Міністр юстиції: Зневажливе ставлення до судових рішень служить недобру службу Вікторові Андрійовичу...

“...Президент, як і будь-який громадянин на іншій посаді, повинен виконувати рішення суду. Справа Жовтяка не остання, у якій він буде відповідачем у суді”... Інтерв`ю з  Олександром Лавриновичем

Старо-новопризначений міністр юстиції Олександр Лавринович відповів на запитання УНІАН.

Пане міністре, Ви вдруге повертаєтесь на посаду. Що змінилося в Міністерстві юстиції за час Вашої відсутності?

Змінилася частково структура – з’явилося ще одне управління, змінилося кілька облич в міністерстві, відповідно ситуація з окремих напрямків функціонально помінялась. На жаль, можу сказати, що не побачив змін, котрі б свідчили про великий прогрес...

Ваше ставлення до ролі Міністерства юстиції в умовах конституційної реформи?

На жаль, поки що ніяк не визначено роль Мін’юсту, зокрема й у положенні про міністерство. Сподіваюсь, що відповідно до конституційних умов діяльності органів юстиції буде впорядковано.

Зараз є потреба у нормотворчій діяльності з підготовки законопроектів щодо впровадження в життя та реалізації тих конституційних положень, які б змінили форму державного правління. І ми над цим працюватимемо. Я почав в цьому напрямі працювати ще в Кабінеті Міністрів (Лавринович займав посаду першого заступника міністра Кабінету міністрів. – Ред.).

Чи можливі, на Ваш погляд, перегляд конституційної реформи й повернення до президентсько-парламентської республіки?

Погано, що про можливість ревізії  конституційної реформи в суспільстві й у журналістських колах говорять так спокійно. Це спокійне сприйняття є свідченням того, що Україна живе під час постійної кризи з короткими проміжками переходу від однієї кризи до іншої. Мені не подобається такий спокійний підхід до тих проблем, які несуть драматизм усьому українському суспільству.

Якою Ви вбачаєте роль міністерства в цьому процесі?

У тому, щоб кваліфіковано готувати всі пропозиції, які ухвалює Кабінет міністрів України, і оприлюднювати ту правову позицію, яка потрібна для повнішого усвідомлення політиками своїх планів і планування відповідних кроків.

Якими політиками?

Які хочуть ревізії Конституції України. Наголошу – не її вдосконалення, не внесення змін, які б розвивали подальший шлях України від президентської моделі до парламентської, а кроку назад. Коли країна ходить туди-сюди, то хитання такої держави і такого суспільства – це гарантований негатив для всіх, хто живе в Україні.

Коли Ви вступали на посаду, то казали, що Ви позапартійний. Чи означає це, що Ви позбавлені політичного впливу з боку будь-яких політичних сил?

Позбавлений впливу...

Коли Вас направляли на цю посаду, чи ставилась перед вами програма максимум?

Якось обійшлося без цього. Врешті ви б могли побачити, що вся моя робота в системі юстиції кожним кроком демонструвала департійні підходи до того, що відбувалося. Чи це був 2002 рік, чи 2004-ий, чи сьогодні. Обійшлося і сьогодні без партійних настанов. У мене є певні погляди, я робив певні кроки працюючи в парламенті чи в міністерстві...

Я довідався про своє призначення, перебуваючи за тисячі кілометрів від держави. І коли я приїхав, то почув настанову на довгу і плідну роботу.

Я не можу на сьогодні поставити перед собою чи програму мінімум, чи програму максимум. Я дивлюсь на систему юстиції в комплексі, на ті її сегменти, які є на сьогодні найболючішими і потребують негайної реакції. За два тижні що я працюю, я побачив, що таких сегментів є два. Перший – це сегмент нормотворчості, який стосується діяльності Кабінету міністрів, другий – державної виконавчої служби. Я можу сказати, що наступним сегментом, який потребуватиме пильної уваги, – це є нотаріат.

Деякі зміни потрібні й у системі доступу до нотаріальної професії, певного контролю за діяльністю нотаріусів, переходу до єдиного нотаріату в державі, співвідношення взаємодії державного нотаріату в системі міністерства й незалежних органів нотаріату. Там є цілий комплекс питань, я хочу насамперед досконало оволодіти всією ситуацією в нюансах, щоб ухвалити безпомилкове рішення.

А як змінився кадровий склад міністерства?

Змінився, звичайно. Хоча, на щастя, не дуже.

