Мороз готує здоровенну свиню Президентові

4 вересня спікер розпущеної ВР Мороз піде на штурм ініціативи Президента про відміну депутатської недоторканності - однієї з найбільш популярних і водночас найбільш популістської теми парламентської кампанії.

4 вересня лідер СПУ, спікер достроково розпущеного парламенту Олександр Мороз піде на штурм конституційної ініціативи Президента Віктора Ющенка. Йдеться про відміну депутатської недоторканності – одну з найбільш популярних і водночас найбільш популістську тему позачергової парламентської кампанії.

Днем раніше пройде Погоджувальна рада, на якій планується затвердити порядок денний нової сесії парламенту. Проте, мабуть, велика частина часу піде на те, щоб переконати лідера КПУ Петра Симоненка привести 4 вересня свою фракцію до сесійної зали. З «Регіонами» проблем не буде - це стало очевидним ще в кінці серпня. І лідер парламентської фракції ПР Раїса Богатирьова, і лідер партії, прем`єр-міністр Віктор Янукович однаково різко висловилися на користь ухвалення рішення про відміну недоторканності ще до проведення виборів, після чого сумніватися в голосуванні досить дисциплінованої фракції парламенту було б просто безглуздо.

Правда, не викликає сумнівів і те, що кінцева мета (внесення змін до Конституції) в принципі не може розглядатися як реальна перспектива на період до виборів. Певна річ, якщо діяти з позицій закону, а не політичної доцільності, як це стало традицією останнім часом.

По-перше: стаття 155 діючої Конституції однозначно передбачає, що зміни в основний закон вносяться у два етапи. На попередніх слуханнях простою більшістю - 226 голосів. І остаточне підтвердження рішення трьома сотнями голосів НА НАСТУПНІЙ СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ. Формально цю вимогу можливо обійти. Скажімо, після кількох днів засідань оголосивши сесію закритою, а ще через день-два скликавши позачергову сесію. Але такий спосіб дій загрожує подальшими судовими розглядами і звинуваченнями політичних конкурентів у нехтуванні вимогами закону.

По-друге: існує  рішення Конституційного суду. Звичайно, стареньке - ще від 1998 року. Яке, однак, стосується розділу XIII «Внесення змін до Конституції України», який під час останньої ревізії основного закону не зазнав ніяких змін. У цьому рішенні прямо вказується, що відповідно до вимог статей 154, 156 і 159 Конституції, законопроект про внесення змін до Основного Закону ВЕРХОВНА РАДА МАЄ ПРАВО РОЗГЛЯДАТИ ТІЛЬКИ ЗА НАЯВНОСТІ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ про відповідність змін вимогам Конституції. Це стосується як другого, так і першого слухання. Порушуючи це правило парламент створить небезпеку того, що всі запропоновані зміни взагалі будуть оголошені нелегітимними, і роботу доведеться почати з нуля. Що автоматично відсуне коаліційний варіант конституційної реформи на «через рік», відкривши зелене світло версії, яку побажають запропонувати помаранчеві.

І, нарешті, по-третє: чого б там не вимагав Симоненко стосовно негайного, остаточного і безповоротного затвердження конституційних змін (якщо пам`ятаєте, саме це і є умовою присутності фракції КПУ в сесійному залі у вівторок), скільки б Мороз не випромінював упевненість у своїй здатності гарантувати результат голосування, - а сьогодні в стінах Верховної Ради фізично неможливо зібрати 300 «омандачених» обранців. 

Якщо вірити статистиці, розміщеній на сайті ВР, на сьогоднішній момент володарями мандатів числяться всього лише 287 депутатів. 185 регіоналів, 30 соціалістів, 21 комуніст, 9 позафракційних, 24 бютівці і 18 нашоукраїнців. Причому, з останніх Мороз в принципі може розраховувати лише на 22 і 16 голів відповідно. Йдеться про тих «носіїв мандатів», хто не потрапив у виборчі списки відповідних блоків.

До речі, в процесі підбиття цієї статистики з`ясувалося, що четверо - Костянтин Жеваго, Святослав Олійник, Сергій Бичков і Давид Жванія на даний момент одночасно володіють і депутатськими мандатами, і місцями в списках. По двоє у списках БЮТ і «Нашої України - Народної самооборони». Незважаючи на гучні заяви цих двох політсил, що до їх списків потрапили лише ті нардепи нинішнього скликання ВР, хто «не зрадив своїх виборців і склав депутатський мандат». Хоча, наприклад, Давид Жванія стверджує, що писав заяву про складення депутатських повноважень, і чому його прізвище досі у списку фракції - для нього загадка... Щоправда, до прагнення Мороза в пожежному порядку поміняти Конституцію це відношення вже не має.

Важливе інше: остаточно затвердити відміну недоторканності Рада сьогодні просто не в змозі.

Але тут слід звернути увагу на коментар регіонала Юрія Мірошніченка: «Ми хочемо раз і назавжди покласти край спекуляціям на цих темах. Саме тому і пропонуємо Верховній Раді ще цієї каденції РОЗПОЧАТИ ПРОЦЕДУРУ внесення змін до Конституції».

А ось це, на відміну від голосних заяв про наміри повідміняти недоторканності і пільги всім і вся, зробити цілком реально, - що б не думали з цього приводу в стані помаранчевих і в Секретаріаті Президента.

Стаття 154 Конституції свідчить, що «законопроект про внесення змін до Конституції України може бути представлений у Верховну Раду Президентом України АБО НЕ МЕНШ НІЖ ТРЕТИНОЮ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ ВІД КОНСТИТУЦІЙНОГО СКЛАДУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ». 150 мандатів для Мороза і згідних з ним регіоналів набрати не проблема - вони мають у своєму розпорядженні набагато більшу кількість. А особлива пікантність ситуації полягає в тому, що Конституція не обумовлює порядок збору 150 підписів наших обранців під законопроектом. Чи обов`язково для цього збиратися в залі засідань ВР? Чи обов`язково затверджувати проект конституційної реформи під час чергової сесії, чи ж це можна зробити навіть на канікулах»?

І ось саме ця особливість діючої Конституції дозволяє Морозу підкласти здоровенну свиню Вікторові Ющенку.

У гонитві за передвиборними рейтингами політики б`ються за «авторське право» НЕ НА ІДЕЮ, А НА ВЧИНОК. Очевидно, це - логічне продовження ситуації, в якій спостерігається відвертий брак конструктивних дій на тлі явного перевиробництва красивих ідей.

Застовпивши за собою початок процесу відміни пільг і недоторканності, соціалісти одержать непоганий шанс зміцнити свої позиції на виборах і, можливо, зберегти нинішню конфігурацію Верховної Ради. В той же час у Секретаріаті Президента не інакше як диверсант завівся. Тільки за останній тиждень сам Віктор Андрійович або представники СП від його імені 5 разів висловлювалися за відміну депутатської недоторканності. І одночасно говорили про те, що почати реалізовувати це прагнення буде можливо тільки після виборів. Напевно, не варто довго пояснювати, що такий розвиток подій дає можливість партіям коаліції звинувачувати Главу держави і помаранчевий табір в намірах обдурити виборця, роздаючи обіцянки, які ті не збираються виконувати. Та і сам виборець, з урахуванням попереднього досвіду, чудово розуміє, що передвиборні гасла і їх подальша реалізація силами, які пройшли у ВР - абсолютно різні речі.

Позиція СП щодо того, що Рада - нелегітимна, не може збиратися, не може ухвалювати рішення і так далі, особливо переконливою з урахуванням обставин не виглядає. Президент може легітимізувати окремо взяті засідання Верховної Ради і рішення, прийняті на них. Віктор Андрійович сам створив прецедент, коли призупинив на декілька днів свій власний указ про розпуск парламенту. Саме тоді були прийняті зміни до закону про вибори, що стали частиною політичного компромісу, як і угода про проведення дострокових виборів 30 вересня.

Ймовірно, нардепи фракцій НУ і БЮТ також можуть на день-два відкликати свої заяви про складання депутатських повноважень. Тут логіка проста: якщо Ющенку можна чинити так зі всією Радою, то їм і поготів.

Верховна Рада може затвердити зміни до Конституції з деякими порушеннями процедури. І цей прецедент також був створений за активної участі нинішнього Президента в 2004 році. Коли на політичний компроміс пішли Ющенко, Янукович і Кучма.

Все це були публічні події, тому сьогодні заперечувати можливість дії, виходячи з політичної доцільності, а не з букви закону, щонайменше, означає заганяти себе в пастку. Що з успіхом і роблять помаранчеві на чолі з Президентом.

А ось чого помаранчеві сьогодні не можуть, так це заперечувати, що їх колишній союзник і нинішній заклятий ворог Олександр Мороз - надзвичайно вмілий і професійний політик. Принаймні, його кваліфікації вистачило на те, щоб створити навколо Ющенка, за якого він якихось кілька років тому завзято агітував, ситуацію, в якій що би Президент не зробив, - все буде або погано, або ще гірше.

Втім, він міг би, мабуть, навіть підняти власний рейтинг, погодившись надати Раді право почати процедуру конституційних змін. Пара маніпуляцій з указом про розпуск ВР - це не так складно. Дещо складніше підігнати під це переконливу ідеологічну базу, що, втім, теж не проблема. Зате в плюсі були б деякі дивіденди і для Ющенка, і для блоку, який представляє його на виборах. Якщо вдасться повернути ситуацію так, що авторитет Президента переміг, і навіть політичні супротивники погодилися з його ініціативою.

Проблемою буде відмахатися від Юлії Тимошенко, якій подібний поворот подій просто не може сподобатися. Хоча їй можна нагадати, як її політсила забезпечила партіям коаліції 300 голосів у Раді для подолання президентського вето. І як вона сама говорила, що якщо йдеться про інтереси країни, можна зважитися і на ситуативне голосування разом з політичними супротивниками.

Олена Перегуда

УНІАН в Google News