Дерусифікація в Молдові – і деукраїнізація в Україні

Попри здійнятий галас, дискримінації російської мови в Молдові не спостерігається: у будь-якій державній установі російськомовному громадянинові дадуть відповідь російською, при цьому кривитися не будуть.

Про наступ на російську мову в Молдові тамтешні опозиційні політики та експерти з новою силою заговорили після того, як було закрито російськомовний телеканал NIT. 5 квітня Координаційна рада з телерадіомовлення своїм рішенням відкликала ліцензію каналу.

Нічого подібного історія незалежної Молдови не знала. І зовні це справді виглядає як утиск прав «російськомовного населення» країни.

NIT, як слушно відзначає молдовська правозахисна організація Human Rights Embassy, був єдиним загальнонаціональним телеканалом, де випуски новин російською мовою виходили в зручний для перегляду час.

«Також NIT був єдиним з національних каналів, який надавав хоч якісь аналітичні передачі російською мовою. У зв`язку з цим, рішення Координаційної ради з телерадіомовлення про позбавлення NIT ліцензії на мовлення різко підірвало право російськомовного населення на отримання новин і аналітичної інформації про події в Молдові на доступній для них мові. У цьому сенсі особливо постраждали національні меншини, що проживають в районних центрах і селах», - зазначає правозахисна організація.

Влад Філат

Причому виглядало закриття каналу справді досить незграбно. Напередодні відкликання ліцензії прем’єр-міністр, лідер правлячої Ліберально-демократичної партії Влад Філат засудив діяльність телеканалу. А на прес-конференції він відмовився відповідати на запитання журналістів, назвавши їхнє місце роботи «партійним ресурсом».

Це дає підстави опозиційним політикам і журналістам стверджувати, що Філат по суті дав сигнал контрольованій владою Координаційній раді з телерадіомовлення «кінчати» невгодний телеканал.

Виправдання Філата виглядали неоковирно: «Я категорично проти тиску на інститути медіа, якщо ті насправді є такими. Неприємно, коли телеканал закривають. Але, незважаючи на весь мій жаль, закон вищий від усякого нашого сприйняття. Не хочу бути суддею. Кваліфікувати вирішення Ради повинні судові інстанції».

Українському читачеві ця словесна еквілібристика до болю нагадує такі ж «щирі» жалі Віктора Федоровича стосовно «посадки» Юлії Володимирівни й очікування рішення «найсправедливішого у світі» українського суду, на який, звісно, глава держави не має ані найменшого впливу.

Природно, що з протестом проти закриття не забарилося посольство Росії в Кишиневі. Але запротестував і Захід. З вимогою негайного відновлення мовлення NIT виступила Місія ООН в Молдові. Посольство США висловило свою стурбованість неадекватним підходом властей при рішенні про закриття телеканалу NIT. Занепокоєння висловили також Делегація Євросоюзу в Молдові і Генеральний Секретар Ради Європи.

NIT TV

Ці інституції навряд чи запідозриш у прагненні захистити права російської мови. Вона, російська мова, постраждала тут, так би мовити, «за компанію». Рішення Ради було суто політичним. NIT, фінансований комуністами, був для влади більмом у оці. Він не просто її критикував, а єдиний показував соціальні марші й акції громадянської непокори, а ремарки ведучих межували з закликами до силового повалення влади.

Офіційна мотивація відкликання ліцензії – NIT не забезпечив політичний плюралізм, працював на користь однієї політичної партії, недостовірно освітлював передвиборні кампанії і надавав недостовірну інформацію, очорняв політичних опонентів.

З тим, що «комуністичний канал» був, м’яко кажучи, далеким від зразків об’єктивності, ніхто з молдовських оглядачів та аналітиків не сперечається. Але всі в один голос зазначають, що провладні центральні телеканали так само відверто «грають» на боці правлячого Альянсу за європейський вибір. За логікою Ради, їх усі також потрібно позакривати.

Так вийшло, що під лозунгом боротьби за плюралізм на окремо взятому телеканалі цей самий плюралізм прибрали з телебачення загалом. І чи можна вважати плюралістичною поведінку глави уряду, який відмовився навіть спілкуватися з журналістами каналу?

До того ж, як відзначає згадана правозахисна організація Human Rights Embassy, наведені Координаційною радою з телерадіомовлення підстави навряд чи відповідають міжнародному праву, яке дозволяє обмежувати свободу висловлення лише для захисту обмеженого списку допустимих цілей. Наприклад, для захисту національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання безладам і злочинам, для охорони здоров`я і моральності, захисту репутації або прав інших осіб (ст. 19 Міжнародного пакту ООН про цивільні і політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про права людини).

А російська мова в даній політичній ситуації потрапила «під роздачу» попутно, оскільки вона є виборчою «фішкою» комуністів, для яких російськомовний електорат Молдови є базовим. Тому й фінансували єдиний центральний російськомовний телеканал.

Так само влада Україні «обрізала» частоти каналу ТВі й наслала на нього масовані податкові перевірки не через те, що той україномовний і проукраїнський. Просто він гостро і дошкульно критикує українську владу.

Опозиційні видання у Молдові побачили утиски російської мови також у запровадженні в 10 кишинівських ліцеях з російською мовою навчання нового "експериментального лінгвістичного проекту". Він припускає навчання в російських школах на державній мові.

На даному етапі учням і їх батькам пропонують вибрати два предмети, які викладатимуться молдавською мовою. Пояснює Міністерство просвіти таку ініціативу підвищеною турботою про російськомовних учнів, чий рівень знання державної мови нібито не такий високий. Адміністрації ліцеїв з цим не згодні і наводять високі оцінки з молдавської у випускників російських шкіл:

Щоб оцінити ситуацію з російською мовою у Молдові «вживу», а не з публікацій у пресі, автор зателефонував до свого кума, одного з майже чотирьохсот тисяч етнічних українців Молдови (разом училися в університеті).

Кум пояснив: дискримінації російської мови на побутовому рівні не спостерігається. У будь-якій державній установі російськомовному громадянинові дадуть відповідь російською, при цьому кривитися й зітхати не будуть.

Щодо навчальних закладів – розумні батьки розуміють, що у молдовській державі є і буде державна мова, від цього нікуди не подітися, її потрібно ґрунтовно вивчати. А для збереження рідної (російської, української чи гагаузької) мови всі умови є. Аби було бажання батьків.

Тоді автор спитав співрозмовника, а що в Молдові сталося б з міністром просвіти, який би сприяв закриттю молдавських шкіл, скорочував у шкільній програмі години на історію Молдови й публічно жалівся на те, що в Кишиневі мало російських шкіл.

Кумові заціпило. Він чесно признався, що просто не може собі такого уявити. Такого міністра в незалежній Молдові бути не може. І крапка.

Зате такий міністр є в Україні.

Звичайно, у діях нової молдовської влади спостерігаються перегини. І закриття опозиційного телеканалу (як би влада не ставилася до комуністів і незалежно від того, чи ті заслужили на таке ставлення) – це не метод. Тому такою одностайною є критика Заходу.

Мабуть, і втручання в навчальні програми російських ліцеїв з боку міністерства – не найкращий засіб стимулювання вивчення державної мови.

Але принаймні це можна пояснити (не виправдати!) прагненням розвитку держави як незалежної і національної у мовно-культурному відношенні.

А от коли в незалежній, суверенній Україні ведеться планомірний наступ на українську мову та культуру, це нічим не можливо ні виправдати, ні пояснити.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News