Спочатку палаци, потім — площа Ат-Тахрір

Черчилль на свої виступи на ВВС їздив на таксі. Король Бельгії їздить до свого офісу власним автомобілем, а прем’єр-міністри в країнах Скандинавії на роботу дістаються на велосипедах...

За кількістю резиденцій перші особи Росії й України поступаються лише північнокорейському диктаторові

«И сверкает море предо мной...

Відео дня

Неужели это мне одной?»

Радянський шлягер 1960 рр.

Відкритий лист бізнесмена Сергія Колесникова президентові Росії Дмитру Медведєву, опублікований газетою The Washington Post, викликав інтерес до дачного господарства тандему. Хоча в самому листі йшлося про палац в районі Геленджіка, який начебто будується для Путіна (палац Путіна). За даними Колесникова, вартість будівництва повинна скласти понад 1 млрд. рублів, більш ніж 33 млн. доларів. До такого висновку бізнесмен, який колись входив у коло «друзів Путіна», прийшов на підставі того, що будівництво частково ведуть державні структури. За даними «Екологічної вахти по Північному Кавказу» це «Спецстрой России» і ФГУП УСС-780 — організація, яка спеціалізується на зведенні берегових об’єктів для Чорноморського флоту. До того ж охорону об’єкта, за повідомленням екологічної організації, здійснює Федеральна служба охорони (ФСО). Власником палацу до недавнього часу був близький друг Путіна відомий бізнесмен Микола Шамалов.

Скандал збудив інтерес до кількості і місць розташування об’єктів відпочинку перших осіб держави. За даними з відкритих джерел газета «Комерсант» знайшла їх 26. Сам по собі факт вельми показовий, та ще цікавіша реакція відповідних відомств. Практично всі на запити редакції не відповіли, а власті Геленджіка ухилилися від будь-яких коментарів. І лише заступник начальника Головного управління справами президента Російської Федерації

В. Яковлєв у листі в редакцію повідомив, що відповідно до федерального закону «Про державну охорону» відомості, що стосуються об’єктів державної власності, використовувані вищими посадовими особами країни, відносяться до відомостей державної таємниці.

Іншими словами, як витрачаються гроші платників податків, що йдуть на утримання цих об’єктів і будівництво нових, ретельно приховується саме від тих, чиї гроші і витрачаються. Що ж у всьому цьому такого, чого не належить знати народові? Врешті-решт, адже ніхто не вимагає розкривати таємниці спецслужб, зайнятих охороною перших осіб держави. При цьому всі прекрасно розуміють, що переговори з іноземними офіційними особами не проводять в хатинках на курячих ніжках. І якщо для цього використовується палац в Стрельні, то які тут таємниці?

Президентська резиденція ”Бочаров ручей”

Проте тут сповна доречне запитання: навіщо главі держави і прем’єр-міністрові стільки об’єктів для відпочинку й іншого проведення часу. І супутнє запитання. Якщо глава держави на відпочинку в своїй резиденції «Бондарів Струмок» в районі Сочі, то чому до нього летять чиновники різних рангів із доповідями? Адже вони літають не за свій рахунок і не в економ-класі, якщо не в спеціальних літаках. Хто рахував ці витрати? А якщо рахував, то де ж ці дані. Чи теж таємниця?

Та якби тільки палаци і дачі, більше схожі на палаци. Транспортні засоби також викликають запитання. У США для президента є борт ВВС-1. Зрозуміло, що є і другий борт. Усе може статися. Проте міністри користуються державним транспортом лише при виконанні своїх прямих обов’язків. У всьому іншому — лише за власний рахунок. Який скандал вибухнув у Германії, коли міністр охорони здоров’я Улла Шмідт під час відпочинку на популярному у німців іспанському курорті Аліканте викликала туди свій службовий автомобіль з водієм. Перегін броньованого «Мерседес S320 Сdi» на відстань 2,4 тис. км обходився за різними підрахунками від 3,2 до 10 тисяч євро. Пояснення, що пані міністр зустрічалася зі своїми іспанськими колегами для переговорів, нікого не переконали. Німецькі газети справедливо відзначили, що для представницьких цілей відповідний автомобіль можна було орендувати на місці за суму в 5 — 7 разів меншу. Міністрові довелося піти у відставку. Така ж доля спіткала її шведську колегу, коли вона в супермаркеті помилково за в’язку бананів розплатилася з картки для представницьких витрат. Про дачі і палаци й мови бути не може. Тремтять над кожним витраченим євро.

Яхта «Сіріус»

Так от про транспорт, річковий і морський. Турецька газета Vatan повідомила про нову 53-метрову яхту «Сиріус», придбану для президента Росії. На ній він прийматиме високопоставлених гостей на зимових Олімпійських іграх в Сочі у 2014 році. Вартість яхти, за даними видання, склала 30 мільйонів євро. У Кремлі вважають, що суму краще не називати. Прес-секретар управління справами президента Віктор Хреков підтвердив, що яхта придбана на вторинному ринку з метою економії бюджетних коштів. Дмитро Медведєв поки що не здійснював морських прогулянок на новій яхті — вона базується у Сочі. Як писав радник глави держави Володимир Шевченко, на замовлення Кремля на Московському суднобудівному заводі побудували двопалубну яхту «Паллада». Нею користувався президент Путін. А на замовлення Ленінградської військово-морської бази для нього був зроблений військовий катер «Буревісник». У президента іще є річковий корабель «Росія». Нині говорять про куплений у Франції як плавуча резиденція десантний корабль «Містраль» підвищеної комфортності. Чи не забагато? У царя Миколи II, господаря землі російською, була всього одна яхта «Штандарт» і йому цілком вистачало.

Цікаво, що українські перші особи наслідують своїх російських колег. У нашій пресі зустрічалася цифра кількості резиденцій 15. При цьому в Україні, як і в сусідній Росії, точні дані про це закриті покровом державної таємниці. Є відомості про шість в Києві і довкола нього, вісім у Криму і Палац Потоцьких у Львові. Хоча Україна — не Росія, та питання те ж: навіщо так багато і, врешті-решт, скільки їх насправді і в скільки це коштує нашому бюджету. Хотілося б побачити офіційний папір від Головного управління справами.

Резиденція Межигір’я

Виникає враження, що таємниці і навмисна плутанина з державним майном — у нашому випадку з резиденціями вищих посадових осіб — відбуваються через бажання щось в якийсь момент собі привласнити, в крайньому випадку, за смішні гроші. Історія з резиденцією «Межигір’я» це досить ясно ілюструє.

Або взяти транспортну історію з досить дорогими гелікоптерами нашого Президента. Не заперечуючи сам факт необхідності їх у відповідному авіазагоні, відзначимо, що глави досить багатих держав не дозволяють собі такого розбазарювання коштів. Уїнстон Черчилль на свої виступи на ВВС їздив на звичайному лондонському таксі. І це під час війни, коли реально можна було потрапити під обстріл гітлерівських диверсантів. Король Бельгії їздить на роботу в свій офіс в центрі Брюсселю на власному автомобілі, а прем’єр-міністри в країнах Скандинавії на роботу добираються на велосипедах. І нікому на думку не спаде купити для них вертольоти і обладнати в центрі столиці відповідні майданчики. А тепер порівняємо рівень життя в Швеції і Україні. І це під стогін Азарова і Тігіпка про те, що пенсії нема чим платити. Якщо державні фінанси були у тяжкому стані, то президент Туреччини Кемаль Ататюрк (Мустафа Кемаль) пересідав з автомобіля на коня і таким чином пересувався по Анкарі. Президент Мексики Беніто Хуарес зменшував собі зарплату і звільняв співробітників свого секретаріату. А укази писав і оформлював сам, оскільки секретарів не було. Інколи допомагали дружина і діти.

Узагалі спостерігається певна закономірність. Чим складніший фінансовий і економічний стан держави, тим більше можновладці вдаються до витрат на утримання свого апарату, на представницькі й сполучені з цим цілі. Наведені вище приклади є виключенням з цього правила. Навіть складно сказати чого тут більше — свідомості власної безкарності та вседозволеності чи органічного і фатального нерозуміння того, що так чинити не можна. Просто аморально закликати народ затягнути паски, а собі дозволяти таку витрату державних коштів.

Президент Франції має офіс і квартиру в Єлисейському палаці в Парижі й має у своєму розпорядженні літню резиденцію

Фор-де-Брегансон поряд із Лазурним берегом, а також паризьким палацом Отель-де-Маріньї для прийому іноземних гостей. У США дві офіційні президентські резиденції — Білий дім у Вашингтоні та Кемп-Девід у штаті Меріленд. Окрім того, у розпорядженні президента є гостьова резиденція Блер-Хаус. У порівнянні з нашими керівниками — суперскромно.

Якби тільки це. Досить нерозважливе ставлення до державних цінностей видно на прикладі Києво-Печерської лаври. Там проблеми ростуть як сніговий ком, а ще подейкують, що патріарх Кирило хоче в лаврі влаштувати свою резиденцію. Мало йому офіційної в Даниловому монастирі, робочої на Пречистинці, літньої в Ново-Переделкіні, пентхауса в Домі на Набережній і вілли в Швейцарії, так ще ведеться, за повідомленням «Екологічної вахти по Північному Кавказу», незаконне будівництво резиденції на території, де росте під охороною закону піцундська сосна, на північ від села Дивноморське.

Києво-Печерська лавра

Інформаційна війна довкола резиденцій російських керівників, більш за все, пов’язана з апаратною боротьбою двох команд у зв’язку з наближенням парламентських і президентських виборів. У запалі цієї боротьби без правил, ми ще багато чого дізнаємося, де ще будуються палаци для них. До речі, формальний власник скандального «палацу Путіна» Микола Шамалов продав його колишньому власникові Новоросійського морського торгівельного порту Олександру Пономаренку. Сума операції не розголошується. Хоча, на думку Сергія Колесникова, це майже нічого не змінить у призначенні палацу.

Приклад сусідів повинен стати уроком для наших керівників. Поки не пізно, доречно розвіяти туман довкола господарства своїх резиденцій, інакше скандалів не уникнути. Якщо в країні починаються, окрім гречки, ще як в Луганської області і перебої з хлібом, то від заміських будинків пряма дорога до площі Ат-Тахрір. До речі, арабською — площа, як і по-українськи, — майдан.

Юрій Райхель, газета "День"

УНІАН в Google News