На кого працюватиме Піскун?

Піскун виконує в українській політиці дуже важливу роль... Вдалий хід Президента... Ющенко почне боротися з Піскуном не пізніше, ніж за тиждень... Призначення Піскуна дає команді Президента відчуття перемоги...

Вчора Ющенко призначив Святослава Піскуна генпрокурором.

Що стоїть за цим призначенням? Чиїми «побажаннями» керуватиметься в своїй діяльності новий-старий генпрокурор? Чи обговорювалося якось його призначення з прем`єр-міністром України? Які його політичні перспективи? Це питання ми поставили експертам.

Віктор Небоженко, політолог:

ПІСКУН ВИКОНУЄ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ДУЖЕ ВАЖЛИВУ РОЛЬ

Піскун - це своєрідна прохідна фігура, яка виконує в українській політиці дуже важливу роль. Він потрібний у ситуації невизначеності, коли можливий перехід від однієї ситуації до іншої. Сам він чудово розуміє, що в цьому кріслі ненадовго. І в цьому його надзвичайна політична привабливість. Він часто може з`являтися на тих чи інших робочих місцях для виконання певного завдання. Зараз його першочергове завдання – звернути увагу місцевої влади на необхідність проведення дострокових парламентських виборів. Тому що 50 відсотків місцевих органів влади згодні на вибори, а 50 відсотків – сумніваються в їх необхідності. Отже його поява, перш за все, пов`язана з необхідністю простимулювати вибори.

Крім того, у Піскуна з`являється можливість працювати спільно з МВС і СБУ над проблемами політичної корупції. Він не та людина, яка знищуватиме всі види корупції в Україні, але зараз він потрібний, щоб дати поштовх різним слідчим діям, пов`язаним з поведінкою несумлінних політиків, які видають себе за високоморальних і високопрофесійних чиновників. Але це все ненадовго.

Президент завжди «знав» про його існування, він, звичайно ж, домовлявся про його призначення, але я не думаю, що це якийсь договір вічний. Піскун знає, що він людина одного періоду, однієї операції, одного важливого моменту. Він чудово розуміє, що не буде генпрокурором п`ять років. І Президент в цьому сенсі зміцнює свої політичні можливості на такій слабкій ділянці, як прокуратура. Тому що одна справа – «озброєний нейтралітет» МВС. Адже Цушкові не так легко довести свою лояльність «донецьким», і не так просто зіпсувати життя опозиції. А прокуратура – зовсім інша справа. Тому що вона має справу з вищими чинами українського політикуму, і зараз дуже важливо, щоб вона активізувала свою діяльність. Я думаю, що на це розраховує Президент і це на якийсь час обіцяв йому Святослав Піскун.

Володимир Лупацій, виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

ВДАЛИЙ ХІД ПРЕЗИДЕНТА

Якщо розглядати призначення Піскуна в контексті кадрових перетасовувань і пересувань в керівництві Генпрокуратури, які передували цій події, то з боку Президента це вдалий крок. Замість попереднього генпрокурора, який взагалі «ні риба ні м`ясо» плюс лікарняний, приходить людина, яка вважається професійною, амбітною і досвідченою. Більше того, людиною, здатною в політичних розкладах мати власну позицію. Кандидатуру Піскуна трактують дуже неоднозначно. Він – професіонал, у нього є зв`язки і контакти з різними політичними силами і таборами. Ми знаємо, що зараз робляться спроби приватизувати силові структури. Люди ж, які представляють силові «корпорації», СБУ, прокуратуру, Збройні Сили, виходячи з корпоративних інтересів, воліли б, щоб їх відомства були винесені за рамки поточної політичної кон`юнктури. І я не виключав би, що в поведінці Піскуна буде видно певну спробу незалежності і самостійності рішень. Адже невипадково його повернення було позитивно сприйняте в колективі цього відомства.

Перепідпорядкування будь-якого відомства під чиїсь політичні інтереси – чи то парламент, Президент чи уряд – всередині цих структур сприймається негативно. Ці структури за своїм статусом при нормальних розкладах є самостійними. А з погляду поточної ситуації, я думаю, що Піскун може думати про свою кар`єру в наступному політичному циклі. Зрозуміло, що дострокові вибори рано чи пізно будуть. І відповідно його турбує його політична доля. Також це призначення може виступати чинником посилення контролю Президента над всім своїм оточенням. Він не та людина, яка стане стовідсоткова ручним прокурором. Таким чином, призначення нового генпрокурора зупиняє сповзання прокуратури на рівень ручного органу якоїсь приватної групи. А в умовах, коли спостерігається приватизація і дезорганізація діяльності силових структур (саме по собі це загроза нацбезпеці), це вдалий хід.

