Янукович про Митний союз: спроба приспати Москву чи натиснути на ЄС?

Янукович про Митний союз: спроба приспати Москву чи натиснути на ЄС?

Кремль спантеличений, бо вважає, що Янукович не здатний підписувати сильні документи з ЄС… Будь-яке невиконання Плану розглядатиметься в Європі як корупційні дії…

Кремль спантеличений, бо вважає, що Янукович не здатний підписувати сильні документи з ЄС… Будь-яке невиконання Плану розглядатиметься в Європі як корупційні дії…

Минулого тижня Віктор Янукович встиг побувати і на Заході, і на Сході. Отримавши План дій щодо безвізового режиму на саміті Україна - ЄС у Брюсселі, Віктор Федорович поїхав до Москви, де вдесяте за рік зустрівся з президентом РФ Дмитром Медведєвим. На засіданні українсько-російської міждержавної комісії Медведєв укотре сказав, що Росія хоче бачити Україну у складі Митного союзу та ЄЕП, а Янукович, як сніг на голову, заявив про можливістьвступу України до Митного союзу РФ, Білорусі й Казахстану «Коли мені ставлять, наприклад, питання, чи зможе Україна вступити до Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану, – це можливо. Але в нас є процедури, які ми маємо пройти в Україні, наприклад, (внести) зміни до Конституції, які можливі, і їх можна вирішити як у парламенті, так і, наприклад, на всеукраїнському референдумі», – сказав президент України.

Яким чином Митний союз кореспондується з зоною вільної торгівлі з ЄС, куди так прагне потрапити Україна, ми поцікавилися в експертів.

Борис Тарасюк, міністр закордонних справ у 1998–2000, 2005–2007 рр., народний депутат:

НЕ ЗНАЮ, ЧИ ЯНУКОВИЧ БУВ СЕРЙОЗНИЙ, ЧИ, МОЖЕ, ХОТІВ ПРИСПАТИ ПИЛЬНІСТЬ МОСКВИ

Заява про можливість вступу України до Митного союзу свідчить про непослідовність глави держави, який повторює в цьому відношенні президентство Леоніда Кучми, декларуючи свої наміри в залежності від того, у якій столиці перебуває – чи в Брюсселі, чи у Вашингтоні, чи в Москві.

Віктор Янукович заявив, що для вступу до Митного союзу й участі в ЄЕП необхідно змінити українську Конституцію. Я це сприймаю як застереження – мовляв, не треба сприймати всерйоз його заяви.

З іншого боку, мені важко сказати, чи він був серйозний, чи заявив таке, аби приспати пильність московських колег. Це може довести лише час. Але такі заяви не можуть не турбувати, оскільки вони йдуть у розріз із курсом, задекларованим ним і підтвердженим на саміті Україна – ЄС 22 листопада в Брюсселі.

То де справжня зовнішня політика нинішньої влади: Митний союз з Росією, Білоруссю і Казахстаном чи членство в ЄС як мета? Обидва курси є взаємовиключні. Або членство в ЄС і зона вільної торгівлі як шлях до цього або членство в Митному союзі. Тим більше що жодна з країн Митного союзу – Росія, Білорусія і Казахстан – не є членом Світової організації торгівлі.

Я не виключаю, що в даному разі є спроба грати на два фронти, щоб виторговувати для себе більше з обох.

Але в будь-якому разі ця політика не є зрозумілою в Брюсселі, вона не базується на зрозумілих для ЄС цінностях і стандартах. Це породжує нові запитання з боку Брюсселя й однозначно не створює атмосферу, яка б сприяла реалізації нашого курсу на інтеграцію в ЄС.

Щодо заяви про подальше зближення економік України й Росії. У підпорядкуванні Росії опиняється наше авіабудування, наша атомна енергетика, вже є плани всю систему нашої енергетичної безпеки поставити в залежність від РФ. Тут не може бути спільного. Спільне – це означає підпорядкування Росії. Спільна економіка – це не що інше як риторика. Якщо за цією риторикою ідуть конкретні дії, справи, домовленості, – то це тоді свідчитиме, що Україна за нинішнього керівництва дедалі більше виконуватиме роль об’єкта політики, об’єкта російської експансії, а не рівноправного партнера.

Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичної співпраці:

У РОСІЇ ВЕЛИЧЕЗНІ АПЕТИТИ ЩОДО ПОГЛИНАННЯ ОКРЕМИХ СЕКТОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Олександр СушкоНі на політичному, ні на технічному рівні українська сторона не ухвалювала жодних рішень щодо вступу в Митний союз. Це той рівень рішення, який означає дуже суттєвий реверс усіх міжнародних відносин і системи зобов’язань, тому воно, безумовно, було б настільки революційно значущим, що його наслідки відчувалися б по всьому спектру зовнішньої політики України. Сьогодні такого рішення ніхто не ухвалював, і це видно хоча б з того, що переговори щодо угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС тривають і ніяких команд щодо їх припинення не надходило. І наскільки відомо, вони й не надійдуть. Переговори рухатимуться в напрямку завершення.

Як відомо, входження країни до будь-якого митного союзу унеможливлює її самостійні переговори про вільну торгівлю з якимись іншими суб’єктами. Якби Україна справді вирішила вступати до Митного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю, то, зрозуміло, ані сенсу, ані підстав, ані фактичних можливостей укладати Угоду про вільну торгівлю з ЄС або з кимсь іншим уже не було б.

Це насамперед спроба певної дипломатичної гри. Це та сама гра у багатовекторність, яку свого часу практикував президент Кучма, виголошуючи в різних столицях те, що там хотіли почути. Не замислюючись особливо, що ті твердження є взаємовиключними. Можна припускати, що це був засіб м’якого тиску на ЄС, бо під час ведення переговорів про зону вільної торгівлі ЄС доволі жорстко відстоює позиції своїх економічних суб’єктів, що є не дуже приємним для України. Але водночас у мене виникають сумніви щодо доречності й ефективності такого кроку, тому що реакція зарубіжних партнерів щодо України, яка в особі своїх найвищих керівників допускає проголошення взаємовиключних політичних гасел чи намірів, навряд чи підвищує авторитет нашої держави як передбачуваного, надійного і зрозумілого партнера.

Між Росією і Україною раніше вже були досягнуті домовленості, зокрема щодо тісного співробітництва в галузі авіабудування, атомної енергетики, а зараз ідуть перемовини щодо створення спільного підприємства в газовій сфері. Безумовно, усі домовленості мають якесь логічне підґрунтя, але містять у собі дуже великий ризик поглинання українських секторів економіки внаслідок дуже суттєвої асиметричності відносин між українськими та російськими економічними суб’єктами в цих галузях.

У Росії зараз надзвичайно великий апетит щодо поглинання окремих секторів української економіки, якщо не вийде поглинути економіку в цілому через механізм Митного союзу. А політична еліта України буде певним чином простимульована, насамперед обіцянками цін на газ, якої вони добиваються від Росії.

Володимир Фесенко, політолог:

ЯНУКОВИЧ НАМАГАВСЯ ЗАСПОКОЇТИ РОСІЙСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО

ФесенкоМинулого тижня ми побачили багатовекторність української зовнішньої політики в дії. Спочатку візит Януковича до Брюсселя, саміт Україна-ЄС, достатньо серйозні домовленості на цьому саміті, зокрема План дій щодо безвізового режиму для українських громадян, а у п’ятницю відбулося засідання українсько-російської міждержавної комісії, теж своєрідний саміт.

Мені здається, у Москві Янукович намагався заспокоїти російське керівництво, яке дедалі частіше запрошує Україну у свої інтеграційні об’єднання і фактично зробив аванс на майбутнє, мовляв, у принципі Митний союз – це можливо, я цього не виключаю. Він не сказав, що ми зараз уже можемо інтегруватися чи будемо інтегруватися, але зробив такі натяки на майбутнє. Я не включаю, що тут є елементи тактичної гри, щоб не дратувати російських колег і таким чином шукати нових компромісних варіантів, зокрема і в газовій сфері, і з деяких інших питань.

