П'ятниця,
18 серпня 2017
Наші спільноти

Бог мені сказав, що Черновецький стане мером... Тепер я говорю з Леонідом про президентські вибори

Служіння в церкві, до якої причетний мер Києва, відрізняються від служінь в православних храмах. Люди тут моляться трясучись і бурмочучи. Інтерв`ю з пастором Аделаджею

Служіння «Посольства благословення Царства Божого для всіх народів», до якого причетний мер Києва Леонід Черновецький, сильно відрізняються від того, що ми спостерігаємо в православних храмах. Люди тут моляться всією своєю сутністю – трясучись і бурмочучи собі під ніс щось нерозбірливе… Служіння проходять в легкоатлетичному манежі на Березняках. Понад усе незвична та екстатичність, з якою проводиться меса. Люди вимовляють так звані глосолалії - поєднання невиразних звуків. Віруючі вважають, що так через них говорить Святий Дух, православні стверджують, що так зомбують паству, і відносять «Посольство» до тоталітарних сект.

Глава «Посольства Божого» – нігерієць пастор Сандей Аделаджа, один з найкращих друзів нового київського мера Леоніда Черновецького. До нього не пробитися: десятки людей шикуються в чергу, щоб залучитися до сили, що йде через чорного пастора. Афроукраїнець охоплює руками голову чергового прихожанина, щось шепоче над ним на ще незрозумілішій, ніж глосолалії, мові, різко видихає –  прихожанин відходить просвітлений. «Так пастор лікує», - пояснює нам жінка, що також стоїть у черзі. Ледве проштовхнувшися до Сандея, ми просимо його дати нам інтерв`ю. Він погоджується, і ми піднімаємося на другий поверх манежу, прямуємо до затишного кабінету з написом на дверях: «Громадська приймальня народного депутата України Леоніда Михайловича Черновецького». 

Як загіпнотизувати 2 мільйони чоловік

- Пане Сандею, Ви в Україні вже дванадцять років. Скажіть, чого Ви і Ваша церква добилися за цей час? Скільки у вас прибічників?

- Я в Україні тринадцять років. Загалом у колишньому Союзі живу двадцять років. Прибічників – а ми рахуємо лише тих людей, котрі виходили й публічно каялися, прийнявши Ісуса Хріста, і які залишають нам свої контакти, - трохи більш як два мільйони по всій Україні. Це не обов`язково ті, хто регулярно ходять до нас, але це співчуваючі, люди, які з нами дружать. А взагалі в Києві ми збираємо сорок п`ять залів на тиждень по тисячі чоловік кожен.

- У своїх проповідях Ви говорите про мега-церкви. Що тут мається на увазі?

- Йдеться про бачення, яке нам дав Бог, про Його доручення збирати багатотисячні, дуже великі церкви.

- Зараз в Україні мусується ідея створення Помісної церкви, тієї, яка б об`єднала всі церкви країни. Як Ви ставитеся до цієї ідеї?

- Дуже добре. Я навіть знаю одного депутата нинішньої Київради, який також ходить до нас і який хоче будувати таку церкву.

- Це Черновецький?

- Ні, це інша людина. Він хоче побудувати церкву, у яку б ходили православні, католики та протестанти й разом молилися Богу.

- Які зміни відбулися у Вашій церкві після обрання Леоніда Михайловича на пост міського голови?

- Я не думав, що виникне такий шквал критики на нашу адресу. Люди здійняли тривогу, стали казати, що він нібито потрапив в секту. Але ж ми знаємо, що протестантська церква – це півсвіту, весь світ, вся Європа, ну ще - католицька. І всі провідні країни світу – протестантські. Казати, що наша церква - секта лише тому, що вона не православна, просто смішно. Кажуть, ми гіпнотизуємо. Але як можна загіпнотизувати так багато людей? У такому разі я можу загіпнотизувати всіх і в кожного забрати його майно. (Сміється .)

- Тобто твердження про те, що Ви гіпнотизуєте людей, Ви можете сприйняти як комплімент?

- Виходить – так… Сьогодні мені принесли двадцять статей, що з`явилися в Інтернеті за останні два дні, де йдеться про мене й нашу церкву. З цих публікацій немає жодної позитивної. (Сміється. ) Але я думаю, мені не доведеться переживати, тому що в мене безліч запрошень по всьому світу – просять їхати, допомагати здійснювати духовне пробудження, у якому люди так мають потребу. Минулої п`ятниці я був в Англії, зараз їду до Австралії. Ви навіть не уявляєте, скільки країн мені пропонують прийняти їхнє громадянство. Англія, Німеччина, Голландія, Америка, Австралія, куди я сьогодні лечу, готові надати право на проживання... Минулого тижня приїжджали депутати нігерійського парламенту, просили приїхати до Нігерії допомогти там людям духовно відродитися, допомогти молоді відмовитися від наркотиків, алкоголю, допомогти людям зажити порядним життям.

