Володимир Паніотто: Рейтинг Януковича за 2 роки впав так, як у Ющенка – за 5 років

Покращення життя вже сьогодні — це була дуже ризикована обіцянка, яка породжувала певні суспільні очікування, звідси падіння рейтингів влади в усіх областях України.

Президент Віктор Янукович втратив довіругромадян в усіх областях. Довіряють главі держави 21,9% українців, не довіряють – 65,9%. Такі дані нещодавно оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології. Що означає така зневіра суспільства? Чи готові українці вийти на вулицю? На ці та інші запитання в інтерв’ю УНІАН відповів директор КМІС Володимир Паніотто.

ДОВІРА Є ОДНИМ З ОСНОВНИХ СКЛАДНИКІВ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Пане Володимире, чому Віктор Янукович втратив довіру у своїх базових регіонах і яка була динаміка цього падіння?

Володимир Паніотто: Покращення життя вже сьогодні — це була дуже ризикована обіцянка

У цілому нічого незвичного в цьому немає. Якщо розглядати динаміку падіння довіри до всіх українських президентів, то вона приблизно однакова. Єдине, такий “здобуток” у Ющенка з`явився за 5 років, а в Януковича – за 2 роки.

Думаю, це пов`язано з тим що в Януковича були активні соціальні обіцянки. Покращення життя вже сьогодні — це була дуже ризикована обіцянка, яка, до того ж, широко тиражувалася. Така демагогічна установка породжує певні суспільні очікування, які влада не змогла виконати.

А наскільки рівень довіри співвідноситься з рейтингом?

У нашому суспільстві дуже великий рівень недовіри. Ще з радянських часів. Тому що Радянський Союз постійно використовував подвійні стандарти, подвійну мову і був суцільно демагогічним. Можливо, є ще більш глибокі культурні підвалини, якщо казати про азіатський спосіб виробництва.

Соціологи вважають, що довіра є одним з основних складників соціального капіталу. І в залежності від довіри функціонує економіка.

Є дослідження, як довіра пов`язана з розвитком економіки в різних країнах. На жаль, Україна серед європейських країн є однією з найнижчих за рівнем доходів і за рівнем довіри. Хоча рівень довіри низький також у Хорватії і Греції.

Довіра тісно скорельована з рейтингом. Але це не одне й те саме. Хоча змінюються вони приблизно паралельно. Але на рейтинг впливають також інші речі. Наприклад, альтернативи. Можна комусь не довіряти, але якщо альтернатив нема... Той же Схід України, де найбільше впала довіра до президента, - там не так багато альтернатив. І не зрозуміло, за кого вони голосуватимуть, адже довіри до політиків, які популярні на Заході України, у них ще менше.

За даними вашого інституту, сьогодні українці довіряють лише церкві та ЗМІ. Чим небезпечна така зневіра суспільства?

Довіра формується залежно від економічних успіхів держави, добробуту. З іншого боку, ступінь довіри має зворотний зв`язок, і він теж визначає розвиток економіки. Але зниження довіри не дає можливості проводити економічні реформи. Власне, довіра до економічних реформ з боку громадян є дуже низькою. Більшість узагалі не вважає, що вони здійснюються. 28% людей бачать якісь реформи, і лише 1-2% вважають, що ці реформи успішні.

Низький рівень довіри до політиків, до держави — це деякою мірою деморалізація населення. Люди починають замикатися у своєму сімейному й дружньому колі. Виробляються подвійні стандарти. Вони висловлюють більшу довіру до “своїх”, водночас готові нехтувати моральними принципами щодо інших, бо вважають, що середовище небезпечне, що їх весь час обманюють.

Недарма Ініціатива “Першого грудня” непокоїться щодо цінностей, моралі і духовності українців.

НАЯВНІСТЬ КОХАНОЇ ЛЮДИНИ НАЙБІЛЬШЕ ВПЛИВАЄ НА РІВЕНЬ ЩАСТЯ

За рівнем щастя українці посідають 41-е місце із 58 країн, які брали участь в глобальному опитуванні напередодні нового, 2012 року. Ми справді такі нещасні чи не вміємо бути щасливими? Адже рівень добробуту, скажімо, у багатьох країнах Сходу нижчий, ніж в Україні, але люди там почуваються щасливішими...

Ми днями якраз надрукуємо останні дані з дослідження щастя.

У нас рівень щастя весь час зростав, починаючи з 2005-го до 2011 року. Але в цьому році ми маємо його велике падіння, кількість щасливих упала з 63% до 51%.

Щастя й задоволення життям в цілому – дуже схожі показники. Але щастя — більш емоційне відчуття. Люди можуть бути щасливі, але не задоволені життям, бо раціонально вони розуміють, що начебто нема чому радіти.

На рівень щастя дуже сильно впливає позитивна чи негативна динаміка. Особливо погано, коли було краще, і починає погіршуватися.

Дослідження зі щастя показують, що стереотипно вважалося, що на щастя впливають діти, матеріальний рівень, здоров`я. Діти приносять як щастя, так і проблеми. Щодо здоров`я: коли людина хвора, то чим більше покращується її здоров`я, тим щасливішою вона стає. Але після того, як вона починає більш-менш нормально функціонувати, далі приріст здоров`я вже перестає впливати. Те саме спостерігається з рівнем матеріального забезпечення. Якщо людина бідна, то чим заможнішою вона стає, тим стає щасливішою. Але починаючи з певного рівня статків, якщо задоволені основні потреби, вона вже не відчуває зростання рівня щастя. Навіть навпаки. Коли людям несподівано дістаються великі гроші, у них виникають різні проблеми.

Було таке дослідження ста людей, які виграли джек-пот розміром більш як мільйон. Виявилося, тільки один із них (який до того ж дуже швидко ці гроші витратив), став більш щасливим. Усі решта отримали багато клопотів (проблеми безпеки, несподіваних родичів тощо), і їхній рівень щастя знизився.

Так от, наявність коханої людини, тобто задоволення інтимними стосунками – найбільше впливає на рівень щастя українців. Цим ми не відрізняємося від Заходу. На другому місці — робота.

Водночас динаміка нашого рівня щастя на відміну від Заходу досить тісно збігається з динамікою рівня добробуту, ніякої нелінійності немає. Чим більше люди отримують, тим вони щасливіші.

Українці довіряють політикам менше, ніж незнайомцям. Чи можливо відродити довіру суспільства до парламентарів і чиновників?

Відродити звичайно можна, якщо будуть інші політики (сміється).

Наші дослідження ненависті в Інтернеті показує, що політики займають у цьому рейтингу одне з перших місць. Політиків лають найчастіше. Деяких просто ненавидять. Тому рівень довіри до них у принципі низький. А незнайомці нікому не дошкуляли, на відміну від політиків.

Хтось з американців сказав: жодна людина не може відчувати безпеку щодо свого бізнесу і щодо життя, поки працює парламент. Якщо американці так висловлюються про свій парламент, то що вже нам казати про Верховну Раду...

БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ І ЗА ЄС, І ЗА СОЮЗ ІЗ РОСІЄЮ

Ви сказали, довіра була б до нових політиків. А наскільки в українському суспільстві є запит на нові обличчя?

Володимир Паніотто: За останніми дослідженнями рейтинг ПР — 13%

Українське суспільство в дуже великому колі питань є амбівалентним. І громадська думка з багатьох питань у нас не сформувалася. Якщо проводити референдум щодо ЄС – більшість буде за ЄС. Якщо щодо союзу з Росією – більшість буде за союз з Росією. Те саме з соціальними проблемами. Люди за розвиток ринку й паралельно за те, щоб держава їм більше допомагала.

Тому й запит на нові обличчя деякою мірою амбівалентний: з одного боку, усі “старі” набридли, їм не вірять, з іншого — нові люди невпізнаванні і не мають жодного рейтингу.

Рейтинг влади падає. За ідеєю, мав би зростати рейтинг опозиції. Водночас цього не відбуваються. Чому?

Рейтинг влади впав і далі особливо не змінюється. За нашими останніми дослідженнями рейтинг ПР — 13%. Це те саме, що було півроку тому. Мабуть, є якась стала частина суспільства, яка задоволена цією владою. Можливо, чиновники. У нас їх дуже багато.