А як Ви оцінюєте ініціативи вашого попередника щодо захисту  прав дитини (колишній міністр Зварич підносив ці ініціативи як заслугу очолюваного ним міністерства)?

Я не вважаю це серйозною темою для Міністерства юстиції. У нас існують структури, які опікуються цим напрямком, сьогодні дуже багато інших напрямків, які є пріоритетними для Міністерства юстиції. Особливо  після цього цікавого засідання РНБО...

А що Вам не сподобалося в РНБО?

Коли в державі працює орган, який розглядає питання й ухвалює рішення, що складається з одного пункту: Кабінету міністрів, двокрапка, далі зробити це, це і це, – то складається враження, що уряд – це таке мале дитя, яке не знає точно, куди ходити, що робити і як поводитися. Це аномально в державному управлінні.

За час Вашої відсутності було здійснено реформування Державної виконавчої служби. Як ви оцінюєте цей крок?

І своїми діями, і постановою Кабінету міністрів, виданою вже через три дні після мого приходу в міністерство, я так красномовно відповів, що так далі не можна. Те, що було зроблено за моєї відсутності, принесло негативні результати і завдало, з моєї суб’єктивної точки зору, шкоди системі юстиції. Тому зараз це все, я сподіваюсь, буде оперативно повернуто в той структурний стан, який був до 2004 року. Це вже відбувається на центральному рівні, і така ж доля чекає переважну більшість областей України.

Міністерство юстиції здійснює представництво держави та її вищих посадових осіб, у тому числі й Президента України, в українських та міжнародних судових установах.

Чи не вважаєте Ви, що функцію представництва Президента України в судах адміністративної юрисдикції, де Президент України виступає відповідачем як суб’єкт владних повноважень у сфері управлінських відносин, має здійснювати юридична служба Секретаріату Президента України?

Це право Президента визначати, хто здійснюватиме його представництво. Якщо він вважатиме, що Міністерство юстиції може представляти його інтереси в судах, то ми будемо це робити.

Ваші попередники на посаді міністра вважали, що справи, у яких оскаржувалися Укази Президента як акти індивідуальної дії (щодо звільнення посадових осіб) не підсудні адміністративним судам. Ваше ставлення до цієї категорії спорів?

Усі акти, які видавалися, на сьогоднішній день підсудні адміністративним судам відповідно до чинного законодавства – про Державну службу, адміністративне судочинство... Тому все решта – це палкі побажання. Я б погодився з тим, що міністерство має ініціювати особливий порядок ведення справ щодо осіб, котрі призначаються і звільняються з посад Верховною Радою, Президентом Україні і Кабінетом міністрів України, аби підняти рівень розгляду цих справ на вищий щабель адміністративного судочинства.

В усіх на слуху справа щодо звільнення Євгена Жовтяка з посади голови Київської облдержадміністрації. Президент звільнив Жовтяка, суд – поновив, але рішення не виконується. Чи можна вживати примусові заходи до виконання таких рішень?

Я б волів уникнути персоналізації... Але Президент України, так само як і будь-який громадянин на іншій посаді, повинен дотримуватися законів України й виконувати судові рішення. Зрозуміло, що жодних заходів примусового впливу вживатися не може, оскільки статус є статус. Однак є чимало обставин, які змушують говорити мене про те, що існує зневажливе ставлення до судових рішень і норм права... Це служить недобру службу Вікторові Андрійовичу, і згадана вами справа – не остання, у якій він буде відповідачем у суді загальної юрисдикції.

А як виходити з цієї ситуації?

Я думаю, що ви через певний час побачите ланцюг певних дій, і вихід сьогодні є.

Питання судочинства сьогодні в Україні, на відміну від інших європейських держав, не відноситься до сфери юстиції. Цим займається Державна судова адміністрація як окремий орган виконавчої влади.

Решта – це суддівське самоврядування і чистий процес. Роль Міністерства юстиції – це виключно пропозиції до тих проектів законів, що регулюють діяльність судів або визначають судовий процес. І це все.

Останнім часом Європейським Судом з прав людини приймаються рішення, якими  держава Україна визнається порушником Конвенції про захист прав та основних свобод людини, найбільш поширеними  з яких є невиконання судових рішень.  Яке Ваше бачення цієї проблеми та шляхів її розв’язання?

Мені здається, що ця констатація не є адекватною ситуації в Україні, оскільки загальна ситуація з правами людини в Україні є приблизно однаковою протягом усіх років. Кардинальних змін я не бачу, якщо порівнювати 1995,1998, 2003 чи 2006 рік.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News