Ключ до НАТО

Коли українські можновладці говорять про можливість вступу України до НАТО, найчастіше вони натикаються на критику такої ініціативи. Це справедливо, адже План дій щодо членства ми давно втратили. Втім, Україна має ключ до НАТО. Варто лише правильно ним скористатися.

Країні з європейськими та євроатлантичними прагненнями отримати членство в НАТО простіше та швидше, аніж отримати членство в ЄС. З іншого боку, країна, яка вже є членом альянсу, має кращу перспективу стати членом ЄС (тут ми не говоримо про Туреччину – це окрема історія). І хоча План дій щодо членства (ПДЧ) не є обов’язковою умовою вступу до клубу (якби завтра Швеція або Фінляндія заявили, що вони хочуть бути в НАТО, вони б отримали цей статус і без ПДЧ), то у випадку з Україною та Грузією це не спрацює – і Київ, і Тбілісі мають пройти через ПДЧ. Втім, і надання ПДЧ не є гарантією того, що країна отримає членство в НАТО.

Наразі Україна ПДЧ не має, і не матиме найближчими роками. Натомість у нас є Річна національна програма співробітництва з альянсом (РНП). Варто згадати, що коли 3 грудня 2008 року в штаб-квартирі Альянсу було домовлено, що Україна буде розробляти для себе РНП, Володимир Огризко, який на той час обіймав посаду міністра закордонних справ, не без підстав переконував, що Україна отримала ПДЧ, але він просто називається по-іншому – РНП. На той час в українській назві програми навіть були слова «програма з підготовки України до членства в НАТО» (для самого альянсу документ як називався РНП, так і продовжує називатися).

За своєю структурою ця Річна національна програма є аналогічною Плану дій щодо членства – ті ж п’ять розділів: економічні та політичні питання, оборонні та військові, ресурсні, питання безпеки та правові питання. А формат РНП є унікальним – там можна прописати і запланувати все, що необхідно зробити для того, щоб привести країну у відповідність до критеріїв членства в альянсі. Але...

РНП жодного разу не була виконана Україною в повному обсязі / фото УНІАН

«Поглибити, покращити, поширити»

Попри те, що перший цикл імплементації Програми пройшов в Україні ще у далекому 2009 році, до сьогодні РНП жодного разу не була виконана в повному обсязі. Ба більше, довгий час підхід до написання самої програми (її розробляє саме Україна, адже це – національний документ, на відміну від Угоди про асоціацію з ЄС, який є двостороннім документом) був простим копіюванням програми попереднього року. На жаль, усі ці роки зміст величезного за обсягом документу зводився до переліку українських побажань у стилі «поглибити, покращити, посилити» і так далі.

Звісно, щороку союзники, як завжди, дипломатично відзначали прогрес у виконанні програми і закликали владу докласти більших зусиль. Знайома мелодія, чи не так?

Втім, коли УНІАН запросив в штаб-квартирі НАТО повідомити, якою є оцінка виконання Програми за 2016 рік, там зазначили, що відповідна інформація є закритою, що до програми є зауваження і що українську владу попросили їх врахувати під час підготовки наступної програми.

Перші кроки до модернізації

Слід також зазначити, що в Україні вже декілька років йде мова про необхідність реформувати та модернізувати як саму програму, так і підхід до її виконання. Конкретні кроки у цьому напрямку таки були зроблені, а програма на 2018 рік, врешті, готувалася не за старим принципом переписування минулорічної, а була розроблена на прикладі країни-аспіранта, яка зараз є членом НАТО – Естонії.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе говорить про еволюцію у питанні підготовки РНП та розумінні українськими державними структурами правил її використання.

«Програми, які були підготовлені до програми 2017 року, складали перелік заходів відомств України з партнерами по НАТО. До оцінки – вдалося нам чи ні виконати РНП - використовувався кількісний підхід. На моє глибоке переконання, це кардинально неправильно. Не можна порівнювати, наприклад, участь України у військових навчаннях зі, скажімо, проведенням освітнього навчального семінару на двадцять осіб – кількісно ці непорівнянні речі не можна вимірювати. Ми повинні максимально використовувати якісні оцінки стосовно показників цієї програми», - вважає вона.

За словами віце-прем’єра, вже у 2016 році «ми разом з Міністерством закордонних справ почали реалізовувати достатньо давню ідею стосовно того, щоб зробити підхід до формування РНП аналогічним до формування програм у країнах, які потім отримали План дій щодо членства». «Зокрема, ми говоримо про приклад річних ПДЧ Естонії, який дозволив зрозуміти формулу, за якою готувалися ці програми», - говорить вона.

Саме тому розробка РНП 2017 року, як і в попередні роки, відбувалася в координації з партнерами по НАТО, але документ був кращим та менш громіздким за попередні. Втім, все одно він був ще далеким від бажаного.

Що ж до програми 2018 року, остаточне її затвердження очікується вже найближчим часом. Хоча раніше бувало, що програма на поточний рік могла бути ухвалена на початку другого кварталу чи взагалі посеред року. Протягом довгого часу це питання було одним із зауважень союзників до процедури підготовки документу.

Прапор НАТО, ілюстрація / REUTERS

Комплексні зміни потребують комплексних підходів

Слід також зазначити, що РНП – це документ не тільки про військовий чи оборонний сектор. РНП – це комплексна програма реформ у різних сферах. Її розробка та виконання залежить не тільки від Міністерства оборони, яке багато хто вважає профільним, головним і єдиним у виконанні програми. Насправді, виконанням РНП повинні перейматися й інші міністерства та відомства, такі як Міністерство внутрішніх справ, СБУ, Міністерство з питань регіонального розвитку і так далі – майже весь список міністерств, які існують в Україні.

Саме тут, за словами Климпуш-Цинцадзе, потрібно змінювати підходи. «У нас далеко не всюди є розуміння стосовно того, що міністерства, окрім Міністерства оборони, мають свою частину відповідальності в рамках РНП», - констатує вона.

Климпуш-Цинцадзе говорить, що за останні півтора року вдалося відновити спроможність секретаріату Кабінету міністрів України координувати співробітництво з НАТО, була відновлена робота відповідної Комісії. «Що стосується інших міністерств, то тут ми використовуємо програму НАТО з професійного розвитку – був створений список конкретних людей з кожного міністерства, які в той чи інший спосіб, в міру своїх компетенцій та повноважень, мають займатися співпрацею з НАТО. Вони проходять спеціальний навчальний курс – ми вже маємо приблизно 70 фахівців в різних міністерствах з повноцінними знанням, глибоким розумінням того, як функціонує НАТО, якими є можливості, якими є наші задачі, якими є стандарти в тій чи іншій галузі. Вони ж і залучені до розробки програм. Більше того, ми пішли далі і запросили до цього модульного навчання також помічників народних депутатів, фахівців секретаріатів відповідних комітетів Верховної Ради, тому що ми розуміємо, що важливо мати спеціалістів не тільки у виконавчій владі, а і інституційно забезпечити спроможність комітетів аналізувати різні програмні документи, долучатися до їхнього вироблення, надавати своє розуміння і орієнтувати народних депутатів з приводу того, які документи ми приймаємо», - пояснює віце-прем’єр.

НАТО вимагає від України реформ не лише у військовій сфері / фото УНІАН

Якість програми не дорівнює якості її виконання

Втім, якщо зауважити, що у МЗС – міністерства, відповідального за координацію з іншими відомствами, що займається зведенням до купи пропозицій та напрацювань до РНП від інших міністерств - за натівський напрямок відповідають аж три (!) особи, досить важко говорити про пріоритетність євроатлантичної інтеграції для України. До речі, офіс віце-прем’єра за кількістю людей трохи більший, але і його недостатньо, щоб держава працювала на цьому напрямку як добре змащена машина.

Таким чином, якщо якість самої програми, як стверджує Климпуш-Цинцадзе, і покращилася, то якість її виконання залишає бажати кращого. Щоб це змінити, потрібно розуміння можновладцями того, що виконання РНП – це не відписка і не формальність. На переконання віце-прем’єра, якісна зміна виконання потребує якісної зміни підходу на рівні не тільки безпосередніх виконавців, а і на рівні політичних керівників відомств, розуміння та усвідомлення кожним міністром своєї частини відповідальності в рамках виконання РНП.

«Цей процес ще не набув достатнього динамізму. Лідером у виконанні РНП за кількістю завдань та їх впроважденням є Міністерство оборони. Але треба працювати над тим, щоб було усвідомлення того, що РНП не є суто про реформу сектора оборони, це набагато ширші завдання і для Міністерства внутрішніх справ, і для Служби безпеки чи для Міністерства регіонального розвитку. РНП - про порядок денний реформ, який узгоджується і з нашим порядком денним реформ, які ми для себе заклали в пріоритетний план дій уряду, який відображений і в Плані дій по виконанню Угоди про асоціацію. Це повинні бути взаємодоповнюючі та синхронні, а не паралельні, відірвані один від одного, процеси», - переконана вона.

Якби Україна з року в рік системно досягала конкретних результатів у виконанні РНП, питання про ПДЧ навіть не треба було б ставити на порядок денний. До членства в НАТО можна йти тихою сапою, крок за кроком, адже ключовими тут є слова «конкретні результати», «вчасно» і «системно». Тоді ніхто не зможе заперечити, що Україна досягає необхідних стандартів і може бути членом клубу, тобто бути такою, як 29 держав-членів альянсу.

Іншими словами, для Києва членство в НАТО є досяжним. І, якщо порівнювати з гіпотетичним членством в Європейському Союзі, досяжним у найближчому майбутньому.  Ба більше, саме членство в НАТО може стати для ЄС тим остаточним доказом, що Україна може змінитися.

Ірина Сомер

УНІАН в Google News