Ректор КНУ Губерський: Я не чув, що хоч когось покарали за фальшивий диплом

Це ганьба, що ми перейшли на пластмасові дипломи... Відмовилися від солідних документів – з гербовими печатками, живими підписами, – бо хтось заробляє на тій пластмасі... Квота пільговикам у нас буде – до 25% на спеціальність... Інтерв’ю

Це ганьба, що ми перейшли на пластмасові дипломи... Відмовилися від солідних документів – з гербовими печатками, живими підписами, – бо хтось заробляє на тій пластмасі... Квота пільговикам у нас буде – до 25% на спеціальність...

Нещодавно провідний вуз України – Київський національний університет ім. Т. Шевченка – відсвяткував 175-річний ювілей. “Тут не тільки формується еліта, краще студентство чи кращі педагоги, я переконаний, що тут формується національна інтелігенція”, – заявив Президент Віктор Ющенко. Ректорові КНУ ім. Т. Г.Шевченка Леоніду Губерському знадобилося декілька хвилин, щоб тільки перелічити імена найбільш відомих випускників університету, серед яких Максимович, Костомаров, Драгоманов, Грушевський, Кримський, Єфремов, Зеров, Боголюбов, Холодний, Палладій, Скліфасовський, Лисенко, Булгаков, Рильський, Винниченко, Симоненко, Огієнко, Чорновіл і багато інших. Сьогодні тисячі школярів прагнуть стати студентами “Шевченка”. На запитання УНІАН відповів Леонід Губерський.

Леоніде Васильовичу, спікер Володимир Литвин з нагоди ювілею університету подарував вазу. Хто ще з іменитих випускників привітав alma-mater?

Було дуже багато привітань. І з України, і з-за кордону, і до, і після річниці: телеграми, факси, листи, телефонні дзвінки. Порошенко вітав, Томенко, Табачник, Кравчук, Зленко, Удовенко, Єдін, Полохало, Мушкетик, Кононенко, Олійник, Жулинський, Кремінь і багато хто ще.

Чимало випускників університету стали відомими людьми – політики першого ешелону, бізнесмени. Як часто вони відвідують університет і чи допомагають матеріально?

Вони дуже часто тут бувають. Співпрацюють у різних напрямках, читають лекції, беруть участь у різних університетських заходах – конференціях, круглих столах.

А що стосується матеріальної допомоги, то це, на жаль, не дуже густо... Не склалося поки в нашому суспільстві, як у інших країнах, де поширена така форма благодійності. То боялися гроші показати, то думали, що не оцінять, плюс недосконале законодавство. Я нещодавно порушував питання про те, що необхідно законодавчо визначитися з благодійною допомогою, яку можуть надавати забезпечені люди. Візьмімо найбільші університети в Америці чи Європі. Одну третину, як мінімум, їхнього бюджету становить спонсорська допомога. Як правило, це випускники університету. Хоча не обов’язково. Уявіть Гарвардський університет з бюджетом у мільярди доларів, де з них більш як третина – спонсорські гроші... Це колосальні гроші. Щоправда, нам надає допомогу Фонд Пінчука. Велика група студентів – стипендіати цього фонду. Петро Порошенко постійно допомагає – різними формами. І зараз до 175-річчя подарував автобус “Богдан”. Фонд Ярослава Мудрого, інші організації, депутати Ігор Шаров, Тарієл Васадзе, Олександр Єдін, Микола Томенко...

Хотілося б, щоб люди, які мають можливість, вкладали гроші в таку благородну справу як освіта. Що може бути благороднішим? Хіба що охорона здоров’я.

Цього року вас просто атакували пільговики. В Інститут міжнародних відносин КНУ на 150 бюджетних місць подали заявки 132 пільговики. Жодна політична сила сьогодні не піде на непопулярний крок і не скасує пільги при вступі. Як ви регулюватимете цей процес?

Я б не хотів, щоб у когось склалося враження, що ми в університеті бачимо в пільговиках якесь соціальне зло. Боже борони! Різні є пільговики. Багато з них справді хворі діти, інваліди, сироти, і до них треба ставитися з розумінням. На жаль, частина з них має дуже слабку шкільну підготовку. Скориставшись пільгами, вони мають чимало проблем з навчанням, і багатьох потім доводиться відраховувати.

Цього року до нас подали заяви 839 пільговиків на 2481 бюджетне місце. Ми почали займатися перевірками, і частина одразу позабирали документи, злякалися, частина – повтікали з інших причин, але 362 чоловіки ми зарахували на бюджет на перший курс.

