Дмитро Видрін: У Партії регіонів - овеча шкура з європейськими рюшечками

«Я розумів, що у мене в роті шматок сиру, і я стискав дзьоб до останнього. І воронячою лапою писав слухняні тексти... А потім раптом зрозумів, що все одно не витримаю, почав каркати, і сир випав...» Інтерв`ю

УНІАН звернувся до політолога, народного депутата 5 скликання Дмитра Видріна

«МОТОРИКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ЮЛІЇ ВОЛОДИМИРІВНИ НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ УТРИМУВАТИ ЇЇ УВАГУ РОКАМИ НА ОДНІЙ РЕЧІ...»

«Партію вільних демократів», яку Ви нині заснували, можна назвати партією людей, у різний час скривджених Тимошенко? Якщо вже Ви з Бродським пішли від Тимошенко, і нововідродилися, чому не повернулися до старої назви «Яблуко»?

Видрін

Ваше право трактувати походження, біографію і емоції людей, які входять до нашої партії. Але історія партії набагато довша, ніж історія відносин її людей з Тимошенко. Створювалася вона, як партія «Яблуко» у зв`язку з назвою кафе, де ми збиралися, і де Бродський, Чайка і Видрін вигадали цю назву, піднявши очі і побачивши вивіску в кафе. Але багато її члени, що заснували свого часу партію «Яблуко», вважають своєю фішкою опору на колективні погляди і колективне ухвалення рішень. На реорганізаційному з`їзді думки розділилися: одні хотіли зберегти старий бренд, а інші вважали, що змінилися час і ситуація. І щоб уникнути асоціацій із зарубіжними партіями, які тим більше відрізняються за ідеологією, вирішили назвати себе вільними демократами. Тому що в партію входять люди вільного (не поведінки – не плутайте) мислення. Сюди входять люди, які є демократами на генному рівні. Їх не можна загнати в авторитарне стійло, авторитарну ідеологію. Ми знали, що партій вільних демократів багато, але із здивуванням виявили, що їх більше, ніж чекали. На з`їзді реорганізації ми одержали тепле привітання від вільних демократів Німеччини, від вільних демократів Угорщини.

З вашими зв`язками не дивно... Ви могли самі обдзвонити парламенти і попросити привітати вашу однойменну партію.

Ми не хочемо спеціально ініціювати гламурно-пафосні політичні речі. Я був в Угорщині, зустрічався з вільними демократами, домовився, що вони лобіюватимуть наш вступ до ліберального інтернаціоналу. Ми хочемо зробити нашу партію більш європейською, ніж вітчизняні партії, які грішать містечковістю і політичним хуторянством, долатимем родові хвороби партійної демократії. Ми підемо на вибори, хоча не робитимемо трагедії, якщо у нас не вийти з проходженням до парламенту, оскільки, як будь-яка по-справжньому опозиційна партія ми вважаємо, що головне для нас стратегія і довгострокові проекти. У цьому переваги опозиції, влада завжди метушлива, а справжня опозиція завжди стратегічна.

До парламенту ви, звісно, не пройдете, але у Ющенка щось відкусите...

Щось відкусимо. Як не дивно. Ми недавно почали ребрендування, але у мене є відчуття, що у нас є шанси пройти до парламенту. Ні з ким блокуватися ми не збираємося. Досить – наблокувалися. Багато разів вступали до блоків, вибираючи з гіршого краще. А виявилось, що серед гіршого не буває кращого. Тому, якщо блокуєшся з авторитарною силою, не треба плекати ілюзій, буцім усередині авторитарної сили ти матимеш люфт свобод для прояву своїх поглядів. Такого, мабуть, не буває.

А коли ви йшли до Тимошенко, думали, що так буває?

