Мінне поле протоколу про коаліцію

Якщо справді пункт шостий до протоколу про створення троїстої коаліції був внесений буквально перед підписанням документа, - це означає, що зроблено це було під погрозами Юлії Тимошенко негайно вийти з коаліції...

Якщо справді пункт шостий до протоколу про створення троїстої коаліції був внесений буквально перед підписанням документа, - це означає, що зроблено це було під погрозами Юлії Тимошенко негайно вийти з коаліції.

Якщо ці погрози спрацювали – значить, розвал коаліції ще перед її формуванням дуже невигідний “Нашій Україні”. Адже, за словами Романа Безсмертного, президентській партії важливо довести тим, хто сумнівався, що коаліція творитиметься саме з колишніх помаранчевих...

Довели.

Як уже всі здогадалися, пані Тимошенко тішиться з того, що внесений нею пункт шостий має посилання на меморандум, який перед виборами НУ готувала під себе (прем’єрська посада належить тій силі, яка серед коаліціянтів отримала найбільше голосів на виборах).

Щоправда, цей самий меморандум має чимало інших норм, яким приписують інше авторство (про них ми вже неодноразово згадували). Деякі з цих норм уже перекочували до нового протоколу, зокрема щодо схвалення коаліцією Основ зовнішньої та внутрішньої політики України. Решта ж з’явиться в інших документах.

Тим часом усі пастки, розставлені в меморандумі для майбутнього прем’єра, виявилися практично знівельованими... однією непомітною нормою проекту протоколу, теж підготовленого, як можна зрозуміти, “нашоукраїнцями”. Ідеться про конституційну норму щодо негайного - після утворення уряду -  схвалення програми його діяльності.

За логікою протоколу, про яку трохи нижче, - цей пункт лише завершує вибудовування цілої системи зобов’язань, що покладаються на уряд коаліцією, починаючи зі схвалення згаданих Основних засад...

Але за логікою реальної політичної боротьби за монопольну владу в країні, єдиний сенс, що є в цьому пункті, - це річний імунітет Кабінету міністрів від відставки. Причому імунітет цей діє виключно для прем’єра. Але діє надійно. Може змінитися все що завгодно, хоч і весь склад міністрів і навіть коаліції. І жодного пункту з покладених на уряд зобов’язань може не бути виконано.

Але протягом року прем’єр-міністр захищений Конституцією від вотуму недовіри з боку Верховної Ради. І якщо за старою Конституцією в цей період зняти його міг Президент, - що, згадаймо, Ющенко і зробив з урядом Тимошенко, то нині він цього права не має.

Отже, вважаймо, що Юлії Тимошенко залишилося будь-яким способом добутися до прем’єрської посади через усі перепони, які й надалі намагатиметься виставляти їй коаліція. Але коли буде проголосовано урядову програму – жодних способів усунути Тимошенко з посади прем’єра протягом року немає. Далі автори різноманітних сценаріїв можуть переробляти свої домашні заготовки, але на той момент ситуація вже буде зовсім новою...

Нині ж маємо чітко окреслений пункт, до якого прямує БЮТ та її лідерка, а також читаємо “дорожню карту” у вигляді протоколу про коаліцію. Цей шлях їй доведеться пройти як по мінному полю. У тому сенсі, що на кожному кроці в протоколі закладено ризики розвалу коаліції.

Отже, пункт перший. Підписаний 13 квітня протокол про наміри ще мають схвалити керівні органи суб’єктів майбутньої коаліції. Але якщо в цей документ під тиском Тимошенко було внесено пункт, не узгоджений керівними органами НУ та СПУ раніше, а отже – не делегований підписантові Безсмертному, то вони не зобов’язані, як він, погоджуватись на Юлин тиск...

Далі. Угода про коаліцію парафується в перший день засідання нової ВР, але не раніше, ніж складуть присягу народні депутати й сформуються фракції. Ніби – чиста формальність, адже, за Конституцією, йдеться про коаліцію саме фракцій.

