Бойкот Євро-2012: прикра реальність

Повідомлення про побиття колишнього українського прем’єра ввечері 20 квітня змусили європейських політиків знову замислитися над тим, що робити з Україною.

Тривалий час європейські політики та чиновники не знали, що далі робити з Україною, керівництво якої активно обіцяло демократичні реформи, а насправді діяло зовсім інакше. Останні події навколо колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко в Качанівській колонії викликали чергову хвилю обурення у світі й змусили політиків шукати нові відповіді на дії української влади. Однією з них, очевидно, стане бойкот української частини фіналу чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Юлія Тимошенко

Повідомлення про побиття колишнього українського прем’єра ввечері 20 квітня змусили європейських політиків знову замислитися над тим, що робити з Україною. Запроваджувати санкції до країни, яка на словах заявляє про бажання приєднатися до ЄС і навіть завершила переговори з Європою про угоду про асоціацію, фактично означало б замороження відносин на досить тривалий час. Адже за наявності санкцій про підписання нової угоди можна навіть не думати. Водночас продемонструвати Києву необхідність змінити свою тактику щодо лідерів опозиції вкрай необхідно. Саме тому, очевидно, з’явилася ідея бойкотувати на політичному рівні фінальну частину чемпіонату Європи з футболу в Україні.

Варто зазначити, що в Інтернеті вже тривалий час іде кампанія із закликами до бойкоту Євро-2012. Її ініціатори – переважно вихідці з України, у тому числі ті, хто з тих чи інших причин був змушений залишити країну в останні два роки. Першими ж на політичному рівні про бойкот Євро-2012 заговорили в Німеччині.

Меркель, Тимошенко

Тут немає нічого дивного: Берлін завжди був дуже активним на зовнішньополітичному фронті ЄС. Ще в суботу, 28 квітня, німецький журнал “Шпігель” повідомив про те, що в кабінеті федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель розглядають можливість відмовитися від поїздок до України, де німецька збірна проведе групові матчі. Це повідомлення викликало трохи нервову реакцію українського МЗС, який вустами керівника департаменту інформаційної політики Олега Волошина поквапився назвати повідомлення “газетною качкою”. “Не хотілось би думати, що державні діячі Німеччини здатні реанімувати методи часів “холодної війни” й намагатися зробити спорт заручником політики”, - заявив він. Утім, мислення часів “холодної війни”, очевидно, більш притаманне саме чиновникам у Києві, які так і не помітили, що час змінився. Тепер, на відміну від 80-х років минулого століття, бойкот стосуватиметься не спортивної, а лише політичної частини змагань...

Уже 30 квітня міністр охорони навколишнього природного середовища Німеччини Норберт Ретген фактично підтвердив повідомлення “Шпігеля”, закликавши уряди Європи бойкотувати Євро-2012 в Україні на знак протесту проти утримання в ув’язненні колишнього українського прем’єра. За його словами, “диктатура” в Україні не повинна мати можливості скористатися червневим чемпіонатом для покращення свого іміджу. “За таких умов візити міністрів чи прем’єр-міністрів – поза питанням”, - сказав Ретген, який є союзником Меркель. Ініціатива німецьких політиків отримала швидкий відгук у європейських країнах. На сьогодні про намір утриматися від поїздок до України під час Євро-2012 уже заявили члени урядів Австрії та Бельгії, а також Єврокомісія. Активно розмірковують над такою можливістю у Нідерландах та Італії. І цей перелік, очевидно, ще далеко не вичерпаний.

Віктор Янукович та Жозе Мануель Баррозу

До речі, політичний бойкот спортивних змагань уже був апробований лідерами Євросоюзу у 2008 році, коли через порушення прав людини в Тибеті частина європейських політиків відмовилися від запрошення Пекіна відвідати церемонію відкриття літніх Олімпійських Ігор. Щоправда, це не призвело до якогось конкретного практичного результату. Водночас політичний сигнал був достатньо потужним, оскільки не дав можливості для додаткового піару китайським очільникам. Що ж до України, то такий політичний сигнал має бути ще більш серйозний, оскільки саме на Євро-2012 у Києві покладали великі надії. Ще у вересні 2010 року президент Віктор Янукович, перебуваючи в Брюсселі, подарував президенту Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу футбольний м’яч. “Я хочу подарувати вам м’яч як символ проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року, як уболівальнику “Спортінгу” і на пам’ять, що ми проводимо цей чемпіонат спільно”, - сказав тоді Янукович. Проте очевидно, що “спільного” в нинішньому футбольному чемпіонаті залишилося дуже мало, як і в поглядах офіційного Києва та європейських столиць на питання демократії.

Якщо ж політичного бойкоту Євро-2012 виявиться замало, то в арсеналі Європи знайдуться й інші способи впливу. Так, уже сьогодні в Брюсселі не виключають можливості скасування запланованого на 15 травня засідання Ради співробітництва між Україною та ЄС, у якому нашу країну має представляти прем’єр-міністр Микола Азаров, а ЄС – міністри закордонних справ країн-членів та верховний представник ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС Кетрін Ештон. “На сьогодні імовірність скасування засідання Ради співробітництва становить 5%-10%, - заявив УНІАН європейський дипломат. - Однак не можна виключати, що на вимогу країн-членів це засідання буде скасовано. Усе залежить від подій в Україні”.

Сергій Воропаєв, Брюссель

УНІАН в Google News