Шахтарів змусили годину чекати Януковича - тим часом він підспівував Повалій

До приїзду глави держави центр міста сяяв, пости ДАІ були посилені, рух на головних вулицях частково перекритий...  Як у Донецьку відзначали День шахтаря - репортаж

Як не дивно це звучить, але якщо напередодні Дня шахтаря у вугільному регіоні не трапляється масштабних аварій, це свято - завжди свято подвійне.

І цього дня шахтарі, звичайно, чекають поздоровлень і нагород від влади. Тим, хто, ризикуючи життям, видобуває чорне золото, важливо почути гучні слова подяки і визнання хоч раз у рік.

І хай воно, це чорне золото, золотить лише їх роботодавців, а у шахтарів воно осідає вугільним пиломна обличчях, все одно це свято важливе і потрібне, про це вам скаже кожен житель Донбасу. І для них День шахтаря – це свято з дитинства, з юності, воно було, є, і буде завжди, тому що повинне бути свято, коли є такі важкі шахтарські будні...

До приїзду глави держави центр Донецька, звичайно, сяяв, пости ДАІ були посилені, рух на головних вулицях частково перекритий. 

В офіційній програмі візиту Президента були відвідини каплиці Святої Варвари і участь у Всеукраїнських урочистих зборах у драматичному театрі.

Журналістів акредитовували окремо на відвідини каплиці і театру, але в основному всі прийшли на урочисті збори.

Вже з 9 години в театр стікалися гості, серед яких, звичайно, переважали гірники - їх груди прикрашали нагороди.

Пройшовши через установки металошукача, всі могли подивитися у фойє на першому поверсі тематичну фотовиставку до свята, де на кожній експозиції з трьох – чотирьох фотографій був зображений Янукович – чи то біля шахтаря, чи то з дитиною на руках.

Там же у фойє, біля величезних дзеркал вже працювали звукооператори, встановлюючи мікрофони і колонки на місці проведення наміченої прес-конференції Президента.

На другому поверсі у фойє театру для охочих були безкоштовні бутерброди з ковбасою, сиром, невеликі пиріжки з м`ясом, кава, чай, вода.

Серед безлічі знайомих і незнайомих облич у холі театру перед початком урочистості помітила  нардепів-регіоналів  Олександра Касянюка, Ігоря Шкірю, Віктора Турманова, а також нинішнього губернатора Кіровоградської області, «донецького» Сергія Ларіна, колишнього міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця, екс-губернатора Донецької області Володимира Логвиненка. Не зважаючи на навколишню святкову атмосферу, чомусь здивувало те, як серед гірників чомусь радів і посміхався генеральний директор держпідприємства «Макеевуголь» Станіслав Толчин. Відразу згадалася недавня аварія на шахті ім. Бажанова, коли впав шахтний копер і забрав життя 11 людей, серед яких були 4 жінки. Адже всі вони не дожили до цього свята зовсім небагато, і 29 серпня буде лише місяць, як їх немає.

Ближче до 11.00 в театрі стали всі розсаджуватися по місцях і чекати Президента. Він же в цей час брав участь в заупокійній літії по загиблих шахтарях в каплиці, запалив свічку і поклав квіти до ікони Святої Великомучениці Варвари.

Декільком журналістам, у тому числі і мені, як виявилось, не вистачило запрошень з вказаними місцями в залі для глядачів, але прес-служба адміністрації люб`язно відвела нас на «резервні місця» на балкон, на верхній ряд. До мого здивування, наші місця виявилися там же, де сидів зі своїми колегами і Макіївський міський голова Олександр Мальцев.

Але ось до залу упевнено увійшов глава держави, якого присутні вітали стоячи. Президент зупинився в центрі сцени, і зазвучав гімн України.

Потім всі уважно стали слухати його промову. Він говорив російською мовою, точніше, зачитував її з листка. Янукович сказав, що результати шахтарської праці залишаються ключовою ланкою в економіці країни, що в Україні вугілля видобувають вже 300 років, що енергетична безпека і економіка України в руках шахтарів, що це велична професія і влада в країні приділяє і приділятиме їй увагу.

«Шахтарі у всі часи показували свій характер, як то кажуть, шахтарський. Це мужні люди, які своєю складною, але величною професією завжди добивалися успіхів. Щодня ризикуючи життям, вони віддають країні сотні і тисячі тонн чорного золота», - заявив Президент.

Він відзвітував перед шахтарями: «Перше, що ми зробили – забезпечили бюджетне фінансування галузі - минулого року в галузь, не зважаючи  на кризу, ми направили на 20% більше фінансування, ніж у попередньому році, і цього року ми також збільшили фінансування на тому ж рівні, а на 2012 рік зростання фінансування також складе не менше 20%».

Янукович підкреслив, що зменшився відтік фахівців з галузі, і «вирішальну роль в цьому зіграло рішення про збільшення оплати праці». Він нагадав, що «її рівень на кінець першого півріччя виріс на 30%, а з березня 2010 року зарплата шахтарям виплачується в повному об`ємі, і на сьогодні прострочена заборгованість відсутня».  Президент не назвав конкретних цифр, але, напевно, всі присутні у залі розуміли, що праця гірників хоч і безцінна, але оплачується в Україні не високо. Так, в першому півріччі  працівники вугільної промисловості Донецької області, за даними статистики, вийшли на середньомісячну зарплату 4 тис. 445 грн. І це при тому, що як і раніше,  на кожен мільйон тонн виданого на-гора вугілля - два втрачених людських життя.

«Щоб досягти заповітного щорічного видобутку вугілля в країні в обсязі не менше 100 млн. тонн, ми повинні щорічно нарощувати до вуглевидобування не менше 10% обсягів. Це реально, це не буде компанійщина, і це не буде «гонка» без огляду на безпеку шахтарської праці», - сказав Янукович.

Задля безпеки праці гірників він зокрема пообіцяв «збільшити притік китайських інвестицій в нашу вугільну галузь до 1 млрд. доларів США», і сказав, що відповідний протокол вже підписаний.

Проте Президент підкреслив, що всі інвестиції «не матимуть істотного ефекту, якщо ми спільно не забезпечимо прозорість і надійність роботи вітчизняного ринку вугілля». Янукович відзначив, що, «якщо з коксом у нас все більш-менш нормально, то з енергетичним вугіллям ми зобов`язані побудувати систему», тобто, оптовий ринок енергетичного вугілля. З розвитком прозорого ринку вугілля Україна стане менш залежною від імпортних енергоносіїв, а значить і тарифи на житлово-комунальні послуги для населення стануть  справедливо сформованими,  пообіцяв Президент.

На закінчення своєї промови глава держави висловив упевненість, що вугільники «подолають всі виклики часу», ще раз сказав їм «спасибі» і «низький уклін». 

Потім Президент нагородив шахтарів, а гірники у відповідь передали йому «рапорт про свої досягнення».  Потім почався святковий концерт. Янукович спустився в зал, сів серед своїх однопартійців,  і став дивитися виступи артистів. А коли Повалій виконувала неофіційний гімн донецьких шахтарів «Вишел в степь донецкую...», Президент навіть підспівав декілька рядків в мікрофон зі свого місця.

Журналісти чекали главу держави в холі на першому поверсі - там була запланована прес-конференція. З 11.40 до 12.40 представники ЗМІ топталися на вузькому майданчику, відведеному їм для зустрічі з Януковичем. Охорона Президента, як завжди поводилася незворушно жорстко. Місце для Януковича було позначене, поставлено два мікрофони – для нього і для його прес-секретаря Дарки Чепак, всі журналісти і оператори згрупувалися по можливості і неможливості щільно, багато хто сів на гранітну підлогу. Один з охоронців в білій сорочці з яскравою блакитною краваткою чомусь з викликом три рази мені сказав, що «тут не можна стояти», а поки я озиралася, щоб зрозуміти, чому я стою не там, раптом відійшов і залишив мене у спокої. Для журналістів не було столика, тому хтось поклав диктофон прямо на підлогу, але ближче до президентського мікрофона, проте, охоронець примусив прибрати його.

Скажу відверто, ні при Ющенку, ні при Кучмі такого не було.

Але Янукович вже майже привчив журналістів до таких умов, особливо нас, в регіоні, – стояти за відведеною межею і не заступати за лінію, але чому разом з нами цілу годину мучилися шахтарі в чорних мундирах з нагородами, чекаючи Президента, зрозуміти важко. Їх, близько 30 чоловіків, в три ряди івишикувалим живим агітплакатом за президентським мікрофоном. Заступник глави прес-служби Адміністрації Президента Олег Кошелєв пояснив, що ідея поставити заслужених гірників за спиною Януковича виникла спонтанно. «Це красиво, Президент любить спілкуватися з людьми», - сказав він.

Поки журналісти стояли в чеканні, прес-служба Донецької облдержадміністрації погоджувала, хто ставитиме питання, і визначала черговість. Чесно кажучи, всі вже втомилися і питань набралося оптимально – сім.

Кошелєв в останні 10 хвилин перед прес-конференцією кілька разів повторював, що «Президент вже скоро вийде, вже залишилася одна пісня». Журналісти стали жартувати, що «остання пісня сильно затягнулася».

Ми також запитали у заступника голови прес-служби Адміністрації Президента, що робитимуть глядачі в залі, коли закінчиться концерт і Янукович вийде у фойє до журналістів. Він пояснив: «Глядачам включать фільм про Донецьку землю на 20 хвилин. Ми попросили, і режисери так зробили, щоб глядачі не виходили і не заважали».

Все так і вийшло. Президент вийшов до журналістів, і йому ніхто не заважав спілкуватися з пресою. Тільки Дарка Чепак не дозволила нам з ним спілкуватися, відразу ультимативно заявивши, що Янукович відповість тільки на три запитання.

Перші два питання були про престижність шахтарської праці і її безпеку. Президентові не складно було коротко повторити вже те, що всі чули з його виступу в залі. Третє питання було про те, як ставиться Янукович до того, що Президент РФ Дмитро Медведєв заявив про неприпустимість для Росії запропонованої українською стороною формули співпраці з Митним союзом «3 + 1».

На нього Президент відповів, що у нас «у відносинах з будь-якою державою, зокрема з Росією, завжди були, є і будуть розбіжності, що стосуються захисту національних інтересів».

Янукович сказав, що в України є своя позиція, «але, безумовно, нам потрібно шукати компроміси».

«Тому політика компромісів – це політика, яка дає можливість відстоювати наші національні інтереси, а в деяких питаннях робити поступки», - заявив глава держави, додавши, що ці поступки «ніколи не будуть за рахунок суверенітету країни».

Після третього запитання дуже хотів поставити  і своє журналіст телеканалу «СТБ», але ні Чепак, ні Янукович вже нікого не хотіли чути. Не змогла задати запитання і кореспондент газети «Нація і Держава» Марія Олійник про те, чому влада в Донецьку хоче закрити україномовні школи.

Дарка тільки заявила всім, що можна тим, хто не встиг, підійти до неї, і пообіцяла дати відповіді на всі питання, але потім.

Олійник скористалася цим, підійшла, і Чепак розбірливо записала їй у блокнот свій телефон, пообіцявши незабаром узяти відповідь у Президента.

Янукович же сфотографувався з тими гірниками, які стояли на прес-конференції за його спиною, і спішно попрямував до виходу.

Як тільки Президент вийшов, за ним закрили масивні двері театру і люди залишилися у фойє чекати, коли їм дозволять вийти. Поступово зібрався повний хол людей і всі чекали, буквально упираючись в двері. Ці 10 хвилин очікування тепер здалися вічністю. Нагороджені шахтарі стали поволі розходитися.

Незабаром мені подзвонила Олійник і розповіла, що вона спробувала зв`язатися по запропонованому телефону з Чепак, нагадавши про себе і своє запитання, але на тому кінці трубки українською мовою відповіли, що не знають, про що мова. Хочеться думати, що прес-секретар Президента  просто трішки забула свій номер телефону і щось переплутала.

Олена Колгушева

УНІАН в Google News