Резолюція ПАРЄ: які санкції загрожують українській владі

Тут нема чим вихвалятися Міністерству закордонних справ... Треба чухати потилицю й думати, яким чином рятувати імідж України, а не говорити на чорне – біле. А саме цим займається нинішнє МЗС...

Парламентська Асамблея Ради Європи схвалила резолюцію щодо України. У ПАРЄ занепокоєні вадами українського правосуддя, недосконалістю нового закону про вибори, станом здоров’я ув’язнених Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та Валерія Іващенка. Асамблея чітко заявила, що виступає за скасування обвинувачень колишніх урядовців і попередила: якщо вимоги не будуть виконані – можливі санкції.

Чи дослухається цього разу Віктор Янукович до рекомендацій Європи і чим загрожує для України невиконання вимог ПАРЄ?

Ольга Герасим’юк, член Моніторингового комітету ПАРЄ, народний депутат:

ЖОДНА ПОЛІТИЧНА ГРУПА В ПАРЄ НЕ ВИСТУПИЛА НА БОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

Це дуже жорстка резолюція. Вона свідчить про те, що ситуація в Україні сприймається однозначно як тривожна. Усі європейці підкреслюють, що Україна – надзвичайно важлива країна для Європи і саме тому висловлюють великий жаль, спостерігаючи останнім часом її серйозний відкат назад.

Слухати виступи щодо України було сумно. Не було такого виступу, який би не починався зі слів про те, що політично вмотивовані переслідування в країні – це проблема номер один, що судова система викликає жахливі почуття, що одне за одним надходять повідомлення, як люди перебувають в ув’язненні з недоведеною виною, як майже 99% справ виграє прокуратура, як з усіх запобіжних заходів переважно обирають ув’язнення. Про цю ситуацію говорять не тільки у зв’язку з ув’язненням Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Валерія Іващенка. Це стосується всіх громадян у країні.

Напевно, наша влада не розраховувала на поправки, які були запропоновані нашими європейськими колегами. Наприклад, що може бути вимога звільнити колишніх членів Кабміну (ідеться саме про звільнення з тюрми, а не про амністію) і дати їм можливість брати участь у виборчому процесі.

Поправки дуже серйозні. І частина української делегації, яка представляла владу, доклала всіх зусиль, щоб їх якось пом’якшити. Ці поправки незначні. Змінити надзвичайно критичний характер резолюції в них не було можливості. У них аргументів для того не було.

Найбільш гаряча боротьба точилася навколо останньої 15-ї поправки, яка закінчується тим, що ПАРЄ буде моніторити процес і в разі невиконання вимог ПАРЄ Асамблея може вдатися до санкцій. Представники української влади дуже хотіли прибрати ці слова.

Жодна політична група в ПАРЄ не виступила на боці української влади. Навіть політична група, до якої входить багато наших представників влади – група соціалістів – на сесії виступила надзвичайно жорстко

Такого рядка, що можуть бути застосовані санкції, я не пам’ятаю в жодній з резолюцій, які ухвалювалися на моїй пам’яті. Як правило, передбачається, що в разі невиконання будуть подальші дії. Навіть стосовно Росії, коли йшлося про російсько-грузинську війну.

Як пояснюють європейці, їм уже страшенно набридло... Скільки представників різних європейських держав побувало в Україні! І на всі прохання й запитання їм українська влада відповідала: так, ми все зробимо, ми йдемо європейським шляхом. Усе це залишилося на словах. Навіть не робилося якоїсь потуги зробити якийсь “обманний рух”.

Рада Європи – це не караюча організація, вона не насаджує демократичні стандарти, вона їх послідовно відстоює. Це відбувається в процесі переговорів. Але, як сказала одна депутатка з Франції, Україна показала себе не як хороший учень, а як пацієнт у лікарні.

Санкції бувають такі, які були застосовані щодо Білорусі. А вона на сьогодні навіть статусу спостерігача не має в Раді Європи, не кажучи вже про членство. Найм’якіше – можуть позбавити делегацію повноважень.

Перебувати у товаристві 47 країн, які керуються певними стандартами щодо прав людини, верховенства права, – дуже важливо, а вибути з цієї компанії – це втратити репутацію на довгі роки. Що найгірше – це відіб’ється на суспільстві.

Санкції будуть застосовані, якщо на цю резолюцію не буде реакції. Треба виконувати ті пункти, які стосуються допуску до виборів опозиціонерів, що перебувають у в’язниці. Це треба виконувати вже.

Отже, час пішов.

Мені логіка дій Януковича не зрозуміла. Він наштовхується на сигнали, які для державного діяча є тривожними. Можливо, йому треба навчитися розуміти ці сигнали, мову документів, а то вони звикли до мови приблатненної.

Зараз будуть намагатися розказати, що ця резолюція нічого не варта, що це лише рекомендації, що це все опозиція воду мутить. Це дуже дешева технологія, яка навіть не викликає бажання на неї реагувати. Мені щойно прийшов лист від депутата з Нідерландів. Він пише: сподіваюся, що вчорашньою резолюцією ми послали вам трохи надії, закликаючи владу негайно звільнити ув’язнених опозиціонерів.

Резолюція – це не покарання. Це дуже серйозна підтримка з боку європейських друзів нашого суспільства, щоб воно могло врятуватися від загрози диктатури.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ:

САНКЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ ВЖЕ ПОЧАЛИСЯ

Санкції, на превеликий жаль, уже почалися.

Чергове попередження Україні з боку європейського співтовариства – це жовта картка, яка починає червоніти. Бо перед цим було вже стільки цих жовтих карток... Це означає, що в європейському співтоваристві Україна дедалі нижче опускається в усіх можливих рейтингах, і її сприймають дедалі більш негативно.

Перший наслідок: інвестиції не йдуть в Україну, а тікають з України.

Очікувати прямих і жорстких санкцій, мені здається, не варто. Не в компетенції ПАРЄ виписувати якісь санкції, заборони, обмеження. Це прерогатива інших європейських органів. Тому максимум, що може бути, – це призупинення участі України в цій структурі. Але я не хочу навіть вірити в можливість такого кроку.

Я хотів би вірити, що влада дуже серйозно проаналізує всі ті речі, про які загадано в резолюції. Багато з них є об’єктивною необхідністю для України. Скажіть, хіба не в наших інтересах наведення порядку в судовій системі? Хіба не в наших інтересах внесення змін до Кримінального кодексу, багато положень якого сягають ще сталінського періоду?

Пропозиції в резолюції абсолютно адекватні. Інша річ, що в деяких випадках вимагають надзвичайно швидких кроків, які відповідно до українського законодавства просто не можуть відбутися. Наприклад, щодо зміни конституційних положень... Це займе певний час.

Я б на місці нашої влади не те, що б не ображався за ці пропозиції ПАРЄ, а подякував – за те, що вони висловлені. Їхня мета – допомогти нам стати більш демократичними й адекватними.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

КЕРІВНИЦТВО УКРАЇНИ ЗНАЄ, ЧОГО КОШТУЄ ТАКА ПОЛІТИКА

У розпорядженні ПАРЄ є один дуже серйозний інструмент санкцій – призупинення повноважень делегації країни, якщо вона порушує серйозні вимоги, зокрема – не виконує резолюцію ПАРЄ. Однак на практиці цей інструмент застосовується надзвичайно рідко. Я, наприклад, навіть не пам’ятаю, щоб до якоїсь країни він застосовувався. Хоча обговорення цього питання дуже часто виникає. Уже кілька разів російська делегація була на межі цієї санкції, також Азербайджан і Вірменія неодноразово потрапляли під таку загрозу. Й Україна років 10 тому, коли почалося згортання демократії при Кучмі.

Розмова про санкції – це профілактика. Це спроба вплинути на те, щоб усе ж таки влада провела майбутні парламентські вибори відповідно до міжнародних стандартів. А відсутність серед учасників виборів Тимошенко й Луценка – це лише одне з багатьох питань. Ті порушення, які з великою імовірністю можуть мати місце, не вичерпуються питанням участі окремих політиків. Для запобігання цих порушень і спрямована резолюція. А санкції можуть виникнути, якщо місія ОБСЄ після 28 жовтня визнає вибори такими, що не відповідають міжнародним стандартам.

