Ще не вмерла «Наша Україна»?

Петро Ющенко вступився за брата… Екс-президент жодного разу не загадав прізвища Тимошенко… 27 квітня – день нашої ганьби… «Партія може і здатна сьогодні вийти з брехні, інтриг, чвар і кабінетного пилу», – сказав Наливайченко…

 Петро Ющенко вступився за брата… Екс-президент жодного разу не загадав прізвища Тимошенко… 27 квітня – день нашої ганьби… «Партія може і здатна сьогодні вийти з брехні, інтриг, чвар і кабінетного пилу», – сказав Наливайченко…

ГЕТЬ ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ!

З’їзд «Нашої Украіни» 27 квітня вирішили провести  на площі Конституції біля Верховної ради під відкритим небом, бо саме у ВР у цей день минулого року відбувся «злочин проти кожного українця – влада ухвалила Харківські угоди». Ця тема пройшла червоною ниткою через весь з’їзд НУ.

Як повідомлялося, з’їзд мав відбутися ще в березні, та його перенесли. Ходило кілька версій, одна з яких – конфлікт за лідерство між Віктором Ющенком – головою Нашої України, та Валентином Наливайченком – головою політради партії. Втім на людях обидва намагалися продемонструвати, що конкуренції між ними немає.

Що ж до рядових членів партії, рейтинги якої лишають бажати кращого, то вони природно хотіли почути від своїх лідерів про зміни, оновлення, очищення... Члена президії НУ Юрія Єханурова ми перехопили, коли він про щось домовлявся з активістками, й він запевнив: оновлення партії відбувається саме зараз. На запитання, чи був би оновленням партії вихід з неї Віктора Ющенка, оскільки на його адресу часто звучать звинувачення, що саме він привів до влади Віктора Януковича, пан Єхануров відповів не те щоб дуже конкретно:

- Не знаю. Я знаю, що ми обрали Наливайченка і він має виконувати ту функцію, що йому належить. З цього приводу у нас багато дискусій... Нам треба енергійніше працювати. Як на мене, сьогодні це вдається…

Рядові партійці ж бачать ситуацію, як зясувалось у розмовах з ними, по-різному: одні без Віктора Андрійовича уявити партію собі не здатні, інші відвели б йому роль хіба що “англійської королеви”.

–Ми бачимо, що є елемент загравання з владою – каже пан Микола з Житомирщини. – …Але якщо не буде Віктора Андрійовича, то партії не буде зовсім.

– Партія потребує обов’язково оновлення, бо час змінився, - переконана делегатка з’їзду Рима Сигульська з Сумщини. – Ми створювали партію, коли була наша влада, а зараз прийшли донецькі. Віктор Андрійович повинен сказати, що він залишається членом НУ, але не може її очолювати, бо вичерпав усі свої для цього можливості.

А в цей час Валентин Наливайченко зі сцени вже обіцяв, що часи, коли в партії були існували подвійні стандарти, минули. Та закликав до скасування “Харківських і Московських угод, які є ярмом для кожного українця”, й далі – “за боротьбу за патріотичну парламентську більшість, за перемогу національної, патріотичної ідеології на президентських виборах”.

БРАТ ЗАСТУПИВСЯ ЗА БРАТА

Діловито походжав туди-сюди брат Віктора Андрійовича Петро Ющенко.

– Яка ваша функція сьогодні в Нашій Україні?

– Робити добро і Богу молитися, – відповів він. Більше нічого не потрібно робити, більше нічого не придумаєш і не вставиш.

На запитання, чи загравала НУ будь-коли з владою Петро Андрійович, як завжди, реагує емоційно, сприймаючи це як натяк на роль свого брата.

– Віктор Андрійович після підписання Харківських угод, зробив резонансну заяву, що це починається деформація влади. І він, коли була перша газова блокада у 2006 році, не виходив зі стін НАК «Нафтогазу» доти, доки не вирулив ту блокаду. Це саме сталося і в 2009 році, але нам прем’єрша підсунула такий економічний зашморг…

– У кого ви більше вірите, як в лідера: у вашого брата чи у Валентина Наливайченка?

– Тут дуже просто: треба подивитися, що зробив брат, а що зробив Наливайченко. Коли стоїть дерево, то ми про нього судимо по плодах, а людину – по ділах.

27 КВІТНЯ – ДЕНЬ НАШОЇ ГАНЬБИ

Віктор Андрійович привітався з делегатами по-великодньому: «Христос Воскрес». Деколи звичного «Ю-щен-ко!» вже не лунало, натомість частина нашоукраїнців, ніби спеціально на підтвердження чуток про розбрат у верхівці партійного керівництва, почала вигукували «Ва-лен-тин».  Але далі того не пішло.

Ющенко говорив до делегатів довго й розлого - про нашу національну ідентичність, українськість, унікальність, цитував Мазепу, якому за роки свого президентства так й не спромігся поставили пам’ятника. Й все це примудрявся прив’язувати до Харківських угод.

– У кожної нації є події, які роблять долю чи недолю для однієї людини, для цілого краю, для цілої нації. Є події, які визначають буття на один рік, на два чи на ціле покоління. Переконаний, що такою подією є і Харківські угоди. Безумовно, це угоди не українські, це велика політична помилка, яка ще довго забиратиме у кожного з нас наше майбуття і наше українство...

Далі, як зауважив би класик, “Остапа понесло”.

- З листопада 1918 року тільки на національному рівні українці шість разів проголошували незалежність України. І п’ять разів ми її програвали. Крім того, було ще півтори тисячі повстань. Одне – щодо якого я б хотів зробити невеличкий коментар. Недавно ми відзначали 90 років визвільної боротьби, нашої української мрії, нашу маленьку державність – Холодноярську республіку. Це останні потуги українства в 20-их роках мати на своїй землі свою українську державу. Для мене ця історія про те, як сон наших дідів міг стати дійсністю, як можна після століть поневірянь зажити в незалежній державі, говорити своєю мовою, жити без окупантів і окупації... Харківські угоди – теж історія, тільки зворотна. Я знаю, що в цій країні ними ніхто не гордитиметься. Підкреслюю, ніхто. На мій погляд, це «переяславські угоди», тільки іншого століття. 27 квітня увійде в коротку історію, як день нашої ганьби.

МИ САМІ СЕБЕ ЗАВОЮВАЛИ

На цьому Віктор Андрійович теж не зупинився. Можливо, йому здалось, що нічого не змінилось, що люди так же уважно слухають його чи вдають вигляд, що слухають коли це треба було робити “за посадою”, під час його правління державою.

– Життя підтвердило, що ці антиконституційні угоди не вирішили жодного українського питання. – Вів далі екс-президент. - Збитки від утримання ЧФ РФ на наших землях оцінюються в десятки мільярдів втрат і жодної вигоди. Коли ми зрозуміємо, шановні українці, що тримати на своїх плечах чужу армію – це не просто ганьба, це загроза нашій свободі. Сьогодні кримська земля дерибаниться чужими генералами ( цікаво, а коли вона дери баниться своїми генералами, чи це виіршує проблему? – авт.)  Та найголовніше – ми програли стратегію своєї безпеки, Харківськими угодами ми втратили можливості інтегруватися у Європейську безпекову політику, мати гарантію своєї недоторканності, як Польща, Болгарія, Румунія, Угорщина, Прибалтика, тобто вся четверта хвиля, що прийшла до Європи. Самі себе завоювали, як би сказав Гетьман Мазепа про цей час. Не можна міряти своє життя і безпеку країни кубічними метрами газу чи ціною за ці кубічні метри. Саме тому Наша Україна внесла на розгляд ВР законопроект про денонсацію Харківських угод і закликає підтримати його всі парламентські і позапарламентські сили.

Як не дивно, але навіть критикуючи “здачу національних інтересів 2009 року” та вимагаючи денонсації разом з Харківськими й “Московських угод”, Ющенко жодного разу не вимовив уголос прізвища екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко… Може, це ознака того, що Наша Україна з Батьківщиною знову стають стратегічними партнерами на полі бойових політичних дій? Зрозуміло, жодного прямого підтвердження цьому як делегати, так і преса не дочекалися. В промові Віктора Андрійовича слово “єднання” звучало лише в контексті “духовна єдність нації”   та дорікань політсилам, які не поспішають робити спільні проекти. Але було не схоже, що ця обставина лідера Нашої України дуже засмучує. Виявилося, у нього в запасі є дієві ший рецепт:

- Якщо ви думаєте, що партії вас виведуть, ви глибоко помиляєтеся. Найбільша єдність – єдність суспільства. Що таке нація? Це вища форма солідарності суспільства. – Пояснив Ющенко зібранню. - Не партія робить націю. Сьогодні ми перебуваємо в тайм-ауті, наче між першим і другим раундом у футболі, у часі, коли треба подумати. Не так просто сказати нації: «Нація, пробудися! Ти цікава, європейська…». Треба запам’ятати, що дешевого газу нема і нема підносу російського, з якого б українській нації спадали крихти дешевих цін на газ. Такого немає! Не тіште себе ілюзіями. Ми сьогодні платимо найдорожчу ціна за газ у Європі. Ми навіть не знаємо, яка орендна плата української землі у Криму. Угоду підписали на 25 років, але ціну за Південний берег Криму не сказали. …Ви не апелюйте до політичних сил. Спочатку зробіть це до суспільства. Коли ми назвемося братом і сестрою, незалежно від прапорів, тоді нас легко буде консолідувати.

НУ ЩЕ ЖИВА

У Валентина Наливайченка, здавалося, було зовсім інше завдання - нагадати однопартійцям, що «партія ще жива». Принаймні він підкреслив, що саме для цього під стіни ВР й прийшов :

– Ми прийшли сказати, що партія жива, вона хоче, може і діятиме. У партії є лідер – Віктор Ющенко. Партія може і здатна сьогодні вийти з брехні, інтриг, чвар і кабінетного пилу. Причини поразки нашої партії були тому, що під нашими прапорами крилися шахраї. Вони одягнули українські вишиванки на свої брудні тіла, але виявилися нікчемами, що зрадили, перебігли і енергію реформ розміняли на внутрішній розбрат. Партія покінчує з подвійними стандартами. Закликаємо кожного зламати совдепівську логіку розвитку України, вирватися з постколоніального стану і прокласти дорогу до вільного співтовариства. Сьогодні ми заявляємо, що маємо взяти владу під контроль, аби захистити людей від соціальної катастрофи, бідності, корупції і сваволі.

Він озвучив головні вимоги партії до влади – Харківські і Московські угоди мають бути скасовані, бо всі вони – ярмо, якому ніколи не підкориться український народ.

Нашоукраїнці ухваливши резолюції з’їзду зі скасування Харківських угод і актуальні завдання та дії партії Наша Україна, закрили засідання партії. Усі помаранчеві колоною рушили під АП протестувати проти ХУ. Там їх чекали інші опозиціонери…

Народні депутати від Нашої України вирішили занести ухвалені рішення НУ президенту України на його робоче місце. Але його там не виявилося, голови АП Сергія Льовочкіна – теж, тому свої резолюції вони залишили в приймальні.

ПРИХИЛЬНИКИ РЕГІОНАЛІВ ЗНОВУ ВИЙШЛИ ЗА ГРОШІ?

У той час, коли помаранчеві ухвалювали програму мінімум – скасувати Харківські угоди, «прихильники» Партії регіонів з самого ранку під стінами Верховної Ради та АП ці угоди відстоювали. Скидалося на те, що саме “відстоювали”, тобто, стоячи,  відбували номер. Бо на запитання, що вони тут роблять, поверталися до нас спиною, гиготіли, чи відверто казали, що не знають.

Нардеп Андрій Парубій заявив, що регіони зібрали своїх прихильників за гроші - по 80 грн. На ніс. Тому, може, й справді не знають, чому прийшли, бо за 80 грн. напружувати голову якось не хочеться.

– Просто гуляємо, – кажуть жіночки Раїса і Олександра з прапорами, – прийшли тут провідати когось.

Довелося чимало побігати, аби знайти хоч когось, хто знає, за що їх “мотивуватимуть”. “Здатні говорити” прихильниці Харківських угод повідали, що Чорноморський Флот у Криму їм зовсім не заважає. А Заважає він, на їхню думку, “комусь із олігархів, які хочуть захопити Крим. А нам – ні, нам вистачає того, що є”.

Один хлопчина, який назвався Віктором, відверто заявив: “не вистачало грошей, тому вийшов”. Проте не уточнив, скільки йому заплатять за цей мітинг. “Меркантильного мітингаря” оперативно відтерли ті, хто вийшов за «власною ініціативою» і зовсім «не за гроші».

А одні жіночки взагалі просто розсмішили, виявилося, вони не знали, що це мітинг «за владу».

– Нам не сказали, що це на підтримку… А ми прийшли, щоб нам пенсію підняли…

Оксана Климончук

Фото УНІАН