Юля розвантажувала шини, Лула чистив взуття

Моя мама від народження була неписьменна – абсолютно... Популізм Лули і популізм Юлі... Чи стануть політики, що несуть передвиборчу ахінею, державними діячами?.. В Україну завітав Президент Бразилії

До України завітав найколоритніший, найнародніший, найулюбленіший президент з-поміж лідерів країн Латинської Америки: очільник Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сільва. У нетрях Амазонії, фавелах Ріо-де-Жанейро, українських острівках у штаті Парана та хмарочосах Сан-Пауло його називають просто Лула.

У Тимошенко з Лулою багато спільного.

Моя мама від народження була неписьменна – абсолютно

Обидва хибують на слова-паразити.

У Тимошенко – геть усе «абсолютно». Усі цифри в неї «абсолютно» перевірені, сумнівів у Ю.В. щодо всього, і передовсім своєї власної перемоги на виборах, «абсолютно» немає, як і щодо того, що «Львів абсолютно впевнено прийматиме Євро-2012. У мене в цьому немає жодного сумніву».

У Лули ж рідко яка промова починається без слів “nunca аntes na história deste país” – «ніколи раніше в історії цієї країни». Фраза стала настільки популярною, що дала назву книжці, у якій зібрано докупи сотні найвиразніших висловлювань та обмовок гострого на язик президента. Лідирує за популярністю його фраза: «Моя мама від народження була неписьменна».

Обидва підкреслюють своє скромне соціальне походження й важку молодість. Від Тимошенко ми нещодавно дізналися, що студенткою вона розвантажувала шинидля підробітку до стипендії, а Лула, батько якого працював вантажником у порту, перепробував усі ремесла, поки не знайшов себе зрештою в профспілковому русі, – вуличний торговець помаранчами, полірувальник взуття, кур’єр, учень бразильського ПТУ. Урешті – перша серйозна робоча професія металіста, яка позбавила його пальця.

Обидва опираються на політичні сили, заплямовані в корупційних скандалах, однак їхня репутація неначе відгороджена від того лайна куленепробивним склом. Хоча 2005 року Лулі було непереливки, коли розгорівся Escândalo do Mensalão – дослівно “скандал великих місячних зарплат”. Один із депутатів зізнався, що його колеги з парламенту отримували від керівної і правлячої в Бразилії Робітничої партії, засновником якої є Лула, еквіалент 12 тисяч доларів щомісяця за «правильне» голосування. Однак рейтинг Лули невдовзі повернувся на традиційну позначку в 70 відсотків. Скандал із Лозинським, звинувачення членів фракції БЮТ у латифундизмі, пряма причетність членів фракції до потворної Тендерної палати, схоже, б’ють по рейтингу Тимошенко тенісними м’ячиками.

Вони обидва керують країнами, родовою плямою яких стала майнова нерівність. Торговельні центри Києва та Сан-Паулу переповнені платіжоспроможною клієнтурою, у той час як для мільйонів бразильців та українців мінімальна зарплата є не стільки предметом биття себе в груди на політичних ток-шоу (яких вистачає і там, і тут), скільки справді засобом виживання.

Популізм Лули і популізм Юлі

Однак найбільше, що їх поєднує, – обидва є політиками-популістами лівого спрямування. Популістів у Латинській Америці хоч греблю гати, чого варті лише бліда копія Евіти Перон, президентка Аргентини Христина Кіршнер, президент-націоналізатор Ево Моралес із Болівії, новоспечений стратегічний партнер Кремля Уго Чавес та очільник Еквадору Рафаель Корреа, який провів блискучу оборудку з суверенними облігаціями своєї країни, оголосивши їх спочатку дефолтними, а потім викупивши їх за півціни. Однак, на відміну від популізму своїх сусідів, популізм Лули – такий же велетенський і масштабніший, як і сама Бразилія. У виконанні Лули це той щабель, на який міг би піднятися популізм Тимошенко в разі, якщо вона стане президентом. Оскільки Лула відмовився змінювати Конституцію Бразилії, аби балотуватися на третій термін, він може консультувати Тимошенко-президента.

Лула, виходець зі справді незаможної родини й профспілковий лідер, який і на посаді президента говорить приземленою мовою бразильської бідноти, спромігся простягнути руку державної допомоги тим, хто її найбільше потребує. 11 мільйонів найнезаможніших бразильських родин – 46 мільйонів бразильців – щомісячно отримують від держави 70 реалів грошової допомоги (еквівалент 35 доларів США) в обмін на зобов’язання вакцинувати дітей і стежити за тим, щоб вони відвідували школу. Його програма – Bolsa Familia, або ж у вільному перекладі «Сімейна стипендія» – спрацювала, підняла мільйони соціально маргіналізованих бразильців з дна бідності й тепер копіюється десятками країн по всьому світу. Її всіляко підтримує Світовий банкчерез її визначальну особливість – чітку прив’язку права на отримання соціальної допомоги до рівня доходу реципієнта.

Ми ж в Україні живемо в задзеркаллі пільг, які надекларували на кілька бюджетів і які, однак, отримують лише обрані. Пенсіонер-киянин, що має мінімальну пенсію, і пенсіонер, котрий отримує пенсію в кілька тисяч гривень, однаково користуються правом безкоштовного проїзду в метро. Усе одно за пільговиків платимо ми зі своєї кишені – і готуймося платити за жетон уже в 2,5 гривніз наступного року. Моя тітка, яка живе в селі під Білою Церквою, цим правом на пільгу не користається з тієї банальної причини, що в селі немає ні метро, ні жодного іншого громадського транспорту. Чиновник МВС, який під’їжджає у своє міністерство по вулиці Богомольця на “Лексусі”, платить за комунальні послуги від сили половину, оскільки ця пільга надана йому законом про міліцію. Суддя ухвалює рішення й зобов’язує міську раду надати безкоштовну квартиру його колезі по суду – з посиланням на відповідний закон.

Кілька кволих спроб прив’язати право на надання пільги до рівня доходу потрапили в шредер Конституційного суду. Сама лишень думка про монетизацію пільг наводить порчу на владу. Найсміливішим зрушенням на цьому полі була героїчна відмова нардепів від права безкоштовно користуватися тим самим громадським транспортом...

Чи стануть політики, що несуть передвиборчу ахінею, державними діячами?

Після виборів перед Україною та її новим Президентом відкриється довгоочікуваний простір для проведення хоча б якихось реформ. Жевріє надія, що політики, котрі несуть перед виборами соціально спрямовану ахінею, по той бік 7 лютого постануть виваженими державними діячами.

Яким Лула розповість, як треба допомагати нужденним. Причому розповість із притаманним йому гумором, послуговуючись ще одним своїм життєвим кредо: “O governo tenta fazer o simples, porque o difícil é difícil” – «Уряд робить те, що легше, оскільки робити те, що важко, – справді важко».

Станіслав Голубенко