Чи назбирає Янукович 300 голосів у Верховній Раді?

Коли говорять, що ефективність держави в тому, що командний імпульс швидко переходить зверху вниз, як в армії, – це ретроградство... Я колись казав Ющенку: що ти робиш вінегрет з цих політичних сил, де по дві-три людини?.. Думки експертів 

Минулого тижня “тушки” активізувалися. До коаліції перейшлишестеро нардепів з НУ-НС на чолі зі Жванією. Згодом соратниця Луценка (від сьогодні - вже колишня) Лук’янова заявила, що теж не проти приєднатися до їхніх лав. І разом з однопартійцем Новіковим перейшла до новоствореної групи Жванії “Право вибору”, до якої згодом, як кажуть, можуть приєднатися ще 12 “тушок”. У відповідь на зраду політрада “Народної самооборони” прийняла рішенняпро припинення існування однойменної депутатської групи у ВР. 

Отож, ряди коаліції активно поповнюються. Чи матиме Янукович до осені конституційну більшість і що він з нею робитиме - про це ми запитали в експертів. 

Тарас Стецьків, народний депутат (НУ-НС)

БАЖАННЯ ЯНУКОВИЧА ОТРИМАТИ 300 ГОЛОСІВ НАРАЗИТЬСЯ НА ОПІР ОЛІГАРХІВ

На мою думку, триста голосів не буде. Коаліція вже майже вичерпала потенціал вербування чи купівлі депутатів. На заваді цьому є значна частина депутатів, які за переконаннями не підуть у таку більшість.

Думаю, бажання Януковича отримати 300 голосів наразиться і на певний опір олігархів, які побояться такої концентрації влади в одних руках, бо це буде загрожувати їм персонально. 

В Україні вже були спроби створити конституційну більшість. І Кучма це робив, але зупинялися далеко до позначки 300 голосів.

Думаю, вони зараз розраховують не на 300 голосів в парламенті, які їм не вдасться отримати, а на закон про референдум, через який вони хочуть змінити Конституцію або прийняти за так званою “народною ініціативою” нову Конституцію. Те, що вони зараз роблять,  переслідує не стільки стратегічну, скільки тактичну мету. Вони добрали майже до 260 депутатів, що дає можливість верхівці ПР приймати рішення, ігноруючи думку чи то Блоку Литвина, чи то комуністів. Це була головна задача.

Не можна виключати, що декілька чоловік з “Нашої України” чи “Народної самооборони” перейдуть до коаліції. Можуть бути ще перебіжчики з БЮТ – там так само зона ризику. Але це будуть окремі депутати. Вербування, здійснене Жванією на ресурси ПР, – це, швидше за все, остання велика група перебіжчиків. ПР майже вичерпала ресурс збільшення чисельності коаліції. 

Олександр Волков, колишній народний депутат

КОАЛІЦІЇ ЛЮДИ ЗАРАЗ І НЕ ПОТРІБНІ – ЦЕ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ

Я думаю, 300 голосів у коаліції не буде – це 100%. Але буде багато. Хоча я вважаю, однаково, чи ти маєш твердих 226 голосів чи 296. Можливо, ще 10-15 депутатів або перейдуть в коаліцію, або будуть голосувати так, як вона цього потребує. На превеликий жаль, у нас в парламенті є дуже багато бізнесменів, які залежні від влади, на яких можна надавити через податкову, через міліцію, через суди і т. д. І якщо перед людиною стає питання або залишити свій бізнес і залишити сім’ю без шматка хліба, або голосувати так, як просять представники коаліції, то безумовно, вони зраджують свого виборця і свого лідера. Як кажуть, своя сорочка ближча до тіла.

Коаліції люди зараз і не потрібні – це головний біль. Вони ж переходять не просто так, а з питаннями-проханнями, які хочеш-не хочеш, а треба виконувати.

“Наша Україна” – найбільш вразлива. Вона складалася з осколків. Я колись казав Віктору Андрійовичу (Ющенку – Авт.): що ти робиш вінегрет з цих політичних сил, де по дві-три людини? І в БЮТ є з десяток осіб, які дивляться у бік коаліції, хоча 120-125 депутатів у БЮТ залишиться.

Треба вводити імперативний мандат або запроваджувати таку норму: якщо депутати зраджують свою політичну силу – позбавляти їх мандата.

Михайло Погребінський, політолог

ПОВЕРТАТИ СИСТЕМУ КУЧМИ НЕМОЖЛИВО І ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН ЦЬОГО НЕ БУДЕ

Я думаю, малоймовірно, що буде 300 голосів. Але я не виключаю цього. Це буде залежати від політики, яку буде проводити Янукович і уряд. Якщо восени буде достатньо успішне просування в економічній царині, почнуться соціальні реформи і будуть зроблені сигнали для того, щоб акценти в політиці були спрямовані на об’єднання країни, якщо буде зрозуміла гуманітарна політика, можливо, це буде певним виправданням для людей, які підуть з опозиції у коаліцію. Але зробити це досить важко. Я думаю, всі, хто хотів, вже визначилися і перейшли.

