Віктор Янукович зазнав перемоги чи здобув поразку?

Не можна виключати й того, что Януковича до такого несподіваного «знаходження» компромісу підштовхнули причини, зовні з політикою не пов`язані. Гроші, котрі, як відомо, - зло.

Віктор Янукович домовився з Віктором Ющенком. Прихильників Партії регонов закликано закруглюватися з акціями протесту і їхати з Києва по домівках. Соціалісти демонструють подив і дещо невпевнену упевненість в завтрашньому дні. Комуністи – частково розгублені, частково розлючені. Події п`ятниці так і не дали відповіді на запитання: переміг чи програв прем`єр у політичному протистоянні з Президентом?

Досягнення принципових домовленостей щодо проведення дострокових виборів, про які було заявлено вчора, поза сумнівом коштує лідерові Партії регіонів списку незначних втрат. Принаймні, поки що незначних. Янукович вочевидь втратив довіру союзників по коаліції. І вже найближчим часом слід чекати певного «просідання» рейтингу ПР в її «одвічній вотчині» - східних областях України.

Зрозуміло, публічно демонструвати кішку, що пробігла між коаліціантами, ніхто не буде. І до розпаду парламентської більшості справа не дійде – сьогодні всім учасникам цього конгломерату життєво необхідно зберегти обличчя напередодні виборів.

Але представник СПУ Ярослав Мендусь продовжує наполягати на ідеї одночасних дострокових виборів парламенту і Президента. І одна його обмовка – про те, що СПУ «задіює всі механізми» для вироблення узгодженої позиції всередині коаліції – є достатнім свідченням того, що в СПУ не чекали спільного виходу Януковича з Ющенком до преси. Лідер соцпартії Олександр Мороз радіє тому, що Президент і прем`єр продемонстрували пошук виходу з ситуації. Але водночас твердить, що Ющенко нічого нового не сказав – як був на своїй позиції, так і залишився.

Глава компартії Петро Симоненко начебто готовий домовлятися. Але не в тому складі, що запропонований для формування робочої групи. Не на користь партій і блоків, а на користь суспільства. І взагалі хотів би виключити з процесу Президента, бо не царська то справа. Мовляв, в обов`язки Ющенка входить лише гарантувати законність і конституційність переговорного процесу. Проте у п`ятницю ввечері в «Свободі слова» лідер кримських комуністів Леонід Грач з піною у рота заявляв, що Янукович не спромігся навіть поінформувати Симоненка про те, що збирається підписувати капітуляцію перед Ющенком. Не кажучи вже про те, щоб обговорити умови «здачі».

До речі, цікава подробиця: у суботу не працював офіційний сайт компартії. Спроби відкрити хоч якийсь розділ виводили або на повідомлення про те, що сайт піддався хакерській атаці, або на повідомлення про помилку підключення. Чи не було це спробою «заклеїти рота» коментаторам типу Грача, які обожнюють бігати попереду паровоза?

На обличчях людей, що слухали Януковича вчора на Майдані, явно читалося нерозуміння. Ну справді, чи варто було цілий місяць галасувати про верховенство права як безальтернативного шляху виходу з кризи, якщо зрештою все закінчилося політичними домовленостями? І шляхи виходу знову-таки шукатимуть у вельми вузькому колі, можливо, з широким використанням кулуарних угод. Не треба бути сімох п`ядей, аби припустити, що частину прихильників незграбні п`ятничні виправдання прем`єра примусили розчаруватися, якщо не образитися за марно проведений час. Зазначмо, не в найкомфортніших умовах проведений.

Утім, може бути і так, що соціалістів сьогодні від заяв про зраду їх інтересів союзниками з ПР утримує саме останнє міркування. СПУ зараз небезпечно балансує на межі прохідного бар`єру до парламенту. А втрата Партією регіонів частини електоральної підтримки на Сході і Півдні цілком може стати «набутком» як СПУ, так і КПУ. «Помаранчевим» у цих регіонах за підсумками подій останнього місяця ловити практично нічого. Стійкий електорат залишиться за ними, та й тільки.

Що ж до домовленостей прем`єра з Президентом, то цілком можна припустити, що два Віктори «помінялися». Скажімо, питання про оцінку конституційності президентських указів щодо розпуску парламенту знімається в обмін на внесення до виборчого законодавства ряду змін, вигідних Партії регіонів. До речі, опосередковано це припущення підтвердив у суботу регіонал Михайло Чечетов, який заявив, що ідею проведення дострокових президентських виборів одночасно із достроковими парламентськими в ПР вже не вважають актуальною.

Остаточне ж підтвердження (чи спростування) цієї версії ми одержимо найближчим часом: щойно стане відомо, які саме зміни спіткають закон про вибори. Що найприкметніше в цій ситуації, то це, що подібний «обмін» може назвати «зрадою» хіба що абсолютно позбавлена логіки і зациклена на партійних гаслах (байдуже, якої партії) людина.

