Читав книжку Кушнарьова навіть Янукович

Більшість тих, хто виступав називали автора нової книжки не інакше як Женею. Висловився про неї і Леонід Черновецький, чия недорікуватість межує з геніальністю... Мерові Харкова Михайлу Добкіну книжка нагадала листи з фронту...

Презентація книжки Євгена Кушнарьова «Вибори і вила» зібрала велику кількість високопосадових гостей. На захід прибули перші особи Партії регіонів: Дмитро Табачник, Ганна Герман, Тарас Чорновіл, Ніна Карпачова. Тут же можна було побачити голову МНС Нестора Шуфрича, екс-президента Леоніда Кучму, мера Харкова Михайла Добкіна, київського голову Леоніда Черновецького. Але головною “родзинкою” програми став Віктор Янукович. Чи дивно, що на вході до залу «Еліт» столичного готелю «Русь» були встановлені такі чутливі датчики, що у простих гостей, здавалося, вже дзвеніло в організмі залізо. 

Лейтмотивом усього що відбувалося стала строчка Андрія Макаревича «Не стоит прогибаться под изменчивый мир. Пусть лучше он прогнется под нас», написана на заднику сцени. Незабаром з’ясувалося, що ці слова – епіграф всієї книжки. Що ж до назви роботи, то вона виходить з вислову Євгена Петровича: «У нас, щоб змінити ситуацію в країні, є тільки два інструменти: вибори і вила».

Віктор Янукович

Остання книжка Кушнарьова писалася протягом півроку після парламентських виборів 2006-го. І це була його третя робота. У листопаді 2004 року вийшла у світ історико-краєзнавча книжка "Сто кроків Харківською землею", у 2006-му – документально-публіцистична книжка "Кінь рудий. Записки контрреволюціонера".

Одним з перших виступив Сам. Янукович говорив коротко. Він сказав, якими вони були друзями з Кушнарьовим. «Ми рідко називали один одного по батькові, тільки на ім’я», – повідомив прем`єр. – «Коли я читав цю книжку (невже? – Авт .), я неодноразово ловив себе на думці, що все, що написане Євгеном, – це відображення його суті, його особистого «я». Повідавши про чесність і принциповість покійного політика, прем`єр, вибачився перед присутніми і відбув у справах.

Варто відзначити, що більшість тих, хто виступав, називали автора не інакше як Женею. А краще за всіх, на мій погляд, про книгу висловився Леонід Черновецький, чия недорікуватість межує з геніальністю: «Він був людиною, в душу якої можна було забратися без жодних проблем. Він був толерантний, хороший, добрий хлопець, людина, чоловік, батько. Я називаю людей таких просто красень як людина», – говорив київський мер. 

Кохана жінка Євгенія Кушнарьова Людмила Давидова

Столоначальник розкрив деякі деталі взаємин владних персон. Виявляється, Черновецького з Кучмою звів якраз Кушнарьов, за що київський голова залишився йому вдячним. Столичний мер повідомив, що був дружний з Кушнарьовим навіть тоді, коли вони розійшлися в поглядах. (Нагадаємо, що свого часу Черновецький прийняв Помаранчеву революцію, а Кушнарьов не тільки завжди дотримувався ідеології Партії регіонів, але й формував її).

Понад усе своїми висловами вразив мер Харкова Михайло Добкін. Він, зокрема, сказав:

– Ця книга. нагадує мені ті листи, які солдати писали перед наступом, йдучи в чергову атаку під час Великої Вітчизняної війни... Гинули, а листи доходили їхнім рідним.

Весела справа, чи не так? Якщо ви ототожнюєте боротьбу проти опонентів з війною наших солдатів проти Німеччини, значить, ваші співвітчизники з протилежного табору – фашисти? І потім, не дуже коректно порівнювати ситого мисливця, що стріляє в беззахисного звіра заради власної забави, з радянськими солдатами під Сталінградом.

Донька Кушнарьова Тетяна Кушнарьова та її чоловік Олександр Кагановський

Ще один важливий момент. Сьогодні багато хто говорить про те, що смерть Кушнарьова не була випадковістю, і журналісти хотіли почути від тих або інших осіб підтвердження або спростування версії про сплановане вбивство. Але на презентації про це мовчали. 

Що ж до самої книжки, яка вийшла накладом у десять тисяч в київському видавництві «Довіра», то, по суті, це збірка серйозних наїздів на опонентів. Все б нічого, якби  він сам не бачив Україну тільки у двох кольорах: помаранчевому та голубому. Про останній факт, зокрема, свідчать заключні слова його роботи: «Не можуть представники політичних сил, що не входять до коаліції, бути в уряді, і крапка. КРАПКА...»

Антон Зікора