Коли я йшов до Тимошенко, я думав, що, нарешті мені вдасться побути парламентською опозицією. Я Юлію Володимирівну люблю і поважаю, ми з нею підтримуємо добрі відносини більше десяти років. Приблизно раз на рік вона запрошувала мене до себе на велику принципову розмову. І вона говорила: ну все, кінчаємо займатися суєтою, тікучкою, починаємо займатися стратегією і тривалими проектами державної ваги. І щораз я на це ловився, казав, що все: я кидаю тікучку і починаю думати, наприклад, над новою концепцією безпеки країни або над новим концептом геополітики або над новою версією української позаблоковості. А потім виявлялося, що все це треба відставити, тому що є важливіші речі (блокувати трибуну, закриватися в щитовій). Мабуть, моторика і психологія цієї чудової жінки не дозволяє утримувати її увагу роками на одній речі. Це властивість взагалі жіночого характеру. Змінюються спокуси – міняються блисткітки, змінюються гламури, і як тут утримати увагу весь рік на такій нудній речі, як ребрендування геополітики України. Поки в нас не вийшло з нею працювати вдовгу.

«КУЧМА ПИТАЄ: ТИ НЕ БОЇШСЯ, ЩО ШМАТОК СИРА, ЯКИЙ У ТЕБЕ В РОТІ, ВИПАДЕ?.»

У парламенті під час акцій опозиції ви поводилися, як джентльмен. У вас завжди знаходилося інтелектуальне обгрунтування, наприклад, сімнадцяти нереальним пунктам опозиції або акціям в щитовій. Що ж сталося, що ви раптом розповіли всю правду про те, як голосує фракція БЮТ, і про те, як там обожнюють і слухають свою патронесу?

У мене була схожа ситуація, коли я працював в Адміністрації Кучми. Я слухняно писав те, що просив Леонід Данилович, вдягав його ідеї в тексти і інтерв`ю, внутрішні і закордонні. І на якомусь етапі я відчув, що не можу продовжувати цю роботу і сліпо коливатися разом з коливаннями ракетної бунтівної душі Президента, разом з коливаннями його оточення, разом з коливаннями голови його адміністрації. І я почав в його тексти вставляти свої ідеї. До певного моменту це проходило і йому навіть подобалося. А потім він викликав мене і питає: а чого це ти собі дозволяєш такі вислови? Я кажу: так мені бачиться. А він питає: ти не боїшся, що шматок сира, який у тебе в роті, випаде, якщо ти будеш дуже гучно каркати? Я кажу: Леоніде Даниловичу, боюся, але каркати все одно хочу. Те саме з Тимошенко. Я розумів, що у мене в роті шматок сиру, і я стискав дзьоб до останнього. І воронячою лапкою писав слухняні тексти, виправдовував всю ахінею, яку ми робили. А потім раптом зрозумів, що все одно не витримаю, почав каркати, і сир випав. Знав Леонід Данилович, що казав.

Ви часто писали промови і статті Тимошенко?

Раніше ми разом писали статті і виступи. Але саме разом. За ніч, за дві, за три писали тексти. Одного разу за три ночі написали тридцятисторінковий текст. Десять або дванадцять разів переписували з нуля. А потім Юлія Володимирівна знайшла іншого казкаря, це її улюбленець Коельо. Це доля всіх домогосподарок і всіх просунутих політиків - закоханість в Коельо. І я не можу конкурувати з цим персонажем.

«НІХТО В УКРАЇНІ НЕ КАЖЕ ПРАВДИ»

У вас колись була велика стаття про зраду. Видно, що ви непогано знаєте, що це таке. Те, що робив ваш соратник і друг Михайло Бродський щодо Тимошенко, викриваючи її «діяння», зриваючи прес-конференції з її участю, якось схоже на зраду.