Судіть самі: Конституційний суд «прогавив» терміни розгляду подання щодо відповідності Конституції указу Ющенка. Справа була прийнята у провадження як невідкладна 5 квітня, тобто 4-го (якщо формально) або 5-го (якщо з натяжкою) травня мав з`явитися вердикт. Проте вже на останній стадії розгляду питання вийшов указ про звільнення Сюзани Станік – доповідача у справі. І, мабуть, педантично виконуючи процедуру зміни доповідача, КС в терміни ніяк не вкладався. Або не хотів вкладатися (чого також не можна виключати), чудово розуміючи можливі політичні наслідки юридичного рішення. Автоматично постає питання про порушення присяги всім складом Конституційного суду. Черговий скандал, і країна залишається взагалі без єдиного органу конституційної юрисдикції? І це в умовах пильної уваги Європи. Кому це треба? Це з одного боку.

А з іншого – дві поспіль невдалі спроби провести дострокові вибори якнайкраще показали, що «виборча» частина законодавства потребує, якщо висловлюватися політкоректно, деяких коректив. Скажімо, примарність 60-денного терміну продемонстрована наочно. Так само як і нестиковки з термінами формування «виборчих кас», списків і інших передвиборних атрибутів. Виникає питання, що робити? Стискати всю процедуру до двох місяців? Або розтягти відведений час до трьох-чотирьох? Або прописати відмінність позачергових виборів від чергових лише як таких, що позачергові призначаються залежно від ситуації? Нагадаємо, що на вересень уряд Януковича запланував чергове підвищення зарплат і пенсій, що очевидно дасть Партії регіонів можливість відновити втрачені позиції. Якщо ідея обміну слушна, то КПУ і СПУ вже сьогодні можуть вважати себе стороною, що програла.

Є і інше припущення: згоду на дострокові вибори Янукович обміняв на скасування імперативного мандата. Знову-таки добре започаткування. Цілком відповідає європейським політичним традиціям, і свого часу підтримане Венеціанською комісією. Щоправда, дещо йде в розріз з традиціями української політики, але якщо кінцевою метою декларується рух до Європи... Самі розумієте, на цьому шляху і чиїсь сьогоднішні інтереси «переїхати» можна. Знову-таки підтвердження або спростування цього ми одержимо за підсумками засідань робочої групи.

Натомість скасування імперативного мандата (якщо ця версія підтвердиться) не може не спровокувати серію припущень про об`єднання Партії регіонів і Нашої України в нову парламентську більшість. Самі припущення явно підуть на користь для розширення електорату Юлії Тимошенко. А от їх реалізація (якщо таке станеться) цілком може спровокувати чергову політичну кризу. А раз і назавжди законодавчо закріплених шляхів виходу з нього як не було, так і немає. І найімовірніше не передбачається в близькому майбутньому.

Та й не можна сказати, що перманентна виборча кампанія – гірший стан України. Пробачте за цинізм, добробут мас в такі періоди зростає набагато вищими темпами, ніж під час нетривалих стабілізацій економіки.

До речі, до питання про зростання «соціальних стандартів». Не можна виключати і того, що Януковича до такого несподіваного «виявлення» компромісу підштовхнули причини, зовні з політикою не зв`язані. Гроші, які, як відомо, - зло. Як подумаєш, скільки коштуватиме нова виборча кампанія, як кажуть, просто зла не вистачає.

Річ у тому, що за чутками, що наполегливо наповнюють інформпростір, прихильникам ПР, які їздили до Києва, обіцяли не тільки добові, оплату проїзду, забезпечення їжею тощо. Це все, зрозуміло, далеко не дрібниці. Але ці витрати традиційно оплачуються з кишень «гаманців партії», тож до цієї ситуації стосунок навряд чи мають. Чутки ж стверджують, що крім усього цього людям обіцяли також і виплату заборгованостей по зарплатах! Повірте, це гроші, абсолютно не співставні з «відрядженнями». Якщо ж сюди додати ще й заклик ПР до підприємств жертвувати на виборчу кампанію... Цілком можна припустити, що лідерам партії доступно пояснили, грошей, мовляв, обмежена кількість, тож або туди, або сюди. Ще одного місяця витрат на все і одразу бюджет багатьох підприємств може просто не витримати.

І якщо вірне останнє, тоді п`ятниця 4 травня – день беззастережної капітуляції Віктора Януковича. А все інше (звернення до народу, виступ на Мадані, точніше їх зміст, відмова від дострокових президентських, згода на внесення змін до виборчого законодавства тощо) – спроби одержати дрібні виграші в обмін на один великий програш. Цікаво, наскільки це все ж таки відповідає реальному станові справ? Хоч тоталізатор відкривай, далебі...

Олена Перегуда

УНІАН в Google News