У кожного політика є такі питання, у яких він категорично не поступається. Практика довела, що для Віктора Януковича таким питанням є перебування у в’язниці Юлії Тимошенко. Я цілком припускаю поступки з його боку в будь-яких інших питаннях, але не в цьому.

Той факт, що досі не парафовано угоду про асоціацію і її майбутнє фактично підвішено, – це прямий наслідок судового переслідування опозиції. Януковичу прямо казали, що він має обирати: або – лідери опозиції за ґратами, або – договір про асоціацію. Він обрав перше. Керівництво України знає, чого коштує така політика.

Зараз багато з’являється тез про те, що Захід має розділяти українське суспільство і українську владу. Так завжди кажуть, коли влада створює для всього суспільства проблеми, у тому числі й на міжнародній арені, і за владу соромно. Однак на практиці, звісно, втрачають всі. Можна навести чимало прикладів щодо тих положень угоди про асоціацію, які могли б уже діяти на користь українців у всіх суспільно значущих сферах: це стандарти споживання, екології тощо. Але вони поки що не діятимуть, тому що сама угода про асоціацію може бути заморожена.

Борис Тарасюк, екс-міністр закордонних справ:

Я НЕ ПРИГАДАЮ РЕЗОЛЮЦІЇ ПАРЄ, У ЯКІЙ БИ ВЖИВАЛОСЯ СЛОВО “САНКЦІЇ”

Цю резолюцію треба розглядати у порівнянні з попередньою резолюцією ПАРЄ, яка була прийнята в перший рік правління Януковича в жовтні 2010 року. Тодішня резолюція, до речі, була першою критичною резолюцією міжнародної інституції щодо нинішньої влади. Після неї була більш критична резолюція Європарламенту.

Якщо порівняти вчорашню резолюцію і резолюцію жовтня 2010 року – це небо і земля. І тут нема чим вихвалятися Міністерству закордонних справ. Треба чухати потилицю й думати, яким чином рятувати імідж України, а не говорити на чорне – біле. А саме цим займається нинішнє МЗС, перетворюючись у міністерство пропаганди.

Я не пригадаю такої критичної резолюції ПАРЄ. Не пригадаю резолюції ПАРЄ, у якій би вживалося слово “санкції”. Тому нинішня резолюція є серйозним попередженням українській владі.

Звичайно, у резолюції відзначаються деякі позитивні моменти, але за одним позитивним словом іде кілька негативних.

Асамблея звернула увагу на утиски опозиції. І тут представлено “найбільший набір” переслідуваних опозиціонерів, ніж у будь-якій резолюції. Названо аж чотири імені. Якщо раніше називали Юлію Тимошенко або Тимошенко і Луценка, то зараз до них додалися ще Валерій Іващенко та Євген Корнійчук.

Асамблея чітко заявила: якщо її вимоги не будуть виконані, то розглядатиметься питання про санкції. Санкцій може бути ціла низка: і призупинення членства, і невизнання повноважень делегації, аж до крайньої – виключення з Ради Європи. До останнього, думаю, не дійде.

Щоб уникнути санкцій, владі потрібно почати системну роботу з усунення тих недоліків, на які вказала ПАРЄ. А я маю сумнів, що влада дослухатиметься до цих зауважень, зважаючи на її реакцію на критику з боку Європарламенту. Не виключаю, що деякі вимоги будуть виконані, щоб відрапортувати: бачите, ми реагуємо. Але це не будуть системні питання.

Авторитет України для нинішньої влади не має значення. Головне для неї – тримати своїх головних опонентів в ув’язненні й не допустити їхньої участі в політичних процесах. Через що заручниками стають і курс на євроінтеграцію, і угода про асоціацію.

Ця розгромна резолюція, до речі, прийнята після головування України в Раді міністрів Ради Європи. Це також оцінка головуванню нашої країни.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News