Дмитро Корчинський, лідер «Братства»:

ЮЩЕНКО ПОЧНЕ БОРОТИСЯ З ПІСКУНОМ НЕ ПІЗНІШЕ, НІЖ ЗА ТИЖДЕНЬ

Я переконаний, що Піскун був призначений спонтанно, і це не стало результатом ніяких політичних домовленостей. Ющенко побачив, що до ситуації всі починають звикати і потрібно привнести щось свіже. Розрахунок Ющенка і його оточення був на те, щоб зробити ситуацію абсолютно беззмістовною. У «донецьких», навіть, коли вони роблять свої дурощі, все-таки є видима логіка. Всім зрозуміло, навіщо вони це роблять, що мають на увазі, і який очікується результат. Кроків Ющенка давно ніхто не може прорахувати. Це безглузді кроки. Кого б там не заходився мочити Піскун (він вже ніби обіцяє почати відновлювати справи проти Щербаня, Бакая), Ющенко почне боротися з ним не пізніше, ніж за тиждень. Він завжди так робить. Він бореться проти всіх, кого призначає. Проти Юлі Тимошенко, яку призначив прем`єром, проти Януковича, якого висунув на посаду прем`єра, проти “любих друзів”, і боротиметься з Піскуном, хоч би які дії він не здійснював. В цілому, можемо сказати, що тільки-но ми звикнемо до такого безглуздя, Ющенко внесе ще якусь інтригуючу кандидатуру. 

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

ПРИЗНАЧЕННЯ ПІСКУНА ДАЄ КОМАНДІ ПРЕЗИДЕНТА ВІДЧУТТЯ ПЕРЕМОГИ

Призначення Піскуна було прогнозованим. Я передбачав радикалізацію Президента і спроби кадрових замін: у Генпрокуратурі, ЦВК, Конституційному суді... Логіка подій підштовхує Президента до нових кадрових призначень. У цьому плані Піскун був потрібний не як персоналія, а як єдина безболісна можливість змінити Медведька. Для Ющенка це було неймовірно важливо, тому що це послабило б «регіоналів». Згідно з Конституцією призначати генпрокурора Президент може лише за згодою Верховної Ради. Хоча аналогічно таким мало б бути і звільнення Медведька.

Тому заміна Медведька без згоди Верховної Ради на будь-яке довірену особу Президента було б відразу оскаржено в судовому порядку. І тут з небуття витягнули справу Піскуна з його незаконним звільненням. Причому його призначення проводилося вельми дивним чином, що ще раз засвідчило повну залежність судової системи і абсолютну її дискредитацію. За кілька днів змінився голова районного суду. Призначався виконуючий обов`язки, за один день відкрилося судочинство, рішення було ухвалене практично одноосібно. І тут можна спостерігати, як відбувається перехід Піскуна фактично на сторону Президента. Якщо Мороз або Кінах переходили на бік коаліції, і це розцінювалося як зрада, то призначення «регіонала» Піскуна, який у відповідь на це призначення виконуватиме волю Президента, – це «героїчний» вчинок.

Це ще раз порушує проблему суспільної моралі і взагалі моралі в політиці. Наскільки далеко Піскун піде в підтримці Президента? У Піскуна була завжди авантюрна вдача, він змінював свою політичну позицію часто, у нього були періоди дружби то з «регіоналами», то з Ющенком, то з Порошенком, то з Тимошенко, і періоди боротьби з ними ж. За цей період своєї кар`єри він «дякуватиме» Президентові. І звичайно, це буде обставлено юридичними нормами. А якщо ситуація змінитися, він служитиме Тимошенко і Януковичу. Очевидно, що судити про його політичну позицію неможливо. Можна судити тільки про його палке бажання знову побувати на цій посаді. І очевидно, що нинішня криза підводить дуже невтішний висновок під мораллю наших українських політиків.

Але, безумовно, Ющенко підсилює свою політичну позицію, перехоплює ініціативу, яка була взята коаліцією. Зрозуміло, що це може спонукати частину конформістських груп перейти на бік Президента, і вже з позицій сили брати участь у переговорах. І, крім того, це може викликати спокусу провести вибори умовно силовим чином. Провести – за умови політичного протистояння, саботажу ЦВК, без участі «регіоналів» і їх сателітів. Призначення Піскуна при цьому дає відчуття перемоги. Це спонукає до подальших дій. Наскільки мені відомо, після цього призначення оточення Президента перебуває в ейфорії. Тепер, наприклад, ми можемо побачити, як відкриватимуться справи за невиконання указу Президента, буде пошук «слабких місць», чиновників, які виконуватимуть укази Президента, оослаблюючи коаліціантів. Головне в цьому не процедури, а відчуття перехопленої ініціативи.

Тепер стоїть питання відповіді коаліції. Цікаво – після такого могутнього удару Президента, чи стануть вони м`якшими або саботуватимуть процес виборів, як після першого указу.

Маша Міщенко