Ціна виборчого компромісу: чим заплатить Україна

Політики чесно намагалися заткнути дірки в законі про вибори. Ні, до смертовбивства не дійшло, обмежилися пропозицією колективного візиту до психіатра. І все одно частину українців знову змусять доводити, що вони - не верблюди...

Отже, компроміс, нарешті, реалізований. У п`ятницю ввечері Верховна Рада внесла зміни до закону про вибори, підрихтувавши законодавчу базу проведення позачергових виборів до парламенту. А також зміни до закону про держбюджет-2007, таким чином парламент підвів і фінансову базу виборчої кампанії. Судячи з того, в якому тоні депутати обговорювали обидва документи, з нескінченних перерв, які оголошувалися того дня, зі взаємних звинувачень і прохань до опонентів не влаштовувати істерику в парламентському залі, компроміс дався нелегко.

Віктор Ющенко підписав зміни до закону про вибори того ж дня, так би мовити прямо з жару. І така вкрай нетипова для секретаріатів Верховної Ради і Президента оперативність - також своєрідна ціна компромісу. Очевидно, кожна із сторін до останнього мала побоювання, аби інша не передумала. Проте, цей підводний камінь країна щасливо оминула.

Тепер залишилося зрозуміти, чим саме доведеться заплатити Україні за реалізований на найвищому рівні компроміс.

Чотири основні причини, з яких ламалися списи у сесійній залі, узявся сформулювати Микола Оніщук з Нашої України. Це:

50% явка виборців. Якщо її не буде, вибори вважаються недійсними, і буде призначений “другий тур” - повторні дострокові вибори до ВР.

Виключення з виборчих списків тих громадян, які за 3 дні до виборів не повернулися до України з-за кордону.

Голосування вдома. А саме виключення із закону положення про те, що таке право має підтверджуватися офіційним документом про неможливість самостійно пересуватися.

А також вилучення з закону про вибори права партії виключати зі своїх списків «хвости» - тобто кандидатів без мандата - які пройшли за списком, але ще не потрапили на «прохідні місця» в парламенті. 

Пройдемося по пунктах.

50% поріг явки

Аргументи опозиції і Віктора Ющенка (у «ретрансляції» Зварича) зводилися до того, що це - недемократична процедура, і вже якщо йти таким шляхом, то виборче право, правду кажучи, з права варто було б перетворити на обов`язок. На це представники коаліції заперечували, що така норма (50-процентна явка в першому турі) вже міститься в законі про вибори Президента України. Що «другий тур» парламентських виборів, відповідно до запропонованої редакції, вважатиметься таким, що відбувся, незалежно від того, скільки народу прийде на дільниці. І ставили  риторичні запитання ніби «невже ви вважаєте вибори ВР менш важливими, ніж вибори Президента?»

Але, незважаючи на те, що навколо цього пункту розгорілася чи не найнапруженіша полеміка, для середньостатистичного громадянина України введення такого обмеження не означає нічого окрім перспективи прощання держбюджету не з однією «енною» сумою, а з двома. Єдине, що до цього можна додати, так це те, що існує, можливо, логічніший спосіб встановити, чи має населення інтерес до оновлення депутатського корпусу, чи ні. Скажімо, прописати в законі, що якщо на дільниці з`явилося менше 20-30% складу виборців за списками, тоді ну їх на фіг, ці вибори. Зробимо вигляд, що нічого не було.

Як вчасно повернутися з закордонної поїздки

Чесно кажучи, ця проблема складається з двох частин. Перша: зміни до закону про вибори зобов`язує прикордонників за три дні до голосування передавати дані щодо відсутніх у країні громадян для уточнення виборчих списків. Тобто, ті, хто хоче проголосувати, повинні будуть наперед враховувати це, визначаючи терміни поїздки. Але основна біда не в цьому. Закон України про інформацію відносить інформацію про переміщення громадян до особистих даних людини, які не можна збирати, зберігати і передавати будь-кому без особистої згоди «об`єкту», або спеціального дозволу на подібну діяльність. Фактично мова йде про порушення права особи на конфіденційну інформацію. Чи готові ми поступитися цим, заради того, щоб зменшити число можливих підозр у фальсифікації виборів?