Але, як кажуть деякі європейські експерти, тут може бути і своєрідна гра Януковича з європейцями: якщо Європа не піде нам на поступки, не буде більш лояльною, наприклад, щодо створення зони вільної торгівлі, ми можемо передумати й інтегруватися не на Захід, а на Схід. Тобто приєднатися до Митного союзу.

Зараз проблема не в Конституції... Хоча там є певні конституційні нюанси. Ми не можемо інтегруватися в економічному сенсі одночасно і на Захід, і на Схід. Не можемо створювати зону вільної торгівлі з Європою (тим більше що йдеться фактично про певну форму економічної інтеграції з ЄС) і бути членом Митного союзу з Росією, Білоруссю й Казахстаном.

Є ще одна проблема, про яку добре знає Азаров, і він по неї вже казав. Ми є членами Світової організації торгівлі. А Росія – ще ні. Це непроста перешкода для участі України в Митному союзі.

Поки що йдеться про тактичні заяви, а не про новий політичний орієнтир.

Віктор Небоженко, політолог:

КРЕМЛЬ СПАНТЕЛИЧЕНИЙ, БО ВВАЖАЄ, ЩО ЯНУКОВИЧ НЕ ЗДАТНИЙ ПІДПИСУВАТИ СИЛЬНІ ДОКУМЕНТИ З ЄС

Віктор НебоженкоЗ одного боку, заява про Митний союз – це спроба заспокоїти кремлівських товаришів. Тому що часті поїздки Януковича в Європу починають їх бентежити. Вони прекрасно розуміють, що Янукович їздитиме до Європи, але вони хочуть більш узгодженої політики.

З іншого боку, підписано дуже неочікуваний і достатньо революційний і для України, і для ЄС документ – План дій. Аналогічний план дій – ПДЧ – був щодо НАТО. Так ось ПДЧ з НАТО у тричі слабший, ніж те, що зараз ЄС запропонував підписати Україні. Там ідеться про єдину інтеграційну прикордонну й митну політику України та ЄС, а це означає, що величезний потік нелегальних мігрантів зупинятиметься не на кордоні ЄС, а на кордоні Україна – Росія, і насправді це не що інше, як форма Митного союзу України з ЄС щодо мігрантів.

Звісно, для Кремля не зрозуміло, як Янукович міг підписати такий мудрений і водночас сильний документ. У їхньому уявленні Янукович не здатен підписувати такі тонкі інтеграційні документи, які дають колосальні можливості з боку ЄС. Більш того, ЄС робить для себе дуже хитрий хід – це пастка для української еліти. Він каже, що всі критерії виконання плану впливатимуть на рішення з безвізового режиму. А це означає, ЄС може вдарити так, як ударив по Росії так званий “список Магнітського”, коли силова еліта Москви була позбавлена можливості отримувати візи у США і ЄС. Уявляєте, людина – мільйонер, головний слідчий Генпрокуратури, а виїхати з дітьми на відпочинок може тільки в Туреччину. І наші, підписавши ці документи, потрапили в цю пастку. Будь-яке невиконання плану може розглядатися європейськими чиновником як корупційні дії і, відповідно, потребуватиме санкцій. Тому замість тихого традиційного пробивання через МЗС 5-річних Шенгенських віз наші політики, депутати потрапляють під жорсткий моніторинг ЄС.

План дій перебуває в сильних протиріччях із московськими заявами Януковича. Що б Янукович не казав про Митний союз, особливо зараз, коли такі складні стосунки між Білоруссю і РФ, – це все данина геополітичній риториці, дружбі між Кремлем і Києвом.

Підписані в Європі документи сильніші за будь-які висловлювання Януковича в Москві.

Керівництво зараз підпише будь-який інтеграційний документ з Росією в галузі економіки. В української еліти мало вибору: її садять у літак і або відправляють на Катинь-2, або в аеропорт Харкова. Проблема в іншому. Сама Росія замість досягнення своїх геополітичних цілей, припустімо, поглинання української промисловості, займається корупцією. Все, що в Харкові було підписано, поступово перетворюється на болото корупції, до великого задоволення Заходу, де точно зазначили, що всі підписані документи загальмувалися через те, що є маса зацікавлених сторін, маса посередників, маса корупційних схем, і кожний хоче свою частку.

Опитувала Анна Ященко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter