Чи були збитки від газових контрактів Путіна – Тимошенко?

Важко зрозуміти, чому Тимошенко перед відльотом у Москву не провела засідання Кабміну й не оформила директиви на підписання газових угод як колективне рішення…

Останні тижні увага громадськості прикута до судового процесу у справі Юлії Тимошенко. З формально-юридичної точки зору, у ній усе начебто очевидно, як би не заперечували це адвокати пані Тимошенко та її прихильники за межами судової зали.

Директиви і зловживання службовим становищем

Як відомо, Генпрокуратура звинувачує Тимошенко в тому, що вона зловживала владою та перевищила свої повноваження, оскільки не мала права видавати горезвісні директиви на підписання газових угод. Свій висновок прокуратура робить, посилаючись на те, що відповідно до закону «Про Кабінет Міністрів України» й регламенту Кабінету Міністрів, глава уряду не має повноважень на видачу директив. І це справді так. У цьому неважко пересвідчитися, прочитавши обидва документи.

Прем’єр-міністр не наділений організаційно-розпорядчими функціями. Як, до речі, і міністри. Доручення або розпорядження, які вони хочуть віддати установам, організаціям чи будь яким посадовим особам, вони зобов’язані оформити рішеннями колегіальних органів влади (Кабінетом Міністрів чи колегією міністерства).

Заперечення, яке лунає від захисту, що, мовляв, ніде в законодавстві не описано, яким чином прем’єр-міністр має оформляти результати своїх переговорів, а тому директиви – це лише особисте доручення Тимошенко, - насправді тільки підтверджує її вину.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»..

За загальним правилом, яке прописано в законодавстві більшості бодай формально правових держав світу, пересічні громадяни мають право робити все, крім того, що прямо заборонено законом. Натомість посадові особи, навпаки, можуть провадити лише ті дії, які прямо передбачені законом чи іншим нормативним актом. Це правило стосується й прем’єр-міністра України.

Отже, сам факт перевищення повноважень з боку Юлії Тимошенко не викликає сумніву. Додаткові звинувачення щодо неї виникли у зв’язку з тим, що колишній керівник НАК «Нафтогазу» Олег Дубина підтвердив у суді свої покази, які давав на стадії досудового слідства. За його словами, він не знав, що документ, який він отримав від прем’єр-міністра Тимошенко, не є директивами уряду. Дубина заявив, що вимагав від прем’єр-міністра директив уряду (оскільки умови контрактів були невигідні Україні) і отримав документ, на якому було написано «директиви» та стояв підпис Юлії Тимошенко з печаткою Кабміну. А перевіряти статус цього документа – не його завдання. Пані Тимошенко не пояснювала Дубині цей статус. Отже, є підстави вважати, що вона свідомо ввела його в оману.

Важко зрозуміти, чому Тимошенко перед відльотом у Москву не провела засідання Кабінету Міністрів і не оформила директиви на підписання газових угод як колективне рішення. Адже вимогу Дубини надати йому такий документ вона отримала раніше й мала змогу дотриматися всіх формальностей. Час для скликання уряду в неї був. Хай навіть уночі чи на світанку. Враховуючи, що прем’єр-міністр Тимошенко мала більшість в уряді, проблем із затвердженням директив у неї не було б.

Причина небажання скликати Кабінет Міністрів, скоріше за все, полягає у звичці Юлії Тимошенко діяти за принципом революційної доцільності, а при цьому дотримання формально правового порядку має другорядне значення. «Переможців не судять». Під цим девізом пані Тимошенко діяла всі роки, але в нашому випадку це зіграло з нею злий жарт.

Як рахувати збитки

До самих звинувачень у судовій справі проти Тимошенко автор цих рядків ставиться досить скептично. Але не через брак чи наявність складу злочину, пов’язаного з перевищенням повноважень. Це особливих дискусій не викликає. Сумніви викликають можливості слідства в коректній спосіб довести факт збитків, завданих унаслідок підписання газових угод.

Слідчі прокуратури оцінюють заподіяння збитків, виходячи з такої логіки.

Було пораховано середньозважену ціну газу у 2009 році (232,98 доларів за тисячу кубометрів) та у 2008-му (179,5 доларів). На підставі цього було зроблено висновок: у 2009 році технологічний газ для транспортування закуповувався за ціною на 53,48 долара вище, ніж у попередньому році.

Отже, собівартість транспортування газу зросла, тоді як газовий договір, підписаний Тимошенко, не передбачав підвищення ставки транзиту, який залишився на рівні 2008 року – 1,7 долара за прокачування 1000 кубів на 100 км. На основі цих даних і розраховувалися збитки: «вартість природного газу, який був використаний для технологічно-виробничих цілей, було збільшено на 194 млн. 253867 доларів». Ця різниця лягла на Нафтогаз України.