Друга частина: проголосувати можна і за кордоном. Але цим правом можуть скористатися лише ті громадяни, які перебувають на консульському обліку. В той же час ні для кого не секрет, що вітчизняні хитромудрі гастарбайтери спеціально не повідомляють про себе у консульства країни перебування. Щоб уникнути вимог легалізувати трудові договори. І відповідно ухилитися від сплати податків рідній державі. Для цієї категорії громадян ухвалення змін до закону про вибори фактично означає перетворення виборчого права на виборчий привілей. За який доведеться платити відмовою від приховання податків. Сказати, що такий стан справ є цілком несправедливим, якось язик не повертається. Хоча можливі різні думки.

Шановна комісіє! Приходьте в гості.

Право голосувати вдома для людей з обмеженими можливостями пересуватися самостійно - незмінний атрибут всіх навколовиборчих дискусій ще з часів президентської кампанії 2004-го. При цьому не можна не відзначити, що жодного серйозного аргументу окрім підозр у тому, що члени комісії схиляють літніх людей ставити «галочку» в потрібних «віконцях» противники виїзного голосування не висунули. Можна подумати, що агресивна передвиборча агітація, якою напередодні виборів завішане все, - від телеканалів до парканів - ні до чого хвору людину не схиляє, а навпаки дає їй можливість без настирливого дзижчання у вуха спокійно зайняти свою позицію. Та ще при виїзному голосуванні обов`язково присутні спостерігачі. Отже особливо підозрілим партіям залишається лише поклопотатися, щоб до числа їх спостерігачів казна-хто не потрапляв.

Відміна ж принизливої вимоги бігати по поліклініках, Соцзабезах, органах опіки і так далі, щоб одержати офіційну довідку про (тільки вдумайтеся!) фізичну неможливість дійти до виборчої дільниці, думаємо, змусить зітхнути з полегшенням багатьох людей з обмеженими можливостями.

Хоча не можна не визнати, загони «піонерів», які в деяких східних областях займалися «доставкою до урн» малорухливих громадян, дещо пожвавили останні два виборчі процеси. Особливо повідомлення про те, які «транспортні засоби» для цього використовувалися зважаючи на брак носилок (ну, не просто в наших широтах знайти вільні ноші). Аж до знятих з завіс дверей!

Відрізати хвіст? Так-так! По саму голову

Опозиція жорстко заперечувала проти виключення із закону про вибори права політичної партії на «обнуління» списку кандидатів, які ще не одержали депутатські мандати. Коаліція, у свою чергу, заперечувала, що, «відрізавши хвіст», ініціатори такої ідеї самі себе позбавляють «лави запасних». На випадок, якщо один або декілька нардепів підуть, скажімо, на роботу в уряд, і виявиться, що їх ніким замінити. Дійшло до того, що Йосип Вінський, вже не соціаліст, але ще не бютівець (так він сам говорив, пояснюючи, чому не написав разом з фракцією Тимошенко заяву про складення депутатських повноважень), заявив, що опозиція може і «прикинути» число своїх прохідних місць, і просто скласти список відповідної довжини, поставивши коаліцію перед фактом.

І, як це не дивно, ні прихильникам, ні противникам ідеї вилучення цього пункту не спало на думку, що право партії «обнуляти» список може бути розцінене як пряме порушення Конституції. А саме права громадянина України обиратися, бути обраним і прийняти повноваження народного депутата. Само собою зрозуміло, що це право може бути делеговане партії, блоку і так далі. Але лише самим громадянином, а вже ніяк не законом про вибори. Отже в цьому випадку «програш» опозиції, напевно, на краще. З точки зору демократії, зрозуміло.

