Стець: Що заважає Тягнибоку хоча б раз прийти на суд у справі Луценка?

Мені прикро, що мене свого часу просто використав чоловік на прізвище Ющенко... День, коли Європейський суд скаже, що Луценка треба випустити, буде останнім днем цієї влади... Інтерв`ю 

Чому Луценко вимагає суду присяжних, якого в країні фактично немає? Чому не вдається мобілізувати багатотисячні мітинги на його підтримку? З цими та іншими запитаннями УНІАН звернувся до депутата від "Народної самооборони" Юрія Стеця.

Пане Юрію, схоже на те, що спільна біда згуртувала опозицію. Бютівці ходять на засідання  у справі Луценка, самооборонівці підтримують у суді Тимошенко. Наливайченко теж виступив з заявою на захист Луценка. Чи надовго таке згуртування?

Я б не сказав, що опозиція об’єдналася. Для мене ніколи не був чужим за духом чи за ідеологією депутат Павловський чи Шкіль від БЮТ. Вони завжди були моїми друзями-однодумцями.

Крім депутатів від “Батьківщини” і від “Самооборони”, на засідання і по Луценку, і по Тимошенко більше ж ніхто не ходить. По суті, ті, хто зараз в суді чи біля суду – це і є опозиція. А все решта – це псевдоопозиція, яка створюється штучно, щоб робити російську модель абсолютно контрольованої “опозиції”, яка фінансується з того ж корита, що і влада.

Якщо хтось у цій країні себе вважає опозиціонером, незалежно від політичної сили, він не має права не прийти до суду, де паплюжаться права людини.

Чому не приходять? Тому що їм не дозволяють приходити. Або настійливо радять не ходити.

От що заважає Тягнибоку хоча б раз прийти на суд? А він чомусь не ходить. Жодної його заяви про Луценка я не чув. Олеже, ти говориш про те, який ти опозиційний і патріотичний чоловік, то чому ж ти не реагуєш, що твого соратника по опозиції вбивають?

А чому Ющенко не реагує, як ви думаєте?

Що він мав би зараз зробити – так це вийти на Майдан і попросити пробачення в українців, в тому числі і в Луценка, і в Тимошенко.

Йому нема що сказати. Все що він міг, він сказав між першим і другим туром виборів, зробивши все можливе, щоб Янукович став президентом.

Мені тільки 35 років, 10 з яких пішли на підтримку “Нашої України”. Це майже половина свідомого життя. Мені прикро, що мене, молоду енергійну людину, свого часу просто використав чоловік на прізвище Ющенко. І мені прикро, що я був одним з тих, хто багато зробив для того, аби він став президентом.

На вашу думку, чому Тимошенко все ж таки не заарештували?

Є дві версії. Перша – що це була собі така “проба пера” – подивитися, як відреагують українці, медіа-середовище, політики. І, очевидно, побачивши реакцію, в тому числі і міжнародної спільноти, цього не зробили. Друга версія – що це є показовий виступ Генпрокуратури, по команді з Банкової, щоб довести самій Тимошенко, що вони можуть її заарештувати.

…За добу до того, як Луценка мали заарештувати, ми сиділи разом і він казав: я звідси нікуди не поїду, хай мене навіть арештують. І на запитання "Друже, ти розумієш, що з тобою буде?" він посміхався і казав: "Хто, як не я, це розуміє, якщо в 1999 році мене вже “закривали”, якщо я знаю, що таке Лук’янівське СІЗО, очевидно, я знаю, на що я йду. Якщо я втечу зараз з країни, я не зможу дивитися в очі ні своїм дітям, ні своїм друзям, ні своїй дружині". Він не бачив іншого шляху і чітко усвідомлював, на що він йде.

Так само Тимошенко. Це достатньо сильні духом люди. І таких людей в Україні завжди було мало. Зараз я Луценка можу прирівняти і до Василя Стуса, і до Григорія Чубая.

 Пане Юрію, а чому Вам не вдається мобілізувати багатотисячні мітинги на підтримку Луценка? Те, що на сайті “Самооборони” ви збираєте підписи на підтримку соратника, носите футболки “Свободу Луценку”, не видається аж таким дієвим...

Це питання не до мене, чому люди не консолідуються. Це питання до людей.

Те, що може робити “Самооборона” як політична сила чи його друзі-політики, чи адвокати, – ми це робимо. Пишуться всі можливі позови, листи, звернення до судів, до європейських організацій і політиків. Ми постійно їздимо за кордон, зустрічаємось з нашими колегами-депутатами Європарламенту. Всередині країни ми пробуємо консолідувати навколо себе як мінімум тих опозиціонерів, які ніяк не можуть зійтись до купи.

Хоча що таке “Самооборона” зараз? Це 4 народних депутати...

Але ми не можемо організувати мітинг, люди самі мають усвідомлювати, що сьогодні влада знищує Луценка, а завтра вона це зможе робити з будь-ким. Якщо вони це усвідомлять, вони самі прийдуть.

Це не є нашою війною за нашого друга Луценка. Це є війною за кожного з нас.

Політиків, які реально борються з нинішньою владою, насправді можна на пальцях двох рук перерахувати. Це максимум 20 осіб. А що таке 10-20 осіб? Їх дуже швидко пересаджають, знищать – і на тому все закінчиться. Супротив має йти від громадян. Опозиційний рух – це не одна чи дві фракції у парламенті, опозиційний рух – це коли народ України виходить і говорить: ми не згодні, ми не вважаємо, що ви робите правильно, ми є опозицією до вас, до влади. І тоді цей опозиційний рух може змінити владу.

Луценко переконаний, що карна справа проти нього – це “помста тих, хто не може пробачити свій переляк у 2005 р.” На Вашу думку, якщо це так, то наскільки далеко вони готові піти у своїй помсті?

Помста характеризує людей слабких. Ті, хто прийшли до влади і зараз нищать мого друга і мого побратима Юрія Луценка, – не є сильними. Їхня мета – посадити Луценка років на 10-12. Але якщо вона буде реалізована, то для мене є цілком очевидною реакція Європейського суду – вона точно буде на користь Луценка. Недолугі можновладці, які зараз роблять цю політичну справу, чомусь не думають, як вони будуть виконувати це рішення Європейського суду, по суті, випускати людину, яку вони ув’язнювали незаконно, ні за що. 

День, коли Європейський суд визнає покарання Луценка політично вмотивованим, і скаже, що його треба випустити, буде останнім днем цієї влади. 

Це ж не великий секрет, як зараз реагує Європа і світ на те, що відбувається в Україні з Луценком і з Тимошенко. Реакція послів, реакція політичних діячів…

Реакція Європи досить загальна. Якщо ще Тимошенко підтримують, то гострих заяв щодо Луценка немає. Чому? Можливо, ви недопрацювали? Адже нинішня влада таки намагається “тримати обличчя” перед Заходом…

Ми їздили і до Бельгії, і до Польщі, і до Німеччини, і до Франції.

Для Європи саме поняття політичних репресій не є прийнятним, незалежно від прізвищ. Це же не тільки приклад Луценка чи Тимошенко. Ми знаємо, що відбувається з тризубівцями, з лідерами Податкового майдану, з журналістами врешті решт.

Те, що в загальній канві називається прізвище Тимошенко – це очевидно, тому що вона є політиком першого ешелону в Україні. Крім того, у неї особисто є багато друзів серед лідерів європейських країн, оскільки вона як прем’єр-міністр робила багато закордонних візитів.

…Влада зараз робить і Луценка політиком світового рівня – не більше, не менше. Про міністра внутрішніх справ чи про лідера “Народної самооборони” навряд чи знали у Франції чи Англії, а зараз весь світ про нього знає. І чим довше тривають ці події, тим більше він стає публічною особою у світі.

Деякі адвокати стверджують, що ви не правильно обрали лінію захисту, вимагаючи суду присяжних у країні, де його в принципі нема. Ви так не вважаєте?

А що ще можна вимагати?

Навіщо очікувати іншого суддю, який під тиском прийматиме рішення, яке йому скажуть. Луценку змінювали запобіжний захід, не привізши його до суду, не повідомивши про це адвокатів. За 5 хвилин прочитали рішення і на цьому суд закінчився. Такій судовій системі не може довіряти ніхто.

Адвокати Луценка говорять на суді: друзі, ви казали, якщо Луценко ознайомитися зі справою – ми його випустимо. Луценко ознайомився. Жодних причин його утримувати під вартою немає. І його не випускають. Причому на передостанньому засіданні суддя взагалі не пояснив, чого його залишають під вартою. Він просто постановив: клопотання не задовольнити, все залишити, як є. Якщо у судді не вистачило аргументів пояснити, чому він приймає таке рішення, це автоматично означає, що суд є замовним. Тобто "я прийшов на засідання з чітко виписаним рішенням і далі влаштував шоу, де мені треба просто відсидіти, всіх вислухати, а потім зачитати готове рішення".

У нас Генпрокурор каже: "Я буду виконувати будь-яку вказівку від Президента". То про що ми зараз говоримо? Чого вимагати від Генпрокуратури, міліції, СБУ і судів у цій країні?

Очевидно, єдина прийнятна норма, на яку можна було б погодитися зараз опозиційним політикам,  – це суд присяжних.

Ви думаєте, він буде справедливий?

Мені важко уявити, що 12 присяжних, незалежно один від одного, приймуть рішення на користь влади, розуміючи, що відбувається навколо. Але за умови, якщо це будуть справді 12 незалежних людей, які не знають один одного, з якими до цього не “попрацювала” владна авторитарна машина. Я більш ніж переконаний, що вони приймуть рішення, щоби Луценка відпустили.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News