Захист Тимошенко намагається спростувати аргументацію слідства, базуючись на тому, що насправді у 2009 році використовувався газ «РосУкрЕнерго», який у фінансовій звітності ДК «Укртранасгаз» відображався як отриманий за ціною в 162,14 долара за тисячу кубів. І саме це підтверджено міжнародним аудитом Нафтогазу. Отже, стверджує захист, про жодні збитки говорити не можна.

До того ж у 2008 році ДК «Укртранасгаз» використовував технологічний газ, який відносився на витрати за ціною 212,61 долара. Тому розрахунок обвинувачення, який базувався на ціні газу для Укртранасгазу у 2008 році в розмірі 179,5 долара за тисячу кубів, взагалі некоректний.

Така стратегія захисту мені видається хибною, бо лише допомагає представникам обвинувачення.

Так, справді, фінансова звітність за 2009 рік показує, що ціна тисячі кубів газу, який використовувався для технологічних потреб, становила 162,14 доларів за тисячу кубометрів. Але в цій звітності не могло бути враховано, що за такою ціною газу в Нафтогазу не було (це було визначено пізніше). Бо газ, який належав «РосУкрЕнерго» був забраний на баланс Нафтогазу незаконно. І це визнано як Стокгольмським, так і українськими судами.

Зрозуміло, Тимошенко та бютівські піарники можуть красномовно розповідати, що нинішня влада навмисне програла справу в Стокгольмському суді, а отже, збитки пов’язані не з діями екс-прем’єрки. Але, по-перше, всі оприлюднені документи свідчать, що позиція Нафтогазу була з самого початку безнадійно погана, і це визнавали юридичні радники, котрі захищали його інтереси. Крім того, за дорученням прем’єр-міністра Тимошенко, зі Стокгольмського суду було відкликано всі згадування ролі Газпрому та керівництва Росії в процесі відчуження газу «РосУкрЕнерго». Отже, «РосУкрЕнерго» мало всі підстави виграти справу, і вина за це повністю лежить на Юлії Тимошенко.

По-друге, і це навіть важливіше, Печерський суд взагалі не цікавиться всіма цими нюансами. Суд не досліджує подій навколо тієї справи. У суду є рішення Стокгольмського суду та українських судів, якими відчуження газу «РосУкрЕнерго» було визнано незаконним, і він визнає це як установлений факт. Тож подобається це комусь чи ні, але в обвинувачення були підстави розраховувати збитки, виходячи з того, що газ, використаний для технологічних потреб, коштував 232,98 долара за тисячу кубометрів. І при такій його ціні фінансові результати діяльності Укртрансгазу у 2009 році були б значно гіршими, ніж це відображено в його бухгалтерській звітності.

Шлях заперечень самих розрахунків збитків з боку захисту не є дуже вдалою ідеєю. Адвокати мали б виходити з інших позицій.

Якщо навіть уявити, що у 2009 році газ для технологічних потреб коштував 232,98 долара і це призвело до збитків Укртранасгазу, усе можна випрадати питаннями стратегії діяльності НАК «Нафтогаз». Він може, зі стратегічних міркувань, дозволити своїй дочірній компанії везти збиткову діяльність протягом певного періоду, виходячи з того, що прибутки наступних періодів перекриють попередні збитки. А враховуючи, що вже з 2010 року у відповідності з контрактами, підписаними на строк до 2019 року, почала діяти нова формула тарифу на транспортування газу, і прибутки вже є, - то вони цілком перекриють збитки 2009 року. Що ж до збитків від занижених тарифів на транспортування, то тут обсяги недоотриманого прибутку достеменно встановити неможливо.

Стратегія обвинувачення в межах цієї справи не передбачає дослідження причин збитків Нафтогазу у 2009 році. Хоча їх характер більш ніж очевидний, і збитки виникатимуть, поки цей контракт не буде змінено чи розірвано.

Дії Тимошенко, на моє переконання, мають ознаки кількох злочинів. Водночас звинувачення щодо перевищення службових повноважень та зловживання владою є найбільш сумнівними з точки зору можливостей обвинувачення їх довести (зрозуміло, за умов професійної роботи адвокатів Тимошенко).

До того ж Генеральна прокуратура зробила все можливо, аби принаймні на цьому етапі не досліджувалося шахрайство, пов’язане з незаконним відчуженням газу РУЕ.

Більш того, як і передбачав автор, справа проти інших осіб, причетних до незаконного відчуження газу була повністю розвалена спільними зусиллями Генпрокуратури та суддів.

Про причини та наслідки таких дій Генпрокуратури далі буде….

Борис Кушнірук

УНІАН в Google News