Хто візьме Харків?

Політичне суперництво в місті точиться не тільки між Януковичем, Тимошенко і Ющенком, а й між регіоналами на чолі з Добкіним, командою бютівця Фельдмана і нашоукраїнцями на чолі з Аваковим...

Попри всю схожість, у кожному регіоні й кожному великому місті нинішні вибори мають свій колорит і свої «фішки». У Харкові, скажімо, в останні дні почали гуляти чутки про те, що явка виборців може виявитися надзвичайно низькою, аж до того, що вибори опиняться під загрозою зриву. Скільки в цьому правди? Чи є реальною така перспектива, чи «наполегливі» чутки не більш, ніж розробка чиїхось політтехнологів? І якщо так, кому це вигідно?

Харків – яскраве в політичному плані місто. Традиційно інтелектуальна столиця України породжувала яскравих політиків, нехай навіть не маючи при цьому власного консолідованого регіонального політичного лобі. Сьогодні також процеси, нуртуюючи в місті, поступово розпечують ситуацію в інформаційному просторі. Незважаючи на високий ступінь політичної апатії і зниження рейтингу довіри до політичних інституцій по всій країні, в Харкові експерти відзначають надзвичайну політичну активність. Відбувається це, на думку тих же експертів, оскільки тут національні інтереси тісно переплетені з місцевою проблематикою, і політичне суперництво точиться не тільки між Януковичем, Тимошенко і Ющенком, а й між регіоналами на чолі з мером Михайлом Добкіним, командою бютівця Олександра Фельдмана і нашоукраїнцями на чолі з губернатором Арсенієм Аваковим.

До виборів залишилося трохи більше десяти днів, основні гравці найближчим часом почнуть викладати всі свої козирі. І тепер стають зрозумілими стратегічні задумки команд.

Непроста ситуація у харківських регіоналів. Партія, яка взяла показову більшість у міській і обласній радах, провівши власного мера, сьогодні вимушена відчайдушно битися не тільки за збереження рейтингу, а й за збереження свого політичного обличчя. Численними промахами мера Михайла Добкіна і секретаря міськради Геннадія Кернеса опозиція скористалася достатньо ефективно. Ставка на маргінальний електорат під час виборчої кампанії, як засвідчила практика, є виграшною. Проте для того, щоб зберегти за собою владні важелі і крісло мера, необхідно було орієнтуватися на думаючого виборця, тим більше в такому місті як Харків, переходити від вуличної риторики до інтелектуальної дискусії. У цій дискусії команда Добкіна не була сильною, намагаючись опонувати навздогін.

Спроби ж обласних лідерів ПР вирівняти ситуацію спричинили дрібну підкилимову метушні та дискредитацію партії. Суперечки всередині партії, взаємні звинувачення в корупції, перетягування каната повноважень, активна інформаційна війна — все це призвело до того, що ПР перестала відігравати звичну їй роль регіонального лідера. Ряд політиків, що раніше традиційно орієнтувалися на неї, почали дивитися по сторонах і вести кулуарні переговори з опонентами. Саме цим пояснюється певний іміджевий і кадровий відтік з ПР на користь КПУ (в першу чергу) і БЮТ (у другу).

Перманентні конфлікти в партії змусили втрутитися центральне керівництво. Як результат — невключення Михайла Добкіна до партійного списку, особистий прочухан від Януковича. У той же час, очевидно, навіть втручання Януковича не розв’язало конфліктів усередині структури.

А головне, для Партії регіонів залишається відкритим питання повернення довіри і популярності напередодні виборів. Очевидно, що недотягування до попереднього результату по області буде розцінене центральним керівництвом як серйозна поразка. Аналіз же тенденцій свідчить, що передумов для електорального успіху ПР немає.

Непроста ситуація і в «Нашій Україні». Якщо за повідомленнями різних джерел у БЮТ, Харківському регіональному підрозділу блоку дано завдання поліпшити попередній парламентський результат мінімум на 5-15%, то для НУ-НС збереження попередніх позицій буде серйозною перемогою команди Авакова-Ющенко (Ярослава). Деякі політологи вважають, що причина в тому, що особистий рейтинг Авакова «гаситься» рейтингом партії Президента. Інші стверджують, що основною проблемою є саме імідж Авакова, що змушує його позиціонуватися суворо у вузько ідеологічних рамках, розширити які вкрай складно. У будь-якому випадку Аваков гратиме вагому роль в харківській політиці, проте, як показують результати багатьох фокус-груп, його харизматичності недостатньо, щоб «витягнути» рейтинг всієї політичної сили в регіоні.

На цьому тлі з хорошою динамікою в Харкові кампанію вдається вести БЮТ. Є зростання рейтингу політичної сили в цілому та її регіонального лідера – Олександра Фельдмана, зокрема. Саме в Харкові поки що реалізовано найбільш вражаюче дійство за участю Тимошенко – 50-тисячний мітинг. Саме БЮТ у Харкові говорить про необхідність дострокових виборів до місцевих рад, чітко називаючи кандидата на міського голову — Олександра Фельдмана. БЮТ взагалі в цій кампанії відкинув обережність і зваженість: блок доволі агресивно наступає на позиції конкурентів, прагнучи забрати від них електорат. Незважаючи на те, що нинішня коротка передвиборна кампанія не розрахована на реалізацію далекосяжних стратегічних планів, харківські бютівці йдуть на це, намагаючись максимально підсилити мотивацію виборця – «свого» і «чужого».

Кому в цій ситуації є вигідним зниження явки?

БЮТові потрібна на ділянках максимальна кількість виборців, тож штучно скорочувати явку – не в його інтересах.

Блок НУ-НС активно бореться за свого виборця, проте поки що у виборця НУ-НС відсутня достатньо сильна мотивація прийти на виборчі ділянки. Відповідно, навмисне зниження явки не вигідне блоку.

Хоч як парадоксально, попри незаперечне лідерство Регіонів у другій столиці України (нагадаємо, на минулих парламентських виборах регіонали взяли в Харкові більше 50% голосів), саме в тамтешніх місцевих штабах могли б «не заперечувати» проти такої перспективи.

Йти на відкритий зрив виборів, рятуючи власне політичне майбутнє, місцевому керівництву, звісно, ніхто не дозволить. Хоч би тому, що тут, в Харкові за всіх втрат рейтингу ПР все одно отримає результат вище, ніж суперники. І зарити цей результат ніхто, зрозуміло, не дасть.

Водночас, боротися з відтоком свого виборця регіонали, очевидно, вже не можуть. Отож не буде великої натяжки сказати, що саме ПР зацікавлена в максимальній втраті мотивації виборця приходити на ділянки, в максимальному зниженні явки.

Залишається дожити до 30 вересня, щоб переконатися у слушності або помилковості цього погляду. Доля мільйонного міста залежить тепер уже від того, чи відсіють його виборці агітаційну «локшину» від реальних справ і фактів, і чи не підведе їх інтуїція у виборі.

Владислав Мироненко

УНІАН в Google News