Частина з пільговиків мають псевдодовідки. Нас, як і всі вузи, перевіряли Міністерство освіти й генпрокуратура. З 362 пільговиків 61 мають недостовірні довідки. Це ганьба! Прокуратура навела факти, коли батьки заради навчання у вузі приписують своїй дитині онкологічні захворювання! Що це за батьки? Що це за лікар, у якого не затремтіла рука таке написати? Бога не бояться! І через такі випадки складається загальне враження про всіх пільговиків. У результаті цих “популярних” для декого дій ми створили категорію дітей, до яких формується відповідне ставлення, насамперед з боку їхніх ровесників. Ми породили таку соціальну проблему й напругу, що дитина, яка має 599 балів з 600 не потрапляє на навчання – на “журналістику”, “туризм”, “міжнародні відносини” – через те, що доступ їй перекрила дитина, яка має у сертифікаті на 150 балів менше.

Як розібратися приймальній комісії, коли подається довідка, видана відповідною організацією, з печаткою, підписами? То що, для кожного абітурієнта саджати якогось слідчого, щоб усе переперевіряв?

Цього року прогнозується, що пільговиків буде багато. В умовах прийому записано, що вони матимуть право подавати документи лише в один вуз. У нас є свої прохідні бали на профілюючі дисципліни. Подивимося, хто з них подолає цей бар’єр. І встановлюватимемо квоту – до 25% пільговиків на спеціальність.

Під час вступної кампанії вузи мали право підняти мінімальний прохідний бал. Власне, ваш університет скористався цим правом. Але наскільки мені відомо, на журналістиці прохідний бал був вищий, ніж у Інституті міжнародних відносин. Невже журналісти мають бути розумніші за дипломатів?

Ні, в Інституті міжнародних відносин і на журналістиці був однаковий прохідний бал – 150. Торік ми на багатьох факультетах підняли його, але він був різний. Це залежить і від конкурсу. Цього року всі факультети підвищили прохідний бал, природничі – 150 балів, а на деяких гуманітарних факультетах ми підняли до 170 – це найвищий поріг, але не нижче від 150.

В університет ми повинні набирати найбільш підготовлену молодь. Ми не гонимося, щоб конкурс був 5–10 чоловік на місце. Хай прийде 3, але з гарною базою після школи. Хто має слабшу підготовку, хай іде в інший вуз.

Який сьогодні бюджет університету і які основні статті витрат?

Торік наш бюджет становив 410 мільйонів гривень. Ці гроші йдуть на заробітну плату викладачам і співробітникам, стипендії студентам і на оплату комунальних послуг. На ремонтні роботи, обладнання тощо коштів не має. А за рахунок чого ми це робимо? За рахунок позабюджетних грошей, які заробляє сам університет: платні послуги на навчання студентів, частково оренда і прикладні наукові дослідження. Цих позабюджетних коштів порівняно з бюджетними ми в середньому заробляємо десь третину. Певна частина коштів іде окремим рядком на фінансування науки.

Ми покладаємо великі сподівання на указ Президента від 5 травня 2008 року й на постанову уряду від 29 липня 2009 року про Київський національний університет: КНУ надано статус дослідницького й передбачено суттєве поліпшення фінансування, яке розпочнеться з 2011 року: зарплати викладачів і співробітників зростуть на 30%, стипендії студентів – на 20%. І фінансування науки буде становитиме 25% від загального бюджету університету. Сьогодні – 8%.

Київський університет – це провідний вуз країни. Але й вартість навчання тут дуже відрізняється від тієї, що в регіональних вузах. На чому базуються ціни контрактів?

У калькуляцію входить перелік послуг, які університет надає студенту: аудиторії, тепло, комп’ютери, гуртожиток. На підставі цього планово-фінансовий відділ (а не декан факультету) виходять на якусь суму контракту. Складається так, що на гуманітарних факультетах, де більший конкурс, більша оплата. Не тому, що там конкурс високий. Взяти б той самий Інститут міжнародних відносин та Інститут журналістики на вул. Мельникова – прекрасні побутові умови, потужне матеріально-технічне забезпечення. Цей корпус потребує постійного оновлення й утримання. Це все ж гроші.

А ви хотіли б, щоб вартість навчання в Київському національному університеті була на рівні технікуму в моєму рідному Миргороді? Та ви подивіться, хто в нас забезпечує навчальний процес, який викладацький склад. Де ви бачили 500 професорів, 1500 кандидатів і доцентів? А скільки їх у регіональному вузі? А зарплата у професора трішки інша... А бібліотеку утримувати – мільйони книжок. Дуже легко рахувати чужі гроші. Тільки чомусь не рахують, скільки коштів витрачають вузи на навчальний процес – оце погано.

В усьому світі чим вищий клас університету, тим вища оплата. Чим вищої якості товар у магазині, тим вища його ціна. Я не хочу сказати, що освіта стала бізнесом. Це зовсім не так…

Якби держава повністю забезпечила необхідне фінансування, як це було двадцять років тому, то взагалі не йшлося б про контрактників.

Зараз Міносвіти з Мінфіном і Антимонопольним комітетом переглядають порядок здійснення платних послуг за навчання. Ми ще вчора працювали за інструкціями 1997 року. Скажімо, студент-контрактник, який вступив у вуз цього року, відповідно до цього положення впродовж п’яти років не змінює суму оплати. До закінчення навчання інфляція поглинає всі ці гроші, і виходить, що ми ще дотуємо цих студентів. Це ж нонсенс. Тепер новою інструкцією, наскільки мені відомо, буде передбачено, що кожного року вуз має право й повинен збільшувати суму контракту на розмір інфляції за минулий рік. Інакше ми збанкрутуємо.

Справа Кислинського з його дипломом набула широкого розголосу в українському суспільстві. Ви підтвердили, що той диплом фальшивий. Та чи можливо запобігти таким ситуаціям надалі й захиститися від підробок?

З боку університету немає жодних порушень щодо захисту диплому. Перевірки показали, що університет усе робив і робить, щоб була чітко організована система видачі дипломів, яка б не допустила ніяких зловживань.

Те, що на кожному стовпі оголошення про виготовлення диплома, – це ж не наша справа. Існують компетентні органи. Як це так, що держава дозволяє продавати й підробляти свої дипломи? 700 доларів – і готовий диплом. Ну що це таке?

Я частенько отримую запити з різних зарубіжних посольств: дайте підтвердження такому-то диплому. На Близькому Сході, скажімо, проявляються ці люди – чи то своїм неуцтвом, чи чимось ще. І справді, виявляється, що в них фальшиві дипломи...

Я не чув про жодне розслідування, що когось піймали на підробленому дипломі. А мабуть же, такі люди попадаються... Але щоб хтось поніс покарання за законом – такого нема.

Безкарність... Ось і процвітають ці підроблені дипломи. А що вузи зроблять? Слава богу, що виявити можна. Але чи всі дипломи перевіряють? Спливають один чи два.

Як зараз виготовляються дипломи? Узяли підпис ректора й передали у спеціальну установу, яка спеціалізується на виготовленні пластикових дипломів, заробляючи на цьому гроші... Що це таке? Що це за диплом? Це ганьба, що ми перейшли на ці дипломи. Начебто так робиться десь на Заході... Раніше були нормальні, солідні дипломи, державні документи на гербовому папері, де стояли підписи живих людей. Людина має пишатися своїм дипломом. А не пластмасою, виготовленою на якомусь верстаті... У нас усе спростили. Тому й не дивно, що гуляють фальшиві дипломи. Ми до цього самі підштовхнули шахраїв.

В українських еліт немає чіткого розуміння, яким має бути зовнішній курс держави. Ви тривалий час очолювали Інститут міжнародних відносин, виховували майбутніх дипломатів. Як правильно вибудовувати стосунки з ЄС і Росією, якими мають бути сучасні дипломати?

Я мав честь працювати в інституті п’ятнадцять років і пишаюся цим. Там дуже хороший колектив, гарна атмосфера. І не дивно, що там найвищий конкурс в університеті впродовж останніх років, хоч нас лякали, що цього року криза і не буде контрактників. Практично всі міністри закордонних справ та їхні заступники, а зараз і майже всі посли – це наші випускники. Сьогодні переважна більшість студентів – наші співвітчизники, а не навпаки, як було колись (95% іноземців, а 5% – наші).

Я б не драматизував ситуацію в стосунках з Росією. Процес іде. Є сьогодні питання, проблеми. Це в міждержавних стосунках буває постійно й стосується не лише України. Усе прийдешнє... Тимчасове... Це підтвердив і останній візит Президента Білорусі. З Білоруссю у нас не все складалося гладко, а зараз добрі відносини. Ми присвоїли Олександрові Лукашенку звання почесного доктора університету.

Що стосується ЄС, є деякі принципові положення, у які Україна поки що не вписується. Але ми повинні твердо стояти на тій позиції, що Україна – європейська країна, була і є нею. Нас поки що розділяють якісь економічні показники, і цьому є об’єктивні історичні причини. Хто Європу звільнив від фашизму? Яких страшенних збитків зазнала Україна в другій світовій війні – найбільших, як і весь Радянський Союз. Думаю, Україну найближчим часом все ще запрошуватимуть до Європейського Союзу.

Як гадаєте, новому міністру закордонних справ Петру Порошенку вдасться поліпшити імідж України?

Я б не зводив імідж України до персоналій. Петро Олексійович – наш випускник, дуже талановита людина, здібна, мудра, гарний організатор. Але справа не тільки в ньому. Його переслідуватимуть ті самі труднощі, що і його попередників. Думаю, він проводитиме ту саму лінію, яку вела Україна в політиці щодо входження в ЄС...

Діти Президента виховувалися теж у КНУ. Які у вас стосунки з Віктором Ющенком?

Леонід Губерський і Віктор Ющенко

Я ставлюся до нього з глибокою повагою, як і всі в нашому університеті. Це Президент держави. Він приходив до нас на випуск – і як батько, і як Президент. Він дуже доступна людина, толерантна, проста. Я б не сказав, що Віктор Андрійович дуже часто бував в інституті, але бував, виступав. Стосунки нормальні, ділові...

 

 

Розмовляла Анна Ященко