Як переписати Конституцію. Методологічні поради

Мабуть, головна порада – бути готовими, що для досягнення мети може не вистачити кількох голосів. Перевірено  Кучмою... Команда  Януковича аж буквально сприйняла марксистський принцип...

Команда Віктора Януковича аж буквально сприйняла марксистський принцип «Практика – критерій істини». Прагнучи переписати Основний Закон, президентські соратники напрацьовують алгоритм, придатний і для інших політичних сил, які рано чи пізно прийдуть їм на зміну.

Порада перша. Щоб почати зміну Основного Закону, доцільно мати в своєму розпорядженні Лідера (колись «міцний господарник», сьогодні – «видатний політик»), високого, статечного, з категорії «бабам подобається», розгалуженою партійною структурою і можливістю контролювати засоби масової інформації та вертикаль влади. Об`єктивно на сьогодні Партія регіонів має в своєму розпорядженні всі згадані інгредієнти.

Порада парадоксальна – максимально заплутати ситуацію з Конституцією. Потрібно нагадати, що «регіонали» в далекому грудні 2004-го дружно проголосували за конституційну реформу. Тоді вони теж вважалися партією влади, а Віктор Янукович був прем`єр-міністром, багато хто з помітних партійців працював в уряді. Напевно, варто чекати виступу штатного «регіонального» златоуста Михайла Чечетова на тему того, що неповних шість років тому мудрий Віктор Федорович ухвалив рішення дозволити українцям провести експеримент над собою і допустити до влади «помаранчевих».  Мабуть, для повноти експерименту «регіонали» під час президентської каденції Ющенка робили все, щоб не допустити відміни політичної реформи, натомість розширивши повноваження Кабінету Міністрів на радість Юлії Тимошенко. Мабуть, побоювалися, що українці не оцінять прагнення Віктора Федоровича зміцнити вертикаль влади під власним протекторатом.

Порада естетична – зберігати спокій. Віддамо належне Партії регіонів: її активісти свого часу виявилися стійкіші за нинішню опозицію, і не поспішали з «помаранчевих» застінків перебігати до лав політичних опонентів. Ганна Герман, наприклад, розповідає, що під час перебування Януковича в опозиції за публікацію його статей доводилося платити астрономічні суми. Втім, соратники Віктора Федоровича одержали моральну компенсацію за матеріальну шкоду: команди Ющенка і Тимошенко завдали одна одній чимало тяжких поранень, після чого переобрання голови держави стало питанням тактичним, з розв’язанням яких на Ліпській ніколи проблем не було.

Порада безсердечна – обдурити жінку. Віктор Янукович зміг зробити вчинок, за який цьому джентльменові не соромно і сьогодні: він приспав пильність Юлії Тимошенко, вступивши з нею в переговори про переписування Конституції. Юлія Володимирівна хотіла обдарувати свого партнера президентськими повноваженнями, оформленими рішенням Верховної Ради, собі, залишивши «всього лише» повноваження канцлера. Важко сказати, що допомогло Януковичу тактично переграти Тимошенко – він посередній актор і далеко не стратег. Напевно, лідерка БЮТ була дуже засліплена близькістю максимальних владних повноважень. Після скандально відомого «Все пропало!» процес дрейфу під прапори Януковича став незворотнім.

Порада обов`язкова – виграти президентські вибори. Для Януковича важливіше було не просто бути обраним президентом (чинник реваншу ніхто не відміняв), а й забезпечити власну легітимність в очах міжнародних спостерігачів. З цим завданням лідер Партії регіонів і його команда впоралися успішно, не без допомоги політичних опонентів, які топили одне одного аж до години Х – дня інавгурації нового президента.

Порада кадрова – зібрати команду прагматичних юристів. Маючи в своєму розпорядженні метрів юриспруденції на зразок Олександра Лавриновича і Сергія Ківалова, Віктор Янукович не відмовився від прийому на роботу колишнього головного бютівського юриста Андрія Портнова, до того ж той мав напоготові пакет цікавих законів про реформування судової системи. Ім`я автора майбутніх конституційних змін залишається поки загадкою, безумовно, це продукт колективної творчості. Мабуть, що в авторському колективі не останню роль відіграв Віктор Медведчук – кому, як не натхненникові політичної реформи, що розбалансувала систему державної влади, знати механізм зворотного ходу для відновлення сильної президентської влади.

Порада зовнішньополітична – заспокоїти Європу. Президент старанно демонструє на зовнішньополітичній арені свої реформаторські погляди, прагне заспокоїти європейських партнерів-критиків України. Щоправда, якщо Банкова задумає використовувати механізм пролонгації повноважень президента і парламенту без проведення нових виборів, це навряд чи зустріне схвалення в Старому Світі. Хоча Україну не авансують обіцянками повноцінного членства в ЄС, повністю відвертатися від неї Європа теж побоюється, розуміючи, до чого приведе монополізація впливу на Київ у виконанні Москви. 

Порада юридична – підпорядкувати своєму впливові суди. Новий закон «Про судовий устрій і статус суддів» (привіт від Андрія Портнова), перетруска Конституційного Суду і показово-рішучі дії Вищої ради юстиції дозволяють говорити про тісну взаємодію президентської команди і судової гілки влади. Важко уявити, що в сучасній Україні знайдеться суддя, здатний протистояти державній машині. 

Порада конструктивна – приручити парламент і уряд. Мабуть, тільки знавці конституційного права та гурмани від політики пам`ятають, що Україна є парламентсько-президентською республікою, де Верховна Рада і Кабінет Міністрів є головними гравцями. Ні Володимир Литвин, ні Микола Азаров не дозволяють своїми діями засумніватися в тому, хто справжній господар в Українській хаті. Володимира Михайловича, ймовірно, тримають на «гачку Гонгадзе», а Микола Янович по життю радий зробити послугу Віктору Федоровичеві.

Порада ключова – відморожуйся або програєш. Владній команді для досягнення поставленої мети необхідно ігнорувати резони здорового глузду, громадську думку і сам факт спіралевидного розвитку історичного процесу, спиратися виключно на політичну доцільність і прагнення сподобатися Лідерові, вгадавши його таємні бажання. І тоді вона зможе переписати Конституцію.

P.S. Мабуть, головна порада – бути готовими, що для досягнення заповітної мети може не вистачити кількох голосів. Перевірено Леонідом Кучмою.

Євген Магда

УНІАН в Google News