Зрада - це коли задля особистої вигоди говорять неправду. А коли, свідомо знаючи, що матимуть особисті втрати, кажуть правду, це не зрада. Я не знаю жодного випадку зради на шкоду собі. А то, що робив Михайло Юрійович, принаймні на цьому етапі, це було на шкоду собі. І ваша оцінка це тільки підтверджує. Багато журналістів оцінили це так само. І він, як людина, інтуїтивно передбачаючи оцінки інших людей, не міг не розуміти, що багато журналістів це розцінять саме так. Але він пішов на це на шкоду своїм поточним інтересам, оскільки на якомусь етапі ми домовилися каркати правду. Оскільки ніхто в Україні не каже правди. Інша справа, що я не згоден з тією формою, в якій це робилося. Я вважаю, що й правду треба вбирати в джентльменский одяг. Але Михайло Юрійович - менший формаліст, ніж я, тому він може дозволити собі більший діапазон трактувань особистих відносин і джентльменства, ніж я. Я не вмію, не люблю, і не хочу кривдити жінок. А Михайло Юрійович вважає, що якщо жінка стала політиком, то до неї треба ставитися як до політика. У нас є бої без правил, де боксують і чоловіки, і жінки. Там чоловіки б`ють жінок. І якщо жінка одягнула рукавички і взяла аванс за майбутній бій, то треба ставитися до неї, як до бійця.

Як ви оцінюєте дії Президента, починаючи з першого Указу, з погляду юридичної правоти, доцільності і майбутнього України?

Я їх розцінюю, як неправильні, недоцільні і такі, що не працюють на благо України.

Відомо, що нині відбувається засідання робочої групи із забезпечення майбутніх виборів. Відомо, що СПУ і КПУ в істериці, всіляко впираються. На ваш погляд, як вийдуть з ситуації регіони?

Регіони сповідують певну корпоративну етику, що б там не казали про них партнери. І ця корпоративна етика включає засудження «кидків». У своїх відносинах з комуністами і соціалістами Регіони постійно шукатимуть виправдання і самовиправдання для того, що вони роблять. І таким виправдання будуть пропозиції комуністам і соціалістам стати вагончиками в їх великому передвиборному потягові. Цим Регіони виправдають і заспокоять свою душу. А потай у регіоналів є надія, що соціалісти і комуністи самі зістрибнуть, знявши з них моральне навантаження. Соціалісти зістрибнуть через образи, через небажання розчинятися в мегаблокові, і тим самим дадуть можливість для переформатування коаліції. У верхівки Регіонів є мрія, і вона стала майже реальністю. Це створення буржуазної політичної сили. А регіони – буржуазна сила, у них замовлення від крупного капіталу, і їм невластиво блокуватися з політичною силою, що має соціальне замовлення від їх опонентів, від  людей найманої праці. Не можна одночасно відстоювати два інтереси: один з яких - збільшення норми прибутку, а другий – збільшення зарплати. Природним є блокування Регіонів з іншою буржуазною силою - «Нашою Україною». І рано чи пізно це блокування відбудеться. Скоріше рано, ніж пізно. Це прораховано. І неминуче. Ми - буржуазна країна, і в буржуазній країні відбуватиметься і об`єднання буржуазних сил, і об`єднання людей найманої праці.

Коли Президент говорив про нові вибори, він зазначив, що урок моральності і відповідальності всі політики цього парламенту винесуть.

Це буде не урок моральності, а урок хитрості. Моральності навчають до трьох років. Моралізаторські міркування Президента грунтуються на незнанні дитячої психології. Політика не формує моральність. Моральність формує церкву. Тому за впливом ідіть у політику, за грошима – в банк, за моральністю – в церкву. Парламент буде хитріший, всі підкупи мотивуватимуться тонше. У парламенті всі завжди всіх купували. Купували десять років тому, п`ять років тому і купуватимуть через п`ять-десять років. І це не тільки в українському парламенті, я був в п`ятдесятьох парламентах світу, там приблизно те саме, навіть у найстаріших демократіях, тільки набагато тонше і хитріше.

Чи можлива в Україні диктатура?

В Україні є великий капітал. Його представники спробували м`який кучмівський авторитаризм. І в них досі синдром страху перед Кучмою. На одному з сайтів є людина, яка сидить під ніком «кучма-барабас». Цей модемний персонаж підганяє всіх політиків, і називає їх ляльками. І коли, на думку, кучми-барабаса хтось з них поводиться неправильно, то він виганяє їх зі словами: ви, що, дрова фарбовані, зовсім “абарзели”. Так от, всі ці олігархи, які раніше відчували себе фарбованими дровами у тата Карла, відчувають генетичний страх перед диктатурою. Вони не дадуть повернутися навіть авторитаризмові.

