Ігор Гринів: я б цю владу назвав просто - «Моя сім’я»

Навіть геніальний з питань втрати рейтингу політик Ющенко програє в здатності втрачати рейтинг Януковичу... Якщо інші наступають на граблі від незнань, то українці  - тому, що… доля така... Інтерв`ю

Ігор Гринів - народний депутат України, член політичної команди БЮТ, один із засновників партії “Реформи та порядок”.  Зазвичай у перемог багато батьків, але батьківство Гриніва-політтехнолога в електоральних перемогах блоку “Наша Україна” (2002 рік), президентській перемозі Віктора Ющенка та парламентській перемозі БЮТ, з якою він працює від 2007 року, не заперечує ніхто. 

Ігор Гринів і на сьогодні залишається однією з найвагоміших фігур центрального штабу БЮТ. УНІАН звернувся до нього за інтерв`ю.

Ігоре Олексійовичу, найчастіший докір, який звучить у бік опозиції, це те, що вона нібито співпрацює із Банковою. Про яку з опозиційних партій не зайде мова, то, здається, всіх хтось колись бачив в Адміністрації Президента.  Чи може в принципі сьогоднішня опозиція працювати в політиці, не співпрацюючи із АП?

Визначимося із термінами. Опозиція в сьогоднішньому варіанті не може працювати із Банковою. Ні за яких умов. Тому що сьогоднішня влада створила лад, в якому нема ніякої консенсусної демократії. Влада чітко шукає свою опору та будує свою дуже вузьку вертикаль влади. При тому, вона не опирається ні на які широкі маси чи навіть будь-які прошарки населення. Вона базується на репресивному та каральному апараті, на медійному та бізнесовому контролі. Влада вперше в новітній історії побудована на іншому принципі. Вона навіть не намагається розширити свою соціальну підтримку, а звужує її. Її рейтинги падають навіть не через невдачі. Знаєте, у політиці є поняття “наш – не наш”. Чіткий поділ був, коли створилася “Наша Україна”. Тоді розподіл продовжився на помаранчевих та біло-блакитних. До речі, небезпечна була тенденція. Але на сьогодні нема території, соціальної групи чи класу, який би міг сказати: “Це наша влада”. Якби я мав задачу придумувати назву цій політичній силі, то назвав би просто “Моя сім’я”.

Ну а як же 20% підтримки партії влади?

20% – це міф, про який ми поговоримо пізніше. Але повертаючись до розмови про опозицію. Зараз в опозиції перебуває величезна кількість людей. Я не маю жодного знайомого, який би був не в опозиції. Бо навіть депутати, члени Партії Регіонів у парламентських кулуарах, починають розповідати, який поганий уряд або яка погана Адміністрація Президента, чи який поганий Президент.

Якщо говорити про український народ та його сьогоднішнє ставлення до влади, я би привів таку аналогію. Наш народ розумний, він знає, як користуватися граблями. І він розуміє, що на граблі наступати не можна, бо буде боліти. Але якщо інші наступають на граблі від незнань, то українці наступають на граблі тому, що… доля така. (Сміється) І підійшли до граблів і знову думають: певно, треба на них стати.  Ми розуміємо, що у нас погані керівники, анекдоти складаємо, пісні, але що поробимо:  доля така. Тож завдання опозицї в тому, що вона не повинна давати владі дозвіл керувати, як та захоче. Опозиція повинна знайти форми боротьби з цією владою,  люди повинні повірити, що вони варті кращої влади і кращого життя.

Ігоре Олексійовичу, ПРП зробила заяву про об’єднання із Батьківщиною. Вашій партії лібералів-розумників виповнилося би 15 років, але тепер ваше ядро стане частиною Батьківщини...

Об’єднання завершиться після виборів. За нинішніх правил, якщо ПРП хоче увійти в парламент, то потрібно визначатися - з ким. Або йти самостійно. Хоча вважаю, що нема ніяких причин бути такими дурними. У період такої відповідальності та боротьби потрібно вмонтовуватися в існуючі політичні команди. Або йти по мажоритарному округу. Щодо нашої участі у виборах скажу вам: саме ПРП була ініціатором створення Комітету опору диктатури. Модераторами процесу є члени нашої партії. І насправді це також є відповіддю на ту ситуацію, яка є в суспільстві. Сьогодні необхідно створити інструменти, які зможуть забезпечити невідворотність європейського вектору розвитку України та усунути від влади сьогоднішню політичну силу.

А щодо "лібералів-розумників"... ПРП створювалася не на бюрократичному принципі осередків, структур, а на командному принципі. Це була команда політично самодостатніх однодумців, які об’єдналися для спільної участі у виборах та у готовності до спільної відповідальності. Якщо брати 2002 рік, то ми були складовою частиною блоку “Наша Україна”. Тоді існувала змішана система виборів. І кількість мажоритарників, які прийшли від ПРП, була максимальною серед всіх партій -учасників блоку. Коли я сьогодні дивлюся на парламентські списки, деколи із іронією, деколи із жалем, я бачу, скільки колишніх членів ПРП сидить у сьогоднішньому складі парламенту у всіх політичних силах - починаючи від Батьківщини і закінчуючи Регіонами.

