Майбутні переговори Тимошенко–Путіна: газовий душок

Жодних документів підписано не буде... Підстав піднімати ціну в жовтні немає... Січневий конфлікт приніс Газпрому більше збитків, ніж вигід, які він хотів виторгувати...Експертні оцінки

У жовтні очікується візит в Україну російського прем’єр-міністра Володимира Путіна, під час якого він зустрінеться з прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко. Служби прем’єра РФ заявили, що порядок денний зустрічі передбачає обговорення “газових питань, брюссельських угод та безперебійності транзиту”. Ми вирішили детальніше розпитати про газовий складник візиту в експертів. (Читайте тут: про майбутній візит в російській інтерпретації; про скандал з російськими міноритаріями– держателями євробондів Нафтогазу, котрі відмовлялися від реструктуризації боргу кампанії; про обіцянку Газпрому не накладати на НАК штрафи за зменшені обсягизакупівлі газу; про наміри Газпрому підняти ціну газу для України в четвертому кварталі 2009 року).

Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова:

ЖОДНИХ ДОКУМЕНТІВ ПІДПИСАНО НЕ БУДЕ

Газова тематика займатиме значну частину переговорів двох прем’єрів. Безумовно, розмови щодо участі Росії в роботі української ГТС виникають щоразу – перед візитами, після візитів, протягом візиту – усі останні десять років.

З іншого, боку, російська сторона знає, що наше законодавство забороняє сьогодні сторонню участь у роботі ГТС: приватизацію, концесію, оренду. Реструктуризація боргу обговорюватиметься. Але щодо російських тримачів євробондів НАК, які виступали проти реструктуризації боргу Нафтогазу, то я не думаю, що їхні вимоги мали політичний підтекст, бо зрештою їхня частка в боргах НАК мінімальна.

Щодо кредиту Україні, то розмови про це точаться вже рік, і вони нічим не закінчилися. Думаю, кредиту не буде. Принаймні офіційні посадові особи Росії висловлювали великі сумніви щодо такої можливості.

Уже звучали обіцянки Міллера та Путіна, що контракт не виконуватиметься в частині накладання штрафних санкцій. Росія обіцяла й швидше за все не вдаватиметься до штрафів як цього, так і наступного року. Проте юридична неоформленість цих домовленостей залишає можливість позовів з боку Москви.

Загалом контракт та формула чітко визначають правила ціноутворення в газовій сфері на поточні десять років, тому за заявами Міллера я не бачу нічого, окрім прогнозів. Максимум, на що піде Росія під час цієї зустрічі, – підписання документів про незастосування штрафів. Хоча, думаю, жодних документів підписано не буде.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”:

ПІДСТАВ ПІДНІМАТИ ЦІНУ НА ГАЗ У ЖОВТНІ НЕМАЄ

Щодо заяв Міллера про збільшення ціни на газ... Якщо йдеться про початок першого кварталу 2010 року, то в принципі це очікувана річ у зв’язку із тим, що ціна на нафту в другому кварталі 2009 року істотно зросла. Нагадаю, що ціна газу першого кварталу наступного року відображатиме рух ціни на нафту в другому кварталі 2009-го. Відповідно до тієї формули ціни, яку “намалювали” в контрактах 19 січня, так і має бути. Але це справедливо тільки якщо заява стосується ціни на газ із першого кварталу 2010 року. Якщо йдеться про цьогорічний четвертий квартал, то тут ціна не повинна суттєво змінюватися (198 доларів за тисячу кубів), навіть має зазнати невеликого зниження. Тож якщо говорять про зростання ціни в четвертому кварталі, то це лише елемент тиску на українську сторону.

Що стосується повернення росіян до теми ГТС, то ще навесні з російського боку звучали такі “прогнози”. Нібито восени актуалізується тема газотранспортного консорціуму. Ці так звані “прогнози” відбивали певну програму дій з боку Газпрому. Гадаю, в Росії розраховували на те, що після тривалого періоду виснаження НАК “Нафтогаз” та українська сторона, так би мовити, “дозріють” до консорціуму. А відновлення розмов про газотранспортний консорціум ставить за мету перешкодити реалізації Брюссельських домовленостей. Такий підхід російської сторони запрограмований для того, щоб показати європейським клієнтам Газпрому, що є, мовляв, й інший механізм розв’язання проблеми української ГТС, яка начебто, як намагається подавати Росія, є ненадійний транзитний елемент.

Щодо реструктуризації боргу НАК та попередньої відмови від реструктуризації з боку російських інвесторів... Я не можу стверджувати, що скандал із відмовою реструктуризації єврооблігацій – це один зі сценаріїв Газпрому. Але виключати цього теж не потрібно, просто необхідно все докладно проаналізувати. Можливо, тут беруть гору певні підходи міноритарних держателів, які хочуть щось своє на цьому заробити.

Хотів би сказати про ще один аспект. Звичайно, буде реструктуризація, країна розраховуватиметься, але давайте подивимося, як були витрачені залучені ресурси. Чи принесли вони користь “Нафтогазу” в ці роки, коли випускалися євробонди? Чи вони були просто розмиті в нафтогазівському казані на користь тих, хто ним у той час керував?

Загалом у відносинах з Газпромом слід працювати не як прохачі, а задавати іншу парадигму. Показати, що Україна була, є і залишатиметься у групі найбільших газпромівських клієнтів – таких, як Італія й Німеччина. І російський підхід має бути однаковим щодо України та решти Європи.

Євген Мінченко, директор Міжнародного інституту політичної експертизи (РФ):

ДОКУМЕНТИ ПРО НЕЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФІВ БУДУТЬ ОФОРМЛЕНІ

На цій зустрічі обговорюватиметься подальша робота з реалізації газових контрактів. Є певна ситуативна штука, пов’язана із поступкою Україні щодо ненакладання штрафів у цьому році. Напевно, якісь ситуативні документи підписані будуть, щоб до Газпрому не прийшла податкова і не запитала, чому недоотримано прибуток. Хоча змінювати самі контракти не планують.

Обговорюватимуться питання, пов’язані з Брюссельськими деклараціями та подальшими заявами Тимошенко про те, що вона хоче, аби в реконструкції ГТС брала участь Росія. Тож хотілось би довідатися, що під цим бажанням розуміє Юлія Володимирівна.

Ітиметься про можливий кредит Україні. Але, як відомо, на даний момент рішення не прийнято.

А що стосується підвищення ціни на газ, тут все залежатиме виключно від ринку. Можна по-різному ставитися до тих угод, які були прийняті в кінці року. Але принаймні зафіксовано чіткий формульний підхід, і відповідно, ціна на газ залежить від абсолютно об’єктивних факторів, на які жодна сторона вплинути не може. Підстав для торгу немає, бо є формула ціни. І відповідно є формула на транзит. Тож є певний оптимізм у Газпрому, що ціни на газ у перспективі зростатимуть, а так це чи ні – побачимо.

Маленький інцидент, коли російські держателі євробондів відмовлялися від реструктуризації боргу Нафтогазу, нічого не означає, тут нічого особистого, це бізнес. Якби в мене хтось позичив кількасот мільйонів доларів, я б теж не хотів їх реструктурувати. Але, коли є готовність до діалогу (а НАК таку готовність виявив), то честь йому і хвала.

Віталій Бушуєв, директор Інституту енергетичної стратегії (РФ):

СІЧНЕВИЙ КОНФЛІКТ ПРИНІС ГАЗПРОМУ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ЗБИТКІВ, НІЖ ВИГІД, ЯКІ ВІН ХОТІВ ВИТОРГУВАТИ

Я не готував переговори прем’єр-міністра, тому не можу знати точно, про що розмовлятимуть... Але гадаю, що в принципі в України й Росії взагалі не повинно бути якихось болісних питань. Питання цінової, тарифної політики виникають через невміння та небажання вести переговори. Якщо виробити єдині правила гри та суворо ними керуватися, то й проблем не виникатиме.

Тож для чіткого діалогу потрібно вирішити такі речі. Слід відв’язати ціну на газ від ціни на нафти, тоді ситуація буде більш стабільна, а ми зможемо визначити строк дії газових угод – на рік вони укладаються чи на п’ять. А коли є прив’язка ціни газу до нафти, то щороку будуть шарахання, суперечки. Нам час домовлятися з більш принципових речей. Інакше, то ви лякаєтеся чогось і зчиняєте галас, то ми лякаємося. Ми самі себе лякаємо й роздуваємо це кадило. Я кажу не лише про Україну, Газпром також поводиться як слон у посудній лавці. Я не хочу вдаватися у подробиці, але нам слід домовитися про спільну участь в управлінні та розвитку ГТС. Ви кажете страшнувато вам? Але ж і ми залежимо від Туркменистану... Нам також страшно. А що робити? Життя таке. Коли ми починаємо використовувати трубу як важіль тиску, ми – для Туркменії, Україна – для Росії і так далі, – це погано. Бо ми живемо в одному домі, і боротьба за тактичну вигоду призводить до великих неприємностей.

Січневий конфлікт з Україною приніс такі збитки Газпрому, які значно більші того, що ми намагалися виторгувати. Має прийти розуміння, що один раз слід сісти й домовитися принципово.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News