Ленін мав рацію

- Ви залишаєтеся громадянином Нігерії?

- Так.

- Ви сказали на проповіді, що постійно передзвонюєтеся з Леонідом Михайловичем. Це так?

- Так.

- Якщо не секрет, про що ви говорите?

- Перш за все, я пастор. Моя справа – підтримати його духовно, по-друге, ми друзі. Десять років ми товаришуємо і спілкуємося, і пройшли разом дуже багато чого. Він дуже допомагав нашій церкві. І ми також як могли допомагали йому… Спілкуємося і після того, як він став мером.

- Які подальші плани з розширення Вашої церкви?  

- Зараз у нас понад триста церков в Україні. У планах – привести до Христа п`ять мільйонів чоловік у країні.

- Протягом якого часу?

- Не знаю.

- Який внесок Вашої церкви в обрання Черновецького мером?

- Ми стараємося, щоб церква не втручалася в політичну діяльність, оскільки це заборонено законом. І як громадянин іншої країни я також прагну не втручатися в політику, але як пастор, перш за все, займаюся проповідями й підтримую людей, котрі живуть за принципами християнської моралі. І наші прихожани, які знають Черновецького вже десять років, голосували й агітували за нього. Адже, знаючи його особисто, не можна не підтримати його. 

- Ви говорите, що прагнете не брати участі в політиці, проте ваші прихожани активно підтримали Помаранчеву революцію.

- Це так. Під час революції наші прихожани проявили себе навіть більше, ніж на виборах мера. Адже тоді розв`язувалася доля країни. І люди розуміли, що не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства - я цитую Леніна.

- Ви кажете, що чули голос Бога, який говорив, що треба підтримувати Леоніда Михайловича?

- Ні. Мені був голос про те, що він переможе. Я пророк, пастор, проповідник. І не просто проповідник на словах, я священик, який називається так формально. Я шукаю Бога, я богошукач, дружу з Богом, і чую голос Його. Я говорив Леонідові Михайловичу, що він стане мером, він сам не вірив, але я знав.

Куди ходять вершки суспільства

- З чим, по-Вашому, пов`язаний швал критики, спрямованої проти Вас і Вашої церкви?

- Неуцтво. Люди просто не в курсі, що в нас тут робиться. А я скажу так: ви приходите сюди самі, подивіться, чим ми займаємося - тиждень, два, рік. Сюди ходять вершки суспільства, найінтелігентніші люди. Усі професіонали у своїй справі… У таку ж – протестантську - церкву ходить Буш, у таку церкву ходить весь світ.

- Так, Буш професіонал… Може, деякий негатив у сприйнятті виникає через форму богослужіння у Вашій церкві? Людей відлякують глосолалії.  

- Христос казав: за плодами їхніми ви пізнаєте їх. Якщо оцінювати за цими ознаками нас, то нас можна оцінити краще, ніж уряд України. А щодо говоріння на інших мовах, то цей прояв Духа Святого. Візьміть будь-яку православну літературу, почитайте: усі святі володіли цим даром…

І в нашій церкві ми навчаємо наближатися до Бога. Наші люди не курять, не п`ють, не колються. Людина стає чистою судиною, у яку може вселиться Святий Дух.

- Черновецький заявляє, що він православний, але православна церква не дуже схвалює його діяльність тут. Як Ви ставитеся до того, що він православний?

- Він народився в православній країні, на відміну від мене. Він хрещений у православній церкві, і я думаю, що відхрещуватися від цього ніхто не буде. У нас же в церкві немає членства, ми не пишемо заяв. Тому до нас приходять усі, хто бажає, – православні, католики, протестанти.

- А Ви не хочете прийняти православ`я?

- Я не проти. Я навіть вважаю, що за віровченням сам теж православний. Тому що я вірю в Бога Отця, у перекази батьків, вірю у святе зачаття Марії. У цьому ми однакові. Але я хочу при цьому залишатися таким, яким я є, я не хочу рядитися в наряди під час служби.

- Леонід Михайлович, можливо, піде на наступні президентські вибори, і стане реальним кандидатом на посаду голови країни? Як Ви ставитеся до цього?

- Я намагався говорити з ним про це, але він навіть чути не хоче. Він каже: я не хотів стати мером, але став, і все від Бога залежить. Усе буде, якщо на це є воля Божа. А я знаю, він допомагатиме людям незалежно від посади.

- Який Ваш особистий внесок у те, що він став мером?

- Мій внесок полягав лише в тому, що мені Бог відкрив, що це відбудеться. Але це визначено не мною, це визначив Бог.

 Олексій Просєкін

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку