Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Путін приїхав показати Кремль з людським обличчям

Українська влада не знає, навіщо їй Путін... Янукович утратить ексклюзивну нішу... Українські політики використовують тему НАТО для обдурювання Росії... Думки експертів

Олесь Доній, голова Центру політичних цінностей:

УКРАЇНСЬКА ВЛАДА НЕ ЗНАЄ, НАВІЩО ЇЙ ПУТІН

Для української сторони візит Путіна не є пріоритетним – з нашого боку немає жодного питання, яке могло б бути вирішеним. Ні питання демаркації кордонів, ні строків  перебування в Криму Чорноморського флоту цього разу сторони не вирішать.

Питання економічного плану також не є прерогативою комісії Ющенко–Путін, не буде й нових пропозицій з українського боку.

Цей візит більше потрібен Росії. Чому? Кілька днів тому голова російського ЦВК Вишняков оголосив про те, що вибори президента Росії відбудуться в належний строк. Розмови про третій термін Путіна мають на цьому закінчитись, надалі йтиметься про його наступника. І Путіну наприкінці президентства треба показати, що одним з етапів його правління було повторне входження України до зони російського впливу.

Для російської громадськості він приїжджає сюди як переможець – після поразки помаранчевих та повернення до влади проросійських сил. Для нього – це одна із жирних крапок перед закінченням президентства. Цим він показує, “хто в домі хазяїн“.

Виходячи з цього, ключові питання, що порушуватимуться під час зустрічей з українським керівництвом, стосуватимуться гуманітарних сфер, де є можливість тиску на Партію регіонів. Недарма російське МЗС нещодавно видало заяву про утиски російської мови в Україні. Це був знак для ПР: мовляв, відповідайте за свої зобов’язання, виконуйте попередні домовленості. Путін обов’язково скаже про це, але м’якіше: мовляв, ми зацікавлені у всебічному розвитку російської мови, щоб громадяни України могли розмовляти рідною мовою. Крім того, постануть питання релігії, геноциду. А потім вони мусуватимуться у Верховній Раді.

Можливо, будуть сигнали про бажання залишити ЧФ після 2017 року.

Коли Україна просила Путіна приїхати, вона сподівалася на вирішення економічних питань, зокрема щодо енергопостачання. Але тепер вже пізно, бо вони вирішені....

Нині всі ініціативи виходитимуть від російської сторони. Українська влада не знає, що робити з Росією і чого від неї хоче. По закінченні візиту українська влада не матиме, що говорити про результати зустрічі президентів. Адже ще вчора президентська команда не була готова до зустрічі.

А для Януковича ця зустріч – легітимізація в очах його електорату. Оскільки Янукович перебуває у стані боротьби за ПР і свій електорат. У нього значною мірою є протиріччя з Президентом. Є чимало фактів, котрі свідчать про те, що Ющенко розраховував на розширення власного електорального поля за рахунок біло-голубих. І деякі елітні групи з ПР давали месиджі про це. Натомість Янукович у якийсь момент увірував у власний успіх і зокрема в можливу участь у наступній президентській кампанії.

Добрі стосунки Ющенко та ПР означали б, що “регіонали” готові визнати Президента формальним лідером. Янукович цього не хоче. Візит Путіна в даному випадку – зміцнення позицій конкретно Януковича в межах його електорату.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

ЯНУКОВИЧ УТРАТИТЬ ЕКСКЛЮЗИВНУ НІШУ

Цей візит свідчитиме про етап відносної нормалізації стосунків між Україною та Росією. Також він дасть можливість у рамках цього етапу відносин провести інвентаризацію нерозв’язаних проблем. На її базі й можна формувати дорожню карту відносин.

Зустріч дає багато Президентові України. За ті півроку, що пройшли після візиту Путіна до Києва, спостерігалася асиметрія візитів у російському напрямку української дипломатії. У Москві з Путіним зустрічались Янукович, Мороз, Симоненко, за чутками, навіть Тимошенко. Але офіційних візитів президентів Росії та України не було – лише якісь короткі зустрічі ввічливості.

