Зустріч у Сочі: позбавлення ілюзій та передчуття нової газової війни?
Зустріч у Сочі: позбавлення ілюзій та передчуття нової газової війни?

Зустріч у Сочі: позбавлення ілюзій та передчуття нової газової війни?

16:25, 12.08.2011
13 хв.

Росію не влаштовує наявність України в принципі...У разі загострення конфлікту влада може ставити питання про денонсацію Харківських угод... Думки експертів

Наші відносини із Російською Федерацією стають все цікавішими. Вчорашня зустріч в Сочі Медвєдєва та Януковича це підтвердила. Кожен на цій зустрічі говорив про своє. Президент РФ- про злиття НАК Нафтогаз та Газпрому. Янукович - про те, що йому дуже хотілося б у питанні перегляду газових контрактів обійтися без судової процедури.

Сьогодні передовиці у російських ЗМІ вийшли під заголовками "Украина с одного газа не понимает" ,"Янукович и Медведев показали, что "медовый месяц" окончен. РФ и Украина на грани новой "газовой войны"  і т.п. Слова російського експерта Михайла Корчємкіна про ймовірність війни і про те, що вона дасть Газпрому аргумент про необхідність будівництва обхідних газопроводів, російські електронні ЗМІ передрукували сотні разів.

Про українсько-російську зустріч на найвищому рівні та про перспективи газових контрактів ми говоримо із українськими експертами.

Відео дня

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»:

СУД - ЦЕ ЄДИНИЙ СЦЕНАРІЙ, ЯКОГО РЕАЛЬНО ПОБОЮЄТЬСЯ ГАЗПРОМ

Михайло Гончар Ключова фраза публікацій, які підсумовували зустріч двох президентів, була такою: українська сторона була приголомшена ігноруванням та неповагою. За того генерального підходу, який панував у владній команді - "Роби, що потрібно Росії, і ти не матимеш проблем", - українська сторона матиме їх все більше. Росію не влаштовує наявність України в принципі. Кремль не мислить категоріями компромісів та поступок. Такі категорії він використовує у відносинах із більш сильним партнером.

Чи можлива судова перспектива перегляду газових контрактів? Якщо виходити з того, що сочинська зустріч остаточно позбавила українську владу ілюзій, то очевидно, що українська сторона мала би стати на юридичний шлях вирішення проблем, що накопичилися. І тут нема відкриття Америки, таким шляхом йде цілий ряд європейських компаній-партнерів «Газпрому». Щоправда, аналітик, якого пов’язують із командою влади, казав, що судовий шлях дуже важкий. Напевно, радники Януковича наполягали шукати компроміси. Час втрачено, компроміс не знайдено. Юридична процедура не швидка. Але іншого шляху просто нема. Зараз НАК Нафтогаз мусить починати підготовку для відповідної судової процедури. Це вимагає консолідації зусиль усієї владної структури. Але ця влада завжди казала, що вона консолідована та монолітна. Тож – карти в руки. Суд - це єдиний сценарій, якого реально побоюється «Газпром».  Іншого шляху нема.

Щодо питання газової війни. Її виключати не можна. Хоча в нинішніх умовах російській стороні дуже важко розгорнути третю газову війну. Якщо війна 2006 року вважалася випадковістю, війна 2009 року породила вже багато питань до російської сторони на Заході (але не менше і до України), то третя буде вже по суті підтверджувати, що це практика використання газу, як політичного знаряддя.

Спроба третій раз розіграти акт газової війни, не завдавши чергових і не тільки іміджевих втрат і для «Газпрому», це дуже ризикована справа. Хоча я не виключаю такого сценарію, очевидно, що швидше це може бути повторення варіанту 2006 року, коли постачання газу для ЄС не припинялося, а припинялося для України. В Росії вважають, що при наявності «Північного потоку» і газопроводу «Ямал-Європа» через територію Білорусі вони зможуть більш ефективно досягати цілей з припинення постачання газу в Україну при збереженні постачання газу до Європейського Союзу. В цьому існує серйозна загроза. Думаю, що такий варіант серйозно обраховується, проте готового рішення немає.

Можливо, якщо позиція української сторони зазнає раптової трансформації – не витримає пресингу і влада погодиться на всі забаганки, як то злиття «Нафтогазу» та «Газпрому», вступ до Митного союзу, то така необхідність відпаде. Але навряд чи варто розраховувати на якісь поступки, які стосуються газового питання.

Швидше за все, можна взяти до уваги те, як Росія позиціонувала себе у питанні відносин щодо «Белтрансгазу» з Білоруссю. Мало хто звернув увагу, але ще в липні керівництво «Газпрому» заявило, що питання із вирішенням проблеми ціни на газ для Білорусі слід вирішувати з позиції стовідсоткового власника компанії «Белтрансгаз» – з боку «Газпрому». Тобто, тільки після того, як відбудеться передача всього пакету білоруської компанії, «Газпром» розгляне питання, але без гарантії його вирішення.

Це та модель, за якою хоче діяти «Газпром» і в Україні. Тому якщо українська сторона гіпотетично прийме таку модель, то тоді газової війни ми не побачимо. Але якщо Україна буде продовжувати займати принципову позицію, тоді буде «газовий примус до миру».

Гадаю, що якщо режим буде продовжувати безтолкову політику переслідування опозиції та потрапить у жорстку ізоляцію з боку ЄС та США, буде зірвано парафування угоди по ЗВТ та Асоціації, то Москва (позиціонуючи себе у таборі європейських сил) дозволить собі використовувати газові важелі. При цьому справжньою метою  РФ буде стимулювання ЄС визнати Південний потік. Тобто РФ буде демонструвати, що Україна - суцільні проблеми: енергетичні, транзитні, економічні, ще й політичні. Головною спокусою РФ буде спроба втретє використати газову зброю проти України, щоб отримати від ЄС згоди на Південний потік.  А водночас взяти від ЄС карт-бланш на контроль над українською ГТС. Бо в таких умовах співпраця із ЄС по ГТС просто обвалиться.

Олег Устенко, виконавчий директор фундації Блейзера:

ТУРБУЛЕНТНІСТЬ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ МАЄ ДЕЩО ОХОЛОДИТИ АМБІЦІЇ РФ

Олег УстенкоЧи можливий судовий розгляд щодо перегляду газових контрактів, не знаю. Що стосується вчорашньої зустрічі у Сочі, то вона була покликана перевірити та закріпити позиції держав.

Не впевнений, що можна казати про майбутню катастрофу, пов’язану із постачанням газу. Бо прогнозують стиснення світової економіки, падіння ринків. А це викличе падіння ціни на нафту, що у свою чергу потягне зниження ціни на газ. Тому у перспективі до півроку можна прогнозувати падіння ціни на газ. Турбулентність світової економіки має дещо охолодити амбіції Російської Федерації, пов’язані з економічною експансією.

Бюджет РФ цього року зверстаний на такій основі, яка передбачає ціну нафти не нижче, ніж 115 доларів за барель. У них колосальні проблеми, як фінансувати свій власний бюджетний дефіцит. У них такі проблеми,  що важко уявити якісь міфічні знижки у 8 мільярдів доларів, які ми нібито отримаємо від інтеграційних проектів.

Що стосується наступного року,  то ситуація для РФ ще менш оптимістична, ніж в цьому. Бюджет наступного року РФ передбачає ціну на нафту в 125 доларів. А якщо буде турбулентність на світових ринках, то ні про які 125 доларів говорити не доводиться. Нагадаю, що наступний рік в РФ - це рік виборів, тож у них виникне купа соціальних програм, які слід виконати. Додайте сюди недоотримання коштів до бюджету та відсутність високого зростання цін на енергоресурси.

У РФ є проблеми. Саме тому я від цієї зустрічі не очікував прогресу у газовому питанні. Але вони перевірили позиції щодо Митного союзу та підписання угоди про ЗВТ. Ми досягли найбільшої частини домовленостей. Та ціна на газ, яку ми матимемо у цьому кварталі, буде найвищою, далі ціна буде падати. Більше того, українська сторона дуже чітко заявила про намір розвивати альтернативні джерела енергії. Це середньострокова перспектива, але це можливо. Більше того, є плани із будівництва терміналу скрапленого газу, який внесений у один із пріоритетних проектів країни. Це все дуже послабить нашу залежність від постачань російського газу.   

Олександр Нарбут, незалежний експерт з енергетичних питань:

У РАЗІ КОНФЛІКТУ УКРАЇНА МОЖЕ СТАВИТИ ПИТАННЯ ПРО ДЕНОНСАЦІЮ ХАРКІВСЬКИХ УГОД

Олександр НарбутАналізуючи можливість подання Україною судового позову до Стокгольмського арбітражу, нагадую, що процедура розгляду такої справи займе щонайменше півроку. Існуюча традиція українсько-російских переговорів з газових питань без залучення експертів може призвести до виникнення, так би мовити, казусу харківських домовленостей. Так відбувається, коли варіант запропонованого до підписання документу заздалегідь не вивчається, а його наслідки не прораховуються. Небезпека того, що нам в наступний раз як фокусник з рукава витягнуть чергову «перемогу» українських переговорників, зберігається після кожної подібної зустрічі. Але я сподіваюсь, що Президент України накопичив вже багато досвіду і зробив висновки з наслідків харківських домовленостей, що дозволяє нам більш оптимістично дивитись у перспективу. Хоча повністю виключати можливість укладення угод за харківською схемою не можна.

Оцінюючи перспективи виникнення чергового «газового протистояння» між Україною та Росією, вважаю, що це залежатиме від того, наскільки жорстку позицію займатиме Росія стосовно збереження існуючої формули ціни на газ. Якщо падіння цін на нафту, до яких прив`язана ціна російського газу, буде мати довгострокову тенденцію, то в Росії взагалі не буде ніякої мотивації для того, щоб йти на поступки Україні. Більше того, росіяни можуть відмовитись від преференцій, наданих Україні в експортному миті на газ. Хоча це і не справжня преференція, але вона дозволяє Україні трохи заощадити на придбанні російського газу. У разі, якщо уряд Росії відмовиться від цієї преференції, ціна російського газу для України може вже у цьому кварталі злетіти до 354 долларів за тисячу кубометрів, а у наступному кварталі сягнути більше 380 доларів за тисячу кубів, або більше 480 доларів без урахування харківської знижки. Це призведе до колапсу державних та корпоративних фінансів України.

Таким чином, Росії навіть не треба перекривати газовий вентиль, бо вона має можливість створити настільки потужний економічний пресинг за рахунок ціни газу, що в України просто не вистачить ресурсів для виконання поточних зобов`язань, як внутрішніх так і зовнішніх.

Такому сценарію Україна може протиставити лише глибоке реформування нафтогазової сфери. У цьому і є парадокс, що чим гірше складається для нас ситуація, тим адекватнішими мають бути наші дії. Єдина користь від зустрічі президентів у Сочі полягає в тому, що Україна нарешті має зрозуміти, що російська сторона не готова відгукнутись на українські пропозиції та ігнорує застереження щодо судових позовів. Якщо ми дійсно хочемо діяти, то треба використовувати усі наявні заходи — звертатись до Стокгольмського арбітражу та реформувати «Нафтогаз України».

Україні досить вагатись і комплексувати перед росіянами, тому що приклад європейських газових компаній, які у судах домоглись від «Газпрому» зниження ціни, доводить — з «Газпромом» можна і треба розмовляти з позиції сили. У разі загострення конфлікту, Україна може ставити дуже вагомі питання — від скорочення площі баз ЧФ РФ на українській території та кількості кораблів до денонсації харківських угод шляхом розгляду легітимності їх ратифікації у Конституційному суді.

Блокада українських товарів з боку Росії та Митного союзу вже розпочалась, а відтак час побоювань та коливань для українського уряду скінчився.

Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм центру Разумкова:

ІЗ РОСІЄЮ КРАЩЕ ОБІЙТИСЯ БЕЗ СУДУ

Сергій ДяченкоПротистояння між нашими країнами на рівні риторики вже розпочалося. У що воно виллється, сказати складно. Але ймовірність того, що воно виллється у зимовий конфлікт, з моєї точки зору невелика. Тому що юридичних підстав для цього нема. Газовими угодами врегульована більшість запитань. Нагадаю, що за відсутності довгострокових угод, багато питань вирішувалось протягом поточного року. А зараз всі вони врегульовані контрактами до 2019 року.

Звичайно, за стійким бажанням однієї зі сторін конфлікт можна створити штучно, але підстав для них нема. Чи доцільно організовувати конфлікти?  Досвід 2009 року показав, що переможців у цьому конфлікті нема. Європейців не дуже цікавить, хто має рацію, а хто ні. Європейці після конфлікту не обирають переможця.

Зараз, коли після Фукусіми прогнозується збільшення споживання газу Європою, Газпром не отримає збільшення своєї долі у постачанні газу. Тобто газу будуть купувати більше, але не за рахунок поставок Газпрому. Диверсифікація російських поставок – це тренд навіть для найдавніших партнерів Газпрому.

Варіант суду ймовірний. Європейські компанії судяться із Газпромом. Юридичні зачіпки для цього є і в українському контракті. Але для України в умовах відсутності диверсифікації поставок газу виникає мільйон нюансів, тому краще домовлятися із Газпромом. Нам, враховуючи, які із РФ у нас торгівельні обсяги, важливі нормальні відносини із Росією. Але в кінцевому варіанті, як цивілізований варіант вирішення суперечок – суд можливий. Щоправда, європейські судові процеси йдуть довго. Тому результату доведеться чекати довго. 

Опитували Олена Мігачова, Петро Черних

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся