Що відбувається у справі Луценка?

Бліцкриг у справі екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка не здивував громадськість. Відчувається побоювання, що Європейський суд з прав людини визнає арешт Луценка незаконним...

Юрій Луценко

Бліцкриг у справі екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка не здивував громадськість. Відчувається побоювання, що Європейський суд з прав людини визнає арешт Луценка незаконним.

Але багатьох здивувало виокремлення зі справи Луценка одного з трьох епізодів звинувачення. Насправді нічого дивного не відбулося. Максимальний термін покарання Луценка до 12 років залежить від суми збитків, яких він нібито у змові зі своїм водієм Приступлюком завдав держбюджету. Тому епізод з нібито незаконним стеженням за водієм екс-заступника СБУ Сацюка у рамках розслідування справи про отруєння Ющенка для ГПУ просто не потрібен. Тим більше що всі свідки в один голос твердять: стежити за водієм Сацюка були всі підстави, а самі оперативно-розшукові заходи відповідно справи, порушеної ще до Луценка, були санкціоновані судом. Скоріше за все, цей епізод лежатиме десь у шухляді Генпрокуратури й тихо вмре після завершення галопуючого судового процесу щодо Луценка.

«Накручення терміну»

В епізодах, що залишилися у справі Луценка, йому інкримінують ст. 191 КК – заволодіння коштами в особливо великих розмірах. Термін покарання залежить власне від цього розміру.

Спочатку Луценку закидали незаконне призначення водія у 2005 році в департамент оперативної служби (ДОС) та у відділ забезпечення поточної діяльності апарату міністра (АМ) у 2008 році. Генпрокуратура вважає, що водій міністра мав служити в автогосподарстві МВС, а збитки вирахувала як різницю між зарплатою офіцера в ДОС та АМ із зарплатою старшини в автогосподарстві. Вони спочатку склали 140 тисяч гривень, що підпадало під частину 3 ст. 191 із покаранням від 3 до 8 років.

Такі збитки здавалися Генпрокуратурі недостатніми, щоб на тлі мільярдних оборудок влади переконати суспільство в злочині Луценка. Тому слідство висуває нове звинувачення – в організації Луценком незаконного збільшення пенсії та вихідної допомоги Приступлюку через зарахування йому періоду роботи на цивільних посадах до міліцейського стажу. Це додало ще 100 тисяч гривень збитків. Відтак у кінцевому результаті Генпрокуратура звинувачує екс-міністра вже в частині 5 ст. 191 КК із покаранням від 7 до 12 років.

«Запасна» стаття

За давньою традицією, слідство у важливих справах страхується «запасною» статтею.

У справі Луценка нею стала ст. 364 – перевищення службових повноважень, що виразилося, на думку ГПУ, в тому, що Луценко нібито незаконно надав водію квартиру та організував святкування Дня міліції у 2008 та 2009 роках.

Мовляв, у 2008 році діяла постанова Кабміну про економію бюджетних коштів, якою святкові заходи були заборонені. Тому вартість оренди Палацу «Україна», де традиційно проводить урочисті заходи МВС (загальна сума за 2 роки – 600 тисяч гривень) дозволила Генпрокуратурі висунути Луценку частину 5 ст. 364, яка тягне за собою позбавлення волі від 7 до 10 років.

Аргументи обвинуваченого

Луценко каже, що не давав наказу призначати водія Приступлюка саме в ДОС і саме у званні капітана. Свідки Мельник (помічник міністра у 2005 р.) та Курко (начальник кадрового департаменту МВС у 2005 р.) підтвердили це й відмовилися від своїх попередніх показів, вигідних прокуратурі. Те ж саме підтвердив і Прилипко (в.о. начальника ДОС у 2005 р.) та інші керівники підрозділів ДОС.

Як Луценко, так і всі 10 опитаних свідків – працівників ДОС – засвідчили, що водії всіх міністрів внутрішніх справ оформлялися саме в цьому підрозділі через те, бо заїхати на територію ДОС за вимогами закону про держтаємницю можуть лише міністр, його заступник з оперативної роботи та виключно працівники ДОС. Не те що водії автогосподарства, а навіть оперативники карного розшуку з допуском до секретності, на це не мають права.

Це підтверджує той факт, що Приступлюк був другим водієм міністра. Паралельно з ним Луценка у 2005 році возив Юхименко, який теж працював у ДОС, а доти возив іншого керівника МВС часів Білоконя. Але ні він, ні інший водій Луценка 2008-2009 рр. Сидоренко, який теж числився в ДОС, Генпрокуратуру не цікавить.

Період роботи Приступлюка помічником у апараті міністра Луценко теж називає законним. На території секретних підрозділів у 2008-2009 рр. його возив оформлений у ДОС Сидоренко, а Приступлюк був переведений в апарат міністра і, крім того, займався обробкою пошти громадян, яку отримував Луценко під час виїзних прийомів. Це підтвердили свідки Максимець (керівник апарату міністра у 2008-2009 рр.), Слободяник (начальник департаменту внутрішньої безпеки в 2008-2009 рр.), Василенко (працівник апарату міністра у 2008-2009 рр.), Гребньов (працівник департаменту зв’язків із громадськістю того ж періоду).

Історія зі стажем Приступлюка – окремий детектив. Оригіналу листа Луценка до прем’єра Тимошенко у справі чомусь немає. Хоча їх має бути принаймні два – в МВС і в Кабміні. Луценко не заперечує, що підписував клопотання, яке було в практиці всіх міністрів внутрішніх справ з 1991 року. Але зміст його і супровідні документи були інші, зазначав він.

Так само непідтвердженими є слова заступника Луценка Михайла Клюєва про те, що лист-дозвіл зарахувати стаж «як виняток» за підписом Турчинова від 31.10.2008 р. він отримав нібито від Луценка в його службовому кабінеті. Але Луценко вказує, що в матеріалах справи є наказ про його відпустку й каже, що відлетів саме в той день у Англію. «Це – класичне алібі», - каже Луценко. Але Генпрокуратура на це не зважає, хоч ніхто інший цю версію не підтверджує, а сам Клюєв торік терміново розлучився і проживає окремо від сім’ї, що опосередковано вказує на можливе існування кримінальних справ проти нього.

Луценко твердить, що рішення про зарахування стажу відповідно до наказу по МВС приймала комісія. Усі її члени, включаючи Клюєва, заявили про законність такого рішення і про відсутність спеціальних вказівок Луценка вирішити це питання позитивно. Луценко не заперечує, що ввів його в дію своїм наказом, оскільки не мав підстав сумніватися в законності рішення і візах фахівців на проекті наказу.

Щодо видачі квартири, то Луценко заявляє, що в МВС це питання згідно з нормативними документами делеговано спеціальній житлово-побутовій комісії МВС, до складу якої він не входив. Він, мовляв, справді доручив своєму заступникові з господарських питань Фокіну підшукати службове житло для водія, який не мав квартири в Києві, і підписав підготовлений і завізований всіма службами наказ про право Приступлюка на позачергове житло. Луценко підкреслює, що це право не означає обов’язок комісії надавати житло, а лише ставить питання на обговорення комісії в рамках чинного законодавства. Як приклад він наводить ст. 22 Закону «Про міліцію», яка дає всім працівникам МВС право на першочергове житло. Але це право не означає негайного його виконання щодо 260 тисяч осіб. «Для цього створено комісії, які формують черги й розглядають питання в кожному конкретному випадку», - заявляє Луценко.

«Жодних вказівок порушити закон і провести засідання комісії з обов’язковим виділенням житла Приступлюку я не надавав», - стверджує екс-міністр.

Це підтвердили допитані в суді свідки – ініціатор розгляду питання про житло, начальник ДОС Левченко, голова комісії Шелудько, секретар комісії Чумак та члени комісії Клюцківський, Маєвський та інші.

Генпрокуратура, очевидно, сподівається зачепитися на покази тих свідків, котрі відмовилися прийти в суд. У їхніх протоколах прокуратура може використати відповіді про те, що, оглянувши надані Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, свідки не бачать права Приступлюка отримати житло. З іншого боку, захист Луценка підкреслює, що це їхня особиста думка, а не експертний висновок фахівців.

Але навіть якщо Генпрокуратура має рацію, то незаконне рішення комісії – де-юре не вина Луценка. Більше того, житло, власне, видавалося навіть не комісією МВС, а рішенням Печерської райдержадміністрації. Причому і її працівники, і члени громадської ради, які погодили рішення, не вбачають підстав визнати це рішення незаконним.

Ще один рубіж захисту Луценка – питання про збитки в результаті отримання Приступлюком житла. Захист екс-міністра вважає, що їх немає, оскільки квартира з 2003 року – і до, і після надання ордера Приступлюку – перебуває на балансі м. Києва. Тож суму коштів за її будівництво, які ГПУ розглядає як збитки МВС, такими називати не можна. Це підтвердили і двоє свідків, Співак та Грибовський, котрі підписали акт ревізії з питання виділення житла від МВС. Захист твердить, що будь-які претензії щодо рішення житлово-побутової комісії МВС та Печерської РДА можна розглядати лише як цивільний позов, але ніяк не як кримінальну справу.

Збитки від проведення Дня міліції, які становлять половину інкримінованої йому суми й тягнуть за собою максимальний термін до 12 років позбавлення волі, Луценко теж не визнає, вказуючи на те, що Указ президента від 1993 р. “Про відзначення Дня міліції” ніхто не скасував і до сьогодні пункт 2 цього указу вимагає щорічно проводити урочисті заходи з нагоди міліцейського свята. З юридичної точки зору указ – правовий акт вищої від постанови Кабміну дії. Більше того, Луценко вважає все, що відбувалося в Палаці «Україна» у відповідні дні 2008-2009 років, урочистими заходами, а не святкуванням. Концерт, каже він, не фінансувався за рахунок бюджетних коштів. А зал був орендований на мінімальний термін – на одну добу, тож наявність чи відсутність пісень та жартів «95 кварталу» не могло призвести до зменшення суми оренди. Це підтверджує свідок Легенький, заступник начальника кадрового департаменту, який займався підписанням відповідної угоди від імені МВС.

Повну законність проплат підтвердили також свідки – два заступники міністра з тилу тих років Хоменко та Ембулатов, начальник фінансового департаменту МВС Копитов. Начальник Держказначейства України Чумаченко зазначив, що обидва платежі по 300 тисяч гривень були перевірені його відомством і визнані законними.

У руках Луценка аргументом виглядає також роз’яснення Мін’юсту для Генпрокуратури від 03.12.2010 р. за підписом заступника міністра Горбунової, що термін «святкові заходи» не визначено українським законодавством. Отже, ГПУ залишається опиратися у своїх звинуваченнях лише на лист з університету культури Поплавського, який вважає урочисті та святкові заходи тотожними.

Політичне рішення

Незважаючи на ці аргументи та заяви практично всіх свідків, які виправдовують Луценка, мало хто вірить у виправдальний вирок екс-міністру. Смішні заяви прокурора Лобаня про підтвердження звинувачення всіма свідками – індикатор твердої лінії Генпрокуратури на вирок Луценку попри все.

Юрій Луценко у супроводі співробітників міліції

Дискусійним виглядає лише термін, який напишуть у рішенні суду. Технічно це залежатиме від того, які збитки все ж таки “визнає” чи “не визнає” суд. Розмах можливостей – від 12 років табору до умовного терміну покарання.

Є ще один цікавий нюанс – де відбуватиме Луценко позбавлення волі. Згідно з правилами екс-правоохоронці не утримуються в загальних зонах, де їм можуть помститися засуджені. Але у випадку екс-міністра внутрішніх справ і так звана міліцейська зона в селищі Макошино Чернігівської області – не розв’язує цю проблему. Адже багато хто з її контингенту перебуває там у результаті чисток МВС періоду Луценка. Досить згадати трійку, засуджену за співучасть у вбивстві Гонгадзе, яку Луценко особисто допитував у 2005 році перед тим, як віддати в руки Генпрокуратури...

Олександр Черевко