Я не бачу причини, навіщо Януковичу повертати систему Кучми. Вона насправді (на відміну від того, що сказав нещодавно Льовочкін) не була більш ефективною. Вона була типово безвідповідальною. Президент керував усім і ні за що не відповідав. Спроба відновити таку систему не може знайти підтримки у жодній політичній силі, навіть у ПР. Тож думаю, нічого подібного не буде. Але зміни потрібні. Треба позбавитися системи двох владних вертикалей (уряд і президент), і багато інших речей можна зробити в Конституції, але повертати кучмівську систему неможливо і за жодних обставин цього не буде. 

У нинішній опозиції можна виокремити одну ідеологічну силу, а іншу – харизматичну. Ідеологічна – це ідейно налаштовані українські націоналісти, які об’єднані уявленням про те, що Україна має бути подалі від Москви. Таких у сьогоднішній опозиції, за моїми оцінками, можливо, 30% або навіть менше. Ці люди за жодних обставин не перейдуть, вони мають свою базу підтримки на Заході України. Вони залишаться опозицією за будь-яких умов. Є ще в опозиції частина, орієнтована на харизматиків – на Тимошенко. Звичайно, це не вся фракція Тимошенко, можливо навіть менша її частина – це люди, в яких впевнена Тимошенко і вони знають майже на 100%, що потраплять в наступний список.

Сьогодні можливе об’єднання з ПР навколо якоїсь ідеї чи фігури, допустимо, Яценюка чи Тигіпка, який дистанціюється чи, можливо, навіть вийде з влади. Він, приміром, налагоджує союзні відносини з ПР і власне коаліцією на певній програмі, яку можна виконувати разом, в тому числі йдеться про внесення змін до Конституції, бюджетні реформи і таке інше. Такий варіант не можна включити. Тоді в опозиції залишаться “вірні солдати” Юлії Тимошенко і послідовні українські націоналісти. Таких в парламенті точно менше, ніж 100 людей. Тож теоретично, ця велика коаліція чи союз заради якогось “світлого майбутнього” може нараховувати 350 людей.    

Вадим Карасьов, політолог 

“ТУШКИ” НЕ СТІЛЬКИ ЙДУТЬ В КОАЛІЦІЮ, СКІЛЬКИ ЙДУТЬ ВІД ТИМОШЕНКО

Скоріше не до осені, а до пізньої осені, ближче до зими, формування конституційної більшості у Верховній Раді можливе. Тут тестовою датою можуть стати вибори у місцеві органи влади. За їхніми результатами будуть остаточно приймати рішення: чи потрібна нам конституційна контрреволюція, чи потрібно Україні проводити конституційну контрреформу і повертатися до президентсько-парламентської республіки і до перевірених зручних ручних методів управління державою з боку президента. І чи ефективні вони з точки зору історичних запитів вирішення соціально-економічних задач. Це ж ілюзія порядку! Ніхто сьогодні не керує у ручному режимі державою. Окрім ярих автократів, які живуть за рахунок газової і нафтової ренти, але все одно ця ілюзія керованості розсипається, оскільки мало цієї нафти і газу.

Ефективність держави - в ефективності інститутів політичних, правових, фінансових, банківських, антимонопольних, регуляторних. А коли говорять, що ефективність держави в тому, що командний імпульс швидко переходить зверху вниз, як в армії, – це ретроградство і заскорузлість мислення,  або це намір підкорити собі все і вся. 

Люди, які зараз йдуть в коаліцію, вони не стільки йдуть в коаліцію, скільки йдуть від Тимошенко. Це спроба створити якісь буферні, транзитні, а не стаціонарні депутатські групи, які знаходяться між коаліцією на чолі з ПР і опозицією на чолі з Тимошенко і БЮТ. Як тільки буде зміна політичної погоди, як тільки подують інші політичні і геополітичні вітри, як тільки почнуться проблеми у цієї влади (а вони почнуться, насамперед економічні і соціальні), то у цієї міграційної хвилі почнеться відплив і зворотній рух. Це не значить, що сьогодні у когось є намір взяти і просто лягти під владу. Просто ніхто не знає, чим повинна займатися опозиція. Сьогодні є криза опозиції, немає відповідей: у чому сьогодні місія опозиції, де її основні майданчики, який повинен бути стиль опозиційної діяльності: гучний, радикальний, мітинговий, інтелектуальний? Ми сьогодні розуміємо, що та опозиція, модель якої була сформована на початку двотисячних років, сьогодні не спрацьовує. У людей немає запиту на стару опозицію. Треба якийсь час перечекати, і готуватися до того, щоби у випадку зміни електоральних, соціальних і громадських настроїв, вийти і запропонувати себе у якості провідника нових опозиційних настроїв.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News