичною силою, яка несе українському суспільству “ключову позицію”. Поза сумнівом, у такій оцінці глава держави спирається на результати, досягнуті партією за півтора року з моменту створення.

Вагомість партійного впливу гарантують потужна фракція у Верховній Раді України й майже 600 фракцій у місцевих радах різних рівнів. „Наша Україна” має достатньо можливостей на ділі довести, що цей ресурс працює на інтереси мільйонів виборців, на захист національних інтересів.

Важливим досягненням є формування повноцінної, з точки зору європейського досвіду, партійної структури. У керівній партійній команді представлено всі елементи, що визначають життєздатність демократичного політичного проекту. У ній є політики, що користуються симпатією виборців, політичні менеджери та технологи, зусиллями яких вибудована дієздатна партійна структура, широкий партійний актив.

Ще один здобуток партійного будівництва – здатність поєднати відкриту дискусію з єдністю партійної позиції. Така модель взаємин всередині партії – нове явище в українській політичній культурі. Досі всі дискусії в партіях швидко закінчувались або розколами, або відторгненням інакодумців. 

Принципово важливим є фактор «Нашої України» у формуванні українського політичного ландшафту. Фактично сьогодні лише НСНУ перешкоджає формуванню двополярної партійної системи, яка в наших реаліях закріпить політичний розлом між двома частинами України.

Переконаний, що від таких реалій має відштовхуватися бачення майбутнього партії, що формуватиметься на з’їзді.

«Нашоукраїнцям» пропонується і другий підхід. Найповніше він представлений у програмному тексті голови виконкому НСНУ Миколи Катеринчука „Віктор Ющенко має стати координатором опозиційної коаліції”. 

Головне  в цьому підході – «апокаліптичний» погляд на теперішній стан „Нашої України”.

Автор  хоче бачити себе членом «бездоганної» партії, що об’єднує «бездоганних» особистостей під проводом «бездоганного» партійного керівництва.

Безумовно, усі ми прагнемо ідеалу. Але здоровий глузд підказує – жива партія, з усіма її проблемами, завжди має одну велику перевагу перед омріяним ідеалом. Ця перевага – у реальності.

Декларуючи благі наміри, Микола Дмитрович рішуче накреслює лінії протистоянь.

Ідеї протиставляються інтересам.

Політики протиставляються менеджерам.

Керівництво партії – її рядовим членам.

Уже десятки разів саме таке «новаторство» призводило українську демократію до розколів. 

Треба мати мужність дивитися в очі реальності. Партія складається з живих людей, поведінку яких визначають як ідеали, так і інтереси. Є і структурні, і міжособистісні тертя. Сприймати цю даність як катастрофу, оцінювати все зроблене лише в темних тонах – це відрив від реального ґрунту.

На думку пана Катеринчука, „останнім шансом” партії є безумовне прийняття його пропозицій. У чому ж їх новизна і яке нове майбутнє вони відкривають для «Нашої України»?

Головні вимоги  – опозиційність НСНУ та зміна керівництва партії в пакеті.

Що ж тут нового?

Рішення про перехід в опозицію вже одностайно прийнято нинішнім керівництвом партії – її радою і фракцією. Воно вже винесене на розгляд з’їзду.

Президент і партія вже прийшли до порозуміння щодо цього рішення. Президентові, як беззаперечному лідеру партії, немає потреби спускатися з позиції глави держави на позицію координатора опозиційної коаліції. Президент України, на відміну від партії, не може бути в опозиції. Пропонувати такий крок – це намагатися поширити боротьбу партій у парламенті на державу і суспільство. Для відповідальної політичної сили, яка добивається стабільності в країні, така пропозиція не може бути прийнятною.   

У партії в нових конституційних умовах зростає відповідальність. Одне з її теперішніх завдань – бути політичним партнером глави держави в реалізації і його, і партії стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції. Над проектом такої стратегії „Єдина Європа – єдина, соборна, вільна й незалежна Україна” триває робота. Залежно від ситуації програмні завдання партії можна вирішувати і в коаліції, і в опозиції.

А щодо пропозиції М.Катеринчука про усунення всього керівництва партії, – то в ній міститься реальна загроза розколу і «розтягування» фракції і партії. Думаю, що „біло-голубі” опоненти, та й, можливо, потенційні опозиційні союзники, радо аплодували б такому рішенню. Перед нами сценарій послаблення позицій Президента і партії, подібний до того, який був відкинутий попереднім з’їздом рік тому. Такими будуть реальні наслідки відомого заклику Мао «перенести вогонь по штабах» в інтерпретації партійних «новаторів».

Переконаний, «Нашій Україні» потрібні не доктринальні рецепти, які ставлять партійне життя з ніг на голову під гаслом „ разрушим до основанья, а затем”. Їй потрібні відповіді на питання партійного розвитку, уже сформульовані  Президентом. Потрібна європейська стратегія розвитку партії для європейської стратегії розвитку України.

Важливими є підготовлені до другого етапу з’їзду пропозиції з формування чіткого ідеологічного обличчя «Нашої України». Серед них – захист статусу української мови як єдиної державної, домагання вступу до НАТО як першочергового кроку на шляху до Об’єднаної Європи, негативна оцінка внесених змін до Конституції. Довести своєму виборцеві, що ці програмні засади  захищають його конкретні соціальні, економічні, гуманітарні інтереси – це реальний виклик, який стоїть перед партією.

Але досягти цих цілей можна лише подавши суспільству приклад єдності. На соборність України працює глава держави, на об’єднання може і повинна працювати його партія, партія Майдану. Україна у нас одна.

Юрій Рубан, директор Національного інституту стратегічних досліджень, член НСНУ

УНІАН в Google News