Але річ у тім, що нині не все зрозуміло з персональним складом цих фракцій. Зокрема, для отримання навіть тимчасового посвідчення народного депутата кандидати мають надати документ про вже складені ним повноваження з попереднього місця роботи. А що робити урядовцям, яких звільнити може лише парламент і яким ще виконувати свої обов’язки аж до формування нового уряду? ЦВК має право якось вирішити цю “форс-мажорну” ситуацію. Але чи потраплять урядовці, яким не світить перейти в новий склад (і чи знають вони, кому світить, а кому ні?) – у перший же день на засідання ВР...

Далі. У протоколі написано, коли угоду про коаліцію парафують, але не сказано, коли підпишуть як остаточний документ. За Конституцією та регламентом ВР – не пізніше ніж на 30 день від першого засідання. Але це вже, мабуть, дещо запізно. Чому, маючи такі чудові плани, не визначити в протоколі ближчу дату?

Далі. Насамперед коаліція має схвалити кандидатуру спікера, а от для прем’єра пропонується розробити додаткову процедуру. А хіба немає регламентних норм?

І потім, чому схвалення на посади спікера та прем’єра розведені в часі? Адже для фракції, що отримає посаду глави парламенту, але має дещо інші плани щодо коаліції, відкривається спокуса тут таки вийти з угоди, тим більше, що її як такої ще на той момент може й не бути...

Конституція не передбачає санкцій для спікера за розвал коаліції. А якщо на подальшому етапі його відставку не підтримає опозиція – то посаду він збереже, а попередню коаліцію знищить. Якщо ж це буде спланована акція – він може очолювати парламент уже за умов входження його фракції зовсім в іншу коаліцію.

Далі. Якщо й зі спікером усе виявиться гаразд, то настає період ухвалення власне державних рішень. І перше з них, за протоколом, – Основи зовнішньої та внутрішньої політики. Не програми президента “10 кроків назустріч людям”, а глобального концептуального документа. У разі, якщо коаліція погодить усі без винятку зовнішні й внутрішні засади, - іншого документа їй, між іншим, і не треба. Тоді стають зайвими ті пункти протоколу коаліції, де окремо записана її програма. Але якщо ні...

А якщо ні, то зовсім не обов’язково, що провал голосування з Основних засад зруйнує коаліцію й потягне за собою розпуск парламенту. Може виявитися, що за цей текст проголосує опозиція. І документ стане легітимним засадничим актом держави Україна, як і спікер, - хоча коаліції трійки буде покладено край.

Якщо ж усі ці засідки коаліція подолає без втрат, - тоді настане черга прем’єр-міністра й уряду з їхньою програмою і, після отримання річного імунітету, з повною свободою рук.

Утримаємося від опису інтриг, які провокує кожен з перелічених тут кроків до початку реального функціонування уряду. Але варто зазначити, що норми “старої” Конституції, зокрема про довіру до уряду, схваленого парламентом, аж ніяк не корелюються з нормами “нової” Конституції, де функціонування коаліції прописане похапцем і, як за наших умов, потребує жорсткої додаткової регламентації дій членів коаліції. Та при цьому не дає бажаного результату – реального контролю з боку коаліції за прем’єр-міністром. Принаймні – у сенсі ефективного державного управління.

За таких умов в Україні може виникнути ситуація вже не роздвоєння, а розтроєння влади, коли прем’єр на своїй посаді буде в опозиції до парламентської коаліції, а Президент одночасно в опозиції до обох...

Утім, процес лишень починається. Його ведуть політики, а треба, щоб і юристи.

Зараз очевидно, що юристи з БЮТ читають Конституцію та інші документи краще за інших. Може, тому, що інші – не “читачі”, а “письменники”?

Ірина Погорєлова

Текст протоколу про формування  коаліції                                             

УНІАН в Google News