Розгін Майдану: регіонали таки навчилися маніпулювати

Чи не пов`язане одностайне проголошення перемоги Майдану з благополучним розв’язанням проблеми захисту від азаровського свавілля «базарних бабусь» з широкими бізнес-інтересами?..

Чи не пов`язане одностайне проголошення перемоги Майдану з благополучним розв’язанням проблеми захисту від азаровського свавілля «базарних бабусь» з широкими бізнес-інтересами?..

Казка про доброго царя, злих бояр і стражденний народ

Дебют правлячої партії в жанрі «вуличної інтриги» й маніпуляції, при тому що саме ПР, згідно з поширеною думкою, слід вважати найбільш схильною до грубих, силових методів і найменше навченій «новим трюкам» політсилою, вийшов на диво вдалим. Проблему Майдану-2 розрулили не те щоб витончено і талановито, але технологічно. Точно вибрали час контрудару і повною мірою використали помилки мітингуючих підприємців. А залишену ще з часів прем`єрства Тимошенко заготівку – міф про добру і могутню силу «вгорі», здатною рухом мізинця вмить вирішити всі проблеми стражденного, до неї треба тільки докричатися, - прокрутили просто блискуче. Та ще й політичних опонентів примусили лити воду на свій млин заявами про вирвану у влади велику перемогу підприємницького Майдану. При всьому принциповому неприйнятті маніпулятивних методів, знімаю капелюх.

Мабуть, підозри, що Україну знову в чомусь надурили, мав би викликати навіть відомий всій країні ланцюжок подій. Злі бояри з уряду без відома доброго царя пишуть «грабіжницький» Податковий кодекс. Гострозора Берегиня з опозиції розкриває підступний план і пояснює людям весь жах того, що відбувається. Трудовий підприємницький люд виходить на вулиці і викочує цареві супліку з проханням захистити права. Але поки цар їздить по закордонних відрядженнях, бояри встигають порозумітися з депутатами, які зрадили інтереси народу. Дума під куполом приймає обурливий закон, сподіваючись, що цар підмахне його не дивлячись. Проте Самодержець, повернувшись у країну, з вікна автівки помічає протестувальників і тягне свого першого боярина розбиратися, що ж там сталося. А дізнавшись, що малий бізнес хочуть просто пограбувати, грюкає кулацюрою по столу, написаний за його спиною кодекс забороняє і сам сідає його переробляти. Дума під куполом, перелякана тим, що цар зловив її на «ігноруванні закріплених в Конституції принципів» і «порушенні гарантованих прав» громадян, в півгодини, не читаючи і не обговорюючи, приймає написані самодержцем 25 сторінок поправок. Майдан «зустрічає» цю подію незрозуміло де роздобутим у терміновому порядку фейєрверком і переважно розходиться. Сміття, що залишилося, на кшталт кинутих наметів, комунальники прибирають під наглядом «Беркута», напевно, щоб не халтурили і якісно вичистили майданчик під ялинку. Народ радіє. Опозиція радіє за народ. Цар гнівається, і обіцяє повиганяти всіх винуватців. Перший боярин в ефірі ток-шоу виглядає так, ніби йому вже веліли звільнити крісло, й запевняє, що скандальний кодекс і сам майже не читав, а писала його численна група товаришів, тож з пошуком стрілочників – жодних проблем...

Прийняти це все як належне можна. Але тільки якщо не замислюватися, як вийшло, що дві перші особи держави – лідери не просто однієї команди, а й однієї політсили, не відають, що творить інший. Прем`єр при цьому не перевіряє, що понаписували «реформатори» з його ж уряду, а нардепи президентської фракції, які забезпечують, даруйте за каламбур, більшість голосів парламентської більшості, голосують за документ, навіть не намагаючись розібратись у змісті. Автоматично виникає питання про компетентність владної верхівки. Власне, не вперше. Раніше аналогічні питання намагалися ставити під час президентства Ющенка і прем`єрства Тимошенко, але і тоді, і зараз вони залишаються без відповіді.

Захист будь-якого бізнесу, але тільки не малого

Тепер що стосується змісту власне продукту, в муках народженого Кабміном і парламентом у примусовому співавторстві з підприємницьким Майданом і президентом. Називати це ефективним захистом інтересів саме малого бізнесу може тільки той, хто документа в очі не бачив.

Ось лише кілька пунктів з ухвалених Верховною Радою пропозицій Віктора Януковича. Встановити, що платники єдиного податку не повинні платити такі податки і збори як земельний податок (окрім земельного податку на ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності), плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів... Також президента обурило передбачене кодексом Азарова 40-відсоткове підвищення рентної плати за газ, видобутий в Україні. І те, що податкова може через суд вимагати «замороження» рахунків платника податків (будь-якого, не тільки спрощенців) у разі, якщо той відмовляється пустити податківців з перевіркою. Усе це повикреслювали. І до того ж повернули норму, яка зобов`язує податкову письмово повідомляти підприємця (неважливо, малого чи великого олігарха) за 10 днів про майбутню перевірку його бізнесу.

Пригадується, на одному з «антикодексних» мітингів Юлія Тимошенко із сльозою в голосі живописала образ бабусі, яка торгує шкарпеточками на ринку з огляду на жебрацьку пенсію, а влада хоче позбавити її останнього. Це з одного боку. А з іншого – з якоїсь причини жоден з нардепів-бютівців, обурюючись багатьма аспектами ухвалення Податкового кодексу – від порушення регламенту ВР до ігнорування власної думки, – ані словом не обмовився про явно неадекватний масштаб захисту інтересів цієї спритної бабульки. Виявляється, вона і шкарпетками торгує, і сільське господарство в промислових масштабах веде, і корисні копалини видобуває, і газ качає, і стоки в річку скидає, та ще й ліс валить і ешелонами на продаж жене... А якщо переліченого комусь мало, так бойова пенсіонерка ще й може не пустити перевірку з податкової на свою територію. І за це її – бабульку – карати у жодному випадку не слід, бо президент справедливо вказав: якщо податкова спробує через суд позбавити бабцю доступу до трудових грошей, тільки тому, що вона когось там кудись не пустила, це буде порушенням бабчиних конституційних прав і презумпції невинності.

Цікаво, скільки в Україні пенсіонерок, які потребують настільки глобального захисту від свавілля податкової? З ходу на думку приходять три персони, але кожній з них до пенсії ще років зо п`ять. А вже вимога за 10 днів повідомляти про податкову перевірку викликає стійкі асоціації з історією обшуку, що так і не відбувся, у секретаря Київради Олеся Довгого. Коли представники прокуратури з тиждень цю подію в ЗМІ анонсували... ні, мовляв ще ордер не отримали, але як одержимо, прийдемо шукати такі документи (перелік додається). Ось ордер уже в процесі отримання, прийдемо – заразом пошукаємо щось, пов`язане з такими справами (перелік додається). От вже майже йдемо, зараз папери дооформлюемо... А потім чесно зізналися, що в обшуку сенсу вже ніякого не немає. Якщо щось і було, ясна річ, вже спливло.

Помилки і уроки

Отже, виникає ще два питання: чи не пов`язане одностайне проголошення перемоги Майдану (представниками як опозиції, так і влади) з благополучним розв’язанням проблеми захисту від азаровського свавілля більшості «пенсіонерок» із надто вже широкими бізнес-інтересами? І чи не була відмова частини бютівців голосувати за поправки Януковича викликана тим, що не весь «малий бізнес» встиг ефективно відстояти свої права на переговорах влади з підприємцями?

Проте не слід звалювати всю вагу провини на опозицію. Не було би прорахунків Майдану, регіонали не зуміли б настільки ефективно викрутитися з неприємної ситуації. Та й казку про доброго царя, так красиво розіграти не вдалося б.

Про таку помилку, як забагато центрів керівництва Майданом, вже написали багато ЗМІ, нема чого повторюватися. Зазначмо тільки, що принцип «розділяй і володарюй» влада застосувала уміло. Неузгодженість вимог і змішення економічних з політичними, зрозуміло, дало владі чудову можливість сортувати претензії за принципом хочемо - не хочемо, або дамо – не дамо. «Непотрібне» - просто оголошувати політикою, яку протестувальники незрозуміло навіщо тягнуть в економічні переговори.

Але, мабуть, основна помилка підприємницького Майдану – мовчазна згода його учасників з тим, що акція, яка починалася як публічна, врешті вилилася в таємні переговори. Остаточний, узгоджений Майданом список вимог не був оприлюднений. Та й чи був він? Якщо в пресу і прослизали якісь пункти, то в загальних словах, і зрозуміти, скажімо, скільки ж хочуть платити підприємці, бізнес яких розмірів вважають малим, а яких – середнім, які види обліку розглядають як не дуже обтяжливі для себе тощо, було абсолютно неможливо. А якщо так, то неможливо і порівняти зміст поправок Януковича з вимогами Майдану. Отже, є тільки один критерій оцінки – на думку правлячої коаліції, переважна більшість учасників акції залишилися задоволені якістю виконання їхніх вимог. Що залишається? Тільки радіти.

Власне, тішать наразі лише два пункти. По-перше люди, яких політики тривалий час вважали нездібними (або не готовими) до масових виступів, продемонстрували, що за свої права боротимуться. Нехай поки це і незграбно виходить. По-друге, виявилось, що регіонали в принципі здатні навчатися. А отже, ворушитися і працювати над собою доведеться і їхнім супротивникам, ким би вони не були. Адже і це – не остання реформа. За Трудовий кодекс ще й не бралися, та й не тільки за нього. Починається велика гра, в якій Україна або вимре, або нарешті навчиться думати самостійно і вимагати конкретних речей, а не тільки сподіватися на добру тітоньку, яка прийде і всім добре зробить. А там дивишся, і громадянське суспільство побудуємо. Чим чорт не жартує.

Олена Перегуда

УНІАН в Google News