Путіна все більше дратує Янукович

«Газові контракти, які підписали Газпром і Нафтогаз України, відповідають інтересам як Росії, так і України. Якщо це єдина підстава, з якої Тимошенко знаходиться у в`язниці, я вважаю, що це соромно...»

«Газові контракти, які підписали Газпром і Нафтогаз України, відповідають інтересам як Росії, так і України. Якщо це єдина підстава, з якої Тимошенко знаходиться у в`язниці, я вважаю, що це соромно…»

 Янукович, Путін

Остання заява Віктора Януковича про державну двомовність цього разу свідчить зовсім не про те, що скоро вибори, а про те, що треба їхати в Кремль, «на килим». І на неприємні питання російського керівництва — про газ, про ЄАС, про Тимошенко — треба хоч щось промукати життєстверджуюче у відповідь.

У зв`язку з цим згадалася зустріч російських політологів із Володимиром Путіним, яка відбулася 6 лютого ц.р. в прем`єрській резиденції. На ній учасники більше чотирьох годин поспіль ставили запитання прем`єр-міністрові РФ і ділилися своїми роздумами з приводу перспектив розвитку російської політичної системи. Путін, немов шукаючи відповіді на вкрай складні і вкрай важливі для себе питання, прагнув більше слухати, ніж говорити. Це виявилася вельми показова розмова: фактично, Путін обіцяв (у разі обрання президентом) стати гарантом колосальної політичної трансформації, яка чекає Росію, — гарантом переходу від неполітичного (адміністративно-бюрократичного) до політичного типу управління.

Серед тих декількох питань і тем, які підняв на тій зустрічі автор цих рядків, два стосувалися України: ставлення прем`єра до «справи Тимошенко» і яким він бачить перспективу інтеграції України в Євразійський союз?

Путін був гранично коректним, а тому кілька разів наголосив, що російське керівництво не має можливості втручатися у внутрішні справи суверенної держави. А також — що щиро не розуміє, чому керівництво України не хоче інтегруватися в Єдиний економічний простір? Адже це ж так вигідно, так самоочевидно!

До інавгурації Путіна ми можемо лише гадати і прогнозувати, якою буде нова епоха в російсько-українських відносинах. Проте є відчуття, що Янукович дратує майбутнього російського президента як на концептуальному (геополітичному, геоекономічному), так і на особистому рівні. Принаймні, так я потлумачив слова і, головне, інтонації самого Путіна. Чи досить цього для того, щоб російський політичний Олімп не тільки пасивно, але й активно бажав би поганого «колективному Януковичу»? Чи готовий екс-прем`єр (через півтора місяці) Путін боротися за свободу екс-прем`єра Тимошенко? А раптом Юлія Володимирівна візьме та й стане прихильником і провідником ідеї про вступ України до Євразійського союзу?

Відповіді прем`єр-міністра Володимира Путіна на наші запитання про «справу Тимошенко» і про перспективи російсько-українських відносин виглядали таким чином:

Ми не можемо втручатися в українське судочинство і в українське політичне життя. Це перше.

Друге. Я переконаний, що газові контракти, які були підписані між Газпромом і Нафтогазом України, відповідають інтересам як Росії, так і України.

Якщо це єдина підстава, з якої Тимошенко знаходиться у в`язниці, я вважаю, що це соромно. Президент України Янукович Віктор Федорович мою позицію знає. Навіть більш того, це підриває довіру між двома сторонами. Повторюю ще раз: ми нічого не робимо, що суперечило б російським або українським законам.

Україна вперше розділила контракт на постачання газу для себе і транзит для Європи. Рішення вийшло збалансованим — і по транзиту, і за цінами на газ. Це не означає, що ми не можемо дискутувати на цю тему. Ми, власне кажучи, в контакті — робимо це — обговорюємо, готові шукати рішення.

Як ви знаєте, ми прийняли рішення по російському флоту в Криму, і Україна отримала чималу знижку. Якщо сокапіталізувати ціну цього в ціну оренди, то такої ціни на оренду в світі немає! Ми платимо за це колосальні гроші! І я б просив нікого з наших українських колег про це не забувати.

Так, нам пішли назустріч щодо продовження перебування флоту, але те, що ми робимо такий крок назустріч за ціною на газ — адже це теж крок уперед! Крім того, ми не застосовуємо штрафних санкцій, які закладені в контракті, — ми розуміємо, в якому стані знаходиться українська економіка і фінанси.

Але впливати на рішення української влади з приводу Тимошенко ми не можемо.

Що ж до Митного союзу, Єдиного економічного простору, то це суверенний вибір українського народу і української держави. Я вже багато раз із цього приводу говорив — я вважаю, що Україні була б вигідною участь — і не тільки у зв`язку з цінами на газ. Ми ось для Білорусії зробили велику знижку. Ми вважаємо це обгрунтованим — не лише як політичний інструмент або політична «цукерочка». Ні! Це зроблено, виходячи з певної економічної логіки. Якщо ми зняли кордони між собою, якщо у нас єдиний митний, єдиний економічний простір, який має на увазі, і вже це реалізується, єдині інструменти регулювання економіки, транспорту, товарних потоків, то ми виходимо з того, що наші партнери в рамках такої системи повинні користуватися деякими пільгами і преференціями, щоб вирівнювати їхні господарські відносини з їхніми контрагентами і партнерами в Росії. І це справедливо. Тому ми ці преференції і даємо.

Стосовно України. Ми вже порахували: за нашими експертними оцінками, приєднання України до Митного союзу дасть сукупний ефект десь близько 9 млрд. доларів на рік. Україна хоче брати кредит у МВФ — 13млрд. на 10 років. Але це ж кредит — його віддавати треба. Хоч і з маленькими, але з відсотками. А тут на рік — 9 млрд. без усіляких відсотків! Крім усього іншого, це дасть можливість нам вибудовувати в окремих галузях ситуацію вищої сумісної конкурентоспроможності на світових ринках. І там багато інших позитивних складових.

Якщо українському народу, українській державі це не треба, ми не можемо нав`язати їм це все! Це вибір українського керівництва. Я, чесно кажучи, навіть не розумію, чому українське керівництво не женеться за цим? Вони мали б попросити нас про це — щоб бути залученими в цей процес. Тому що це вигідно для української економіки. Це (небажання інтегруватися) відбувається виключно по якихось міркуваннях політичного характеру.

Причому, тут треба оголосити народу — в чому плюси, в чому мінуси (інтеграції) — адже є якісь і мінуси у цієї проблеми. Але вони носять тактичний характер.

Приєднання до Європи буде навантаженням для економіки України, а інтеграція на пострадянському просторі — плюс. Приєднання до Європи означатиме ліквідацію цілих галузей української економіки, високотехнологічних галузей. Там авіапром український нікому не потрібний — рудимент радянського авіапрому буде знищений миттєво! Суднобудування нікому не потрібне буде — воно помре миттєво! Є й інші галузі. Хімія може зберегтися, але тільки в тому випадку, якщо газ від нас отримуватиме.

Елементарний аналіз показує, що це вигідно для української держави, для українського народу і української економіки. Але потрібно про це говорити — потрібно прямо про це сказати, показати на цифрах. І, я впевнений, можна буде змінити свідомість навіть опозиційних (українських) партій. Ось, Тимошенко, наприклад, виходить (з в`язниці) і оголошує про приєднання до Єдиного економічному простору…

Андрій Окара (Москва)

УНІАН в Google News