Тепер трохи про інші особливості свіжоприйнятих змін. Про них у парламенті говорили мало, або не говорили взагалі.

Відкріпні посвідчення. На дострокових виборах їх не буде. Взагалі ніяких, і ні в кого. З одного боку це - мінус можливі звинувачення в організації «каруселів». З іншого - мінус можливість проголосувати для тих, хо у відрядженні. І до складання Державного реєстру виборців, куди будуть внесені дані про місце фактичного проживання людей, а не про місце реєстрації - для всіх, хто працює в межах країни, але далеко від дому.

Підрахунок за «залишковим принципом». Територіальні виборчі комісії і, відповідно, Центрвиборчком згідно з вимогами нового закону зобов`язані встановити результати голосування і виборів взагалі, незалежно від того, на якій кількості ділянок вибори визнані недійсними. Скажімо, в результаті того, що незворотньо зіпсовано більше 20% бюлетенів (у старій редакції було 10%). Швидше за все в реальному житті цей пункт великого значення мати не буде. Проте, зберігається небезпека встановлення підсумків виборів за наслідками голосування, припустімо, на 10-15% ділянок. Якщо комусь спаде на думку організовувати масові підпали виборчих урн. 

«Розмноження» виборчих ділянок. Центрвиборчкому надано право формувати нові виборчі ділянки за «мотивованими поданнями окружних виборчих комісій». З одного боку, начебто розумна міра. Чисельність населення на окремо взятій території - величина непостійна. З іншого - це положення дає очевидні підстави звинувачувати політичних супротивників у спробах фальсифікації шляхом внесення до списків «мертвих душ», або навпаки, виключення зі списків цілих вулиць і мікрорайонів. Це ми вже одного разу проходили. Якось більше не хочеться.

І знову чехарда зі списками. Відразу ж треба сказати, що ті, хто розробляв законопроект чесно намагалися врахувати всі претензії, які виникали раніше. Але хотіли як краще, а вийшло як завжди. Отже, «чорновий» список виборців (на підставі даних за минулі вибори) ЦВК затверджує вже на п`ятий день від початку перегонів. За місяць до голосування туди вносяться зміни за даними МВС, Мінюсту і органів виконавчої влади з урахуванням всіх, хто вибув, прибув, помер, досяг 16-ліття, і так далі. Поки що все нормально. А далі починається вінегрет. За 18 днів до дня голосування списки в двох екземплярах підписуються членами робочої групи, представниками місцевої влади і передаються в окружні виборчкоми. За 17 днів списки доступні для загального огляду на дільницях, і в них можна вносити зміни за заявами громадян. Але не пізніше, ніж за три дні до виборів!

Тобто, закінчення часу стосовно «ненапряжного» виправлення особистих даних у списку співпадає з терміном подачі Прикордонною службою даних про людей, які знаходяться за межами України.

Якщо людина встигає повернутися в країну за 2 дні до голосування - вона ще може відстояти в суді своє право знайти власне прізвище у виборчому списку. Тим же, хто повернеться пізніше, фактично запропонують зачекати з реалізацією виборчого права до наступної нагоди. Дуже шкода, що, нехай не всі, але частина жителів України знову буде змушена доводити, що вони - не верблюди.

І наприкінці варто згадати пропозицію соціаліста Сергія Кузьменка, висловлену вже через півтори години після початку дискусії (що саме по собі дозволяє уявити її напруження і змістовність). Ідея - не нова, але не втратила від цього оригінальності. Зобов`язати кандидатів у нардепи разом з іншими документами надавати довідку про психічне здоров`я. Нардеп відзначив, що крім інших міркувань, цього вимагають правила допуску до державної таємниці, на що мають право депутати.  На жаль, думка пана Кузьменка не знайшла підтримки. Ні у коаліції, ні у опозиції. А жаль, жаль.

Олена Перегуда