Гра на випередження, або Підготовка військового перевороту в Росії

Володимир Путін йде простим шляхом. Він заганяє у владу преторіанців, людей у погонах. Для цього є причини, і, як йому здається, очевидні... 

Щур, загнаний в кут нападає, незалежно від того, хто перед ним людина чи навіть крокодил, - розповідав обивателям на зорі своєї політичної кар`єри нинішній «лідер нації» Росії, який мріє в березні знову стати президентом.

Мітинг. Геть владу Путіна!

Сотні тисяч громадян Москви, у яких є все, окрім відчуття, що вони живуть у вільній країні,  минулої суботи провели доленосний для Росії мітинг. Якщо проводити паралелі, то особисті враження цілком підходять під фразу англійського класика, який писав: "а вони прийшли дивитися, як будуть вішати".

До речі, мітинг за своїм радикалізмом і числом гнівних рекрутів захопив увесь прогресивний пострадянський простір, та й місцевих, російських лібералів. Головними гаслами людей, які стояли, і громадян, які сиділи в інвалідних візках, були: «Геть владу!», «Геть Путіна!».

Як відомо, політичні проблеми в Росії накопичувалися десятиліттями правління тандему «Путіна-Медведєва». Але приводом для вуличної революції стали обман і обдурювання під час парламентських виборів у Державну Думу.

Вперше в Москві на мітинг протесту зібралося так багато людей, що навіть поліція побоялася бити їх «демократизаторами». Більш того, їх не садили в «металеві автобуси» - автозаки. Збройні загони московської поліції нагадували дужих рум`яних красенів, вид яких примушував думати, що їх непогано годують і люди вони хороші, а, головне, добрі.

За заявами організаторів майже 200 000 чоловік прийшли в гніві й ненависті сказати, що вони думають про владу. Щоправда, правоохоронці стверджують, що опозиціонерів було не більше 60-ти тисяч.

Перед присутніми виступили культові противники режиму Путіна (в проурядових ЗМІ - «одіозні»). У тому числі і колишні друзі і колеги прем`єр-міністра. Навіть Ксенія Собчак виголосила палку промову на захист демократії. Адже Володимир Володимирович, за чутками, доводиться їй хрещеним батьком... і за релігійними канонами допоміг головній російській світській левиці зрости у вірі, благочесті та чистоті.

Олексій Навальний

Найрадикальнішим був виступ нової політичної зірки народу Російської Федерації Олексія Навального, який 15 діб, напередодні мітингу, провів у СІЗО. Він повідомив, що «влада належить народу» і закликав «йти на штурм Кремля». Зовсім за древнім законом Мойсея - око за око, зуб за зуб!

Леонід Парфьонов

Телевізійний моральний авторитет Леонід Парфьонов заявив, що в країні застій, і поділився враженням, що «голий торс Путіна, який щодня показують по телевізору, дивно схожий на груди в орденах і медалях Генерального секретаря Леоніда Брежнєва». Екс-міністр фінансів уряду і друг Володимира Путіна Олексій Кудрін теж підійшов до мікрофона і зажадав перевиборів до Державної Думи.

На мітингу виголосили пристрасні промови екс-прем`єр Михайло Касьянов, а модний журналіст Дмитро Биков порівняв романтичні відносини жінок і чоловіків з комуністами, які завжди борються за рівність і соціальну справедливість.

Скандальний музичний критик Артем Троїцький, який вирядився презервативом, знущаючись, розповів бурхливому ​​натовпу про проблеми особистого, сімейного життя прем`єр-міністра Путіна. Про те, що дочки Путіна вже десять років навчаються в Ленінградському університеті, але їх там ніхто і ніколи не бачив, а дружина Путіна - Людмила, за чутками, постриглася в черниці.

Василь Уткін

Вів мітинг футбольний коментатор Василь Уткін, який кричав у натовп власну речівку з фільму, в якому зіграв головну роль,: «Вибори, вибори, депутати - підари».

Потім минуло два дні, настав понеділок.

Володимир Путін і Дмитро Медведєв ніяк не коментували мітинг і звинувачення на свою адресу. Вони вже давно «грали на випередження». Тандем грунтовно готується до того, щоб не просто зберегти владу, а й змусити політичних супротивників замовкнути, залишити свої політичні амбіції в сортирі, де, за словами Володимира Путіна, «мочать» чи то людей, чи то яблука.

Секретний план Володимира Путіна - сформувати нову команду, яка готова на все. Так думати можна, враховуючи, що минулого тижня відбулися чотири ключових призначення на вищі посади в ієрархії російської влади.

Новими обличчями влади, точніше путінської команди, виявилися старі друзі, однодумці, спецгвардія Путіна.

Путін, Медведєв

Прихід у владу, «рокіровка» цих людей набагато більше говорять про майбутній режим путінської влади, ніж гіпотетичні політичні реформи Дмитра Медведєва, озвучені ним в посланні до Федеральних Зборів.

Життя росіян визначатимуть високопоставлені офіцери спецслужб (офіцери резерву) і «добровільні помічники» спецслужб. (Мій товариш студентських років називав таких: «стукачек он»).

Сергій Іванов

Перше призначення. - Указом президента РФ Сергій Іванов, генерал-полковник, колишній заступник керівника Служби зовнішньої розвідки і у минулому друга людина у Федеральній службі безпеки, призначений главою президентської адміністрації, зберігачем державної печатки Російської Федерації.

Друге призначення. - Генерал Сергій Наришкін, випускник вищої школи КДБ, особистий друг і однокурсник Володимира Путіна дружно обраний пропутінським парламентом новим спікером Державної Думи.

Ще два призначення цікаві й знамениті тим, що обидва фігуранти - відверті шовіністи, прихильники авторитаризму і «залізного порядку», ідеологічні та політичні мізантропи щодо державності і суверенітету України.

Дмитро Рогозін

Це Дмитро Рогозін, колишній спецпредставник Росії в НАТО. Він призначений віце-прем`єром уряду і буде курирувати військово-промисловий комплекс Росії, керувати астрономічними бюджетними фінансовими засобами, що йдуть з кишені платника податків на виробництво військової техніки і зброї. Це означає, що Дмитро Рогозін, де факто стає однією з найважчих і сильних політичних фігур путінського істеблішменту (після газових олігархів), що впливає на зовнішню і внутрішню політику в Росії.

І четвертий призначенець, - це Олексій Пушков, який несподівано і на подив кадрових дипломатів обраний головою комітету з міжнародних справ Державної Думи. Телевізійний «ланцюговий пес» путінської зовнішньої політики, провокатор і пропагандист «русского мира», ідей «Москва - Третій Рим», буде законодавчо підтримувати, визначати і впливати на російську зовнішню політику.

 І Дмитро Рогозін, і Олексій Пушков, за численними свідченнями різних людей і публікацій у ЗМІ, під час їх роботи в керівництві молодіжними організаціями СРСР були «добровільними помічниками» КДБ, а точніше тими самими «стукачами».

Сергій Наришкін

Крім корпоративного братства російської політичної еліти, важливою умовою входження у вищі ешелони влади є «ленінградська прописка». Нинішня путінська еліта в російській столиці на 70 відсотків складається з вихідців із Санкт-Петербурга. Сергій Іванов і Сергій Наришкін - земляки Путіна, ленінградці за народженням.

На думку російського соціолога Ольги Криштановської, вже сьогодні в «апаратах федеральних округів, люди в погонах становлять 70 відсотків». А число представників силових структур в уряді РФ перевалило за 20. Серед заступників міністрів число військових складає 35 відсотків. Найбільшої концентрації військові заступники міністрів досягли в Мінекономрозвитку, Мінпромнауки, Мінзв`язку, Міндруку та Мін`юсті. Причому більшість з них прийшли з підрозділів ФСБ і зберегли статус «офіцер діючого резерву».

Ці факти і чотири описаних нами призначення на ключові посади виконавчої та законодавчої російської влади означають, що Володимир Путін впевнений в своїй перемозі і почав, задовго до президентських виборів, формувати свою команду, команду президента РФ.

Володимир Путін своєю кадровою політикою показав зуби. А для тих, хто страждає недоумством, нагадав, що політичне суперництво, політична конкуренція - це не гра в пісочниці.

Дві головні риси путінської команди вимальовуються. Російська правляча еліта мілітаризована і авторитарна. А це означає, що властивий військовим структурам авторитарний метод управління переноситься на все суспільство, в тому числі і на бізнес, і на міждержавні відносини.

Преторіанські держави чи Росія напередодні військового перевороту

Володимир Путін приречений до кінця своїх днів залишатися людиною спецслужб. І навряд чи він розуміє, що «зі зростанням політичної активності повинні зростати також складність, автономія, адаптивність і узгодженість політичних інститутів суспільства» (цитата з книги Семюеля Хантінгтона). Тільки тоді політична стабільність гарантована - вчить політичний класик.

Володимир Путін

Але Володимир Путін йде простим шляхом. Він заганяє у владу преторіанців, людей в погонах. Для цього є причини, і, як йому здається, очевидні. Адже саме військове середовище є авторитарним, демократичний стиль управління тут недоречний.

Військові у владі - це жорстка ієрархія вертикалі влади, регламентація управління та підпорядкування, суворо формалізовані відносини.

Військові у владі - це клановість, корпоративний дух, підвищений, гіпертрофований патріотизм, мілітарізованность свідомості, надія на насильство, примат сили над правом і традиційно - низький інтелект, нікудишня, за нинішніми мірками, освіта.

Преторіанство у вузькому сенсі слова розуміється як втручання військових у політику. Це влада людей, які слідують гаслу Гоббса «коли під руками нічого немає, зійде і дубина», і думають, що і взяти владу, і всидіти на багнетах вони зможуть.

Суспільний запит на патерналізм сили сьогодні притаманний більшій частині російського суспільства. Причому, не просто сили, а організованої, військової сили, ще краще сили таємної, а точніше, російських спецслужб на чолі з харизматичним лідером.

Володимир Путін знає, що населення країни схвалить переворот або іншу форму «надзвичайного стану». Особливо, якщо він відчує, що влада витікає з його рук. Росія - країна слухняності. Як вчить політологія територій «сторіччя кріпацтва, рабства безслідно не проходять» для жодної країни.

Електорат Володимира Путіна - це чиновники, бюджетники, службовці державних монополій, які ностальгують за СРСР пенсіонери, люди з низьким рівнем доходів та освіти. Як підкреслює московська газета «Ведомости», «саме на них орієнтована вся його стилістика сальних дотепів і повернення в Росію гімну СРСР».

Жорсткі преторіанські системи живуть зазвичай кілька років. Розвиток преторіанської олігархії включає захоплення влади тоталітарною партією, заборона будь-якої політичної активності та діяльності громадянських інститутів. «Харизматичний лідер, військова хунта, парламентський режим (як підміна демократії), популістський диктатор - ось рух сучасного преторіанства» - пише той самий Самюель Хантінгтон.

Віктор Тимошенко