А скільки партія Януковича розгубила з 2010 року?

Там було 36%. Тобто рейтинг упав десь утричі.

Комуністична партія трохи зросла. Бо в Сходу немає альтернативи.

А Кличко?

У принципі Кличко виглядає як людина, яка менше поляризує суспільство, але все ж таки він більше орієнтується на західну частину електорату.

До речі, за останнім дослідженням, Кличко наздогнав “Фронт Змін” Яценюка. Якщо раніше була різниця десь у 3%, то зараз “Фронт Змін” — 6,6%, «Удар» — 6,8%.

Яценюк трохи втрачає.

ОБ’ЄДНАВШИСЬ, ОПОЗИЦІЯ МІНІМІЗУЄ НЕГАТИВНІ ЕФЕКТИ

За дослідженнями ваших колег-соціологів, якщо опозиція піде порізно на вибори — набере більше. Ви теж так вважаєте?

Моя особиста позиція: якщо вони йдуть окремо, то починають трохи одне на одного “наїжджати”, критикувати – і це дуже погано впливає на виборця.

От узяти ситуацію з Гриценком і Кличком. Вони одне одного нібито підтримують, ведуть перемовини. Але Гриценко натякає, що треба Кличку почистити ряди. Той трохи образився і у відповідь каже: можна було йому прямо про це говорити, він би прореагував.

Об`єднання опозиційних сил, навіть якщо вони за даними соціологічних досліджень начебто в результаті набирають трохи менше, має свої позитиви. Вони в такий спосіб мінімізують негативні ефекти.

Якби вибори відбулися сьогодні, які б партії пройшли в парламент?

Ми не знаємо, як розподіляться голоси тих, хто ще не визначився. А таких, за останніми даними, — 25%. Причому їх кількість зростає. Люди розгублені. Найбільш розгублені люди на Сході.

На сьогодні проходять ПР, БЮТ, «Фронт Змін», КПУ, «Удар». І «Свобода» на грані. Хоча рейтинг останньої зростає, і вона має шанси потрапити в парламент. До того ж, вони отримують на виборах більше, ніж показують зараз опитування.

Є ще така закономірність, яку виявила німецький соціолог Елізабет Ноель. Вона назвала це “спіраль замовчування”. Суть така: якщо в якомусь регіоні переважає певна думка, то люди не хочуть висловлювати альтернативну чи протилежну думку незнайомцю. Тому ПР на Заході України завжди отримує на декілька відсотків більше, ніж очікувалося. Ще відчутніший був цей ефект на Сході, де Тимошенко отримувала на виборах більше, ніж в соціологічних дослідженнях.

Я РОЗЧАРОВАНИЙ ТИМ, ЩО ЛЮДИ НЕ ПІДТРИМАЛИ ТИМОШЕНКО

А яка нині підтримка Тимошенко? Що відбулося з її рейтингом після цих судових процесів і ув`язнення?

Я розчарований тим, що люди не підтримали Тимошенко. Більшість українців вважають, що це політичне ув`язнення. І здавалося б, вони б мали проти цього якось протестувати. Хоча б при голосуванні висловити своє невдоволення. Але фактично ніяких змін у рейтингу, у тому числі в останньому, з Тимошенко не відбулося. Люди, можна сказати, її “кинули”...

Чому?

Після кожних виборів відбувається так званий гала-ефект — частина людей завжди не хоче голосувати за лузерів, за тих, хто програв. І в перші півроку після виборів співвідношення у рейтингу, як правило сильно зміщено у бік переможця.

Чи будуть наступні вибори чесними?

Ми маємо загрозу отримати владу, яку ми не зможемо змістити.

Як сказав представник ЄС: чесні вибори — це останній комплект ваших срібних ложечок.

Хоча ці ложечки вже не зовсім чисті, зважаючи на тотальний контроль над судами і всіма гілками влади…

Градус незадоволення в суспільстві наростає. Виходили протестувати студенти, афганці, чорнобильці. А що каже соціологія про протестні настрої: чи готові українці вийти на вулицю?

