У дуже специфічній Росії Єльцин зумів започаткувати демократію

Сьогодні в Москві ховають Бориса Єльцина. Яким для вас залишився в пам’яті перший Президент Росії? – запитали ми першого Президента України Леоніда Кравчука...

Сьогодні в Москві ховають Бориса Єльцина. Яким для вас залишився в пам’яті перший Президент Росії? – запитали ми першого Президента України Леоніда Кравчука.

Борис Єльцин був справжнім росіянином. Він завжди пишався тим, що він Президент великої Росії. І країну свою називав “Великая Россия”. І він розумів цю країну – з усіма її національними, історичними, релігійними та побутовими особливостями. Він пишався тим, що Росія тримається єдиного кореня і що всі національності, зібрані в Росії, ідуть до нового життя.

Із Борисом Миколайовичем пов’язаний початок свободи слова в Росії. У специфічній Росії завдяки йому виявилася можливою свобода слова,  демократія, ринкові відносини, створення нової валюти. Це людина, яка стояла на початку всіх важливих історичних перетворень у Росії. Він стояв у першій лінії створення нової епохи. Адже, якби ми не підписали Біловезькі угоди, яким денонсували створення СРСР, то такої нової епохи могло не бути, як могло не бути незалежних держав саме в цей час. Це все відбулося, бо Борис Миколайович стояв на позиції свободи та незалежності.

Про Бориса Миколайовича можна говорити як про суперечливу фігуру. Але який політик є несуперечливим? А що, життя несуперечливе? Борис Миколайович був публічною, яскравою фігурою, він був внутрішньо налаштований на свободу та демократію. Це я можу засвідчити.

Які ще його кроки щодо України стали знаковими? Масштабний договір між Україною та Росією, які підписали Борис Єльцин та Леонід Кучма, зафіксували наші незалежні відносини, територіальну цілісність, проблеми в економіці, політиці й у міжнародних впливах на європейську світову безпеку. Цей документ є, і якби він виконувався в повному обсязі, ми мали б зовсім інші відносини з Росією. Саме цим договором, який Єльцин підписав, приїхавши до Києва, були закладені базові відносини з Росією.

У нього не було московської зверхності, проте сама його могутня фактура, манера говорити та рухатися говорила про його бажання взяти співрозмовника за плечі чи поплескати по плечах.

З Борисом Миколайовичем легко було домовлятися. Ми зустрічалися мало не щомісяця – у Києві, Москві, Мінську, Ташкенті, Криму.  Це був початок становлення наших відносин, ми постійно підписували нові документи, проводили діалог. При цьому не слід  пересмикувати, буцімто українські лідери щораз їздили до Москви, ми їздили по різних містах –  України, Росії, Білорусі, Киргизії. Просто так в Москву я не їздив.

Ця тональність відносин була доже доброю. Мене часом запитують, яким запам’ятається Єльцин – таким, що вивів танки на вулиці Москви, “диригував” німецьким оркестром під час свого закордонного візиту, чи батьком-реформатором та демократом? Я думаю, що будуть згадувати і те, і друге. Але на першій сторінці його біографії завжди будуть слова: із Єльциним пов’язане становлення нової Росії.

Леонід Кравчук

УНІАН в Google News