Це ви про Головатого?

У Регіонах це Тарас Чорновіл, Володимир Сівкович,  ще з десяток депутатів в інших партіях...

Скільки ви візьмете по мажоритарці?

Я займався розробкою стратегії блоку "Наша Україна" на вибори 2002 року. Блок очолював Віктор Андрійович Ющенко. Він у присутності десяти осіб запитав мене, який результат дасть ця стратегія. Я сказав: ми проведемо сімдесят людей в парламент за пропорційною системою та виграємо 50 округів. Через рік в пропорційній частині ми отримали рівно сімдесят мандатів та виграли 52 чи 53 виборчих округи. Роблячи тоді той прогноз, я зауважив, що питання тільки в тому, як ми виставимо кандидатів та чи не будемо там взаємно поборюватися.

Два правила. В опозиції не може бути двох кандидатів по округу - перше. Друге: це повинні бути адекватні кандидати, яким би повірив виборець. Тоді  “Батьківщина” пішла окремо, але ми ніколи не критикували одне одного на округах. Ситуація сьогодні подібна. Звичайно, була би оптимальною ситуація, якби йшов єдиний список. Але, якщо єдиного списку не буде, то погодження мажоритарників просто необхідне. І тоді у нас будуть всі шанси взяти від 116 до 120 мандатів в мажоритарній частині списку. Це ті округи, де сумарний рейтинг учасників КОДу вищий, ніж у партії влади.

А як буде із Віталієм Кличком?

Це питання, яке повинен собі задати Віталій Володимирович. Нагадаю, що ПРП один раз наступило на ці граблі у 2006 році, коли ми пішли разом із Порою, і якщо вже прозвучало ім’я Віталія, то і з Віталієм Кличком разом. Треба було тоді домовлятися з іншими і йти ширшим фронтом.

2006 рік - це була така помітна поразка Віталія Кличка та й ваша особисто, що там казати...

Я прогнозував поразку на парламентських виборах. Коли напередодні виборів відбувся з’їзд ПОРА-ПРП, то я привітав присутніх фразою: “Цезар, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе”. І це урок, насправді.  Сьогодні глибоко програшна стратегія для політичної сили -  пробувати саморелізуватися за рахунок розчарованості всіма.

Я керував виборчою кампанією Кличка, коли він йшов на вибори мера. Для Віталія Володимировича була головна мета не реалізація себе, як політика, а реалізація «чемпіонських» амбіцій. Його чемпіонський титул – це мер Києва.

Повертаючись до опозиції, в ідеалі тут я підтримую ініціативу Тимошенко про єдиний політичний список. Він був би гарантом усунення від влади сьогоднішньої політичної команди. По мажоритарці  ми в КОД узгодимо всі 225 округів. І вірю, що знайдемо 225 прохідних кандидатів.

На сьогоднішній день рейтинги влади це – 15 відсотків.

Ну вони ще кампанії не починали...

Таке враження, що вони взагалі не дбають про рейтинг. Вони дбають лише тільки про свої статки. Маючи рейтинг менше 15%, важко на щось сподіватися. У сьогоднішній ситуації підтримка влади скотилася до “ядра” (це ті, хто голосують за Регіони завжди). Розчарування шалене. Навіть геніальний з питань втрати рейтингу політик Віктор Ющенко програє в здатності втрачати рейтинг Януковичу. Жоден політтехнолог не зумів би так загубити рейтинг, як роблять згадані політики… Ще одне Межигір’я в Криму та вертолітний майданчик - і він може зруйнувати рейтинг до нуля. А починав з 60%...

Партія Регіонів спить та бачить продаж ГТС або ще чогось, аби перед виборами дістати велику кількість грошей та якусь дещицю роздати виборцям та здобути голоси. Я готовий дати безкоштовну пораду ПР. Це не допоможе, це не гречку роздавати у одному окремому взятому місті. Для людей Україна значить набагато більше, ніж вони думають. Люди розчаровані і дезорієнтовані. Але розуміння, що голос не можна продати за гречку,  мають вже  всі.

Один з регіоналів запитав мене, чи може Янукович вибороти другий президентський термін? Я сказав: може, але для цього потрібно подарувати Україні Межигір’я. У відповідь почув: тоді це неможливо.

Скажіть, як політехнолог, оці повідомлення, що Тимошенко в тюрму передали торт, морепродукти або коричневий цукор, якось впливають на виборця?

Люди вже давно не вірять байкам по телевізору. Дискредитація Тимошенко та все інше - це некрасиво, але, скажімо, ці методи діють у політиці. Але все, що вони роблять з судом, – це вже не проблема Тимошенко. Тобто заради того, щоб посадити Тимошенко, вони руйнують судову систему держави, основи політичної конкуренції. Насправді, вони руйнують значно більше. Хочу розповісти напівжарт. Харківські вчені запропонували колишньому Президенту збудувати у нас андронний коллайдер, такий як в Швейцарії. Він почухав потилицю і каже, що небезпечно, люди у випадку чого загинуть.  Ті  знайшли "аргумент": але ж і Тимошенко загине.  - «Тоді будуємо!» У такому жарті живе і сьогоднішня влада…  

Одна з тем російського телебачення – невдачі арабських революцій. Вони плавно переходять у теми провалів кольорових революцій взагалі. Месидж, що світова закуліса влаштовує протести, наслідки плачевні, вінчає думка, що майдани – неможливі.  Що ви скажете про це?

«Восток - дєло тонкое».  Україна - не Схід. Правила, за якими діють люди та розвивається суспільство відрізняються дуже сильно. В Україні також є досвід коліївщини, гайдамаччини. Але ключовим, ментальним стержнем для українського бунту була вольниця, свобода. За всі роки. Східне суспільство міняючи владу, не міняє правил. Воно просто вбиває суверена та будує таке саме ієрархічне суспільство. Причиною для українських повстань, у тому числі на Майдані, було те, що у людей забрали свободу, у тому числі свободу обирати. Тому, на мою думку, паралель із Україною дуже штучна. Не знаю, чи підходить аналогія до Росії, бо бунт у Росії завжди був дуже східний та страшний. Але нами керували інші мотиви. Не міф про імперію, про наддержаву, а мрія про державу. Знаєте як хтось сказав: стаю на коліна лише перед Богом, та і то – по охоті. Це український спосіб мислення. І цим відрізняємося і від східних суспільств, й від західних моделей, де ключовим є пошук компромісів.

До вашої фракції прикута увага журналістів. Кожен рух членів БЮТ якось трактується, кожна кадрова перестановка обростає інтерпретаціями. Тому хочеться почути від вас відповіді на два запитання. Чому з фракції пішов Забзалюк? - Він виконував роль спецназу у найтяжчий для Тимошенко момент... І друге: чи варто вже так засуджувати Королевську? Ну хоче вона бути самостійним лідером... Ну що тут поганого, якщо хоче?

Щодо Забзалюка… Я не володію повною інформацією. Але, як припущення, людина вийшла з політики. Вийшла через свої глибоко суб’єктивні причини. І навіть, знаючи ці причини, я не мав би права про них говорити.

А що стосується проектів. На сьогодні день я не бачу загрози всередині політичної сили, яка називається Блок Юлії Тимошенко. Сьогодні блок Юлії Тимошенко є легальним суб’єктом права в Україні. У блоці є партія УСДП, яку очолює Королевська. Як і партія ПРП, яку очолює Соболєв, і є партія “Батьківщина”, яку очолює Тимошенко. Як себе поведе та чи інша політична сила під час  виборчої кампанії і буде предметом нашого осуду або підтримки. Виборці дадуть оцінку тим чи іншим політичним силам. Я сподіваюся, що політична оцінка для всіх сил Блоку буде глибоко позитивною.

А Турчинов візьме Королевську у список?

Це залежить від Королевської. І давайте уточнимо: слово Тимошенко повинно бути визначальним, у тому числі у таких складні запитаннях, які задаєте ви.

У моєму розумінні стопроцентне право відповісти на це запитання має тільки одна людина, бо вона має більше інформації, більше розуміння і більше відповідальності. За фактом, вся відповідальність зараз лежить на Тимошенко. І зараз вона сидить у в’язниці, а не ми. Тож слід бути послідовними. Її вага в цих процесах – ключова.

До неї у всіх членів команди – найвища довіра.

А технічна можливість керувати складанням списку залишається?

Даруйте, це смішне запитання. Звичайно, Тимошенко ізольована. Можливості зустрічатися, пересуватися та виступати у неї обмежені. Але ж вона не ізольована від інформації і можливості висловлювати свою позицію.

Я можу уявити, що ви заходите в Верховну Раду із непоганим результатом. А якщо Яценюку пропонують посаду прем’єра і він на неї погоджується?

Якщо Яценюку раптом запропонують прем’єра і він погодиться, то будемо мати наступного Тігіпка та наступну криву падіння рейтингу “Фронту Змін” і Арсенія Петровича.  Але Україна – президентська країна. Програма мінумум опозиції - не допустити зміни правил гри на виборах 2015 року, не допустити змін до Конституції, не допустити зміни влади через умовно-легітимну процедуру обрання президента у парламенті.

Щось за роки перебування у владі Януковича змінюється у президентському оточенні?

Зменшується кількість людей, які приймають рішення. Зменшується до фантастично малого числа. Якщо раніше говорили про три колони президентської влади, чи три потоки, які контролює Сім’я, то тепер можна сказати, що одна колона поглинає залишки інших, опановуючи і їхні сфери відповідальності.

Олігархи при тому задоволені? Немає конфлікту?

Вони в опозиції, це правда. Але це така добра, вигідна опозиція. Статки ж ростуть.

Тобто опозиція не може спиратися на власників активів?

Один з принципів системної опозиції полягає у тому, що жоден олігарх добру і чесну владу не збудував.

Ви вже продумали стратегію на майбутню кампанію?

“Есть ли у вас план, мистер Фикс?” (сміється, цитуючи відомий мульфільм) - “Да. Я задержу этого Фога”.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News