«ПЕРЕШКОДИТИ РОБОТІ ПАРЛАМЕНТУ, ЩО ЩИТОВУ ОБІСЦЯТИ»

Один з радників Президента казав: неуспіх Партії Регіонів в тому, що вона не прийняла цінності помаранчевої революції, повела країну шляхом реставрації і перетворилася на політичну силу реваншу. Ви згодні?

Який неуспіх? Партія Регіонів диктує майже все, що хоче. Вона успішна хоче того чи ні. Її примушують бути успішною Ющенко і Тимошенко. Президентові класно було на тлі антиєвропейського Януковича. А сьогодні американські газети пишуть, що Янукович - більший демократ і більший прихильник закону, ніж Ющенко.

Тимошенко і Ющенко тримали Регіони в постійній напрузі. І Регіони стали швидко мімікрувати під ті образи, які створили собі Президент і лідер опозиції. Всі політики- це вовки в овечій шкурі. Партія Регіонів почала приміряти овечу шкуру пізніше за всіх. Але врешті вони пошили собі таку овечу шкуру з такими класними рюшечками, європейськими, з такими накладними кишеньками, європейським дизайном, що Європа не розуміє, хто більший європеєць... Якщо хтось і виграв в цій ситуації, то Партія Регіонів, почитайте, що пишуть європейські газети.

Європейські газети публікують те, що пишуть радники Януковича і на платній основі там розміщують...

Неважливо, хто пише, але там це публікують. До речі, така імперативна журналістика працює в усьому світі. Журналісти пишуть те, що їм дозволяють писати господарі.

З моїх інтерв`ю ніхто не вирізує ні слова, про кого б не йшлося.

Вчора я давав інтерв`ю одному з найвідоміших українських сайтів. А мені кажуть: ми його не поставимо. Ви, мовляв, мало лаяли Януковича. Я пропоную: давайте разом посваримо Януковича. Вони пропонують: скажіть, що він погано поводиться з тваринами. Я відповідаю: він погано поводиться з політичними тваринами, це так, а із звичайними – я не знаю, не бачив.

Є дві думки щодо політичної кризи: одні кажуть, що причина в розбалансованій в 2004 році Конституції, інші, що справа в безвідповідальності лідерів держави. Хто каже слушно: перші чи другі? І якщо перші, - чи можливий швидкий і якісний ремонт Конституції?

Конституції не потрібний ремонт. Їй потрібний тюнінг. Українська Конституція складалася на основі кращих європейських Конституцій. Добрих конституцій не буває. Розмежування гілок влади полягає не в розмежуванні повноважень, а в розмежуванні їх екологічних ніш. Екологічна ніша Президента - це не управління «Нафтогазом України» або фінансовими потоками, це управління моральним кліматом в країні. Ви можете уявити Вацлава Гавела, який сперечався б з прем`єром, хто управлятиме нафтопроводом, що проходить через територію Чехії? Таке уявити неможливо. Гавел відповідав за моральний клімат в країні, за репутацію Чехії в світі, за її геополітичну концепцію, за демократичні цінності. А прем`єр відповідав за нафтопроводи, силові структури і таке інше. А у нас всі хочуть відповідати за все. Всі лізуть в зони відповідальності один одного. Якби всі «дрова фарбовані» розійшлися по екологічних нішах, то був би порядок.

Всі навчилися саботувати роботу парламенту. Зашкодити роботі парламенту, що щитову обісцяти. Всі це вміють робити, і будь-яка сила, яка захоче це зробити, зможе це зробити.

Потрібне і відбудеться поступове дорослішання еліт. Коли люди навчаться відповідати за свою ділянку роботи, відчувати коло моральних зобов`язань перед своїм соціальним замовником, тоді буде все гаразд.

Хто, вважаєте, буде наступним прем`єром України?

Віктор Янукович.

Розмовляла Лана Самохвалова