Ще раз про «поїздку» до ЄврАзЕС, або Чому наш Президент напускає туману?

Щодо ЄврАзЕС... Україна там спостерігач , а тому представляти її на рівні Президента було б неправильно навіть з точки зору протоколу...  Думки експертів

23 листопада ЗМІ облетіла інформація, в якій з посиланням на джерело з секретаріату ЄврАзЕС повідомлялося, що президент Янукович 19 грудня замість того, щоб бути присутнім на саміті Україна – ЄС у Києві , поїде на засідання міждержавної Ради ЄврАзЕС. Всі медіа-чиновники Президента та речники МЗС загадково мовчали з приводу цієї інформації. Втім, про те, що ця інформація була  грою чи провокацією (як кому подобається) апарату Януковича, написали чи не всі столичні медіа. Через день після скандальної інформації під час поїздки до Сум Януковича запитали в лоб, де він буде 19 грудня. Президент сказав: “Я буду там, де мені необхідно бути” - і ще більше напустив туману. Це амортизація іміджевих втрат при прогнозованих поганих результатах саміту ЄС? (ЄС чітко сказала, що поки Тимошенко сидить, – ніяких Угод). Якщо це посил Європі, то яку роль він виконує? Це – шантаж чи реалізація зриву підписання угоди? І якщо останнє, то чи вдасться українській владі поділити відповідальність за зрив євроінтеграії із ЄС?

Валерій Чалий, заступник генерального директора центру Разумкова, директор міжнародних програм:

ПОЛІТТЕХНОЛОГИ БАНКОВОЇ ХОЧУТЬ ЗНИЗИТИ КРИТИКУ МАЙБУТНЬОГО САМІТУ, ЯКИЙ МОЖЕ БУТИ ПРОВАЛЬНИМ

З весни цього року планувалося, що у 2011 році Угода про Асоціацію буде підписана. Нагадаю, ще два роки тому політичні питання Угоди були узгоджені, основні невирішені питання стосувалися ЗВТ. І я можу чітко сказати, що нинішні переговорники багато що зробили, щоб завершити технічну частину ЗВТ із ЄС.  Але європейську сторону почав хвилювати політичний бік Угоди. І зараз у ЄС виникло питання: чи давати українському Президенту, діючій владі перед камерами урочисто завізувати текст Угоди та оголосити про прорив у євроінтеграції? Як я зрозумів, навряд чи це відбудеться на саміті. Все буде переведено у технічну площину. Вже сьогодні зрозуміло, що саміт може бути провальним. При цьому всьому, я вважаю важливим, щоб він відбувся 19 грудня. А зараз відбувається гра, щоб якось пояснити українському суспільству, хто ж у цьому винен. Робиться все, щоб зберегти обличчя та знизити градус критики. Бо люди розуміють, що ситуація консервується та йде у зворотному напрямку. Не секрет, що з Банковою працює група політологів, які зараз є політтехнологами. Не випадково зараз з’являються статті, де неуспіх євроінтеграції пояснюють позицією Німеччини, позицією інших країн ЄС. Хоча там і дійсно у нинішній ситуації стримано ставляться до України.

У цьому контексті слід розглядати і нинішній викид інформації про перебування Президента 19 грудня не на саміті в Києві. Хоча планувалося, що наступного дня, 20 грудня, він міг бути у Москві. Тобто 19 ввечері такий виліт міг бути ввечері. Але щодо ЄврАзЕС, то навіть в іншій ситуації присутність Президента там була би недоцільна. Україна там спостерігач , а тому представляти Україну на рівні Президента було б неправильно навіть з точки зору протоколу.

Влада починає розказувати, що неможливо парафувати Угоду саме під час саміту, і пояснює це технічними причинами. А саме – неможливістю завершити узгодження тексту. Публічно представники української влади заявляли, що на цю роботу потрібно чотири-п’ять тижнів. Але з моїх контактів із європейською стороною (тими представниками ЄС, які введуть із нами переговори) я знаю, що можна встигнути до саміту. Тобто, якщо парафування не відбудеться, воно відбудеться не з технічних причин. Бо саме парафування стало питанням політики та певним символом. І яку б інформаційну політику не вибудовували, вона не замінить реальних дій. Тільки реальні дії допоможуть тримати позитивний імідж України, як послідовного і передбачуваного партнера. На жаль, зараз йде серйозна дифузія саме такого іміджу. Це просто катастрофічна репутаційна втрата.

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України  у 2007-2008 роках:

МИ ЗНОВУ БІГАЄМО ЗА ФАТА МОРГАНОЮ

Аналізуючи ситуацію, мені здається, що йдеться про те, що наші політики у якийсь спосіб хочуть виторгувати у Європи найкращу формулу преамбули Угоди про Асоціацію. Тобто саме ту частину, де йдеться про європейську перспективу. Але скажу як людина, яка опікується тим не один рік і був одним з тих, хто започатковував переговори про підписання Угоди: фактично весь її зміст (зміст проекту Угоди – авт.) є перспективою української участі у Європейському Союзі. Ми знову бігаємо за фата морганою. Ми знову хочемо спочатку – формули, а потім – дії. Насправді, виконання цієї Угоди робить дуже високою ймовірність, що ми станемо членами Європейського Союзу. Я зараз не готовий сказати, що виконання Угоди  робить це вірогідним на 70, 80 чи 90%. Але якщо ми пройдемо цей шлях та виконаємо всі ті передумови, якій в ній закладені, то наступний крок буде абсолютно чіткий та зрозумілий, це –  початок переговорів про вступ. Отже, сьогодні воювати за якесь словосполучення (мається на увазі вимога Президента зафіксувати перспективу членства – ред.), тим більше, маючи неодноразові резолюції Європарламенту, де чітко сказано, чого від нас вимагають, це така собі гра. Для нас ця гра може закінчитися погано.  Щодо іншого вектору інтеграції…

Дії влади визначають економічні передумови та вигоди. Політично можна стримувати той чи інший процес, гальмувати, робити менш ефективним, але ця економічна спрямованість до ЄС пробиває та проб’є собі дорогу. Йти проти мейнстріму, це тільки робити гірше собі. Ніяких розмов про інтеграцію до Митного союзу ніхто сьогодні не веде. Це просто суперечить власним інтересам. А ці доволі грубуваті торги можуть для нас мати негативні наслідки, бо вони віддалятимуть цей реальний початок європейського шляху України. 

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва:

ЯНУКОВИЧ БУВ ПОСВЯЧЕНИЙ У ЦЮ ПРОВОКАЦІЮ

Я гадаю, що мета цієї інформаційної провокації про присутність Януковича на засіданні міждержавної ради ЄврАзЕС, можливість якої він прямо не спростував в Сумах, каже про те, що він був посвячений у цю провокацію. Більше того, він про неї знав та йому пояснили, для чого це. Месидж, який був надісланий Януковичем, і анонімним “джерелом” призначений для всіх: і для Москви, і для Брюсселя і для українських громадян.

Можливо, щоб підтримати інтерес до себе та інтерес до України, “вкинули” у інформпростір таку інтригу. Для внутрішнього споживача цією ситуацією ліпиться образ мудрого Президента. Я переконався у цьому, коли почув коментар Ганни Герман, яка сказала, що тут нема, що коментувати, а треба тільки вірити мудрому Президенту. Тож, це спроба позиціонувати Президента, як мудрого чоловіка, дії якого пояснювати не можна, бо вони мають чи не сакральний характер.

Віктор Небоженко, керівник центру “Український барометр”:

ЯНУКОВИЧ ГРАЄ НА ПОНИЖЕННЯ СТАТУСУ САМІТУ ДО ЗВИЧАЙНОЇ РОБОЧОЇ ЗУСТРІЧІ

Фраза Януковича про те, що він буде там, де необхідно бути, адресована Європі. Він не хоче підписувати порожню Угоду без зобов’язань ЄС, без парафування. Європа ці зобов’язання взяти на себе не може. І Янукович це знає. Туреччина за стільки років цього не отримала. То як вони дадуть Україні?

Гадаю, що зранку 19 грудня Янукович може зустрітися із європейцями, а потім не виключено, що поїде до Москви.  Аля ця заява грає на пониження статусу саміту до звичайної робочої зустрічі. Але навіть якщо Янукович поїде до Москви, не думаю, що він підпише там якийсь зобов’язуючий документ.

Ця фраза адресована Європі ще й для того, щоб вона знизила рівень представництва. Саміт - це вищий рівень, у ньому беруть участь лише перші особи. А тепер, швидше за все, приїдуть другі особи, які підпишуть підтвердження декларації про намір. Розцінюю це як неввічливість самого Президента щодо Європи. Він не прагне до ЄС, бо йому доведеться звільнити Тимошенко. Але якби у нього було однозначне рішення, то він би сказав, що для нас євразійський напрямок важливіший, ніж ЄС і тоді Європа б зрозуміла. А так, він нібито і тут, і там.

Дмитро Видрін, політолог:

У ПОЛІТИКІВ ПРОСИНАЄТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ

Фраза Президента, що "буду там, де потрібно бути",, свідчить про те, що у політиків просинається національна гордість. І політики в особі Президента показують, що інтереси країни важливіші за чергові формальності. Якщо для країни буде важливіше, один напрямок буде відпрацьовуватися, якщо буде важливе інше, також буде відпрацьовуватися. Раніше ми були слугами або одного, або іншого напрямку, а зараз намагаємося бути господарями ситуації та визначати, де нам цікавіше. Це не геополітична, а психологічна переорієнтація.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News