Тому Ющенко виграє однозначно, і виграє Україна, оскільки є шанс, що комісія Ющенко–Путін запрацює. І запрацюють, відповідно, коліщата зовнішньополітичної машини України на російському напрямку: і Рада безпеки та оборони України, яка має відповідного партнера в Росії, і відповідні міністерства, а також інші служби.

Щодо Путіна – він від цього візиту також виграє, бо йому зараз незручно й навіть некомфортно через цю візитну диспропорцію. Путін разом з кремлівським керівництвом не хоче давати приводів для звинувачень на свою адресу в тому, що він робить ставку на Януковича чи на інші політичні сили в Україні. Російському президентові важливо убезпечити себе від закидів, що Росія поводиться щодо України – особливо в енергетичних питаннях – з позиції шантажу.

Януковичу за великим рахунком це нічого не дасть. Він може навіть втратити, оскільки позбудеться ексклюзивної ніші – зв’язку з Путіним. Бо ці візити Януковича до Москви давали йому можливість позиціонувати себе як важливого гравця – як для заходу, так і для Росії. 

Щодо вирішення питань, важливих сьогодні для України, таких, як демаркація кордонів чи термін перебування в Криму Чорноморського флоту, вони навряд чи можуть бути вирішені. Це складні питання, які Ющенко має правильно поставити й сформулювати. І це буде велика перемога, якщо їх постановка буде сприйнята російською стороною.

Отже, від візиту навряд чи варто чекати сенсацій і проривів, але не буде зривів. Ні емоційних, ні результативних.     

Андрій Окара, політолог (Москва):

УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТЕМУ НАТО ДЛЯ ОБДУРЮВАННЯ РОСІЇ

Цей візит потрібен і Україні, і Росії. І всім ключовим політикам – Путіну, Ющенку та Януковичу. Кожен з них бореться за свої позиції. Янукович, приміром, хоче бути політичним перекладачем між президентами й сказати: “От якби не я, ви б не порозумілися”.

Ющенку потрібно показати себе оновленого – Ющенка, до якого Москва ставиться цілком нормально, без конфронтації. Путіну треба показати, що політика Кремля в СНД була неефективна, а тепер стає більш адекватною, показати, так би мовити, Кремль з людським обличчям.  

Також Ющенко лобіюватиме важливе для України питання – щоби газові угоди укладалися не між суб’єктами господарювання, а між державами. А Путіну треба “застовпити” ціну на газ у 130 доларів. Він би хотів сказати про підвищення газової ціни, але зараз, після смерті Туркменбаші, ситуація з енергоресурсами абсолютно непередбачувана. Отже, сьогодні головна справа українських політиків – боротьба за відносини з Туркменистаном і боротьба за його газ.

Цілком імовірно, буде порушено питання – правда, неофіційно – щодо ув’язненого в Україні росіянина Володимира Ткача, помічника і приятеля депутата Держдуми Олександра Лебєдєва. Згадають, можливо, і про Курочкіна.

Було б логічно, якби на зустрічі було порушене питання про громадян Росії в Україні та українців у Росії. І не лише в контексті трудової міграції, але й прав людини та незаконних мігрантів, що переправляються зі Сходу в Західну Європу. Проблема мігрантів серйозна для обох країн, але України і Росія мають різні інтереси.

У російських політологів останнім часом склалося переконання, що інтеграція України в НАТО не має перспектив. І українські політики використовують цю тему для розводки Росії, для обміну на поступки в газовому питанні. Тому, скоріше за все, ця тема не буде інтенсивно обговорюватися, так само, як і питання демаркації кордонів. Хоча, можливо, йтиметься про ЧФ, переведення якого є для Росії катастрофою.

Загалом не думаю, що це буде дуже результативна зустріч. Хіба що трішки поліпшить відносини між країнами.

Розмовляв Дмитро Стаховський

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку