За підстреленого активіста ”Пори” вимагають $100 тисяч

Ми вирішили дізнатися, як склалася доля пораненого перед виборами студента Аграрного університету Олександра Глобенка. Як сьогодні почувається людина, яку було простріляно наскрізь і яка втратила чотири літри крові...

19 травня в будинку суду вперше подивилися один одному в очі: потерпілий і людина, що вистрілила в нього. Прапорщик відводив очі.

Сашко вижив

Коли прийшла звістка, що в ніч на 22 березня цього року в Києві під час розклеювання листівок міліціонером був поранений активіст «Пори», я сильно злякався. Згадалося, як буквально за лічені дні в мирних регіонах спалахували жорстокі бої. Таке доводилося спостерігати в республіках Закавказзі, в Середній Азії і в інших «гарячих точках». Часто такий постріл, що обернувся першою кров`ю, був кроком до громадянської війни. Проте Україні, слава богу, вдалося уникнути братовбивчої війни, але шуму цей випадок наробив багато. Причому особливо всіх обурив вчинок міліціонера. Втім, незабаром вибори закінчилися, і все вгамувалося. Сказали тільки, що проти правоохоронця порушено кримінальну справу за статтею 365: перевищення влади або службових повноважень, частина 3.

Ми ж вирішили дізнатися, як надалі склалася доля пораненого студента Аграрного університету Олександра Глобенка. Як сьогодні почувається людина, яка була простріляна наскрізь і втратила чотири (!) літри крові, що тоді відчувала, і хто він, цей щасливчик, що вижив після такого. Ми зв`язалися з Олександром. Він повідомив, що вже виписався з лікарні, самопочуття добре. Потерпілий також сказав, що його адвокат Ірина Калинська хоче, щоб інтерв`ю пройшло обов`язково за її присутності. Сама Калинська повідомила: «Я вирішую так: ви прийдете до Голосіївського суду, де 19 травня відбудеться попереднє слухання у цій справі. Там і поговорите з Сашком, але тільки у моїй присутності». Чудово.

О дев`ятій нуль-нуль цього дня ми зустрілися з Олександром перед входом до суду і стали чекати Ірину Калинську. Як і домовлено з захисником, я не став брати інтерв`ю без неї. Незабаром з`явилася Калинська і підтвердила, що поговорити з Сашком можна буде одразу, щойно закінчиться засідання. Прийшла ще один адвокат - Світлана Криворучко. Ми півтори години чекали початку в будинку суду, який мав вручити обвинувальний висновок підсудному і призначити першу дату слухання справи. 

«Він не буде вам нічого говорити!»

У коридорі зустрілися з Віктором Сичом, тим самим прапорщиком, який вистрілив в Олександра. Обвинувачений виявився зовсім не монстром. Простий міліціонер у спортивному костюмі і черевиках з кожзамінника, він виглядав розгубленим і пригніченим. Тут же була його дружина і Сергій Шумейко, товариш, який був у ту ніч з ним у наряді (до речі, ЗМІ спочатку помилково повідомили, що стріляв в Олександра саме Шумейко).

Сам потерпілий був не проти дати мені інтерв`ю, але адвокати Глобенка відвели його в куточок і весь час там шепотілися, не дозволяючи йому поспілкуватися зі мною. Скажу відразу: мені так і не дали з ним поговорити. Тобто обіцянка адвокатів виявилось, м`яко кажучи, “художньою правдою”. За три години мені так і сказали: «Він не буде вам нічого говорити. Не чекайте!». Адвокати також відмовилися що-небудь говорити мені на диктофон. 

На відміну від «пориста», міліціонер не хотів спілкуватися – дуже хвилювався. Вдалося тільки дізнатися, що йому 34 роки, він живе в Чернігівській області, звідки йому щодня доводилося їздити до Києва на роботу за зарплату у 800 гривень на місяць. Наразі Віктор усунений від служби і працює у себе на городі. 

Домовитися не вдалося 

Найвідкритішим до спілкування виявився адвокат Віктора Сича Олексій Назаренко:

- Вважаю, мій підсудний скоїв злочин ненавмисно. Адже за обставинами справи видно, що наміру заподіяти тілесні ушкодження потерпілому не було. Це все результат збігу обставин. Група захисту визнає факт: так, такі дії, які завдали Олександру шкоди, були здійснені. І міліціонер визнає свою провину. Але частково.

Мій підзахисний готовий нести покарання відповідно до закону, відшкодувати потерпілому збиток, який підрахує суд. Але давайте говорити про реальні суми. А то коли ми знайомилися з матеріалами справи, то побачили космічні цифри. У позові йдеться про 100 000 доларів.

- Ви кажете про збіг обставин. Які можуть бути обставини, щоб вистрілити в людину?

- Події відбувалися вночі, в темряві. І мій підзахисний не знав, що має справу з нормальними хлопцями, студентами, які розклеювали листівки. Віктору незадовго до цього надійшла орієнтировка щодо пограбування. Його колеги побігли за якимись людьми. А Віктор – водій, він поїхав в машині навперейми і опинився наодинці з двома студентами. Він не знав, хто це, чи є у них зброя – пістолети або ножі, і поклав одного з них на землю. Другий хлопець спочатку відмовився підкорятися команді, і Віктор звів пістолет. Після цього той підкорявся. Тоді мій підзахисний вирішив надіти на Олександра «браслети». Він став піднімати йому одну руку, підтягати до другої. В цей час випадково вистрілив.

Міліціонер говорив, що свого часу намагався принести Олександру свої вибачення, але йому не дали цього зробити: спочатку він був «закритий», подальші спроби поговорити з потерпілим були сприйняті як спроба тиску. 19 травня в будинку суду вперше подивилися один одному в очі: потерпілий і людина, що вистрелила в нього. Прапорщик відводив очі. Як стало відомо пізніше, сторона обвинуваченого намагалася вирішити справу полюбовно, пропонували гроші, п`ятсот гривень. Сторона потерпілого визнала їх дуже маленькими (див. вище). Домовитися не вдалося. Суд виніс ухвалу призначити перше засідання на 1 червня. 

Олексій Просєкін

УНІАН в Google News