Ми проводили час від часу прямі опитування з такими самим питанням: чи готові люди вийти на вулицю? Але ці опитування мало про що кажуть. Соціологи, на жаль, не можуть добре спрогнозувати соціальні вибухи.

У будь-якому разі у 2004 року відсоток людей, які готові були вийти на вулиці, був удвічі вищий, ніж зараз.

Нині протестують окремі групи. А населення в цілому — не дуже. Населення було дуже сильно розчароване попередньою владою, тому невідомо що має трапитися, аби люди вийшли на вулицю.

А наскільки в нас уже сформовано громадянське суспільство?

Не можна сказати, що в нас узагалі немає громадянського суспільства, але воно не функціонує, і його немає у такому вигляді, яким воно має бути в нормальній державі. У нас громадянське суспільство в зародковому стані.

Мене, до речі, розчарував рівень довіри й ставлення українців до громадських організацій. Більше людей не довіряють громадським організаціям, ніж довіряють.

Громадські організації дуже активно компрометувалися владою. Казали, що вони грантоїди, що всі вони куплені, що вони роблять революції на американські гроші… Ось такий і результат.

Напередодні виборів багато соціологічних центрів грішать замовними рейтингами. Як розпізнати псевдосоціологію?

Є професійні центри, є непрофесійні центри, а є просто імітація соціологічного центру. Когось із журналістів наймають, він щось десь друкує в Інтернеті, і газети це передруковують (мабуть, не безкоштовно). Я зустрічав “Соціологічний міжнародний центр”, “Київський соціологічний центр” — щось дуже схоже на нашу назву. Але фізично їх просто не вдавалося знайти, бо таких центрів не існує.

Перше, що можна було б зробити, — просто не друкувати дані неіснуючих центрів.

Подивитися на історію центру — скільки років він існує, хто є керівником, чи є в них сайт, чи є там методологічна інформація. Бо дуже часто на сайти вішають тільки результати, невідомо у який спосіб отримані.

Найбільшою перепоною для фальсифікацій у соціологічній сфері є належність до ESOMAR – це європейське товариство маркетингової і громадської думки. Туди входять 12 чи 13 українських організацій. Це найбільша у світі організація такого плану. Якщо ти не виконуєш якихось правил — тебе звідти виключать. Адже існують певні індикатори професійності.

Ми намагалися зробити акредитацію соціологічних центрів при Соціологічній асоціації України. Я за неї відповідаю. Але поки що не було жодного випадку, щоб журналісти звернувся і спитав, чи той чи інший центр професійний чи ні, чи акредитований він чи ні.

А наскільки соціологічні рейтинги впливають на настрої людей?

Володимир Паніотто: Коли рейтинг партії починає падати, це мобілізує її електорат

Політики вважають, що ці рейтинги мають просто шалений вплив на суспільство. Тому наші посадовці й зробили два тижні ембарго (не можна за два тижні до виборів публікувати дані соцдосліджень. - Авт). Це означає, що останнє дослідження ми можемо провести за 5-6 тижнів до виборів, тому що нам треба 2-3 тижні для його проведення і опрацювання даних. Це, до речі, розглядається як один з індикаторів несвободи. Такі ембарго на публікацію соціологічних даних є в африканських країнах, у Білорусі ще екзит-поли взагалі були заборонені. На Заході у деяких країнах такого ембарго взагалі немає, а в більшості — це 1-2 дні.

Ми проводили дослідження щодо того, як впливають такі рейтинги. Виявилося, що половина людей ці рейтинги не читає. Половина з тих, хто читає, не дуже їх пам`ятають. І тільки 5% респондентів кажуть, що змінили свою думку під впливом рейтингів.

Ми перевіряли людей і іншими методами. Висновок такий: якщо мова йде про проходження в парламент і є велике відставання — 3%, а партія має 1%, то це справді впливає, люди не бажають втрачати свій голос і хочуть голосувати за тих, хто має шанс.

Щодо великої партії… Коли рейтинг партії починає падати, це мобілізує її електорат. А якщо в партії все гаразд, вона йде з великим відривом, то можна поїхати на город, зробити якісь заплановані справи, і не треба півдня втрачати на похід до дільниці.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News